Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Міжнародне публічне право

Можуть бути помилки.

Київський університет права

Інститут міжнародних відносин

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

А.І. Дмитрієв, А.С. Мацко, В.І. Муравйов

Міжнародне публічне право

Практикум

Відповідальні редактори

Ю. С. Шемшученко, академік НАН України;

Л.В. Губерський, член-кореспондент НАН України

Київ

Юрінком Інтер

ББК 67.312.ІЯ73

Д53

Авторський колектив ДМИТРІЄВ А.І., кандидат юридичних наук, Заслужений юрист України, завідувач кафедри міжнародного права і порівняльного правознавства, перший проректор

Київського університету права

МАЦКО А.С., кандидат юридичних наук,

доцент Київського університету права

МУРАВЙОВ В.І., кандидат юридичних наук, завідувач кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Рецензенти ВИСОЦЬКИЙ О.Ф., доктор юридичних наук, професор САНДРОВСЬКИЙ К.К., доктор юридичних наук, професор

Шеф-редактор видавництва Юрінком Інтер КОВАЛЬСЬКИЙ В.С., кандидат юридичних наук

ІЗВК 966-7784-98-3

Юрінком Інтер, 2001

Світлої пам'яті

Сергія Володимировича

ІСАКОВИЧА

ПЕРЕДМОВА

Міжнародне право в літературі визначається як особлива система принципів і норм, що регулює відносини між його суб'єктами. На сьогодні, коли не тільки традиційні суб'єкти міжнародного права, а й особи, як юридичні, так і приватні, стали вільно спілкуватися без кордонів, саме взаємовідносини між державами набувають іншого змісту. Можна без перебільшення сказати, що міжнародне право як предмет для вивчення є одним із найактуальніших для майбутніх працівників сфери зовнішніх зносин у єдиному Європейському домі.

Визначаючи міжнародне право саме таким чином, слід підкреслити, що даний підхід до предмету потребує кращого визначення змісту підготовки студентів-правників, володіння інструментарієм міжнародно-правового регулювання відносин між державами, регламентації діяльності міжнародних структур, поведінки приватних осіб, захисту порушених прав тощо.

Зробимо наголос і на тому, що Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй у 1989 році прийняла спеціальну резолюцію, в якій проголосила 90-ті роки XX століття "Десятиліттям міжнародного права".

Україна, яка є державою-засновницею і членом ООН, у своїй практиці дотримується принципу поваги до резолюцій, що співпадає з напрямками політики, яку на сучасному етапі вона проводить. На рівні Конституції (стаття 9) визначено, що "чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства". На підставі даної норми у судовій практиці, яка стосується розв'язання питань спору між суб'єктами, з'явилася нова тенденція - застосування норм міжнародного права. Такий підхід щодо розв'язання практичних питань не тільки торкнувся судової практики, а знайшов своє застосування в діяльності державних структур та громадських організацій.

Слід зазначити, що поширення норм міжнародного права у житті охопило не тільки юристів, а й широке коло посадових осіб, державних діячів, громадських організацій, окремих громадян, особливо після прийняття конституційного положення (стаття 55) щодо оскарження порушених прав і свобод людини в міжнародному суді. Таким чином, як ми переконуємося, міжнародне право все активніше проникає в повсякденне життя.

Міжнародне право як навчальна фахова правова дисципліна відрізняється від інших своєю термінологічною мовою, великим обсягом матеріалу, що підлягає вивченню, динамічністю змін у правовідносинах та іншими положеннями.

Враховуючи вищезазначені фактори, автори пропонують дані навчальні матеріали як такі, що відображають сутність міжнародної політики України та ґрунтуються на її національному законодавстві. Посібник в деякій мірі може суттєво доповнити вже існуючий навчальний матеріал з курсу міжнародного права. З методичної точки зору він стимулює також до самостійного вивчення курсу.

Навчальні матеріали розроблені відповідно до існуючих навчальних стандартів.

Цей практикум містить програму курсу, навчальний план, методичні матеріали, міжнародно-правові акти, а також таблиці по структурі міжнародних норм та міжнародних організацій, напрямках їх діяльності тощо. Розділ хрестоматійних джерел з історії та становлення міжнародного права містить міжнародно-правові документи, яким приділяє недостатньо уваги сучасна міжнародно-правова література. Так, витяг з Вестфальського миру 1648 року, з якого саме починається сучасне міжнародне право, друкується у вітчизняній навчальній літературі вперше.

У роботі авторами були використані наукові розробки відомих вітчизняних юристів-міжнародників Буткевича В.Г., Василенка В.А., Ви-соцького О.Ф., Денисова В.Н., Євинтова В.І., а також видання авторів з Російської Федерації, таких як Богуславський М.М., Ігнатенко Г.В., Колосов Ю.М., Лукашук І.І. та інші.

Саме тому практикум з курсу міжнародного публічного права є досить вчасним виданням. Книга має бути корисною для широкого кола викладачів, студентів та осіб, що цікавляться міжнародними відносинами та міжнародним правом. Вона суттєво доповнює навчальний посібник "Міжнародне публічне право", підготовлений Дмитрієвим А.І. та Муравйовим В.І., який нещодавно побачив світ.

Авторський колектив

Розділ І. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРОГРАМИ КУРСУ

"МІЖНАРОДНЕ ПУБЛІЧНЕ ПРАВО"

ВСТУП

Завдання розбудови України як демократичної і правової держави вимагають принципово нового підходу до проблеми докорінного поліпшення державно-правових досліджень і підготовки юридичних кадрів. Нині потрібна певна переорієнтація на підготовку юристів не тільки для державних та правоохоронних органів, а й для сфери ринкових відносин.

Програма курсу "Міжнародне публічне право" має на меті:

1.Дати студентам знання системи загальнотеоретичних правових категорій міжнародного публічного права, поняття міжнародної (міждержавної) системи та функціонування у неї міжнародного права як її нормативної підсистеми.

2.Усунути надмірну ідеологізацію вказаного курсу, що була характерною для минулого періоду.

3.Врахувати досвід юридичної практики та науки провідних університетів світу.

4.Наблизити викладання курсу до потреб наступної практичної діяльності випускників вищих юридичних закладів освіти.

Навчальним планом на вивчення міжнародного публічного права відводиться 108 годин, з яких 42 години - лекції, 30 годин - семінари і 36 годин - обсяг запланованої самостійної роботи студентів.

У процесі вивчення курсу студенти готують курсову роботу по одній із запропонованих тем та складають іспит. Курс міжнародного публічного права включає загальну частину, що присвячена теоретичним проблемам міжнародного права, і особливу частину, яка розглядає основні галузі міжнародного права. Навчальна дисципліна передбачає опанування певним інструментарієм науки міжнародного права, вивчення загальних її положень, а також діючих міжнародних конвенцій та договорів, які відіграють важливу роль як в навколишньому світі, так і в Україні.

Курс міжнародного публічного права вимагає від студента знати:

- поняття міжнародного права;

- джерела міжнародного права;

- історію міжнародного права і становлення сучасного міжнародного права;

- процес створення норм міжнародного права;

- співвідношення міжнародного та внутрішньодержавного права;

- мирні засоби вирішення міжнародних суперечок;

- основні принципи міжнародного права;

- право міжнародних договорів;

- міжнародне гуманітарне право;

- міжнародне економічне право та інші галузі міжнародного права.

Курс міжнародного публічного права передбачає вміння.студента:

- аналізувати міжнародно-правові документи;

- оцінювати міжнародні конвенції та договори;

- характеризувати компоненти міжнародної системи.

До програми курсу додається перелік науково-монографічної та навчальної літератури, а також перелік основних міжнародно-правових документів до тем, які вивчаються. Однак студентів не повинен бентежити той факт, що серед рекомендованої навчальної літератури є така, що ще при її виданні була ідеологічно перевантажена. Користуватись цією літературою не тільки можна, а й потрібно тому, що відповідна нова юридична, монографічна і навчальна література не створюється швидко. Крім того, навчальна література, що є, містить немало класичних наукових досліджень та положень. Вона є важливим джерелом підготовки до семінарських занять. Але ж треба при її використанні критично ставитись до деяких штучно ідеологізованих фрагментів і положень.

В цих обставинах особливо важливим є вивчення міжнародно-правових документів, необхідний перелік яких також надається.

ПРОГРАМА КУРСУ "МІЖНАРОДНЕ ПУБЛІЧНЕ ПРАВО"

Тема 1. Поняття міжнародного публічного права

1. Поняття міжнародного публічного права.

2. Предмет міжнародно-правового регулювання.

3. Об'єкт міжнародних правовідносин.

4. Міжнародне право як особлива система права.

5. Нормативність міжнародного права.

Тема 2. Історія міжнародного права

1. Виникнення міжнародного права.

2. Міжнародне право від падіння Римської імперії до Вестфальського конгресу 1648 р.

3. Міжнародне право до першої Гаазької конференції миру.

Тема 3. Становлення сучасного міжнародного права

1. Міжнародне право періоду Гаазьких конференцій миру.

2. Міжнародне право у період між двома світовими війнами.

3. Розвиток міжнародного права після другої світової війни - створення ООН.

4. Україна і сучасне міжнародне право.

Тема 4. Суб'єкти міжнародного права

1. Поняття суб'єкта міжнародного права.

2. Держави як головні суб'єкти міжнародного права.

3. Україна як суб'єкт міжнародного права.

4. Міжнародна правосуб'єктність нації.

5. Правосуб'єктність міжнародних організацій.

6. Правосуб'єктність державоподібних утворень.

Тема 5. Міжнародно-правове визнання держави

1. Поняття визнання. Юридичне значення визнання.

2. Визнання нових держав.

3. Визнання нових урядів.

4. Інші види міжнародно-правового визнання.

Тема 6. Правонаступництво у міжнародному праві

1. Поняття правонаступництва.

2. Правонаступництво при внутрішніх змінах у державі.

3. Правонаступництво стосовно міжнародних договорів.

4. Правонаступництво стосовно державної власності, архівів, боргів, активів.

Тема 7. Джерела міжнародного права

1. Поняття джерел міжнародного права.

2. Договір та звичай як джерела міжнародного права.

3. Інші джерела міжнародного права.

Тема 8. Створення норм міжнародного права

1. Концепція узгодження позицій суб'єктів міжнародного права в нормоутворюючому процесі.

2. Орinio jugis (визнання правила в якості норми права).

3. Поняття імперативних норм (]us соgens) та особливості їх створення.

4. Акти міжнародних організацій.

Тема 9. Реалізація норм міжнародного права

1. Поняття і форми реалізації норм міжнародного права.

2. Механізм (зміст процесу) імплементації норм міжнародного права.

3. Національний механізм імплементації норм міжнародного права

4. Інші види міжнародно-правового визнання.

Тема 10. Кодифікація міжнародного права

1. Інкорпорація як спосіб систематизації міжнародного права.

2. Поняття кодифікації та прогресивного розвитку міжнародного права.

3. Головні напрямки кодифікації міжнародного права.

Тема 11. Співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права

1. Проблема взаємозв'язку міжнародного і внутрішньодержавного права.

2. Міжнародне право про взаємозв'язок з внутрішньодержавним правом.

3. Внутрішньодержавне право про взаємозв'язок з міжнародним правом.

4. Законодавство України і міжнародне право.

Тема 12. Основні принципи міжнародного права

1. Поняття основних принципів.

2. Принципи, які стосуються підтримки міжнародного миру та безпеки.

3. Принципи міжнародного співробітництва.

Тема 13. Мирні засоби вирішення міжнародних суперечок

1. Переговори.

2. Консультації.

3. Добрі послуги та посередництво.

4. Міжнародні примирні комісії.

5. Міжнародна судова процедура.

Тема 14. Відповідальність у міжнародному праві

1. Мета та функції міжнародно-правової відповідальності.

2. Підстави міжнародно-правової відповідальності держав, класифікація протиправних дій.

3. Обставини, що виключають відповідальність держав.

4. Види та форми міжнародної відповідальності держав.

Тема 15. Територія і міжнародне право

1. Види території.

2. Склад і юридична природа державної території.

3. Державний кордон.

4. Міжнародні ріки.

5. Міжнародно-правовий режим Антарктики.

Тема 16. Право міжнародних договорів

1. Поняття права міжнародних договорів.

2. Укладання договорів.

3. Форма, структура та дія договорів, їх тлумачення.

4. Недійсність, припинення або зупинення дії договорів.

Тема 17. Право зовнішніх зносин

1. Поняття, джерела.

2. Органи зовнішніх зносин.

3. Види, функції та персонал дипломатичних і консульських представництв.

4. Привілеї та імунітети дипломатичних і консульських представництв та їх персоналу.

Тема 18. Право міжнародних організацій

1. Поняття і класифікація міжнародних організацій.

2. Мета і принципи діяльності Організації Об'єднаних Націй (ООН).

3. Членство і органи ООН.

4. Спеціалізовані установи ООН.

5. Міжнародні регіональні організації.

6. Рада Європи.

Тема 19. Право Європейського Союзу

1. Передумови виникнення права Європейського Союзу.

2. Поняття і структура права Європейського Союзу.

3. Роль Євросоюзу у правовому регулюванні європейської інтеграції.

4. Договірний механізм Євросоюзу.

5. Інституційний механізм Євросоюзу.

6. Правове регулювання зовнішніх зносин Європейського Союзу.

Тема 2О. Міжнародне гуманітарне право

1. Поняття, джерела.

2. Міжнародні стандарти прав і свобод людини.

3. Міжнародні механізми забезпечення і захисту прав людини.

4. Захист прав людини у період міжнародних конфліктів.

Тема 21. Міжнародне кримінальне право

1. Поняття предмету.

2. Види міжнародних злочинів.

3. Міжнародні фінансові злочини.

4. Напрямки боротьби зі злочинністю, яка має транснаціональний характер.

Тема 22. Міжнародне космічне право

1. Поняття, джерела.

2. Принцип міжнародного космічного права.

3. Правовий режим космічного простору і небесних тіл.

4. Правовий режим космічних об'єктів.

5. Правовий статус космонавтів.

6. Правові форми співробітництва держав у космосі.

Тема 23. Міжнародне економічне право

1. Поняття та предмет міжнародного економічного права.

2. Джерела міжнародного економічного права.

3. Міжнародні економічні організації.

4. Міжнародне торгове право.

5. Міжнародне транспортне право.

ПЕРЕЛІК ДОДАТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Грабарь В.З. Материалы к истории литературы международного права в России (1647-1917). - М: Издательство АН СССР, 1958.

2. Международное право. Библиография 1917-1972 гг. - М.: "Юридическая литература", 1976.

3. Международное право. Библиография 1973-1985 гг. - М.: "Международные отношения", 1987.

4. Международное право в документах. - М.: "Юридическая литература", 1982.

5. Україна на міжнародній арені: Збірник документів і матеріалів, 198,6-1990 рр. / Упорядник Ю.К. Качуренко. - К.: Україна, 1993.

6. Міжнародне право: Посібник / За загальною редакцією І.І. Лукашенка та В.А. Василенка - К.: "Вища школа", 1971.

7. Международное право: Учебник / Под редакцией Г.И.Тункина. - М.: "Юридическая литература", 1994.

8. Курс международного права: В 6 томах. - М.: "Наука", 1967.

9. Курс международного права: В 7 томах. - М.: "Наука", 1989.

10. Ильин Ю.Д. Лекции по международному публичному праву. - Харьков: НПКФ "Консум", 1996.

11. Международное право: Учебник для вузов / Под редакцией Г.В.Игнатпенко. - М.:Внсшая школа, 1995.

12. Черниченко С.В. Международное право: современньїе теоре-тические проблеми. - М.: Международньїе отношения, 1993.

13. Опршико В.Ф. Міжнародне економічне право: Підручник. - К.: Либідь, 1995.

14. Международные организации системы ООН: Справочник / Со-ставитель А.А.Титаренко. - М.: Международные отношения, 1990.

15. Броунли. Я. Международное право: В 2 книгах. - М.: "Прогресс", 1977.

16. Фердросс. А. Международное право. - М.: ИЛ, 1959.

17. Оппенгейм. Л. Международное право. - М.: ИЛ, 1949.

18. Хайд. Ч. Международное право, его понимание и применение Соединенными Штатами Америки: В 6 томах. - М.: Иностранная литература, 1950.

19. Действующее международное право: В 3 томах. - М.: Изд-во Московского независимого института международного права, 1996.

20. Дмитриев А.И. Становление международного гуманитарного права (XIX в. - начало XX в.). - Киев; Ін Юре, 1998.

21. Ідеологія державотворення в Україні: історія і сучасність. Матеріали науково-практичної конференції 22-23 листопада 1996 р. - К.: Генеза, 1997.

22. Буткевич Володимир. Походження терміна "міжнародне право" // Український часопис міжнародного права. Журнал для підприємців і науковців. 1994 - № 1.

23. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упорядник Ю.К. Качуренко. - 2-е вид. - К.: Юрінформ, 1992.

24. Суверенітет України і міжнародне право / За загальною редакцією В.Н. Денисова та В.І. Євінтова - К.: Манускрипт, 1995.

25. Білер Г., Дмитрієв А.. Вестфальський мир 1648 року. - К., 1998.

26. Дмитрієв А.І., Муравйов В.І. Міжнародне публічне право: Курс лекцій. - К.: Юрінком Інтер, 2000.

27. Тимченко Л.Д. Международное право. - Харьков, 1999.

ТЕМИ КУРСОВИХ І КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

1. Конституція України і міжнародне право.

2. Роль України як суб'єкта міжнародного права в сучасних міжнародних відносинах.

3. Походження терміна "міжнародне право".

4. Визначення поняття "міжнародне публічне право".

5. Міжнародне право і міжнародні відносини.

6. Об'єктивна необхідність існування міжнародного права.

7. Глобальні проблеми сучасності і міжнародне право.

8. Поняття "суб'єкт міжнародного права".

9. Визнання суб'єктів міжнародного права та їх органів.

10. Правонаступництво суб'єктів міжнародного права.

11. Джерела міжнародного права.

12. Кодифікація міжнародного права і її види.

13. Принцип "договорів слід додержуватись".

14. Державний суверенітет і обов'язкова сила міжнародного права.

15. Сучасні теорії виникнення міжнародного права.

16. Періодизація історії міжнародного права.

17. Радянсько-німецький пакт ("пакт Ріббентропа-Молотова") і таємні протоколи до нього.

18. Утворення Організації Об'єднаних Націй.

19. Загальна декларація прав людини.

20. Припинення існування СРСР і створення Співдружності Незалежних Держав.

21. Міжнародно-правова діяльність України в рамках Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ) і на універсальній основі (в рамках ООН).

22. Наука міжнародного права та її роль в розвитку і функціонуванні міжнародного права.

23. Міжнародно-правові погляди вчених у стародавні часи.

24. Розвиток науки міжнародного права в Україні.

25. Поняття системи міжнародного права.

26. Система міжнародного права і система міжнародних відносин.

27. Поняття галузі міжнародного права та її структура.

28. Взаємозв'язок міжнародного і внутрішньодержавного права.

29. Зв'язок між національною і міжнародною правотворчістю.

30. Поняття і суть узгодження норм двох систем права.

31. Міжнародне право про співвідношення його норм з нормами внутрішньодержавного права.

32. Поняття міжнародної правосуб'єктності.

33. Визнання держав в сучасному міжнародному праві.

34. Міжнародна правосуб'єктність і питання правонаступництва

держав.

35. Міжнародна правосуб'єктність міжнародних організацій.

36. Сучасні концепції про становище фізичної особи в міжнародному праві.

37. Поняття та історія боротьби за права людини.

38. Правове становище іноземних громадян.

39. Право притулку: поняття й історія.

40. Міжнародний захист прав людини.

41. Правовий статус іноземних юридичних осіб.

42. Особливості створення міжнародно-правових звичаїв.

43. Поняття і зміст джерел міжнародного права.

44. Міжнародна угода - головне джерело сучасного міжнародного права.

45. Міжнародний звичай як джерело міжнародного права.

46. Значення актів міжнародних органів і організацій для формування норм міжнародного права.

47. Поняття принципів міжнародного права.

48. Механізм реалізації норм міжнародного права в системі міжнародно-правового регулювання.

49. Міжнародно-правові гарантії реалізації норм міжнародного

права.

50. Національний механізм реалізації норм міжнародного права.

51. Суб'єкти міжнародних правовідносин.

52. Поняття міжнародного правопорушення.

53. Наслідки міжнародних правопорушень.

54. Поняття і юридична природа міжнародно-правової відповідальності.

55. Суб'єкти міжнародно-правової відповідальності.

56. Обставини, що виключають міжнародно-правову відповідальність.

57. Поняття міжнародно-правових санкцій.

58. Механізм застосування міжнародно-правових санкцій.

59. Місце санкцій в механізмі міжнародно-правового регулювання.

60. Гарантії міжнародної законності.

61. Категорія мети в системі міжнародно-правового регулювання.

62. Міжнародно-правовий механізм співробітництва держав з питань прав людини (загальна характеристика).

63. Міжнародно-правові аспекти захисту біженців.

64. Концепція і визначення права на життя в міжнародному і національному праві.

65. Міжнародно-правові аспекти захисту національних меншин.

66. Міжнародний публічно-правовий захист прав іноземців.

67. Функції міжурядових організацій в утворенні норм міжнародного права.

68. Роль міжурядових організацій в забезпеченні виконання норм міжнародного права.

69. Аналіз Конвенції про міжнародні договори між державами і міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями.

70. Основні напрями розвитку права Європейського Союзу в 80- 90 рр.

71. Аналіз відносин між ЄС і державами-членами.

72. Правові питання участі України в міжнародних організаціях універсального характеру.

73. Правові аспекти співробітництва України з загальноєвропейськими органами й організаціями.

74. Використання досвіду Європейських співтовариств для правового регулювання відносин незалежної України з державами колишнього СРСР.

75. Сучасні міжнародно-правові проблеми нерозповсюдження

ядерної зброї.

76. Міжнародно-правові аспекти односторонніх дій з обмеження гонки ядерних озброєнь.

77. Міжнародно-правові аспекти діяльності ЮНЕСКО із забезпечення миру.

78. Розвиток системи мирного вирішення міжнародних суперечок за посередництва ООН.

79. Правові основи діяльності і практика Європейського суду.

80. Система контролю МОТ за дотриманням міжнародних трудових норм.

81. Міжнародно-правові аспекти діяльності Всесвітньої організації охорони здоров'я.

82. Міжнародно-правові аспекти діяльності Міжнародної організації Червоного Хреста та Червоного Півмісяця.

83. Поняття права на працю в міжнародному праві.

84. Міжнародно-правові аспекти проблеми тероризму.

85. Співробітництво держав в боротьбі з незаконним обігом наркотичних і психотропних речовин.

86. Міжнародно-правова допомога з кримінальних справ в практиці окремих держав (регіонів).

87. Проблеми видачі злочинців і правова допомога по кримінальним справам.

88. Аналіз Конвенції ООН 1984 р. про заборону катування та інших покарань і видів поводження з в'язнями, які містять в собі елементи жорстокості, нелюдського поводження або приниження гідності людини.

89. Міжнародна протиправність апартеїду.

90. Аналіз Міжнародної конвенції про боротьбу із захопленням заручників 1979 р.

91. Міжнародна протиправність геноциду.

92. Право на інформацію в міжнародному праві.

93. Міжнародно-правове регулювання співробітництва з обміну

інформацією.

94. Правове регулювання питань космічної телекомунікації.

95. Еволюція космічного права в світлі розширення масштабів

освоєння космосу.

96. Міжнародно-правова регламентація суверенних прав у космосі.

97. Становлення нового міжнародного порядку використання супутників зв'язку.

98. Міжнародно-правове регулювання "комерційного використання" космічного простору.

99. Міжнародно-правові проблеми заборони протисупутникової

зброї.

100. Міжнародно-правові аспекти здійснення дистанційного зондування Землі з космосу.

101. Роль договору в сучасних міжнародних відносинах.

102. Міжнародний договір і внутрішньодержавний закон: питання Доктрини і практики співвідношення.

103. Вплив розриву дипломатичних відносин на Міжнародний договір.

104. Міжнародна угода і держави, які не беруть у ній участі.

105. Чинність і нечинність договору.

106. Універсальні, регіональні і локальні (партикулярні) договори.

107. Депозитарій і його функції.

108. Міжнародне право і національне законодавство про виконання міжнародних угод.

109. Органи загального політичного керівництва дипломатичними зносинами держави.

110. Структура і персонал дипломатичних представництв.

111. Функції дипломатичних представництв» і засоби їх здійснення.

112. Привілеї та імунітети дипломатичного представництва.

113. Роль дипломатичного протоколу і церемоніалу в міжнародних відносинах.

114. Дипломатичний корпус в Україні.

115. Характерні риси міжнародного гуманітарного права як галузі сучасного загального міжнародного права.

116. Принципи гуманізації як концентроване відображення завдань міжнародного права в умовах збройної боротьби в усіх її проявах.

117. Стан війни і доля дипломатичних а консульських відносин, договірних зв'язків.

118. Нейтральні держави і держави, що не воюють: права й обов'язки.

119. Становлення державності на території України і розвиток міжнародних відносин.

120. Розвиток науки міжнародного права їв Україні (кінець XVIII - початок XX ст.).

121. Міжнародно-правова діяльність України після другої світової війни.

122. Міжнародно-правові аспекти здійснення державного суверенітету України на сучасному етапі.

123. Сучасні універсальна і регіональні «системи безпеки і участь України в їх становленні і розвитку.

ПЛАН СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ З

МІЖНАРОДНОГО ПУБЛІЧНОГО ПРАВА

Розділ І. Загальна частина курсу міжнародного публічного права

Тема 1. Поняття міжнародного публічного права (2 години)

1. Предмет і система курсу міжнародного права.

2. Міждержавна система і міжнародне право.

3. Міжнародне право як особлива система права.

4. Нормативність міжнародного права.

Міжнародно-правові документи до теми:

а) Статут Організації Об'єднаних Націй;

б) Резолюція, яка прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 17 листопада 1989 року (44/23): Десятиріччя міжнародного права Організації

Об'єднаних Націй;

в) Резолюція, яка прийнята Генеральною Асамблеєю ООН по доповідях Шостого комітету (А/47/583): Десятиріччя міжнародного права ООН (25 листопада 1992 року);

г) Паризька Хартія для нової Європи від 21 листопада 1990 р.

Тема 2. Становлення сучасного міжнародного права (2 години)

1. Виникнення міжнародного права.

2. Міжнародне право рабовласницької і феодальної доби.

3. Міжнародне право у XIX столітті і на початку XX століття.

4. Міжнародне право між двома світовими війнами.

5. Розвиток сучасного міжнародного права.

Тема 3. Суб'єкти і джерела міжнародного права (2 години)

1. Поняття суб'єкта міжнародного права.

2. Держави як головні суб'єкти міжнародного права.

3. Міжнародна правосуб'єктність нації, міжнародних організацій та держав-міст.

4. Поняття джерел міжнародного права.

5. Договір і звичай як джерела міжнародного права.

б. Україна як суб'єкт міжнародного права

Міжнародно-правові документи до теми:

а) Конституція України:

б) Палестина. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 181(11) від 29

листопада 1947 р.;

в) Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 3237(ХХІХ) від 22 листопада 1947 р.: Статус спостерігача для Організації Визволення Палестини;

г) Акт відносно визнання та гарантії постійного нейтралітету Швейцарії і недоторканності її території від 8(20) листопада 1815р.;

д) Державний договір про відновлення незалежної і демократичної Австрії від 15 травня 1955 р.;

є) Лист міністрам закордонних справ чотирьох держав від імені урядів НДР і ФРН від 12 вересня 1990 р.;

ж) Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1930р.;

з) Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р.;

і) "Про створення Повноважного Представництва України в Росії", постанова від 30 серпня 1991 р.;

к) Стаття 38 Статуту Міжнародного суду;

л) Положення про Комісію з міжнародного права від 21 листопада 1947 р.

Тема 4. Визнання держави і правонаступництво у міжнародному праві (2 години)

1. Поняття і юридичне значення визнання.

2. Визнання нових держав і урядів.

3. Визнання національно-визвольного руху та статусу воюючої

сторони.

4. Поняття правонаступництва у міжнародному праві.

5. Правонаступництво щодо міжнародних договорів, державної

власності, архівів, боргів, активів.

Міжнародно-правові документи до теми:

а) Віденська конвенція "Про правонаступництво держав відносно

договорів" від 23 серпня 1978 р.;

б) Віденська конвенція "Про правонаступництво держав відносно

державної власності, державних архівів і державних боргів" від 8 квітня 1983 р.;

в) Рішення ради глав держав Співдружності Незалежних Держав від 21 грудня 1991 р.;

г) Договір щодо правонаступництва відносно зовнішнього державного боргу і активів СРСР від 4 грудня 1991 р.;

д) Угода глав держав СНД про власність колишнього СРСР за кордоном від 30 грудня 1991 р.;

є) Угода між Російською Федерацією і Україною про взаємне визнання прав і регулювання відносин власності від 15 січня 1993 р.;

ж) Угода між Російською Федерацією і Україною про врегулювання питань правонаступництва відносно зовнішнього державного боргу і активів колишнього Союзу РСР від 9 грудня 1994 р.;

з) Закон України "Про правонаступництво України" від 12 вересня 1991р.

Тема 5, Створення норм і кодифікація міжнародного права (2 години)

1. Узгодження волевиявлення держав як спосіб створення норм

міжнародного права.

2. Звичаєві та імперативні норми міжнародного права.

3. Резолюції міжнародних організацій як норми міжнародного права.

4. Поняття кодифікації міжнародного права.

5. Головні напрямки кодифікації міжнародного права.

Міжнародно-правові документи до теми: а) Статут Організації Об'єднаних Націй.

Тема б. Реалізація норм міжнародного права і його співвідношення з внутрішньодержавним: правом (2 години)

1. Взаємозв'язок і норми міжнародного права.

2. Принципи і норми міжнародного права.

3. Імперативні та диспозитивні норми міжнародного права, йс ієрархія.

4. Галузі й інститути сучасного міжнародного права.

Міжнародно-правові документи до теми:

а) Конституція України;

б) Закон України "Про дію міжнародних договорів на території України" від 10 грудня 1991 р.

Тема 7. Основні принципи міжнародного права (2 години)

1. Поняття основних принципів міжнародного права.

2. Принципи, які стосуються підтримки міжнародного миру та безпеки.

3. Принципи міжнародного співробітництва.

Міжнародно-правові документи до теми:

а) Декларація про принципи міжнародного права, що торкаються дружніх стосунків і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН від 24 жовтня 1970 р.;

б) Заключний акт НБСЄ від 1 серпня 1975 р.;

в) Підсумковий документ Мадридської зустрічі 1980 р. представників держав-учасників Наради щодо безпеки і співробітництва в Європі від 15 січня 1989 р.;

г) Декларація Гельсінської зустрічі НБСЄ на найвищому рівні від 10 липня 1992 р.

Тема 8. Мирні засоби вирішення міжнародних суперечок

(2 години)

1. Переговори при вирішенні міжнародних суперечок.

2. Консультації як мирний засіб вирішення міжнародних суперечок.

3. Добрі послуги та посередництво у міжнародному праві.

4. Міжнародні примирні комісії і судова процедура.

Міжнародно-правові документи до теми:

а) Статут ООН;

б) Конвенція про мирне вирішення міжнародних суперечок від

5(18) жовтня 1907 р.;

в) Загальний акт про мирне вирішення міжнародних суперечок від

26 вересня 1928 р.;

г) Статут Міжнародного Суду;

д) Манільська декларація про мирне вирішення міжнародних суперечок від 15 листопада 1982 р.

є) Принципи вирішення суперечок і положення процедури НБСЕ щодо мирного врегулювання суперечок від 8 лютого 1991 р.

Тема 9. Відповідальність у міжнародному праві (2 години)

1. Мета і функції міжнародно-правової відповідальності.

2. Підстави міжнародно-правової відповідальності держав, класифікація протиправних дій.

3. Обставини, що виключають відповідальність держав.

4. Види і форми міжнародної відповідальності держав.

Міжнародно-правові документи до теми:

а) Конвенція про міжнародну відповідальність за збитки, заподіяні космічними об'єктами, від 29 березня 1972 р.;

б) Заснування Міжнародного трибуналу для судового переслідування осіб, які відповідальні за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, здійснені на території колишньої Югославії. Резолюція 808 (1993) від 22 лютого 1993 р.;

в) Статут Міжнародного трибуналу;

г) Конвенція ООН щодо морського права від 10 грудня 1982 р.

Розділ II. Особлива частина курсу міжнародного публічного права

Тема 10. Право міжнародних договорів (2 години)

1. Поняття права міжнародних договорів.

2. Укладання договорів як волевиявлення суб'єктів міжнародного права.

3. Форма, структура і дія договорів, їх тлумачення.

4. Недійсність, припинення або зупинення дії договорів.

Міжнародно-правові документи до теми:

а) Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23 травня 1969р.;

б) Віденська конвенція про право договорів між державами і міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями від 21 травня 1986 р.;

в) Закон України "Про дію міжнародних договорів на території України" від 10 грудня 1991 р.;

г) Закон України "Про міжнародні договори України" від 22 грудня 1993 р.

Тема 11. Право зовнішніх зносин (2 години)

1. Поняття і джерела права зовнішніх зносин.

2. Органи зовнішніх зносин.

3. Види, функції та персонал дипломатичних і консульських представництв.

4. Привілеї та імунітети дипломатичних і консульських представництв та їх персоналу.

Міжнародно-правові документи до теми:

а) Віденська конвенція про дипломатичні стосунки від 18 квітня 1991р.;

б) Віденська конвенція про консульські стосунки і факультативні протоколи від 24 квітня 1963 р.;

в) Конвенція про привілеї та імунітети Об'єднаних Націй від 13 лютого 1946 р.;

г) Конвенція про привілеї та імунітети спеціалізованих установ, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 21 листопада 1947 р.

Тема 12. Право міжнародних організацій, Територія і міжнародне право (2 години)

1. Поняття і класифікація міжнародних організацій.

2. Мета і принципи ООН.

3. Членство, органи та спеціалізовані установи ООН.

4. Міжнародні регіональні організації. Рада Європи.

5. Види території у міжнародному праві.

6. Державний кордон і міжнародні ріки.

Міжнародно-правові документи до теми:

а) Статут Організації Об'єднаних Націй;

б) Статут Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), прийнятий в Лондоні 16 листопада 1945 р.;

в) Паризька хартія для нової Європи від 20 листопада 1990 р.;

г) Гельсінські рішення від 10 липня 1992 р.;

д) Статут Ради Європи від 5 травня 1949 р.;

є) Статут СНД від 22 січня 1993 р.;

ж) Закон України "Про державний кордон України" від 4 листопада 1991 р.;

з) Постанова Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про державний кордон України" від 4 листопада 1991 р.;

і) Закон України "Про Прикордонні війська України" від 4 листопада 1991р.;

к) Конвенція про режим судноплавства по Дунаю від 18 серпня 1948 р.;

л) Договір про остаточне врегулювання щодо Німеччини від 12 вересня 1990р.

Тема 13. Міжнародне гуманітарне право (2 години)

1. Поняття і джерела міжнародного гуманітарного права.

2. Міжнародні стандарти прав і свобод людини.

3. Міжнародно-правові механізми забезпечення та захисту прав людини.

4. Захист прав людини в період міжнародних конфліктів.

Міжнародно-правові документи до теми:

а) Декларація прав національностей України від 1 листопада 1991 р.;

б) До парламентів і народів світу, звернення Верховної Ради України від 5 грудня 1991 р.;

в) Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р.;

г) Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 р.;

д) Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966р.;

є) Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р.;

ж) Конвенція про запобігання злочинові геноциду і покарання за нього від 9 грудня 1948 р.;

з) Конвенція про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти від 14 грудня 1960 р.;

і) Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок від 15 листопада 1979 р.;

к) Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р.;

л) Заключний акт НБСЄ від 1 серпня 1975 р.;

м) Конвенція СНД про права та основні свободи людини від 26 травня 1995р.;

н) Женевські конвенції про захист жертв війни від 12 серпня 1949 р.

Тема 14. Міжнародне кримінальне право (2 години)

1. Поняття і джерела міжнародного кримінального права.

2. Види міжнародних злочинів.

3. Міжнародні фінансові злочини.

4. Міжнародна інституційна система щодо боротьби зі злочинністю, яка має транснаціональний характер.

Міжнародно-правові документи до теми:

а) Закон України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" від 30 червня 1993 р.;

б) Резолюція Генеральної Асамблеї ООН у галузі попередження кримінального злочинства від 18 грудня 1991 р.;

в) Міжнародна конвенція щодо боротьби з підробкою грошових знаків від 20 квітня 1929 р.;

г) Конвенція Ради Європи щодо "відмивання" доходів від кримінальної діяльності від 8 листопада 1990 р.;

д) Статут Міжнародної організації кримінальної поліції (Інтерпол).

Тема 15. Міжнародне космічне право (2 години)

1. Поняття і джерела міжнародного космічного права.

2. Правовий режим космічного простору.

3. Правовий режим космічних об'єктів.

4. Правовий статус космонавтів.

5. Правові форми співробітництва держав у космосі.

Міжнародно-правові документи до теми:

а) Закон України "Про космічну діяльність України" від 15 листопада 1996р.;

б) Договір про принципи діяльності держав щодо дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші космічні тіла від 27 січня 1967 р.;

в) Конвенція про міжнародну відповідальність за збитки, заподіяні космічними об'єктами, від 23 березня 1972 р.;

г) Конвенція про реєстрацію об'єктів, що запускаються в космічний простір, від 14 січня 1975 р.;

д) Принципи щодо використання ядерних джерел енергії в космічному просторі від 23 червня 1992 р.;

є) Положення про Міждержавну раду щодо космосу від 13 листопада 1992 р.

Тема 16. Міжнародне економічне право (2 години)

1. Поняття і предмет міжнародного економічного права.

2. Джерела міжнародного економічного права.

3. Міжнародні економічні організації.

4. Міжнародне торгове і транспортне право.

Міжнародно-правові документи до теми:

а) Закон України "Про міжнародні договори України" від 22 грудня 1993 р.;

б) Митний кодекс України від 12 грудня 1991 р.;

в) Закон України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 р.;

г) Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р.;

д) Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991р.;

є) Статут ООН;

ж) Декларація про принципи міжнародного права від 24 жовтня 1970 р.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З КУРСУ

"МІЖНАРОДНЕ ПУБЛІЧНЕ ПРАВО"

1. Предмет і система курсу міжнародного публічного права.

2. Сучасна міждержавна система та її концептуальні моделі.

3. Міжнародне право як особлива система права.

4. Нормативність міжнародного права.

5. Норми міжнародного права.

6. Виникнення міжнародного права.

7. Вестфальський мир 1648 року.

8. Міжнародне право феодальної доби.

9. Міжнародне право у XIX столітті. Перша Гаазька конференція миру 1899 року.

10. Міжнародне право початку XX століття.

11. Міжнародне право у період між двома світовими війнами.

12. Розвиток міжнародного права після другої світової війни.

13. Поняття суб'єкта міжнародного права.

14. Держави як головні суб'єкти міжнародного права.

15. Міжнародна правосуб'єктність нації.

16. Правосуб'єктність міжнародних організацій.

17. Правосуб'єктність держав-міст.

18. Поняття джерел міжнародного права.

19. Договір та звичаї у сучасному міжнародному праві.

20. Узгодження волевиявлення держав як спосіб створення норм.

21. Особливості створення звичаєвих норм міжнародного права.

22. Створення імперативних норм міжнародного права.

23. Резолюції міжнародних організацій, які мають характер юридично обов'язкових.

24. Поняття кодифікації міжнародного права.

25. Головні напрямки кодифікації міжнародного права.

26. Взаємозв'язок міжнародного і внутрішньодержавного права.

27. Вплив внутрішньодержавного права на міжнародне право.

28. Вплив міжнародного права на внутрішньодержавне право.

29. Принципи і норми міжнародного права.

30. Імперативні та диспозитивні норми міжнародного права.

31. Ієрархія норм міжнародного права.

32. Галузі й інститути сучасного міжнародного права.

33. Поняття визнання. Юридичне значення визнання держави.

34. Визнання нових держав.

35. Визнання нових урядів.

36. Визнання національно-визвольного руху, органів опору та визнання статусу воюючої сторони.

37. Поняття правонаступництва у міжнародному праві.

38. Правонаступництво у міжнародному праві при соціальній революції.

39. Правонаступництво стосовно міжнародних договорів.

40. Правонаступництво стосовно державної власності, архівів, боргів, активів.

41. Переговори при вирішенні міжнародних суперечок.

42. Консультації при вирішенні міжнародних суперечок.

43. Добрі послуги та посередництво при вирішенні міжнародних суперечок.

44. Міжнародні примирні комісії.

45. Міжнародна судова процедура.

46. Мета і функції міжнародно-правової відповідальності.

47. Підстави міжнародно-правової відповідальності держав, класифікація протиправних дій.

48. Обставини, що виключають відповідальність держав.

49. Види і форми міжнародної відповідальності держав,

50. Поняття основних принципів міжнародного права.

51. Принципи, що стосуються підтримки міжнародного миру та безпеки.

52. Принципи міжнародного співробітництва.

53. Поняття права міжнародних договорів.

54. Укладення договорів між державами.

55. Форма, структура та дія договорів, їх тлумачення.

56. Недійсність, припинення або зупинення дії договорів.

57. Поняття і джерела права зовнішніх зносин.

58. Органи зовнішніх зносин.

59. Види, функції та персонал дипломатичних і консульських представництв.

60. Привілеї та імунітети дипломатичних і консульських представництв та їх персоналу.

61. Поняття та класифікація міжнародних організацій.

62. Мета та принципи Організацій Об'єднаних Націй (ООН).

63. Членство та органи ООН.

64. Спеціалізовані установи ООН.

65. Міжнародні регіональні організації.

66. Рада Європи: створення і цілі.

67. Передумови виникнення права Європейського Союзу.

68. Поняття та структура права Європейського Союзу.

69. Роль Європейського Союзу у правовому регулюванні європейської інтеграції.

70. Договірний механізм Євросоюзу.

71. Інституційний механізм Європейського Союзу.

72. Правове регулювання зовнішніх зносин Європейського Союзу.

73. Види території в міжнародному праві.

74. Склад і юридична природа державної території.

75. Державний кордон.

76. Міжнародні ріки.

77. Міжнародно-правовий режим Арктики та Антарктики.

78. Поняття і джерела міжнародного гуманітарного права.

79. Міжнародні стандарти прав і свобод людини.

80. Міжнародно-правова регламентація положення населення.

81. Міжнародно-правові питання громадянства.

82. Режим іноземців і міжнародне право.

83. Міжнародні механізми забезпечення і захисту прав людини.

84. Поняття і джерела міжнародного космічного права.

85. Правовий режим космічного простору і небесних тіл.

86. Правовий режим космічних об'єктів.

87. Правовий статус космонавтів.

88. Правові форми співробітництва держав у космосі.

89. Поняття та предмет міжнародного економічного права.

90. Джерела міжнародного економічного права.

91. Міжнародні економічні організації.

92. Міжнародне торгове право.

93. Міжнародне транспортне право.

94. Міжнародно-правові підстави боротьби зі злочинністю.

95. Проблеми, пов'язані з реалізацією видачі злочинців, передачі засуджених для відбування покарання.

96. Міжнародно-правова практика допомоги з цивільних, сімейних та кримінальних справ.

97. Міжнародна організація кримінальної поліції Інтерпол і Україна.

Розділ II

МАТЕРІАЛИ ДО ВИВЧЕННЯ

ІСТОРІЇ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

ВЕСТФАЛЬСЬКИЙ МИР

(Витяг)

ОСНАБРЮЦЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР [ІМПЕРАТОРА ЗІ ШВЕЦІЄЮ]

24 жовтня 1648 року

В ім'я пресвятої і нероздільної тройці, амінь.

Хай буде відомо всім і кожному, кого це стосується або якимось чином може стосуватися: після того, як багато літ тому в Римській імперії виникли і вельми поширилися чвари та внутрішні заворушення, що не тільки вся Німеччина, але й деякі сусідні королівства, передусім Швеція і Франція, були в такий спосіб утягнені в біду, що вчинилася довгочасна і жорстока війна, а саме: спочатку між пресвітлим і великодержавним государем, Його Величністю Фердинандом II, високообраним Римським Імператором, у всі часи примножувачем імперії, королем Німеччини, Угорщини, Богемії, Далматії, Хорватії, Словенії та ін., ерцгерцогом Австрії, герцогом Бургундії, Брабанта, Штайєра, Кернтена, Крайна, маркграфом Мерена, герцогом Люксембургу, Верхньої і Нижньої Шлезії, Вюртемберга і Тека, князем у Швабені, графом Габсбурга, Тиролі, Кібурга, Герца, ландграфом в Ельзасі, маркграфом Священної Римської імперії [Антверпен], від Бургау, Верхнього і Нижнього Лаузитца, володарем Віндінської провінції до Портенау і Салінса, світла йому пам'ять, із його союзниками і прихильниками, з одного боку, і між пресвітлим і великодержавним князем і государем, Його Величністю Густавом Адольфом, королем шведів, готів і лужицьких сербів, великим князем Фінляндії, герцогом Естландії і Карелії і господарем Інгерманланда, світла йому пам'ять, і королівством Швецією з його союзниками і прихильниками, з іншого боку; потому після їхньої смерті, між пресвітлим і великодержавним государем і паном, Його Величністю Фердинандом III, високообраним Римським Імператором, за всіх часів примножувачем імперії (наводяться вищезгадані титули) із його союзниками і прихильниками, з одного боку, і ясновельможною і великодержавною княгинею і государинею, Крістіною, Королевою шведів, готів і лужицьких сербів, великою княгинею Фінляндії, герцогинею Естландії і Карелії і господинею Інгерманланда, і королівством Швеції з її союзниками і прихильниками, з другого боку, внаслідок чого було пролито багато християнської крові й у країнах були вчинені великі спустошення, по милості Божій вдалося, нарешті, обопільно замислитись про всеосяжний мир (de pace universali), і з цією метою за укладеним 25 грудня, відповідно до нового, або 15 грудня, відповідно до старого стилю, у 1641 році Божому у Гамбурзі двостороннім договором, 11-й день місяця липня, відповідно до нового, або 1-й день цього місяця, відповідно до старого стилю, у 1643 році Божому, визначений для конгресу посланих в Оснабрюк і Мюнстер із дипломатичною місією уповноважених у Вестфалії.

Сюди прибули у визначений час і у визначене місце визнані законно від обох сторін посланники з дипломатичною місією, а саме, з боку Імператора: високородні і благородні пани придворні радники, пан Максиміліан граф фон Трауттмансдорфф і Вайнсберг, барон фон Глайхенберг, Нойштадт-на-Кохері, Бургау і Тотценбах, дворянин Тайнітца, лицар Золотого руна, Його Імператорської Величності таємний радник, камергер і верховний гофмейстер, а також пан Йоганн Максиміліан граф фон Ламберг, барон фон Ортенек і Оттенштайн, дворянин Штоккарена і Аммеранга, бургграф в Штейрі і т.д., Його Імператорської Величності камергер, і пан Йоганн фон Кране, обидва ліценціати права, придворні пфальцграфи; з боку Королеви Швеції: високородні і благородні пани, пан Йоганн Оксенштирна Аксельссон, граф фон Зедермере, барон фон Кіміто і Нінес, дворянин Фіхольма, Альхульта, Гернінгсхольма, Зедербо Лідеє, придворний радник королівства Швеції і радник канцелярії, і пан Йоганн Адлер Зальвіус, дворянин Адлерсберга, Гарзефельда, Вільденбруха і Туллінга, придворний радник королівства Швеції, її Королівської Величності державний секретар і гофканцлер.

Після того, як вони покликали Бога на поміч й у належній формі обмінялися між собою своїми повноваженнями (копії яких слово в слово вміщені наприкінці цього документа), у присутності і зі схвалення та згоди курфюрстів, князів і представників станів Священної Римської імперії во славу Господню і на благо християнського світу зійшлися в думках по нижченаведених пунктах, які стосуються миру і дружби, і домовилися в такий спосіб:

Стаття І [Відновлення миру]

Нехай між Його святою Імператорською Величністю, Австрійським Домом із усіма його союзниками і прихильниками і його всіма наступниками і спадкоємцями, особливо між католицьким Королем, курфюрстами, князями і представниками станів імперії, з одного боку, і її святою Королівською Величністю і королівством Швеції з усіма союзниками і прихильниками і всіма наступниками і спадкоємцями, особливо між Християннійшим Королем і згаданими курфюрстами, князями і представниками станів, з другого боку, панує християнський всеосяжний вічний мир так само, як і вірна та щира дружба; і цей мир повинен бути чесно і неухильно дотриманий і збережений, з тим, щoб кожна частка [майбутньої! користі, пошани і переваги сприяла іншим і щоб як з боку Римської імперії з королівством Швеції, так і з боку королівства Швеції зі [Священною] Римською імперією, могло відновитися і розквітнути надійне сусідство, справжній мир і вірна дружба.

Стаття II [Застереження про амністію]

Обидві сторони складають одна одній обітницю про забуття на віки і прощення всього того, що на початку воєнних дій було заподіяно з ворожим наміром на будь-якій території і будь-яким способом, на тій чи іншій частині території, по цей і по той бік кордону, а саме таким чином, що одна іншій ні з однієї, ні з будь-якої іншої причини чи на будь-якій підставі не буде в майбутньому чинити жодних ворожих дій, наруги і зла або завдавати збитків особі чи посягати на її становище, безпеку - власними силами або на кошт когось іншого, таємно чи відкрито, безпосередньо чи опосередковано, на підставі [наданого] права чи влади, у межах чи поза межами імперії, незважаючи на різні попередні договори протилежного змісту, чинити перешкоди або бути їх причиною; навпаки, у цілому й окремішно повинен бути покладений край усіляким заподіяним одне одному - як до війни, так і після війни - образам, усним чи письмовим, насильству, ворожим діям, збиткам та витратам, незважаючи на особи чи заслуги, з тим, аби претензію одного учасника до іншого було повернуто в небуття.

Стаття III [Загальне застереження про реституцію]

[Відновлення у колишніх правах усіх станів імперії] [§ 1] Відповідно до принципу загальної і необмеженої амністії усі без винятку курфюрсти, князі і стани Священної Римської імперії, включаючи безпосередньо лицарство імперії, як і її васалів, підданих, громадян і жителів, яким у зв'язку з воєнними діями у Богемії або в Німеччині або внаслідок обопільно укладених союзів від однієї чи від іншої сторони яким-небудь способом або на якій-небудь підставі було завдано будь-якої шкоди, мають одержати назад як підвладні їм території, ленні маєтки, угіддя і майно, також мають бути відновлені їхні сани, свободи, права і привілеї, як духовні, так і мирські, й абсолютно відновлене те правове становище, у якому вони перебували до усунення або перебували законно, причому всі наступні зворотні зміни цьому не протидіють, а мають бути визнані недійсними.

[Застереження про реституцію]

[§ 2] Коли тільки такі реституції повинні розумітися із застереженням усіх без винятку прав - як вищого надбання, так і власності - на матеріальні і духовні блага, які підлягають реституції, як на ті, що відновлюються, так і на ті, що мають бути знову введені або могли б належати будь-якому третьому варіанту, рівною мірою із застереженням нерозв'язаних судових спорів при королівському дворі, або при Верховному імперському суді, або при інших безпосередньо чи опосередковано імперських судах, то реституції не мають перешкоджати цьому загальному застереженню (сіаизиіа заЬаіогіа) або іншим наступним застереженням, а належні права, скарги, заперечення і нерозв'язані судові спори після проведеної реституції спочатку мають бути перевірені, досліджені і з'ясовані уповноваженим на це суддею; і ще значно менше повинне це застереження мати своїм наслідком приниження прав при загальній і необмеженій амністії або поширюватися на вигнання [особи], вилучення майна і відчуженість або на інші протидіючі статті, у яких застосовується інше регулювання, особливо на ті з них, що заподіюють ускладнення, яких вони [навпаки] ні в якому разі заподіювати не повинні; бо яке право повинен мати той, хто відновлюється в правах або той, хто наділяється правами на духовні цінності, що дотепер оспорюються, буде випливати далі зі статті про врегулювання завданої духовної шкоди (de gravaminum ecclesiasticorum compositione).

Стаття IV [Окремі реституції (відновлення в правах)]

[Особливі випадки]

[§ 1] Хоча з вищезгаданого загального принципу легко визначити, хто має бути відновлений у колишньому правовому становищі і в якому обсязі, на численні прохання було дозволено розглядати деякі випадки, котрі мають велике значення, як незвичайні або виняткові випадки, не зафіксовані в договорі.

[Пфальцька справа]

[§ 2] Так збори міст Оснабрюк і Мюнстер витлумачили Пфальцьку справу (саusа раlаtina), аби це вже давно виникле спірне положення було улагоджене в такий спосіб:

[Передача прав сану курфюрста Пфальцького Баварії") [§ 3] Стосовно Баварського Дому насамперед варто передати сан курфюрста (dignitas electoralis), яким володіли курфюрсти Пфальца, із усіма регаліями, посадами, привілеями, інсигніями і всіма правами, що належали цьому сану, цілком і без винятку, а також весь Оберпфальц разом із графством Кам (Сham), включаючи їхній інвентар, регалії і права, надалі панові Максиміліану, пфальцграфу Рейнському, герцогу Баварському, а також його дітям і всій Вільгельмівській лінії, поки з неї виходять нащадки чоловічої статі.

[Від чого Баварія відмовляється]

[§ 4] Курфюрст Баварський, навпаки, цілком відмовляється за себе, своїх наслідників і спадкоємців від заборгованих йому тринадцятьох мільйонів, а також від претензій на Верхню Австрію, і відразу ж після проголошення миру передає всі складені про це документи Його Імператорській Величності для оголошення їх недійсними і знищення.

[Заснування восьмого сану курфюрста]

[§ 5] Для Пфальцького Дому Імператор і імперські [стани] в інтересах громадського спокою і порядку на підставі цього договору вирішили заснувати восьмий сан курфюрста, що відтепер має належати пану Карлові Людвігові, пфальцграфу Рейнському, а також його наслідникам і спадкоємцям із усієї Рудольфівської лінії відповідно до закріпленого в Золотій Буллі порядку спадкування (іuxta ordinem succedendi in aurea dulla expressum). Однак пану Карлові Людвігові або його спадкоємцям не повинні належати ніякі інші права, крім пожалуваних (ргаеtег simultaneam investituram), що даються разом із саном курфюрста панові курфюрсту Баварському і всій Вільгельмівській лінії.

Стаття V [Регулювання відносин між конфесіями в імперії]

[Ускладнення між двома віросповіданнями]

Оскільки скарги, що були порушені курфюрстами, князями і станами імперії обох конфесій, стали власне причиною і дали привід до даної війни, щодо цього було ухвалено наступне.

[Підтвердження договору в Пассау та Аугсбурзького релігійного миру]

[§ 1] Укладений у 1552 році в Пассау договір, а також дещо пізніше в 1555 році релігійний мир, що [спочатку] в 1566 році був підтверджений в Аугсбурзі, а потім на різних рейхстагах Священної Римської імперії, повинні, з усіма своїми статтями [в тій формі], у якій вони були прийняті й укладені одностайною згодою Імператора, курфюрстів, князів і станів обох конфесій, бути визнані дійсними і свято й непорушне виконуватися (rata habeatur, sancteque et inviolabilita servetur).

Але те, що було встановлено стосовно деяких спірних статей у цьому договорі одностайною ухвалою сторін, має вважатися достеменним тлумаченням згаданого миру (рго регреtuа distae pacis declarayione) і братися до уваги як судами, так і іншими установами до того, як із Божою поміччю дійдуть згоди в релігійних питаннях (соnvеnегіt), без шкоди для порушеного духовними або світськими особами в імперії або за її межами в будь-який час протесту або позову, який на підставі цього договору в цілому оголошується недійсним.

У всіх інших пунктах між курфюрстами, князями і станами обох віросповідань повинна панувати повна і взаємна рівність (sit aequalitas exacta mutuaque) згідно з конституцією імперії й іншими законами імперії, а також із цим договором, тобто так, щоб те, що є правильним для однієї частини, було правильним і для іншої (quod uni parti iustum est,alteri quoque sit iustum). При цьому будь-яке застосування сили між обома сторонами скрізь і завжди має бути заборонене (violentia perpetuo prohibita).

["Нормальний день" (День відліку)]

[§ 2] Днем початку реституції в духовних справах, а також в результаті цього й змін у мирських справах, с