Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Екскурсія виконувала функції ідеологічної зброї в ідеологічному протиборстві капіталістичної і соціалістичної систем.

Цей висновок підтверджують численні архівні матеріали, що містять інформацію про ідейно-політичну спрямованість екскурсій для іноземців.

Так, наприклад, у березні 1969 року у Києві відбулась нарада з питань іноземного туризму. На нараді відзначалось, що тільки за один 1968 рік в Україні побували гості з 59 країн світу. Працівники “Інтуриста”, провідної радянської організації по роботі з іноземними туристами, прагнули якомога повніше і краще ознайомити зарубіжних гостей з республікою, з успіхами українського народу в господарському і культурному будівництві.

З цією метою створювались нові маршрути, організовувались лекторії. У ювілейному 1970-му році (святкувалось 100-річчя від дня народження В.І.Леніна – авт.) для іноземних туристів вперше було розроблено тематичні екскурсії: “Ленін і столиця України”, “Сім’я Ульянових і соратники В.І.Леніна в Києві”.

Особливо активізувалась ідеологічна обробка іноземців за часів піднесення масового туризму в Радянській Україні у 70-80-ті роки XX ст. Розділ “Інформаційно-пропагандистська робота” був обов’язковим у всіх планах прийому і обслуговування іноземних туристів. Так, у “Плані основних заходів Управління з іноземного туризму при Раді Міністрів Української РСР на 1975 рік” зазначалось, що 1975 рік — завершальний рік дев’ятої п’ятирічки, рік підготовки до XXV з’їзду КПРС, святкування 30-річчя перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні, міжнародний рік жінок, тому на підвідомчі організації покладалось завдання “посилити політичну спрямованість програм перебування туристів у містах республіки, активно показувати іноземним туристам історико-революційні музеї, дитячі і медичні установи, школи і навчальні заклади, ширше включати в програми перебування іноземних туристів відвідування пам’ятних міст, пов’язаних із Великою Вітчизняною війною”.

В екскурсіях по місту, на промислові підприємства, до колгоспів і радгоспів, до навчальних закладів забезпечити висвітлення становища жінок у Радянському Союзі, їх активної участі в політичному, економічному і культурному житті країни. Активно використовувати в інформаційно-пропагандистській роботі з іноземними туристами філії Центрального музею В.І.Леніна в містах Києві і Львові, а також історико-революційні музеї в містах республіки.

Переконливою ілюстрацією цього ствердження можуть бути постанови партійних і профспілкових органів колишнього СРСР. Наприклад, у постанові Президії Центральної ради з туризму та екскурсій ВЦРПС від 17 травня 1976 року “Про заходи щодо поліпшення організації прийому та обслуговування іноземних туристів” (протокол №6, п.6) зазначено:

1. Зобов’язати республіканські, крайові та обласні ради вжити дієві заходи з підвищення рівня прийому і культури обслуговування іноземних туристів, посиленню серед них інформаційно-пропагандистської роботи. Ширше пропагувати політику КПРС і Радянської держави, досягнення радянського народу в різних сферах комуністичного будівництва, рішення XXV з’їзду КПРС.

2. Доручити республіканським, крайовим, обласним радам по туризму та екскурсіях разом з радами профспілок і відповідними організаціями в дводенний термін визначити промислові підприємства, будівництва, радгоспи і колгоспи, культурні соціально-побутові заклади для показу іноземним туристам, які відвідують СРСР по лінії профспілок.

У місячний термін оформити кемпінги, турбази, готелі, що приймають іноземних туристів, наочно-інформаційними матеріалами фотовиставки, стендами, які розповідають прожиття радянського народу, його досягнення в комуністичному будівництві, про важливі події в країні, використовувати в цих цілях фотоматеріали ТАРС і видання АПН і Профвидаву, інформаційно-пропагандистські матеріали і літературу іноземними мовами.

3. Радам по туризму та екскурсіях звернути особливу увагу на подальше підвищення якості екскурсійного обслуговування іноземних туристів у відповідності до вимог посилення серед них інформаційно-пропагандистської роботи. Визначити теми, маршрути екскурсій для іноземців. Організувати спеціальну підготовку для проведення екскурсій з іноземними туристами. Забезпечити систематичний контроль за змістом екскурсій.

Виконуючи цю постанову, Українська республіканська рада по туризму та екскурсіях спрямовувала діяльність туристсько-екскурсійних закладів республіки не тільки на організацію для іноземних туристів тематичних екскурсій по містах України, відвідування музеїв і виставок, а й зарубіжним гостям пропонувалось відвідати дитячі та медичні установи, навчальні заклади, промислові підприємства, радгоспи і колгоспи, зустрітися з радянською громадськістю, взяти участь у вечорах дружби, відвідати концерти колективів художньої самодіяльності тощо.

Тільки в Києві у 198 5 році було організовано 42 вечори дружби. Вечір дружби з трудящими виробничого об’єднання “Аналіт-прибор” Жовтневого району столиці для учасників поїзда дружби з м. Лейпцига був названий керівником німецької групи Герхар-дом Гауече “незабутньою подією, кульмінаційним моментом поїздки”.

Дотримуючись принципу неперервності виховної роботи, радянська влада не забувала і про ідейно-політичне виховання радянських людей, що виїжджали за кордон. ВАТ “Інтурист” передбачав у закордонних програмах перебування радянських туристів обов’язкові екскурсійні маршрути до музеїв революційного робітничого руху: до музею-типографії газети “Іскра” у Німеччині, до будинку-музею, де проходила Празька партійна конференція російської більшовицької партії у Чехословаччині, до Мавзолею Г.Димитрова в Болгарії тощо.

Отже в умовах радянської політичної системи діяльність туристсько-екскурсійних організацій перебувала під постійним контролем ідеологічних органів партії. Будь-яка постанова ЦК КПРС, рішення чергових з’їздів негайно трансформувалися на сферу туризму, супроводжувалися вимогами посилення ідеологічної обробки туристів і екскурсантів.

Екскурсійна робота в туристських організаціях Української РСР набула на той час офіційної назви “екскурсійна пропаганда”.

Висновки

· У радянський період екскурсійна справа розвивалась, відбиваючи в тематиці екскурсій досягнення Радянської держави у будівництві розвинутого соціалізму.

· Комуністична партія Радянського Союзу постійно контролювала і спрямовувала розвиток екскурсійної діяльності. За 40 післявоєнних років було прийнято понад 70 партійних і урядових постанов із питань туристсько-екскурсійної діяльності.

· Суспільно-політичні події країни завжди були великим стимулом у розвитку екскурсійної роботи, розширенні екскурсійної тематики, що знаходило практичне втілення у створенні нових екскурсійних маршрутів.

· В умовах загострення ідеологічної боротьби між соціалізмом і капіталізмом радянська політична система відводила екскурсійній діяльності особливе місце. Екскурсійні установи повинні були активно допомагати партійним організаціям у комплексному вирішенні завдань комуністичного виховання різних груп населення, особливо молоді, добиватись, щоб екскурсії стали важливим і ефективним засобом ідейно-виховної і культурно-масової роботи, активною формою усної політичної агітації, ідеологічного впливу на маси.

· Важливим завданням в екскурсійній роботі було дотримання основних принципів партійної пропаганди: партійності, науковості, зв’язку з життям, дохідливості, класового підходу до явищ суспільного життя, непримиренності до буржуазної ідеології і моралі.

· Екскурсовод – головна особа екскурсії – розглядався як боєць ідеологічного фронту.

3. З моменту проголошення незалежності молода українська держава впевнено стала на шлях розбудови власної туристичної галузі. За час, що минув, завершується процес переорієнтації вітчизняного туризму з частини народногосподарського комплексу колишнього СРСР у високорозвинену галузь, що відповідає сучасному стану ринкового середовища, вимогам ефективного використання наявних туристських ресурсів.

Нині в Україні під охороною держави перебувають понад 140 тис. нерухомих пам’яток історії та культури, а саме:

· понад 64 тис. пам’яток археології;

· понад 54 тис. пам’яток історії;

· близько 7 тис. пам’яток монументального мистецтва;

· близько 15 тис. пам’яток містобудування і архітектури.

Сьогодні одна за одною зникають “білі плями” багатовікової історії українського народу. В поверненні народові його історичної національної пам’яті важливе місце належить екскурсійним маршрутам.

Екскурсія є важливим засобом вивчення історії рідного краю, залучення широких верств населення, насамперед, учнів, молоді до пізнання історико-культурної спадщини, яку залишили нам попередні покоління.

Об’єктивне і всебічне вивчення історії, історико-культурної спадщини мають стати основою організації екскурсійної справи в Україні на сучасному етапі.

Інтерес населення до вітчизняної історії, історико-культурної спадщини все більше зростає. Великою популярністю, насамперед серед молоді, користуються туристсько-екскурсійні маршрути “Козацькі Січі”, “Фортеці й замки України”, “Монастирі України”, “Гетьманські столиці”, “Коліївщина” та ін.

Великою популярністю користуються поїздки до давніх міст Білгорода-Дністровського, Києва та Чернігова, овіяних легендами Чигирина та Батурина.

Значний інтерес у туристів викликають тури по шляхах становлення та розвитку Київської Русі, екскурсії за численними туристсько-екскурсійними маршрутами мережі “Намисто Славутича”.

Як свідчить статистика, число екскурсантів зростає з року в рік: 1995 – 10 млн. чол., 1998 – вже 13 млн. У 2001 році кількість екскурсантів сягнула 18,96 млн. осіб. Але це складає лише близько 30% від екскурсійної аудиторії 80-х років. Мало ще залучаються до екскурсій учні, студенти, сільські мешканці та інші категорії населення.

Сьогодні, коли немає обмежень у тематиці екскурсій, ідеологічного тиску, перед екскурсійною справою відкриваються нові горизонти. Із року в рік розширюється тематичний спектр екскурсій, оновлюється їх зміст, що сприяє правдивому висвітленню вітчизняної історії.

Ця робота неможлива без серйозної методичної основи. Тому сьогодні вкрай необхідно при підтримці держави відтворити в туристичній галузі структуру методичних служб, що стали б центрами цієї роботи в регіонах, а також методичних секцій екскурсоводів як осередків підвищення фахової майстерності. У цьому плані заслуговує на увагу ініціатива полтавчан, які вже створили обласну Спілку екскурсоводів.

Особливо слід наголосити, що від знань, уміння екскурсовода донести матеріал до аудиторії, показати, а інколи й відтворити історичні події, зробити екскурсантів їх співучасниками, значною мірою залежатиме сприйняття ними історії України, їх свідомість і моральні засади, а в підсумку – громадська позиція.

Водночас не може не насторожувати те, що лише 5% з 3-х тисяч туристичних підприємств України займаються екскурсійною справою. Прийнята в лютому 2002 року постанова державного департаменту туризму “Про концептуальні засади організації екскурсійної діяльності в Україні” передбачає відродження екскурсійної справи в Україні, введення чіткої системи підготовки та підвищення кваліфікації екскурсоводів, створення центрального Методичного центру, а також центрів в усіх регіонах країни, налагодження атестації кадрів.

Систематично розробляються нові і обновляються діючі тематичні екскурсії різноманітної тематики. На сьогодні в м. Києві діє більше 100 тематичних екскурсійних маршрутів.

Заслуговує на увагу досвід роботи філій обласного дочірнього підприємства “Черкаситурист” щодо організації екскурсійного обслуговування. Тут розроблено комплексну екскурсійну програму для дітей шкільного віку, поновлено методичну документацію по всіх екскурсійних маршрутах, підготовлено описи об'єктів показу, проведено підвищення кваліфікації штатних і позаштатних працівників. Комплексний підхід до екскурсійного обслуговування учнівської молоді впроваджується також у Дніпропетровській, Закарпатській, Хмельницькій областях.

Збільшується попит на організацію екскурсій до святих місць і релігійних пам’яток України.

Особливе місце в екскурсійній діяльності сучасної України належить Національній системі туристсько-екскурсійних маршрутів “Намисто Славутича”.

⇐ Предыдущая 1 2 3 456 Следующая ⇒