Та металогалогенних ламп (ДРН)

 

Тип лами	Потуж-ність, Вт	Напру- га жив- лення, В	Світловий потік, лм	Тип лами	Потужність, Вт	Напру- га жив- лення, В	Світловий потік, лм
ДРЛ 80 ДРЛ 125 ДРЛ 250 ДРЛ 400 ДРЛ 700 ДРЛ 1000				ДРН 250 ДРН 400 ДРН 700 ДРН 1000 ДРН 2000

 

Приклад 3.2. Розрахувати систему загального рівномірного освітлення з лампами розжарювання для виробничого приміщення, в якому виконуються зорові роботи високої точності (розряд ІІІв).

Розміри приміщення: довжина а = 12 м, ширина b = 5 м, висота H = 3,2 м. Приміщення має світлу побілку: коефіцієнт відбиття ρ_СТЕЛІ = 70 %, ρ_CTIH = 50 %. Висота робочих поверхонь (столів) h_p = 0,7 м. Для освітлення прийнято світильники типу УПМ–15, які підвішуються до стелі; відстань від світильника до стелі h_c = 0,5 м. Мінімальна освітленість за нормами Е = 200 лк.

Визначаємо висоту підвісу світильників над підлогою

h_О = H – h_c = 3,2 – 0,5 = 2,7 м.

Для світильників загального освітлення з лампами розжарювання потужністю до 200 Вт мінімальна висота підвісу над підлогою відповідно до СНиП ІІ-4-79 повинна бути 2,5 – 4,0 м, залежно від характеристики світильника. В нашому випадку h₀ відповідає цій вимозі.

Висота підвісу світильника над робочою поверхнею дорівнює (рис. 3.12):

h = h_О – h_p = 2,7 – 0,7 = 2,0 м.

Рівномірність освітлення досягається при відповідному співвідношенні відстані між світильниками L i висоти їх підвісу h (табл. 3.13). Визначимо рекомендовану відстань міжсвітильниками:

L = 0,7 h = 0,7 · 2 = 1,4 м.

Необхідна кількість світильників становить:

 

Приймаємо 14 світильників, враховуючи розміри приміщення розміщуємо їх у два ряди по 7 штук (рис. 3.13).

 

Показник приміщення i становить:

 

 

Рис. 3.12. Схема визначення висоти підвісу світильника

Рис. 3.13. Схема розташування світильників УПМ-15 у приміщенні

 

За табл. 3.25 знаходимо коефіцієнт використання η = 0,58 для світильника УПМ-15 при i = 1,75, ρ_CTEЛІ = 70%, ρ_СТІН = 50%.

Світловий потік одного світильника, а значить i лампи, оскільки за конструктивним виконанням у світильнику встановляється лише одна лампа, дорівнює

 

За табл. 3.27 вибираємо лампу Б-150 потужністю 150 Вт, світловий потік якої становить 2100лм. Хоча це значення на 5% менше розрахункового, однак не перевищує встановлену норму –10% < ΔФ_Л < + 20%.

Сумарна електрична потужність ycix світильників, встановлених у приміщенні становить:

Приклад 3.3. Провести розрахунок системи загального рівномірного освітлення люмінесцентними лампами для тих же умов, що й в прикладі 3.2.

Мінімальне освітлення приміщення, в якому виконуються зорові роботи розряду ІІІв становить Е = 300 лм (табл. 3.1). Як світлові пристрої приймаємо світильники типу ЛПО01 (з двома лампами), які доцільно використовувати в нашому випадку. Оскільки світильники кріпляться до стелі, то їх висота над підлогою майже рівна висоті приміщення h_О = 3,2 м, що не суперечить вимогам СНиП ІІ-4-79, відповідно до яких h_{О min} = 2,6 – 4 м, коли у світильнику менше 4-х ламп, i h_Omin = 3,2 – 4,5 м – при 4-х i більше ламп.

Визначимо висоту світильника над робочою поверхнею: h = h_o — h_p = 3,2 – – 0,7 = 2,5 м.

Показник приміщення i становить:

При i = 1,5 (i = 1,4 немає), ρ_СТЕЛ1 = 70%, ρ_СТ1Н = 50% для світильника ЛПО01 коефіцієнт використання дорівнює η = 0,55 (табл. 3.26).

Визначимо необхідну кількість світильників, для забезпечення необхідної нормованої освітленості робочих поверхонь, якщо відомо, що в кожному світильнику встановлено по дві лампи ЛБ-40, а світловий потік однієї такої лампи становить Ф_д = 3200 лм:

Приймаємо 10 світильників, які для забезпечення рівномірності освітлення розташовуємо в два ряди по 5 штук в кожному. Оскільки довжина світильника мало що більша за довжину люмінесцентної лампи, встановленої в ньому, то загальна довжина ycix світильників у ряді становитиме Σ L_CB = 1,2 · 5 = 6 м. Це значення менше довжини приміщення, тому між світильниками будуть розриви 1,0 м. (рис. 3.15).

 

Рис. 3.14. Схема визначення висоти підвісу світильника

 

Рис. 3.15. Схема розташування світильників ЛПО01 у приміщенні

Визначимо сумарну електричну потужність ycix світильників, встановлених в приміщенні:

Σ P_CВ = Р_л N · п = 40 · 10 · 2 = 800 Вт.

Порівнявши результати прикладів 3.2 i 3.3 видно, що сумарна електрична потужність світильників з люмінесцентними лампами майже в 2,5 рази менша ніж з лампами розжарювання при однакових розрахункових умовах.

Метод питомої потужності. Для розрахунку потужності світильників, що освітлюють горизонтальну площину, коли вони розташовані рівномірно можна використати метод питомої потужності. Цей метод, який розробив Г. М. Кнорринг на основі методу коефіцієнта використання, дозволяє дещо наближено, однак швидко i просто вирішити завдання щодо розрахунку сумарної усталеної потужності освітлювальної установки.

Під питомою потужністю розуміють відношення сумарної потужності джерел світла до площі поверхні, що освітлюється. Її широко використовують для оцінки економічності прийнятих рішень, самоконтролю розрахунків, попереднього визначення освітлювального навантаження на початкових стадіях проектування. Для розрахунку використовуються таблиці питомої потужності з урахуванням: рівня освітленості, значення розрахункової висоти; площі приміщення; типу світильника; коефіцієнта запасу; коефіцієнта відбиття поверхонь приміщення. Для люмінесцентних ламп табличні значення відповідають освітленості 100 лк. При іншій освітленості Е табличне значення питомої потужності р змінюється пропорційно відношенню Е/ 100. Питома потужність також прямо пропорційна коефіцієнту запасу світильника, тому при значеннях цього коефіцієнта відмінних від значень, що наведені в таблицях, необхідно зробити пропорційний перерахунок.

В тих випадках, коли фактичні коефіцієнти відбиття стелі, стін, підлоги приміщення відрізняються від значень, для яких розраховані таблиці питомої потужності, можна скористатись коефіцієнтами перерахунку, які наведені в табл. 3.29.

Таблиця 3.29

⇐ Предыдущая567891011121314Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: