Преамбула (визначення сторін)

З преамбули починається текст контракту. Тут подається:

• назва та реєстраційний номер контракту (посередині сторінки);

• місце (нижче ліворуч) та дата його укладення (нижче праворуч);

• визначення сторін (ще нижче через кілька інтервалів).

Кожна із перерахованих характеристик є обов'язковою, тому що у деяких країнах контракт, який не має однієї з них, може бути визнаний недійсним.

Номер ЗТК привласнюється за згодою сторін, зазвичай за порядком реєстрації документів однієї із сторін (за місцем здійснення угоди), але може бути і подвійний номер, тобто містити реєстраційні дані обох сторін.

Місце укладення контракту визначає закон, який застосовується до угоди, тобто визначає права та обов'язки сторін. Це положення діє тоді, коли інше не визначено угодою сторін. Сторони можуть вибрати будь-яке право, зазначивши його у контракті або ж, у крайньому разі, зробивши застереження у контракті про те, що він вважається укладеним на території відповідної країни. Згідно з українським законодавством права та обов'язки сторін визначаються правом країни, обраної сторонами при укладенні контракту або в результаті подальшого узгодження.

Визначення сторін (спочатку продавця, потім покупця) містить:

• їх повні та скорочені юридичні назви (фірмові назви),тобто ті назви, під якими вони зареєстровані в торговому (державному) реєстрі у своїх країнах (із зазначенням номерів їх реєстраційних свідоцтв та місця реєстрації);

• місцезнаходження (назва країни та міста);

• їх правовий стан, включаючи зазначення номера та виду ліцензії на даний вид діяльності;

• назви сторін у тексті контракту як контрагентів ("Продавець" та "Покупець", "Постачальник" та "Замовник").

У ЗТК доцільно точно вказати особу (посаду, ПІБ), яка підписує його від імені даної сторони, але іноді обмежуються лише описом особи, яка підписала ЗТК, у кінці контракту, нижче підпису. У практиці укладення ЗТК виникають випадки, коли товар або послуги замовляє одна організація, платить - інша, наприклад, та, яка має валютний рахунок та валюту, а отримує гроші - третя. У даному разі має місце здійснення угоди на користь третьої особи, яка зазначена у ЗТК.

Визначення та термінологія

Цей розділ дуже важливий, оскільки у торговій практиці різномовних країн термінологія завдяки традиціям та особливостям перекладу визначень може не співпадати, і тому сторони повинні попередньо визначити перелік найважливіших термінів та дефініцій - записати їх адекватне тлумачення і надалі суворо дотримуватись його при складанні інших статей усіх документів, що входять у ЗТК (основного тексту, додатків, доповнень, протоколів тощо). До них належать такі поняття: ціни, знижки, найменування товарів, умови, викладені в інших документах, які апріорі приймаються сторонами (наприклад), загальні агентські умови туроператора.

Предмет контракту

Цей розділ є головним, оскільки в залежності від предмета ЗТК визначаються: вид контракту, право, яке застосовується, звичаї, проформа тексту. У цьому розділі зазначається:

• описання предмета контракту;

• назву об'єкта угоди (товару);

• характеристика об'єкта угоди (товару).

Іноді в цьому розділі обумовлюють кількість та базисні умови поставки (БУП).

Предметом контракту може бути продаж або поставка товару, надання послуг, передача технології тощо, тобто вид зовнішньоторгової угоди (купівля-продаж, підряд, оренда тощо).

Назву товару необхідно вказати так, як він іменується у міжнародній торгівлі (або найближче до цього). Визначаючи асортимент, зазначають види, марки та моделі товарів.

Характеристика товару містить визначення основних його параметрів. При продажу, наприклад, обладнання вказуються його продуктивність, потужність, витрата палива, енергії та інші показники. Якщо предметом угоди є товар із складними технічними характеристиками, то контракти мають спеціальні розділи ("Технічні специфікації"), які додаються до контракту та становлять його невід'ємну частину.