 |
Глава 17. Міжнародні розрахунки
|
|
|
|
Основні питання для вивчення
17.1. Поняття та суб’єкти міжнародних розрахунків.
17.2. Форми міжнародних розрахунків та фактори їх вибору в міжнародних комерційних відносинах.
Література
1. Ломакин В. К. Мировая экономика. Учебник для Вузов. –М.: "Юиити-Даиа", 2007. – С. 127-129.
2. Міжнародна економіка: Підручник /За ред. В. М. Тарасевича. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 185-188.
3. Миклашевская Н. А., Холопов А. В. Международная экономика: Учебник. – М.: МГУ им. М. В. Ломоносова: Дело и Сервис, 2000. – С. 122-148.
4. Одягайло Б. М. Міжнародна економіка: Навч. посіб. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2006. – С. 258-261.
5.Світова економіка: Підручник / А.С. Філіпенко, О.І. Рогач, О.І. Шнирков та ін. – 2‑ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 2001. – С. 285‑295.
17.1. Поняття та суб’єкти міжнародних розрахунків.
Міжнародні розрахунки являють собою систему організації та регулювання платежів у сфері міжнародних відносин.
Суб’єктами міжнародних розрахунків являються інституційні одиниці Системи національних рахунків (СНР). Вони об’єднані в п’ять груп відповідно до основних секторів економічної діяльності, між якими можуть відбуватися міжнародні платежі:
1. Нефінансові корпорації та підприємства, які виробляють товари для ринку і надають нефінансові послуги.
2. Домашні господарства, представлені фізичними особами, що продають свою робочу силу, споживають ринкові товари та послуги.
3. Неприбуткові установи – це юридичні особи, що надають неринкові послуги домашнім господарствам.
4. Урядові установи – це інституційні одиниці, які поряд з виконанням політичних функцій та функцій економічного регулювання, виробляють неринкові товари і надають послуги для індивідуального і колективного споживання, а також перерозподіляють доходи.
|
|
|
5. Фінансові корпорації – це банки, фінансові компанії, що здійснюють посередництво або надають допоміжні фінансові послуги.
Всі ці інституційні одиниці є також агентами зовнішньоекономічного сектору.
17.2. Форми міжнародних розрахунків та фактори їх вибору
в міжнародних комерційних відносинах
Використовуються такі основні форми міжнародних розрахунків:
1. Акредитив – це доручення однієї кредитної установи іншій здійснити оплату товарно-транспортних документів за рахунок зарезервованих коштів. Ця форма найбільш складна і затратна.
Акредитивом може бути зобов’язання банку, видане ним за дорученням клієнта-імпортера, здійснити платіж на користь експортера або забезпечити його платіж іншим банкам у межах визначених сум та обумовленого терміну проти документів, наведених у акредитиві.
У розрахунках за зовнішньоторгівельними операціями використовують документарні акредитиви, платежі за якими здійснюються після подання до банку комерційних документів: рахунку фактури, транспортних і страхових документів, сертифікатів тощо.
Використання акредитивів для міжнародних розрахунків регламентується «Уніфікованими правилами та звичаями акредитивів» (Uniform Customs and Practice for Documentary Credit – UCPDC), розробленими Міжнародною торговельною палатою, до яких приєднались понад 160 країн світу.
Експортер і імпортер укладають між собою угоду, в якій вказують, що розрахунки буде здійснено в формі документарного акредитива. В контракті зазначені банк-емітент, який відкриває акредитив; авізуючий банк, що сповіщає експортера про відкриття акредитива та виконуючий банк – банк, який наведено в акредитиві як платника бенефіціару (експортеру) певної суми коштів проти документів передбачених акредитивом. Після підписання контракту експортер повідомляє імпортера про готовність відвантажити товар. Імпортер подає своєму банку заяву на відкриття акредитива. Після цього банк-емітент направляє акредитив іноземному банку, що обслуговує експортера (авізуючий банк) який перевіряє його достеменність і сповіщає експортера про відкриття та умови акредитива. Експортер перевіряє відповідність умов акредитива платіжним умовам укладеної угоди та відвантажує товар, а потім разом із транспортними документами передає інші документи, передбачені умовами акредитива, в свій банк. Банк експортера перевіряє перелік документів, правильність їх оформлення і пересилає банку-емітенту для оплати. В супровідному листі зазначається порядок зарахування виручки на рахунок експортера. Після одержання та перевірки документів банк-емітент здійснює платіж банку експортера. На суму платежу дебетується рахунок імпортера, а банк експортера зараховує відповідні кошти на рахунок експортера. Тільки після цього імпортер одержує від банку-емітента всі комерційні документи та стає власником товару.
|
|
|
Акредитив для імпортера передбачає:
- високу комісію;
- використання банківського кредиту;
- іммобілізацію та розпилення його капіталу – відкриття акредитиву до отримання і реалізації товарів.
Акредитив для експортера означає:
- зобов’язання банку оплатити;
- надійність розрахунків і гарантію своєчасної оплати товарів, тому що це здійснює банк;
- швидкість отримання платежу;
- отримання дозволу імпортера на переказ валюти в країну експортера при виставлені акредитиву в іноземній валюті.
Види акредитивів різноманітні і поділяються:
1. З точки зору можливості зміни або анулювання акредитива банком-емітентом:
- безвідзивний (дає бенефіціару високу ступінь впевненості, що його поставки або послуги будуть оплачені, як тільки він виконає умови акредитиву, який у випадку коли пред’явлені всі пред’явлені документи і дотримані всі його умови, складає тверде зобов’язання платежу банка-емітента);
- відзивний (у будь-який час може бути змінений або анульований банком-емітентом навіть без попереднього повідомлення бенефіціара).
2. З точки зору додаткових зобов’язань іншого банку по акредитиву:
|
|
|
- безвідзивний непідтверджений акредитив (банк-кореспондент лише авізує бенефіціару відкриття акредитиву. У цьому випадку він не бере ніякого зобов’язання платежу і, таким чином, не зобов’язаний його здійснювати на основі документів, що пред’явлені бенефіціаром);
- безвідзивний підтверджений акредитив (якщо банк-кореспондент підтверджує бенефіціару акредитив, то цим самим він зобов’язується здійснити платіж по документам, що відповідають акредитиву і що подані вчасно).
3. З точки зору існування валютного покриття:
- покритий;
- непокритий.
Покриті – акредитиви, при відкритті яких банк-емітент заздалегідь надає в розпорядження виконуючого банку валютні кошти (покриття) у сумі акредитиву на термін дії зобов’язань банка-емітента з умовою можливості їх використання для виплат по акредитиву. Покриття може надаватися кількома відомими способами:
- кредитування сумою акредитиву кореспондентського рахунку виконуючого банку в банку-емітенті або іншому банку;
- надання виконуючому банку права списати всю суму акредитиву з рахунку банка-емітента в момент отримання акредитива на виконання;
- відкриття банком-емітентом страхових депозитів або депозитів у виконуючому банку.
Використання покриття призводить до фактичного заморожування коштів імпортера на період від відкриття акредитиву до виплати коштів по ньому.
2. Інкасо – це форма розрахунку за зовнішньоторговельною угодою, яка полягає в тому, що експортер доручає своєму банку одержати від імпортера певну суму валюти при передачі останньому відповідних товарних документів.
Використання інкасо регулюється “Уніфікованими правилами з інкасо”, розробленими Міжнародною торговельною палатою. Розрізняють чисте та документарне інкасо. Чисте інкасо здійснюється на основі чеків, платіжних розписок та інших видів документів, що використовуються для одержання платежу. Документарне інкасо –це інкасо фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами, або інкасо тільки комерційних документів.
|
|
|
За схемою організації інкасової операції експортер та імпортер укладають угоду, в якій визначаються банки, уповноважені здійснювати розрахунки. Потім експортер здійснює відвантаження товару і одержує транспортні документи. Далі експортер готує необхідні документи (рахунки, фінансові документи тощо) і разом з інкасовим дорученням передає своєму банку. Банк-ремітент, якому доручено здійснення інкасо, після перевірки наданих документів відправляє їх разом з дорученням банку-кореспонденту країни імпортера. Інкасуючий банк після одержання інкасового доручення та інших документів подає їх імпортеру (платнику) для перевірки та одержання платежу. Банк країни імпортера надсилає повідомлення платнику про одержання інкасового доручення та прохання здійснити платіж. Документи видаються платнику проти платежу. Банк імпортера одержує платіж від імпортера. Інкасуючий банк переводить відповідну суму банку-ремітенту. Банк-ремітент після одержання переводу зараховує суму виручки на рахунок експортера.
Недоліками використання інкасової форми розрахунків можуть бути досить тривалий період до моменту одержання платежу та ризик, пов’язаний з відмовою від платежу, а також неврегульованість деяких питань валютного законодавства в окремих країнах.
Перевагою для імпортера є те, що немає необхідності завчасно відволікати кошти зі свого обігу, а для експортера – те, що він зберігає юридичне право розпорядження товаром до його оплати імпортером.
3. Банківський переказ є розрахунковою банківською операцією, яка здійснюється через подання телеграфного, поштового або електронного доручення одного банку іншому. Здійснення банківського переказу включає такі операції:
1) передача експортером необхідних документів імпортеру;
2) виставлення імпортером платіжного доручення в банк, що його обслуговує (банк-імпортера);
3) списання коштів з рахунку покупця і зарахування їх на рахунок Лоро – ІІ банку експортера;
4) повідомлення банку експортера або здійснення розрахункової операції;
5) списання коштів з рахунку Лоро – І банку імпортера та зарахування їх на рахунок експортера;
6) повідомлення експортера про зарахування на його рахунок відповідної суми коштів.
Технічно переважна більшість платежів за банківськими перказами здійснюється через систему SWIFT (Society for Worldvide Intesbank Financial Telecommunications), яка була організована у 1973 р. і об’єднує близько 1800 банків світу на правах членів і майже 1500 банків на правах асоційованих членів у 88 країнах світу.
4. Авансові розрахунки – це форма розрахунку, за якою оплата товарів імпортером здійснюється до відвантаження, а інколи навіть до виробництва товару. Вона найвигідніша для експортера.
|
|
|
5. Розрахунки з відкритим рахунком зводяться до періодичних платежів імпортера експортеру після одержання товару. Застосовуються за регулярних поставок при довготривалих торговельних зв’язках. Ці розрахунки вигідні для імпортера і невигідні для експортера (уповільнюють оборотність капіталу, збільшують ризик).
Ризики, що виникають при міжнародних платежах:
- вартість місцевої валюти при майбутньому платежі в іноземній валюті залежить від обмінного курсу між двома валютами (особливо, коли курси обміну піддаються впливові ринкових сил);
- ризик відсутності конвертованості: неможливість власника валюти даної країни конвертувати її у валюту іншої країни, внаслідок обмеження, накладеного урядом.
- ризик невиконання зобов’язання, або несплати (більш імовірний, оскільки порушення судового позову проти боржника, який порушив зобов’язання, в іншій країні потребує більше коштів і часу, а успіх менш імовірний, ніж у випадку з місцевим боржником).
Основні терміни і поняття
Акредитив, чисте інкасо, банківський переказ, авансові розрахунки, розрахунки з відкритим рахунком, документарне інкасо, міжнародні розрахунки.
Контрольні та дискусійні питання
!. Що являють собою міжнародні розрахунки?
2. Хто є суб’єктами міжнародних розрахунків?
3. Визначте основні форми міжнародних розрахунків.
4. Які фактори впливають на вибір форми міжнародних розрахунків?
5. Які недоліки інкасової форми розрахунків?
6. Яка форма міжнародних фінансових розрахунків найвигідніша для експортера?
7. Яким документом регламентується використання акредитивів для міжнародних розрахунків?
ВПРАВИ
Вправа 1. Для кожного положення, наведеного нижче, знайдіть відповідні йому терміни та поняття.
1. Система організації та регулювання платежів у сфері міжнародних відносин.
2. Зобов’язання банку, видане ним за дорученням клієнта-імпортера, здійснити платіж на користь експортера або забезпечити платіж іншим банкам у межах визначених сум та обумовленого терміну проти документів.
3. Інкасо, що здійснюється на основі чеків, платіжних розписок та інших видів документів, що використовуються для одержання платежу.
4. Інкасо фінансових документів, що супроводжується комерційними документами, або інкасо тільки комерційних документів.
5. Розрахункова банківська операція, яка здійснюється через подання телеграфного або поштового платіжного доручення одного банку іншому.
6. Оплата товарів імпортером до відвантаження.
7. Періодичні платежі імпортера експортеру.
Поняття:
а) акредитив
б) чисте інкасо
в) банківський переказ
г) авансові розрахунки
д) розрахунки з відкритим рахунком
е) документарне інкасо
ж) міжнародні розрахунки
Вправа 2. Оберіть єдино правильну відповідь..
1. Зобов”язання банку, видане ним за дорученням клієнта-імпортера, здійснити платіж на користь експортера або забезпечити платіж іншим банкам у межах визначених сум та обумовленого терміну, називається:
а) акредитивом;
б) інкасо;
в) авансом;
г) відкритим рахунком.
2. Доручення експортера своєму банку одержати від імпортера (платника, боржника) певну суму коштів або підтвердження того, що ця сума буде сплачена в обумовлені терміни, називається:
а) акредитивом;
б) інкасо;
в) авансом;
г) відкритим рахунком.
3. Розрахункова банківська операція, яка здійснюється через подання телеграфного або поштового платіжного доручення одного банку іншому, називається:
а) простим векселем;
б) банківським переказом;
в) акредитивом;
г) інкасо.
4. Зобов’язання однієї особи (векселедавця) здійснити платіж певної суми коштів іншій особі (векселедержателю) у визначений термін у визначеному листі називається:
а) іменним чеком;
б) ордерним чеком;
в) простим векселем;
г) банківським переказом.
5. Розпорядження однієї особи іншій сплатити у визначений строк певну суму коштів третій особі називається:
а) простим векселем;
б) банківським переказом;
в) акредитивом;
г) інкасо.
6. Безумовний наказ банку-платнику сплатити власнику документа певну суму називається:
а) акредитив;
б) вексель;
в) інкасо;
г) чек.
7. Переважна більшість платежів за банківськими переказами здійснюється через систему, що називається:
а) CEFTA;
б) SWIFT;
в) UMC;
г) GREA.
8. Використання акредитивів для міжнародних розрахунків регламентується документом, що має абревіатуру:
а) CEFTA;
б) SWIFT;
в) UMC;
г) GREA.
Вправа 3. Визначте, яке з положень правильне, а яке – помилкове.
1. Міжнародні розрахунки являють собою систему організації та регулювання платежів у сфері міжнародних відносин.
2. Нефінансові корпорації представлені фізичними особами, що продають свою робочу силу.
3. Акредитив – це форма розрахунку за зовнішньоторговельною угодою, яка полягає в тому, що експортер доручає своєму банку одержати від імпортера певну суму валюти при передачі останньому відповідних товарних документів.
4. Авансові розрахунки – це форма розрахунку, за якою оплата товарів імпортера здійснюється до відвантаження товару.
5. Авансові розрахунки найвигідніші для імпортера.
6. Розрахунки з відкритим рахунком вигідні для імпортера.
7. Використання акредитивів регламентується UСРDС.
8. Документарне інкасо здійснюється на основі чеків, платіжних розписок та інших документів для одержання платежу.
9. Авансові розрахунки вигідні для експортера.
10. Розрахунки з відкритим рахунком вигідні для експортера.
Тема 18. Платіжний баланс та
макроекономічна рівновага.
Основні питання для вивчення
18.1. Сутність та структура платіжного балансу. Економічна рівновага платіжного балансу.
18.2. Фактори впливу на стан платіжного балансу.
18.3. Регулювання платіжного балансу.
18.4. Платіжний баланс України: стан, структура, динаміка.
Література
1. Ломакин В. К. Мировая экономика. Учебник для Вузов. – М.: "Юиити-Даиа", 2007. – С. 135-144.
2. Економічна теорія: Підручник / За ред. В.М. Тарасевича. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С.597- 603.
3. Солонінко К.С. Міжнародна економіка: Навч. Посібник. – К.: Кондор, 2008. – С. 285‑295.
4.Світова економіка: Підручник / А.С. Філіпенко, О.І. Рогач, О.І. Шнирков та ін. – 2‑ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 2001. – С. 295-305.
18.1. Сутність та структура платіжного балансу.
Економічна рівновага платіжного балансу
Платіжний баланс — це система рахунків, яка відображає сукупність зовнішньоекономічних операцій, що здійснюються громадянами, фірмами та державними установами окремої країни за певний період часу (як правило, за один рік) (табл. 18.1).
| Таблиця 18.1. Структура платіжного балансу країни (млн. у. о.) | |||
| № п/п | Статті платіжного балансу | Кредит | Дебет |
| 1. | Рахунок поточних операцій Товарний експорт | +250 | |
| 2. | Товарний імпорт | –400 | |
| 3. | Сальдо балансу зовнішньої торгівлі | –150 | |
| 4. | Експорт послуг | +70 | |
| 5. | Імпорт послуг | –80 | |
| 6. | Сальдо балансу товарів та послуг | –160 | |
| 7. | Чисті доходи від інвестицій | +10 | |
| 8. | Чисті грошові перекази | –10 | |
| 9. | Сальдо рахунку поточних операцій | –160 | |
| 10. | Рахунок руху капіталу Притік капіталу | +200 | |
| 11. | Відтік капіталу | –50 | |
| 12. | Сальдо рахунку руху капіталу | +150 | |
| 13. | Сальдо рахунків поточних операцій і руху капіталу | –10 | |
| 14. | Рахунок офіційних резервів | +10 | |
В агрегованому вигляді платіжний баланс складається з таких операцій та рахунків:
І. Рахунок товарів та послуг — відображає операції з експорту та імпорту товарів та послуг і визначає товарний торговельний баланс та баланс торгівлі товарами та послугами (див. пп.1- 6 таблиці 18.1).
ІІ. Рахунок односторонніх трансфертів — відображає трансферти за кордон та із-за кордону (див. пп.7, 8 таблиці 18.1).
Операції категорій І та ІІ становлять поточний платіжний баланс або баланс поточних операції (БПО).
ІІІ. Рахунок довгострокових операцій з капіталом (див. пп.10, 11 таблиці 18.1).
IV. Рахунок короткострокових операцій з приватним капіталом (див. пп.10, 11 таблиці 18.1).
Операції категорій ІІІ та IV становлять баланс руху капіталів (БРК), оскільки вони спричиняють рух фінансових активів.
Операції категорій І,ІІ,ІІІ належать до так званого балансу руху поточних коштів та довгострокового капіталу, який називають базовим основним платіжним балансом.
Операції категорій І,ІІ,ІІІ,ІV разом являють собою загальний платіжний баланс (ПБ).
V. Рахунок короткострокових операцій з офіційним (державним) капіталом відображає офіційні резервні операції і є балансом офіційних резервів (БОР) (див. п.14 таблиці 18.1).
Взаємозв’язок між окремими складовими платіжного балансу можна записати у вигляді формул:
БПО+БРК+СП+БОР=0, (18.1)
де СП — статистична похибка.
Виходячи з цієї рівності:
БПО+БРК+СП=БОР. (18.2)
В спрощеному вигляді: БПО=NX, БРК=(S–I), NX=S–I,
де NX — сальдо рахунку поточних операцій (або чистий експорт товарів і послуг);
(S–I) — сальдо рахунку руху капіталів або чистий приріст зовнішньої заборгованості країни; S — обсяг заощаджень; I — обсяг інвестицій.
Рівновага платіжного балансу має місце, коли надходження (доходи) та видатки збалансовані, і офіційні резерви не змінюються. Розрізняють п’ять основних джерел нерівноваги платіжного балансу:
1) сезонна та випадкова нерівновага;
2) циклічна нерівновага;
3) структурна нерівновага;
4) дестабілізуючі валютні спекуляції та відтік капіталу;
5) неадекватний економічній ситуації валютний курс.
Перевищення надходжень з-за кордону над платежами за кордон складає позитивне сальдо платіжного балансу і призводить до зростання курсу національної валюти. Перевищення платежів за кордон над надходженнями складає дефіцит платіжного балансу і призводить до падіння курсу національної валюти. Скорочення офіційних резервів показує величину дефіциту платіжного балансу, а їх зростання - величину активного сальдо платіжного балансу (табл. 18.1).
Функціонально платіжний баланс відіграє роль макроекономічної моделі, яка систематично відображає економічні операції, здійснені між національною економікою та економіками інших країн світу. Така модель складається з метою розробки та запровадження обґрунтованої курсової та зовнішньоекономічної політики країни, аналізу і прогнозу стану товарного та фінансового ринків, двосторонніх та багатосторонніх зіставлень, наукових досліджень тощо.
18.2. Фактори впливу на стан платіжного балансу
До економічних факторів, що впливають на стан платіжного балансу держави, належать наступні.
* Темп інфляції. В результаті надмірного підвищення цін товари та послуги, що виробляються в середині в країні, стають надмірно дорогими для покупців – нерезидентів. В силу цього підвищення скорочується рівень експорту. Одночасно із-за підвищення рівня цін імпортні товари стають все більш привабливими для покупців в порівнянні з товарами, що виробляються в цій країні. Це сприяє збільшенню обсягу імпортних операцій.
* Реальне зростання. Високі темпи росту ВВП ведуть до збільшення обсягів імпорту товарів та послуг, Ця тенденція пояснюється тим, що підвищується рівень доходів в середині країни, частина яких може бути використана на оплату імпортованих товарів та послуг.
* Процентні ставки. Якщо в країні підвищуються процентні ставки, то можна чекати збільшення притоку капіталу для інвестицій в облігації з високою прибутковістю та в інші інструменти грошового ринку. І навпаки, якщо процентні ставки знижуються, то можна чекати відтоку капіталу, тому що фінансові центри інших країн стають більш привабливими для інвесторів.
* Валютний курс “спот”. Валютний курс “спот” впливає на відносну вартість імпортних товарів в порівнянні з вартістю товарів, що вироблені в країні, та експортних товарів у порівнянні з товарами інших країн (в країнах – імпортерах). Високий курс іноземної валюти призводить до зростання цін імпортних товарів та здешевлення експортних товарів, і навпаки.
18.3. Регулювання платіжного балансу
Платіжний баланс не може залишатися в стані нерівноваги протягом невизначеного часу. Тому поява досить стійкого платіжного дефіциту змушує уряд відповідної країни здійснювати інтервенцію в економіку. Масштаби, час та інструменти такої інтервенції залежать від величини дефіциту та його характеру.
У короткотерміновому періоді країна може компенсувати дефіцит платіжного балансу за рахунок офіційних резервів. Це найбільш простий шлях. Якщо ж резервів недостатньо або через певні умови уряд не хоче користуватися ними, тоді досягти рівноваги платіжного балансу можна за рахунок залучення короткотермінового капіталу в країну.
Ситуація ускладнюється, коли дефіцит платіжного балансу не можна подолати за рахунок використання зовнішніх фінансових коштів. У цьому випадку уряд може вдатися до одного з наступних заходів:
1. Запровадити дефляційну політику, спрямовану на зниження цін та доходів порівняно з іншими кранами.
2. Девальвувати національну валюту.
3. Запровадити валютний контроль та обмеження на валютні операції.
Перші два шляхи реалізуються на суто ринкових засадах через зміни в таких економічних параметрах, як доходи, ціни, валютні курси, пропозиція грошей, відсоткові ставки тощо. Але це зовсім не означає, що держава не вживає певних заходів, навпаки, ефективність відновлення рівноваги платіжного балансу на ринкових засадах залежить від “проринкової” фіскальної та грошово-кредитної політики. У протилежному випадку урядова політика вступатиме в суперечність з дією ринкового механізму, посилюючи тим самим дефіцит платіжного балансу.
Неринкові методи відновлення рівноваги платіжного балансу полягають у запровадженні державного регулювання економічних процесів, яке по суті заміщує дію ринкового механізму. Таке відновлення не можна вважати повноцінним, оскільки хоча симптоми нерівноваги й усуваються, проте глибинні причини дефіциту не зникають, а нерівновага просто набуває прихованої форми. Така ситуація складається внаслідок широкого використання, наприклад, імпортних квот та валютних обмежень.
Ринкове відновлення рівноваги може здійснюватися двома шляхами залежно від режиму валютного курсу. Якщо запроваджується фіксований валютний курс (в тій чи іншій формі), то відновлення рівноваги відбувається безпосередньо за позиціями платіжного балансу. За плаваючого валютного курсу, рівновага відновлюється на валютному ринку, а валютний курс змінюється доти, доки не вирівнюються попит і пропозиція іноземної валюти в межах поточних і довгострокових капітальних трансфертів.
У зв’язку з цим в економічній теорії сформульовано п’ять можливих шляхів досягнення рівноваги платіжного балансу.
1. Фінансування загального платіжного дефіциту без зміни валютного курсу чи стану національної економіки:
а) якщо дефіцит має тимчасовий характер, то уряд може скористатися офіційними резервами, утримуючись тим самим від впливу на пропозицію грошей. Коли сальдо платіжного балансу стане позитивним, то обсяг резервів поновлюється;
б) „дефіцит без сліз”, якщо валюта країни є ключовою в певній валютній системі. У цьому випадку країна має більше можливостей утримуватися від коригуючих дій за наявності дефіциту платіжного балансу.
2. Запровадження валютного контролю в тих чи інших формах. Так, уряд може ввести обмеження на придбання резидентами іноземної валюти та її використання, підтримуючи офіційний фіксований валютний курс, або проводити політику множинного валютного курсу.
3. Запровадження (збереження) режиму плаваючого валютного курсу. У цьому випадку національна валюта знецінюється доти, доки на валютному ринку не відновлюється рівновага.
4. Установлення режиму фіксованого курсу. Цей шлях вважається „класичними ліками від платіжного дисбалансу” і полягає в тому, щоб привести національну економіку у відповідність до фіксованого курсу. Якщо ж нерезиденти і надалі не хочуть накопичувати національну валюту, то уряд за рахунок офіційних резервів скорочує пропозицію грошей, знижує ціни, доходи та заробітну плату доти, доки попит і пропозиція іноземної валюти на ринку не встановиться на певному заздалегідь визначеному рівні.
5. Політика валютного компромісу. У даному випадку комбінуються елементи варіантів 3 та 4, причому валютний курс використовується як інструмент стабілізації тільки частково:
а) змінний паритет (система типу Бретон-Вудської) − у цьому випадку країна підтримує фіксований валютний курс (варіант 4) доти, доки це можна робити за рахунок незначних змін у національній економіці, а коли такі можливості вичерпуються, то національна валюта девальвується, а валютний курс встановлюється на новому рівні;
б) кероване плавання валюти: уряд змінює валютний курс доти, доки не досягається нова рівновага.
В основі розрахунку платіжного балансу лежить концепція балансу потоків платежів. Якщо ж розрахувати суми закордонних активів держави та її міжнародних зобов’язань на певну дату, то ми отримаємо баланс міжнародної заборгованості даної країни, який ще називають міжнародною інвестиційною позицією. Якщо активи перевищують зобов’язання, то країна є нетто-інвестором (або кредитором). У протилежному випадку країна вважається нетто-боржником.
18.4. Платіжний баланс України: стан, структура, динаміка
До 1993 р. статистика міжнародних операцій України була представлена торговельним балансом, балансом фінансових ресурсів та валютним планом країни. Спеціальною Постановою Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 17 вересня 1993 р. на Національний банк України було покладено відповідальність за складання узагальненого платіжного балансу України. Поява Концепції побудови банківської та грошово-кредитної статистики і статистики платіжного балансу була зумовлена загальнодержавною потребою незалежної України у визначенні її місця в світовому співтоваристві, розвитку банківської та фінансової систем, а також у зв’язку з покладенням на Національний банк відповідальності за формування платіжного балансу держави. Дану Концепцію було затверджено Постановою Правління Національного банку України №101 від 20.05.1994 р.
Як зазначено у Концепції, розробка і складання платіжного балансу базуються на єдиній методології відповідно до стандартної класифікації компонентів і структури зведеної інформації. За формою складання платіжний баланс України визначається як зведений статистичний звіт (за певний період часу) про здійснення міжнародних операцій українських резидентів з резидентами інших країн світу. Інформаційну базу платіжного балансу (як і в світовій практиці) становлять такі джерела:
· дані банківської системи про надходження платежів з-за кордону і здійснення платежів за кордон (фінансові операції з нерезидентами);
· інформація про пересування товарних потоків через кордон (міжнародна торгівля);
· статистичні спостереження підприємств та організацій з метою збирання повної та додаткової інформації (статистична звітність експортерів та імпортерів продукції, інвесторів, та одержувачів іноземних інвестицій тощо).
З квітня 1996 р. видається щоквартальник “Платіжний баланс України ”, в якому публікуються табличні дані з платіжного балансу, аналітичні матеріали щодо розвитку зовнішнього сектора економіки та впливу поточної економічної політики на його стан. Стан платіжного балансу України в 2005-2007 роках (див. табл.18.2, 18.3) характеризується перевищенням надходжень з-за кордону над платежами за кордон, тобто має позитивне сальдо, що відбивається у зростанні курсу національної валюти. За активним сальдо платіжного балансу зростають офіційні резерви країни.
| Таблиця 18.2. Рахунок поточних операцій України за 2005-2007 рр. (млн. дол. США) | |||
| Статті платіжного балансу | 2007, 1 півр. | ||
| Рахунок поточних операцій | -1617 | -1968 | |
| Баланс товарів та послуг | -3068 | -2730 | |
| Експорт товарів та послуг | |||
| Імпорт товарів та послуг | -43707 | -53307 | -31847 |
| Баланс товарів | -1135 | -5194 | -3183 |
| Експорт товарів | |||
| Імпорт товарів | -36159 | -44143 | -26561 |
| Баланс послуг | |||
| Експорт послуг | |||
| Імпорт послуг | -7548 | -9164 | -5286 |
| Доходи (сальдо) | -985 | -1722 | -950 |
| Поточні трансферти(сальдо) | |||
| Таблиця 18.3. Рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій (млн. дол. США) | |||
| Статті платіжного балансу | |||
| Рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій | |||
| Рахунок операцій з капіталом | -65 | ||
| Фінансовий рахунок | |||
| Прямі інвестиції | |||
| Портфельні інвестиції | |||
| Інші інвестиції | -2187 | -5235 | -760 |
Економічне значення сальдо торговельного балансу стосовно конкретної країни залежить від її положення у світовому господарстві, характеру її зв'язків з партнерами й загальною економічною політикою. Для країн, що відстають від лідерів за рівнем економічного розвитку, активний торговельний баланс необхідний як джерело валютних коштів для оплати міжнародних зобов'язань по інших статтях платіжного балансу. Пасивний торговельний баланс вважається небажаним і оцінюється як ознака слабості зовнішньоекономічних позицій країни. Для країн, що розвиваються, це відбиває недостачу валютних надходжень. Для розвинених країн це може мати інше значення. Так, дефіцит торговельного балансу США (з 1971 р.) пояснюється активним просуванням на їхній ринок міжнародних конкурентів (із Західної Європи, Японії, Південної Кореї й інших країн) з виробництва товарів все більшої складності. Дзеркальним відбиттям дефіциту зовнішньої торгівлі США служить активне сальдо по цих операціях у вищезгаданих партнерів, які використовують валютні надходження для закордонних капіталовкладень, у тому числі й у США.
Баланс послуг відбиває розвиток цього сектору, що динамічно розвивається, а також поширення світових економічних зв'язків країни. Роль і вплив сектору міжнародних послуг на обсяг і структуру національних платежів і надходжень постійно зростають.
Динаміку платіжного балансу України можна відстежувати за Інтернет – адресою Національного банку України.
Основні терміни і поняття
Платіжний баланс, структура платіжного балансу, баланс торгівлі товарами, баланс торгівлі послугами, баланс руху капіталу, базовий платіжний баланс, загальний платіжний баланс, методи відновлення рівноваги платіжного балансу, баланс міжнародної заборгованості, інформаційна база платіжного балансу, нетто-інвестор, нетто-боржник, статистика платіжного балансу.
Контрольні та дискусійні питання
1. Дайте визначення платіжного балансу. В чому полягає його економічний зміст?
2. Назвіть основні рахунки платіжного балансу.
3. Визначте порядок формування рахунків платіжного баланс.
4. Охарактеризуйте структуру платіжного балансу.
5. Дайте визначення дефіциту торговельного балансу.
6. Які основні складові балансу послуг?
7. Яка структура балансу руху капіталів?
8. Наведіть класифікацію статей платіжного балансу за методикою МВФ.
9. Перелічіть основні фактори, які впливають на платіжний баланс.
10. Дайте порівняльну характеристику шляхів урівноваження платіжного балансу.
Вправи
Вправа 1. Для кожного положення, наведеного нижче, знайдіть відповідне поняття.
1. Система рахунків, яка відображає сукупність зовнішньоекономічних операцій країни.
2. Рахунки руху поточних коштів та довгострокового капіталу.
3. Рахунок, що відображає операції з експорту та імпорту товарів та послуг.
4. Рахунки довгострокових операцій з капіталом та короткострокових операцій з приватним капіталом.
5. Активи країни перевищують її зобов’язання.
6. Активи країни є меншими за її зобов’язання.
7. Розрахунок суми закордонних активів та міжнародних зобов’язань країни на певну дату.
8. Різниця вартісних обсягів експорту та імпорту.
9. Відплив вартості за кордон, за яким повинен слідувати компенсуючий приплив платежів в дану країну.
10. Приплив вартостей, за які резидент країни повинен здійснити платежі за кордон.
Поняття:
а) експорт;
б) товарний торговельний баланс;
в) платіжний баланс;
г) баланс руху капіталів;
д) базовий основний платіжний баланс;
е) баланс міжнародної заборгованості країни;
ж) країна є нетто-кредитором;
з) країна є нетто-боржником;
и) торговельний баланс;
к) імпорт.
Вправа 2. Знайдіть єдино правильну відповідь.
1. Все, що має грошову вартість і є власністю фірми або окремої особи, називається:
а) дебет;
б) кредит;
в) актив;
г) пасив.
2. Грошові зобов’язання, заборгованість фірми або окремої особи має назву:
а) дебет;
б) кредит;
в) актив;
г) пасив.
3. Відтік вартостей, за яким повинен слідувати компенсуючий притік платежів в дану країну, називається:
а) дебет;
б) кредит;
в) актив;
г) пасив.
4. Позитивне сальдо платіжного балансу:
а) призводить до зростання курсу національної валюти;
б) призводить до падіння курсу національної валюти;
в) не впливає на курс національної валюти;
г) впливає на курс національної валюти невизначеним чином.
5. Від’ємне сальдо платіжного балансу:
а) призводить до зростання курсу національної валюти;
б) призводить до падіння курсу національної валюти;
в) не впливає на курс національної валюти;
г) впливає на курс національної валюти невизначеним чином.
6. Сальдо балансу зовнішньої торгівлі враховує:
а) товарний експорт;
б) товарний імпорт;
в) експорт послуг;
г) імпорт послуг.
7. Сальдо балансу товарів та послуг враховує:
а) експорт послуг;
б) імпорт послуг;
в) товарний імпорт;
г) чисті грошові перекази.
8. Сальдо балансу поточних операцій враховує:
а) чисті доходи від інвестицій;
б) притік капіталу;
в) відтік капіталу;
г) офіційні резерви.
9. Сальдо балансу руху капіталу враховує:
а) відтік капіталу;
б) офіційні резерви;
в) чисті грошові перекази;
г) експорт послуг.
10. Скорочення офіційних резервів:
а) показує масштаби дефіциту платіжного балансу;
б) показує масштаби профіцитуплатіжного балансу;
в) не визначає стан платіжного балансу;
г) неоднозначно характеризує стан платіжного балансу.
11. Зростання офіційних резервів:
а) показує масштаби дефіциту платіжного балансу;
б) показує масштаби профіцитуплатіжного балансу;
в) не визначає стан платіжного балансу;
г) неоднозначно характеризує стан платіжного балансу.
Вправа 3. Виконайте завдання.
1. Дати оцінку впливу міжнародних операцій країни S на її внутрішню економіку за такими даними її платіжного балансу (в умовних одиницях).
| № | Стаття | Значення |
| Товарний експорт | +40 | |
| Товарний імпорт | -30 | |
| Експорт послуг | +15 | |
| Імпорт послуг | -10 | |
| Чисті доходи від інвестицій | -5 | |
| Чисті грошові перекази | +10 | |
| Імпорт капіталу | +10 | |
| Експорт капіталу | -40 | |
2. Дати оцінку впливу міжнародних операцій країни S на її внутрішню економіку за такими даними її платіжного балансу (в умовних одиницях).
| № | Стаття | Значення |
| Товарний експорт | +120 | |
| Товарний імпорт | -90 | |
| Експорт послуг | +45 | |
| Імпорт послуг | -30 | |
| Чисті доходи від інвестицій | -15 | |
| Чисті грошові перекази | +30 | |
| Імпорт капіталу | +30 | |
| Експорт капіталу | -120 | |
3. Дайте відповіді на питання на підставі даних платіжного балансу умовної країни S за 2007 р. (у млрд. дол.). Наведіть розрахунки.
а) Яка величина торговельного балансу?
б) Яка величина балансу поточних операцій?
в) Яка величина балансу руху капіталів?
г) Яке сальдо балансу офіційних розрахунків в S?
| № | Стаття | Значення |
| Товарний експорт | +80 | |
| Товарний імпорт | -60 | |
| Чисті трансферти | +20 | |
| Імпорт послуг | +30 | |
| Чисті доходи від інвестицій | -10 | |
| Імпорт капіталу | +20 | |
| Експорт капіталу | -80 | |
4. Виконайте відповідні розрахунки і заповніть позиції кредиту та дебету в пунктах 3, 6, 9, 12, 14.
| Рахунки платіжного балансу | Кредит | Дебет | |
| Товарний експорт Товарний імпорт | +251 | ||
| Сальдо балансу зовнішньої торгівлі | |||
| Експорт послуг Імпорт послуг | +70 | -72 | |
| Сальдо балансу товарів та послуг | |||
| Чисті доходи від інвестицій Чисті грошові перекази | +14 | -14 | |
| Сальдо балансу поточних операцій | |||
| Рахунок руху капіталу Притік капіталу Відтік капіталу | +180 | -74 | |
| Баланс руху капіталу | |||
| Баланс по поточним операціям і руху капіталів. | |||
| Офіційні резерви | |||
5. На основі даних платіжного балансу (у млн. дол. США) визначити сальдо руху товарів та послуг.
| Статті платіжного балансу | Кредит | Дебет |
| Товари загального призначення | ||
| Товари для переробки | ||
| Ремонтні роботи | ||
| Послуги | ||
| Транспорт залізничний морський повітряний інший | ||
| Подорожі | ||
| Будівельні послуги | ||
| Фінансові послуги | ||
| Послуги зв’язку | ||
| Інші послуги | ||
6. На основі даних платіжного балансу (у млн. дол. США) визначити сальдо рахунку поточних операцій.
| Статті платіжного балансу | Кредит | Дебет |
| Сальдо балансу товарів та послуг | ||
| Доходи | ||
| Поточні трансферти | ||
На основі даних платіжного балансу (у млн. дол. США) визначити сальдо руху капіталів.
| Статті платіжного балансу | Кредит | Дебет |
| Капітальні трансферти | ||
| Прямі інвестиції | ||
| Середньо-та довгострокові кредити | ||
| Короткостроковий капітал | ||
| Взаємна заборгованість підприємств | ||
| Зміна залишків на кореспондентських рахунках |
|
|
|
Актуарні розрахунки
В) міжнародні слідчі і примирні комісії
Види цін у міжнародній торгівлі
Визначення ролі окремих країн у міжнародній економіці.
Глава 2 Міжнародні заявки
Для виконання даного завдання студенту необхідно отримати у викладача річний звіт страхової компанії і провести розрахунки у відповідності з методичними вказівками.
Закон України «Про міжнародні договори». 2004
Змістовий модуль 3. Міжнародні валютно-фінансові відносини
Інформаційні послуги у міжнародній торгівлі
