Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Поняття ,ознаки, принципи підприємницької діяльності.

ТЕМА 3: Правове регулювання підприємницької діяльності агарних товаровиробників.

1. Поняття, ознаки, принципи, суб’єкти підприємницької діяльності. Поняття, сутність, принципи виробничо-господарської діяльності суб’єктів аграрного господарювання

2. Умови здійснення підприємництва.

3. Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності: поняття та нормативне регулювання. Державний реєстратор: поняття повноваження. Свідоцтво про державну реєстрацію: поняття, необхідні реквізити. Єдиний державний реєстр: поняття, мета створення.

4. Реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб: Резервування найменування юридичної особи. Документи, що подаються для проведення державної реєстрації.

5. Відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи. Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи.

6. Державна реєстрація припинення юридичної особи.

7. Порядок державної реєстрації фізичної особи-підприємця. Документи, що подаються для проведення державної реєстрації фізичної особи, яка має намір стати підприємцем

8. Державна реєстрація змін до відомостей про фізичну особу — підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

9. Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця.

Поняття,ознаки, принципи підприємницької діяльності.

Підприємництво (або ПД) розділ 1, гл. 4- безпосередньо, самостійна, систематична, ініціативна на власний ризик діяльність по виробництву продукції, наданню послуг, виконання робіт з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними і юридичними особами зареєстрованими як СПД у порядку встановленого законом.

Згідно з ст. 42 ГК підприємництво – це самостійна, ініціативна, на власний ризик діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання –підприємцями, з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Ознаки ПД – це притаманні їй характерні особливості, що дозволяють відрізняти чи відмежовувати її від інших видів діяльності.

1) самостійність: власник сам визначає спосіб володіння, характер використання, напрямок та правову природу розпорядження. Самостійність проявляється в прийнятті рішень, в виборі видів, обсягів, способів діяльності (ст. 43, пункт 1, ГК);

2) ініціативність – це діяльність на підставі власного підприємництва (ініціатива повинна бути розумною, обґрунтованою, реальною, правомірною);

3) систематичність: характеризується певною повторювальністю у її здійсненні, має постійний характер;

4) легальність: законність або правомірність, тобто ПД повинна здійснюватись за умови дотримання правових норм в усіх напрямках;

5) ризиковість: суб’єкт ПД постійно ризикує в процесі здійснення того чи іншого виду діяльності. Такі ризики носять майновий характер;

6) мета: одержання прибуток.

Принципи – базові, основні ідеї, якими повинна слідувати, відповідати, та чи інша діяльність (ст.44 ГК – принципи ПД).

1) вільний вибір підприємцем видів ПД;

2) самостійне формування програми діяльності, вибору постачальників та споживачів продукції що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

3) вільний найом робочої сили;

4) вільне розпорядження прибутком, що залишається після сплати обов’язкових платежів переданих законом;

5) самостійне здійснення ЗЕД; використання належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Матеріальну основу ПД складає власність. Власник має право використовувати належне йому майно (будівлі, споруди, засоби виробництва, виготовлену продукцію, ТЗ, грошові кошти, цінні папери) для здійснення ПД. При цьому всі власники рівні, незалежно від організаційно-правової форми (форми власності).

Виробничо-господарська діяльність аграрних товаровиробників — це врегульовані нормами аграрного права суспільні відносини, спрямовані на самостійне та систематичне виробництво сільськогосподарської продукції рослинного і тваринного походження (продуктів харчування, продовольства і сировини промислового призначення), її перероблення, збереження та реалізацію, а також виробництво інших матеріальних цінностей у підсобних виробництвах і промислах з метою одержання прибутку Виробничо-господарська діяльність є базовим, комплексним інститутом аграрного права і спрямована на реалізацію с спеціальної правосуб’єктності аграрних товаровиробників, — на розвиток основних (рослинництво, тваринництво), додаткових (садівництво, овочівництво, птахівництво, бджільництво) і допоміжних (перероблення сировини та продовольства, підсобні промисли, торгівля) галузей сільського господарства, тобто на здійснення цілей, передбачених статутами суб’єктів аграрного господарювання.

Законодавство України закріплює певні принципи виробничо-господарської діяльності аграрних товаровиробників усіх форм власності та організаційних форм, серед яких — свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом (право самостійно визначати напрямки сільськогосподарського виробництва, його структуру і обсяг, обирати спеціалізацію, укладати договори, розпоряджатися виробленою продукцією та одержаними доходами тощо). Зазначені правомочності відображено у законах України «Про сільськогосподарську кооперацію» (ст. 28), «Про фермерське господарство» (ст. 24), «Про господарські товариства» (ст. 1). Це також невтручання держави у безпосередню господарську діяльність аграрних товаровиробників (п. 4 ст. 23 ГК України), захист національного товаровиробника, державна підтримка аграрних виробників, забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб’єктів аграрного господарювання та ін.

Виробничо-господарська діяльність сільськогосподарських підприємств має чітко виражений зональний характер (наприклад, поліська зона спеціалізується на виробництві картоплі, льону, продукції м’ясного скотарства, степова — на виробництві зерна, ягід, винограду; у приміських зонах розвинуто виробництво овочів, молока для міського населення) і розвинуту галузеву спеціалізацію. Спеціалізація характерна саме для сільськогосподарських підприємств і є одним із вагомих чинників інтенсифікації сільського господарства, оскільки створення підприємства, яке спеціалізується на виробництві однорідної продукції, сприяє найбільш ефективному використанню землі, трудових ресурсів, основних та оборотних фондів, забезпечує підвищення продуктивності суспільної праці.

12 3 4 Следующая ⇒