 |
Тема 11. Міжнародний кредит
|
|
|
|
Основні питання для вивчення
11.1. Міжнародний кредит та його функції в сучасній економіці. Принципи міжнародного кредитування.
11.2. Форми міжнародного кредитування.
11.3. Міжнародні кредитно-фінансові інститути та їх діяльність.
11.4. Проблема зовнішньоекономічної заборгованості та шляхи її розв’язання.
11.5. Україна в міжнародних кредитних відносинах.
Література
1. Акопова Е. А., Воронкова О. Н., Гаврило Н.Н. Мировая экономика и международные экономические отношения.— Ростов-на-Дону: "Феникс", 2000. — С. 272—286.
2. Вахненко Т. П. Міжнародний кредит у світовій валютно-фінансовій системі // Економіка України. - №6. – 2006. – С. 143 – 155.
3. Герчикова И. Н. Международные экономические организации: регулирование мирохозяйственных связей и предпринимательской деятельности. – М.: изд-во АО «Консалтбанкир», 2000. – С. 54 – 116.
4. Жук И. Н., Киреева Е. Ф., Кравченко В.В. Международные финансы: Учеб. пособие / Под общ. ред. И.Н. Жук. - Мн.: БГЭУ, 2001. — С. 115 – 149.
5. Киреев А. П. Международная экономика. В 2-х ч. Ч.І. – Учебное пособие для вузов. – М.: Международные отношения, – 1997. — С. 285—318.
6. Козик В.В., Панкова Л.А., Крап’як Я.С. та ін. Зовнішньоекономічні операції та контракти: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: ЦНЛ, 2004. – С. 266 - 274.
7. Солонінко К.С. Міжнародна економіка: Навч. Посібник. – К.: Кондор, 2008. – С. 237‑245.
11.1 Міжнародний кредит та його функції в сучасній економіці.
Принципи міжнародного кредитування
Міграція позичкового капіталу в сфері зовнішньоекономічних зв’язків відбувається у формі міжнародного кредиту.
Міжнародний кредит – міждержавний рух капіталу в формі надання валютних і товарних ресурсів на умовах зворотності, строковості та платності.
|
|
|
Як економічна категорія він виражає відносини між кредиторами та позичальниками різних країн з приводу надання, використання та погашення позики разом із відповідними відсотками.
Міжнародне запозичення – зворотна сторона міжнародного кредитування.
| Принципи міжнародного кредиту: | |
| атрибутивні (обов’язкові): ü зворотність; ü терміновість (строковість); ü платність | варіативні (необов’язкові): ü цільова обумовленість; ü забезпеченість; ü плановість |
Функції міжнародного кредиту:
* мобільний та ефективний перерозподіл фінансових коштів та матеріальних ресурсів між країнами для забезпечення потреб розширеного відтворення міжнародної економіки;
* стимулювання зовнішньоекономічної діяльності країн;
* сприяння інтенсифікації процесів накопичення капіталів, надання можливості окремим країнам або долати внутрішні наявні ресурсні обмеження, або вирішувати проблему перенагромадження капіталу і падіння його прибутковості;
* коригування вартості капіталу - світової ставки відсотка;
* прискорення процесів капіталізації доданої вартості через зменшення термінів реалізації товарів і послуг у національних економіках та в міжнародній економіці в цілому;
* зниження витрат обігу і виробництва (наприклад, за допомогою впровадження нового придбаного в кредит імпортного ресурсозаощадливого обладнання, зменшення відсотків за залучені кредитні ресурси тощо).
Підсумковий позитивний ефект міжнародного кредиту проявляється у створенні передумов для зростання валового глобального продукту, стимулювання його реалізації та прискорення світового обігу капіталу.
Негативні наслідки міжнародного кредитування:
* кредит поглиблює диспропорції, які вже є в економіці країн – позичальниць, оскільки сприяє розширенню виробництва в найбільш прибуткових галузях і посилює прірву між ними та тими галузями, до яких він не залучається;
|
|
|
* міжнародний кредит служить економічним механізмом для вилучення коштів у країн-позичальниць. Вони втрачають значну частину доходів від перекачування процентів і дивідендів за кордон, що пригнічує сукупний попит та внутрішнє виробництво;
* надмірне залучення зовнішніх позик, їх неефективне використання може породжувати загрози для макроекономічної стабільності, оскільки підвищується вразливість національної фінансової системи до дії зовнішніх шоків. Нарощування зовнішньої заборгованості супроводжується підвищенням валютних ризиків, ризиків рефінансування боргу і провокує боргову кризу;
* розвинуті країни часто використовують міжнародний кредит з метою створення вигідної для себе економічної й політичної ситуації в країнах-імпортерах. Якщо останні стають на шлях непокори, то кредитори вдаються до їх кредитної дискримінації чи блокади.
Методи кредитної дискримінації:
* обмеження розмірів кредиту;
* скорочення всього терміну чи пільгового періоду;
* підвищення процентних ставок, комісійних премій і зборів;
* вимоги додаткового забезпечення;
* раптове призупинення використання кредиту чи скорочення його суми;
* додаткові вимоги політичного та економічного характеру.
11.2 Форми міжнародного кредитування
Форми міжнародного кредитування наведено в табл. 11.1.
| Таблиця 11.1. Класифікація форм міжнародного кредиту | |
| Критерій класифікації | Форми |
| За призначенням | § зв’язаний (комерційний) — кредит, що має чітко визначений цільовий характер, закріплений в угоді про кредит. § фінансовий, який використовується на будь-які інші цілі (прямі капіталовкладення, будівництво, придбання цінних паперів, погашення зовнішньої заборгованості, валютна інтервенція тощо); § «проміжний» — призначений для обслуговування змішаних форм вивозу капіталу, товарів та послуг, наприклад, у вигляді підрядних робіт (інжиніринг). |
| За терміном | § надстроковий – до 3-х місяців; § короткостроковий — до 1 року; § середньостроковий— від 1 року до 5 років; § довгостроковий — понад 5 років. |
| За формою надання[11] | § товарний,котрий надається експортером імпортеру у формі відстрочки платежу за проданий товар, а імпортером експортеру — у вигляді авансу[12]; § валютний (готівковий), що надається банками у грошовій формі; § акцептний[13]-банківський кредит, який може отримати експортер або імпортер через передачу банку власних переводних векселів (тратт), виписаних на даний банк. Банк не вкладає в акцептну операцію власних коштів, однак приймає на себе зобов’язання оплатити тратту у відповідний термін; § депозитний -кредит, який видається банком позичальнику під гарантії депозиту, відкритого в цьому банку, та за умов передачі банку на зберігання його розрахункової книжки; § облігаційний –надання коштів позичальнику шляхом придбання емітованих ним облігацій; § факторинговий –кредит, який видається банком позичальнику внаслідок перевідступлення факторинговій компанії (банку) як неоплачених боргових вимог (рахунків-фактур і векселів), що виникають між контрагентами у процесі реалізації товарів і послуг на умовах комерційного кредиту, так і зобов’язань по відповідному обслуговуванню постачальника; § форфейтинговий –продажсередньострокових боргових зобов’язань чи вимог по зовнішньоторгових контрактах якому-небудь кредитному інституту (форфейтеру) при наданні достатнього забезпечення. |
| За валютою позики | § у валюті країни-позичальника; § у валюті країни-кредитора; § у валюті третьої країни або в міжнародній розрахунковій одиниці. |
| За кредитним забезпеченням | § беззаставний; § заставний — забезпеченням слугують товари чи нерухомість, реалізація яких дозволяє кредитору, в разі невиконання боржником своїх зобов'язань, отримати відповідну компенсацію; § бланковий— видається боржнику під його зобов'язання (вексель) погасити кредит у відповідний термін. |
| За суб’єктом надання кредиту (кредитором) | § приватний, що надається фірмами (комерційне кредитування); § банківський, який надається банками, часом посередниками (брокерами); § офіційний (урядовий, міжнародних та регіональних валютно-кредитних та фінансових організацій); § змішаний, в якому беруть участь приватні підприємства та держава. |
| За умовами розрахунку за кредит | § з фіксованою ставкою відсотка; § ролловерний —ставка відсотка регулярно переглядається (кожні 3 чи 6 місяців) відповідно до змін вартості позикових коштів на міжнародному ринку капіталу; § пільговий; § безкоштовний. |
| За характером нарахування відсотків та платежів за кредит | § пропорційний(погашається рівномірними частинами); § прогресивний(кожний наступний платіж є більшим за попередній); § регресивний(кожний наступний платіж є меншим за попередній). |
11.3 Міжнародні кредитно-фінансові інститути та їх діяльність
|
|
|
|
|
|
Міжнародні кредитно-фінансові установи - це всесвітні та регіональні інститути, створені на основі міждержавних угод з метою регулювання міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин.
Мета їх створення та задачі:
* об’єднання зусиль країн світового співтовариства для стабілізації міжнародної валютно-фінансової сфери;
* вивчення і розв’язок найбільш важливих проблем міжнародних фінансів і міжнародної економіки;
* спільна розробка стратегії світової валютно-кредитної і фінансової політики, координація її проведення;
* забезпечення стабілізації національних і колективних валют;
* усунення торговельних бар'єрів і сприяння активній економічній співпраці між державами;
* фінансова підтримка міжнародних, регіональних та національних програм технологічного і соціально-економічного розвитку.
| Міжнародні кредитно-фінансові інститути | ||
| 
| |
| Всесвітні | Регіональні | |
| · Банк міжнародних розрахунків (1930 р.); · Міжнародний валютний фонд (1945 р.); · Група Світового Банку: ü Міжнародний банк реконструкції та розвитку (1945 р.); ü Міжнародна фінансова корпорація (1956 р.); ü Міжнародна асоціація розвитку (1960 р.); ü Міжнародний центр розв'язання питань у сфері інвестицій (1966 р.); ü Багатостороннє агентство з гарантій по інвестиціях (1988 р.); · Паризький клуб (1956 р.) - неформальна урядова організація країн-кредиторів; · Лондонський клуб (1956 р.) – неформальна організація найбільших банків-кредиторів. | · Європейський інвестиційний банк (1958 р.); · Міжамериканський банк розвитку (1960 р.); · Група Африканського банку розвитку (1964 р.); · Азіатський банк розвитку (1968 р.); · Ісламський банк розвитку (1974 р.); · Європейський банк реконструкції і розвитку (1991 р.); · Чорноморський банк торгівлі та розвитку (1998 р.) тощо. |
11.4 Проблема зовнішньоекономічної заборгованості
та шляхи її розв’язання
Валовий зовнішній борг країни – це загальний обсяг заборгованості за всіма існуючими зобов’язаннями, що мають бути сплачені боржником у вигляді основної суми та/або відсотків у будь-який час у майбутньому, і які є зобов’язаннями резидентів цієї економіки перед нерезидентами (табл. 11.2). Вимірюється в доларах США.
|
|
|
Таблиця 11.2. Показники зовнішньоекономічної заборгованості країни
| Показник | Критичне значення |
| Загальні: § валовий та поточний зовнішній борг, його динаміка (темпи росту і приросту); § величина валового зовнішнього боргу на душу населення. | |
| Відносні: коефіцієнт обслуговування зовнішнього боргу — відношення платежів по обслуговуванню зовнішньо-економічної заборгованості (поточного зовнішнього боргу) до валютних доходів країни від експорту товарів та послуг; | 50% |
| коефіцієнт зовнішнього боргу - відношення валового зовнішнього боргу до ВВП країни; | 50% (Світовий Банк); 20% (МВФ) |
| відношення темпів приросту зовнішнього боргу до темпів щорічного приросту чистого експорту; | 0.3 |
| відношення валового зовнішнього боргу до експорту товарів та послуг; | 2.5 (Світовий Банк); 1.5 (МВФ) |
| відношення офіційних міжнародних валютних резервів до короткострокової зовнішньої заборгованості (критерій Грінспена); | менше 100% |
| відсоткове відхилення від ліміту валового зовнішнього боргу, встановленого Світовим Банком. | 50% |
У разі, якщо усі наведені показники країни знаходяться на критичному рівні протягом трьох років, – міжнародні фінансово-кредитні інститути або уряд офіційно визнають в країні боргову кризу.
Криза зовнішньої заборгованості – ситуація, в якій країна, спираючись на власні ресурси та економічний потенціал, виявляється хронічно неспроможною своєчасно та повному обсязі виконувати свої міжнародні боргові зобов’язання.
З початку 80-х років криза зовнішньої заборгованості набуває масштабного характеру.
Прояви кризи:
- платіжна неспроможність великої групи держав, офіційне визнання окремих держав фінансово неспроможними (в кінці 1982 р. уряди 38 країн не змогли витримати узгоджені після 1975 р. графіки виплат боргів). У 90-ті роки до групи потенційно „проблемних” боржників приєдналася більшість країн з перехідною економікою;
- загальний обсяг зовнішньої заборгованості країн, що розвиваються, на початок ХХІ ст. перевищив 2,85 трлн. дол. США (табл. 11.3) і продовжує збільшуватися, хоча темпи її зростання поступово сповільнюються. Регіонами з найбільшим коефіцієнтом зовнішньої заборгованості є Східна Європа, Центральна Азія, на другому місці – регіон Латинської Америки та Карибського басейну.
Причини загострення кризи в країнах “третього світу”:
* погіршення світової економічної кон’юнктури 70-х та 80-х років “ціновими шоками”, пов’язаними із зростанням цін на енергоносії, підвищенням процентних ставок, зниженням цін на сировину і продовольчі товари в розвинутих країнах;
* погіршення умов торгівлі, зростання масштабів нееквівалентності в обміні, посилення протекціоністських дій ТНК та скорочення експорту як матеріально-фінансової основи покриття боргу і виплати відсотків;
Таблиця 11.3. Показники зовнішньої заборгованості країн, що розвиваються
(2006 р)*.
| Показники | Усі країни, що розвиваються | Країни Африки на південь від Сахари | Східна Азія і район Тихого океану | Південна Азія | Ближній Схід і Північна Африка | Латинська Америка і Карибський басейн | Європа і Центральна Азія |
| Сукупна заборгованість, млрд. дол. США | |||||||
| Коефіцієнт обслуговування зовнішнього боргу, % | |||||||
| Коефіцієнт зовнішнього боргу, % | |||||||
| Відношення резервів до короткострокового зовнішнього боргу, % |
_________________________
*Джерело: World Bank, Global Development Finance, 2007.
* неефективна реалізація політики індустріалізації, заради якої державні та приватні підприємства активно залучали зовнішні кредитні та інвестиційні кошти, а уряди – свідомо погоджувалися на великі торгові та бюджетні дефіцити при низькій нормі внутрішніх валових заощаджень;
* слабке та неефективне управління державним сектором і державними фінансами, яке призвело до розпорошення, розкрадання та вивезення за кордон однієї частки отриманих зовнішніх ресурсів та непродуктивного використання іншої тощо.
Програми подолання проблеми зовнішньої заборгованості умовно поділяються на:
І. Ініційовані міжнародними фінансово-кредитними інститутами:
* план Бейкера (Паризький клуб, 1985 р.): надання протягом 3 років додаткових кредитів на суму 19 млрд. дол. для підтримки економічного зростання 15 крупних країн – боржників на умовах активізації приватного підприємства, обмеження втручання держави в економічні процеси, приватизації державного сектора, лібералізації зовнішньої торгівлі, активного залучення іноземних інвестицій;
* план Брейді (Паризький клуб, 1998 р.), за яким зовнішній борг країни розподіляється на дві частини: ту, що обслуговується, та ту, що не обслуговується. Країна повинна спочатку сплатити першу частину боргу за допомогою конверсії коротко- та середньострокових зобов’язань на довгострокові. Принциповий аспект цих домовленостей виражається в тому, що банки-кредитори здійснюють реструктуризацію заборгованості в обмін довгострокових зобов’язань на акції державних підприємств, що приватизуються;
* боргова ініціатива МФВ та Світового Банку щодо надання допомоги бідним країнам з високим рівнем заборгованості (Highly Indebted Poor Countries, HIPC, 1999 р.), у межах якої загальна заборгованість 28 найбідніших країн поступово зменшується на 56 млрд. дол. США;
* ініціатива по списуванню багатостороннього боргу країнам з низьким рівнем доходу і високим рівнем заборгованості (Multilateral Debt Relief Initiative, МDRI), запропонована “Великою вісімкою” у 2005 році. Вона передбачає повне списання боргів по кредитам МВФ, Світового Банку та Африканського банку розвитку і надання безвідплатної фінансової допомоги із спеціальних трастових фондів МВФ (на сьогодні ініціативою охоплено 22 країни);
* ініціативи Паризького та Лондонського клубів, які щорічно приймаються і передбачають конкретні заходи щодо зменшення чи реструктуризації заборгованості для конкретної країни або країн (наприклад, у 2007 р. для Перу і Македонії) тощо.
ІІ. Національні програми забезпечення керованості зовнішньоборговими процесами, механізмами якої є:
* конверсія - зміна доходності позик, яка проводиться внаслідок зміни ситуації на фінансовому ринку чи погіршення фінансового стану держави, коли вона не в змозі виплачувати попередньо оговорений доход;
* консолідація - передача зобов'язань за раніше випущеною позикою на нову з метою продовження терміну позики;
* уніфікація - об'єднання кількох позик в одну, яке спрощує управління державним боргом. Може проводитися як окремо, так і в поєднанні з консолідацією;
* обмін за регресивним співвідношенням облігацій попередніх періодів на нові - часткова відмова держави від своїх боргів;
* відстрочка погашення - перенесення строків виплати заборгованості. При цьому за період перенесення строків погашення боргу виплата доходів не проводиться;
* анулювання - повна відмова держави від своєї заборгованості.
11.5 Україна в міжнародних кредитних відносинах
Станом на 01.04.2008 року обсяг валового зовнішнього боргу досяг 92,5 млрд. дол. США (61% від ВВП; 135,7% від експорту товарів та послуг), з них 16,4% – це заборгованість сектора державного управління, а 83,3% - приватного сектора економіки, у т. ч. банківського сектора - 36,8% (рис. 11.1, 11.2, табл. 11.4). Заборгованість за міжнародними кредитами (гарантованими, негарантованими, товарними та наданими прямими інвесторами) складає 70,67 млрд. дол. США (76,4% валового зовнішнього боргу).
Критерій Грінспена або коефіцієнт покриття міжнародними резервними активами короткострокових ліквідних потреб економіки (обсягів дефіциту поточного рахунку платіжного балансу та короткострокового зовнішнього боргу) на кінець 1 кварталу поточного року становив 0,96.
Рис. 11.1. Динаміка зовнішнього боргу України.
Рис. 11.2. Темпи динаміки валового зовнішнього боргу, реального ВВП та експорту України (2003 – 2007 рр., у відсотках до попереднього періоду)[14].
Таблиця 11.4. Структура державного та гарантованого боргу України станом на 01.04.08
|
Найбільше кредитів, отриманих приватним сектором України, надійшло з Кіпру, США, Великобританії, Швейцарії, Німеччини, Росії та Австрії (рис.11.3.).
В Україні держава і корпоративні позичальники значною мірою зорієнтовані на залучення зовнішніх позикових коштів. За період 1998 – 2007 рр. їх питома вага в імпорті капіталу була відносно стабільною і в середньому дорівнювала 22 - 27%, а в експорті – 1,5 – 3,2%.
Рис. 11.3. Географічна структура кредитів, отриманих приватним сектором України.
|
Основні терміни і поняття
Міжнародний кредит, міжнародне запозичення, міжнародні кредитно-фінансові установи, принцип цільової обумовленості кредитування, кредитна дискримінація, Міжнародний валютний фонд, Група Світового Банку, Банк міжнародних розрахунків, Європейський банк реконструкції та розвитку, валовий зовнішній борг країни, криза зовнішньої заборгованості, конверсія зовнішнього боргу, уніфікація зовнішнього боргу, анулювання зовнішнього боргу.
Контрольні та дискусійні питання
1. У чому полягають роль та функції позичкового капіталу в сучасній міжнародній економіці?
2. Назвіть основні позитивні та негативні наслідки міжнародного кредитування.
3. Охарактеризуйте основні форми міжнародного кредитування.
4. Поясніть, що таке міжнародні кредитно-фінансові інститути та в чому полягає їх призначення?
5. Які провідні міжнародні фінансово-кредитні інститути Ви знаєте? З якими з них найбільш активно співпрацює Україна?
6. Розкрийте основні причини міжнародної кризи заборгованості. У чому вона проявляється? Запропонуйте власний варіант вирішення цієї проблеми.
7. Як Ви вважаєте, чи є проблема зовнішньоекономічної заборгованості актуальною для України? Відповідь обґрунтуйте.
Вправи
Вправа 1. Для кожного положення, наведеного нижче, знайдіть відповідні йому терміни та поняття.
1. Неформальна міжнародна організація найбільших банків -кредиторів.
2. Відношення платежів по обслуговуванню зовнішньоекономічної заборгованості (поточного зовнішнього боргу) до валютних доходів країни від експорту товарів та послуг.
3. Всесвітні та регіональні інститути, створені на основі міждержавних угод з метою регулювання валютно-кредитних і фінансових відносин.
4. Міжнародна програма, що передбачає повне списання боргів по кредитам МВФ, Світового банку та Африканського банку розвитку і надання безвідплатної фінансової допомоги із спеціальних трастових фондів для найбідніших країн світу з високим рівнем зовнішньої заборгованості.
5. Загальний обсяг заборгованості за всіма існуючими зобов’язаннями, що мають бути сплачені боржником у вигляді основної суми та/або відсотків у будь-який час у майбутньому, і які є зобов’язаннями резидентів цієї економіки перед нерезидентами.
6. Міждержавний рух капіталу в формі надання валютних і товарних ресурсів на умовах зворотності, строковості та платності.
7. Ситуація, в якій країна, спираючись на власні ресурси та економічний потенціал, виявляється хронічно неспроможна своєчасно та повному обсязі виконувати свої міжнародні боргові зобов’язання.
8. Неформальна міжнародна урядова організація найбільших країн-кредиторів.
9. Відсоткове відношення валового зовнішнього боргу до ВВП країни.
10. Зміна доходності позик, яка проводиться внаслідок зміни ситуації на валютно-фінансовому ринку чи погіршення фінансового стану держави, коли вона не в змозі виплачувати попередньо оговорені відсотки.
Поняття:
а) міжнародний кредит;
б) криза зовнішньої заборгованості;
в) конверсія зовнішнього боргу;
г) валовий зовнішній борг країни;
д) Паризький клуб;
е) коефіцієнт зовнішнього боргу;
ж) міжнародні кредитно-фінансові інститути;
з) коефіцієнт обслуговування зовнішнього боргу;
и) Лондонський клуб;
к) ініціатива MDRI.
Вправа 2. Знайдіть єдину правильну відповідь.
1. Функціями міжнародного кредиту є:
а) перерозподіл фінансових коштів та матеріальних ресурсів між країнами;
б) інтенсифікація процесів нагромадження капіталів в міжнародній економіці;
в) вирівнювання соціально-економічного розвитку національних економік;
г) прискорення процесів реалізації товарів і послуг у національних економіках;
д) усе перелічене;
е) правильно п.а, б, г;
ж) правильно п.а, в, г;
з) правильно п. б, в.
2. Який з принципів міжнародного кредитування є варіативним (необов’язковим):
а) зворотність;
б) забезпеченість;
в) платність;
г) терміновість.
3. Порушення якого з принципів міжнародного кредитування зазвичай викликає кредитну дискримінацію позичальника:
а) зворотності;
б) забезпеченості;
в) платності;
г) терміновості;
д) цільової зумовленості.
4. Серед методів кредитної дискримінації немає:
а) відстрочки погашення боргу;
б) обмеження розмірів кредиту;
в) скорочення всього терміну чи пільгового періоду;
г) підвищення процентних ставок, комісійних премій і зборів;
д) вимоги додаткового забезпечення.
5. Надстрокові міжнародні кредити передбачають граничний термін повернення до:
а) 10 днів;
б) одного місяця;
в) трьох місяців;
г) шести місяців;
д) року.
6. Кредит, за яким ставка відсотка регулярно переглядається відповідно до зміни вартості позикових коштів на міжнародному ринку капіталів, має назву:
а) бланковий;
б) прогресивний;
в) ф’ючерсний;
г) ролловерний.
7. Найстарішим міжнародним кредитно-фінансовим інститутом є:
а) Міжнародний валютний фонд;
б) Міжнародний банк реконструкції та розвитку;
в) Банк міжнародних розрахунків;
г) Європейський банк реконструкції та розвитку;
д) Паризький клуб.
8. Який з наведених міжнародних кредитно-фінансових інститутів не входить в групу Світового Банку:
а) Міжнародна фінансова корпорація;
б) Міжнародний банк реконструкції та розвитку;
в) Банк міжнародних розрахунків;
г) Багатостороннє агентство з гарантій по інвестиціях.
9. Основним акціонером Міжнародного валютного фонду є:
а) США;
б) Японія;
в) Великобританія;
г) Китай;
д) Німеччина;
е) Росія.
10. Квоти держав – учасниць МВФ переглядаються:
а) щорічно;
б) кожні три роки;
в) кожні п’ять років;
г) кожні десять років.
11. Яка з наведених міжнародних кредитно-фінансових організацій не має формального статусу:
а) Міжнародний валютний фонд;
б) Міжнародний банк реконструкції та розвитку;
в) Банк міжнародних розрахунків;
г) Паризький клуб;
д) Міжнародний центр розв’язання питань у сфері інвестицій.
12. Коефіцієнт обслуговування зовнішнього боргу визначається через:
а) відношення валового зовнішнього боргу до ВВП країни;
б) відношення темпів приросту зовнішнього боргу до темпів щорічного приросту чистого експорту;
в) відношення поточного зовнішнього боргу до валютних доходів країни від експорту товарів та послуг;
г) відношення офіційних міжнародних валютних резервів до короткострокової зовнішньої заборгованості;
д) відсоткове відхилення від ліміту валового зовнішнього боргу, встановленого для країни Світовим банком.
13. Критерій Грінспена визначається через:
а) відношення валового зовнішнього боргу до ВВП країни;
б) відношення темпів приросту зовнішнього боргу до темпів щорічного приросту чистого експорту;
в) відношення поточного зовнішнього боргу до валютних доходів країни від експорту товарів та послуг;
г) відношення офіційних міжнародних валютних резервів до короткострокової зовнішньої заборгованості;
д) відсоткове відхилення від ліміту валового зовнішнього боргу, встановленого для країни Світовим банком.
14. Критичним значенням коефіцієнта обслуговування зовнішнього боргу країни є:
а) 20%;
б) 50%;
в) 100%;
г)120%.
15. Найкрупнішими в світі країнами – боржниками є:
а) країни Східної Європи та Центральної Азії;
б) країни Східної Азії та району Тихого океану;
в) країни Латинської Америки та Карибського басейну;
г) країни Ближнього Сходу і Північної Африки.
Вправа 3. Визначте, яке з положень правильне, а яке помилкове.
1. Міжнародне запозичення і міжнародний кредит є тотожними поняттями.
2. Атрибутами міжнародного кредиту є принципи зворотності, строковості і платності.
3. Міжнародний кредит служить економічним механізмом для вилучення коштів у країн-позичальниць.
4. Членство у МВФ є обов’язковою умовою для вступу до Світового Банку.
5. МВФ концентрує більше своєї уваги на питаннях короткострокової фінансової стабільності, тоді як Світовий банк зосереджується переважно на середньо- та довгострокових проектах структурних та галузевих перетворень в економіках країн - членів.
6. МВФ активно кредитує приватний сектор держав - учасниць.
7. Криза зовнішньої заборгованості набуває масового характеру, починаючи з 60-х років ХХ-го сторіччя.
8. Критичний рівень коефіцієнта обслуговування зовнішнього боргу дорівнює 100%.
9. Згідно плану Брейді, зовнішній борг країни-боржника зменшувався у тричі в обмін на акції державних підприємств.
10. Найбільше кредитів, отриманих приватним сектором України, надійшло з Кіпру, США, Великобританії, Швейцарії, Німеччини, Росії та Австрії.
|
|
|
S: Кредитный потенциал банка
S: Обеспечением исполнения обязательства по кредитному договору может быть
V1: Понятие границы применения кредита на макро- и микроуровнях
А. Модели оценки стоимости кредитов
АВТОМАТИЗАЦІЯ КРЕДИТНИХ ТА ДЕПОЗИТНИХ ОПЕРАЦІЙ
Аккредитив - определение и участники этой формы расчетов.
Аккредитивная форма расчетов.
Анализ дебиторской и кредиторской задолженности
Анализ и оценка кредитоспособности заемщика
Анализ кредитной и депозитной политики Сбербанка России
