Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Б) відшкодування моральної шкоди

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянину незаконним притягненням до відповідальності. Моральна шкода - шкода, заподіяна честі, гідності, репутації людини, її доброму імені. Громадянин має право на спростування відомостей, які не відповідають дійсності.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків[5].

Якщо такі відомості були опубліковані, вони спростовуються в тому самому виданні, де їх було надруковано, або тим самим засобом масової інформації, який їх поширив. Документи, які містять недостовірну інформацію про громадянина, визнаються недійсними, відкликаються або на прохання громадянина замінюються.

Питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди на сьогодні досить актуальне. Це новий інститут, який потребує як проведення теоретичних досліджень, так і перевірки практикою. Проблема полягає у визначенні того, що саме є моральною шкодою, як обчислити розмір її відшкодування.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України під цією шкодою треба розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Деякі фахівці розуміють під нею втрати немайнового характеру, спричинені моральними чи фізичними стражданнями, що виникли внаслідок дій (бездіяльності), які посягають на належні особі від народження чи внаслідок захисту права і блага[6].

Однак такі визначення, на наш погляд, не є бездоганними, оскільки в них поняті "моральні страждання" відокремлюється від поняття "фізичні страждання". Якщо з тим, що моральна шкода може виникати внаслідок фізичних страждань, можна погодитися, то твердження, що вона можебути спричинена моральними стражданнями, тобто порушенням психічної рівноваги, викликає сумнів Адже моральні страждання і є моральною шкодою, її проявом.

Крім того, в останньому визначенні відсутня можливість застосування терміна "моральна шкода" до правовідносин, де немайнових втрат зазнає юридична особа, зокрема, зниження її ділової репутації.

Якщо визначати поняття моральної (немайнової) шкоди для фізичних та юридичних осіб, необхідно відійти від визначення моральності в заподіянні шкоди (і в законодавстві, безумовно, також), замінивши поняття "моральна шкода" поняттям "немайнова шкода".

Остання може мати таке визначення немайнова шкода — це негативні наслідки морального або іншого немайнового характеру, які виникли внаслідок фізичних страждань, порушень немайнових або тісно пов'язаних з майновими прав чи інших негативних явищ, викликаних неправомірними діяннями.

Відповідно до п 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" спори з питань відшкодування моральної шкоди розглядаються судами у випадках, коли право на и відшкодування передбачено спеціальним законодавством.

Однак таке обмеження, на наш погляд, не зовсім відповідає нормам чинного законодавства Зокрема, ст. 440¹ЦК не містить будь-яких обмежень щодо застосування відшкодування моральної шкоди. Уявляється, що закріплення такого положення у постанові Пленуму Верховного Суду України зумовлено відсутністю на час прийняття постанови широкої практики застосування цієї норми в судовій діяльності.

Таким чином, відповідно до ст. 440¹ ЦК фізична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення й права неправомірними діями в будь-яких правовідносинах.

Моральна (немайнова) шкода є супутницею будь-якого правопорушення. Тому деякі фахівці вважають, що факт її заподіяння не потребує доведення він стає очевидним, як тільки буде доведено протиправну поведінку. Однак це твердження видається спірним адже відповідно до ст. 30 ЩІК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Звільнення особи від доведення факту моральної (немайнової) шкоди не відповідатиме наведеній правовій нормі.

Спори, пов'язані з її відшкодуванням, мають свої особливості. Однак вони повинні розглядатися на підставі загальних норм і принципів цивільного судочинства. Саме це дістало підтвердження в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", де зазначено, що суддя повинен "залежно від конкретних обставин справи, витребувати від позивача подання доказів про порушення його законних прав і заподіяну цим моральну шкоду..."

Предметом доказування повинна бути і глибина моральної (немайнової) шкоди, від якої в кінцевому підсумку залежать розмір та форми відшкодування останньої.

Відповідно до ст. 440¹ ЦК моральна (немайнова) шкода відшкодовується на підставі рішення суду, який також встановлює розмір відшкодування.

Обмеження щодо відшкодування цієї шкоди лише судом уявляється таким, що входить у суперечність з іншими правовими нормами. Адже відповідно до ст. 2 ЦК цим Кодексом регулюються відносини юридичних осіб між собою. Разом з тим при вирішенні питання про органи, які мають вирішувати проблеми відшкодування моральної (немайнової) шкоди, треба виходити з вимог Конституції України, яка передбачає можливість захисту громадянами своїх прав з будь-яких правовідносин безпосередньо в судових органах.

Практика відшкодування моральної (немайнової) шкоди показує, що в цьому питанні є дуже багато спірного. Деякою мірою це зумовлено колізіями чинного законодавства. Так, ст. 440¹ ЦК встановлено лише мінімальний розмір відшкодування цієї шкоди — п'ять мінімальних розмірів заробітної плати. Максимальний же розмір даною правовою нормою не обмежується. І це, на наш погляд, правильно, оскільки питання про визначення максимального розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди у кожному конкретному випадку повинно вирішуватися з урахуванням фізичних страждань, рівня порушення душевного спокою, ділової репутації та інших критеріїв, на яких ми зупинимося нижче.

Водночас деякі законодавчі та інші акти встановлюють можливість застосування іншого мінімального розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Зокрема, згідно зі ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові діями органів попереднього слідства, прокуратури і суду" та п. 17 Положення про його застосування відшкодування моральної (немайнової) шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи не менш як з одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Якщо врахувати, що слідство або суд можуть бути проведені менш ніж за п'ять місяців, то виявиться, що мінімальний розмір відшкодування може бути меншим, ніж це передбачено ЦК.

Безумовно, моральну (немайнову) шкоду неможливо відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація цієї шкоди не може бути адекватною справжнім стражданням, а тому будь-який її розмір може мати лише чисто умовний вираз.

Можливість захисту прав у примусовому порядку обмежується позовною давністю — строком, який дається для захисту в юрисдикційних органах прав та інтересів особи, право якої порушено.

Важливе значення при вирішенні питання про застосування позовної давності має початок перебігу її строку. За правилами ст. 76 ЦК цей перебіг починається з дня виникнення права на позов, тобто з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

При вирішення питання про застосування строку позовної давності необхідно також враховувати й інші правила, встановлені для позовної давності, зокрема випадки зупинення або переривання перебігу цього строку, можливість його поновлення тощо.

Якщо для з'ясування обставин щодо наявності у громадянина моральної шкоди виявиться потреба в спеціальних знаннях, суд може призначити належну експертизу, висновок якої оцінюється поряд з іншими доказами у справі.

Моральна шкода відшкодовується у грошовій формі незалежно від відшкодування майнової шкоди[7].

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу й зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, наміру, з яким діяв заподіювач шкоди тощо).

Якщо законодавством встановлені межі відшкодування моральної шкоди, суд визначає її розмір з урахуванням цих меж.

Визначивши розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.

Згідно із ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожний місяць перебування під слідством і судом.

Стосовно до позовного провадження при відшкодуванні моральної шкоди, заподіяної у сфері цивільних правовідносин, ст. 440¹Цивільного кодексу України встановлює, що розмір відшкодування моральної шкоди визначається, виходячи із суті позовних вимог, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Вважається, що обвинувачення у злочині є найбільшою несправедливістю щодо громадянина. І тут законодавець повинен проявити більш зважений підхід. Принаймні, незалежно від строків перебування невинного під слідством мінімальний розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, не може бути нижчим за розмір, встановлений цивільним законодавством, - п'ять мінімальних зарплат.

Саме поняття «строк перебування під слідством чи судом» законом не визначене. Особа вважається такою, що перебуває під слідством чи судом, з моменту порушення проти неї кримінальної справи, її затримання, арешту або визнання її обвинуваченим до винесення щодо неї виправдувального вироку або закриття справи за реабілітуючими підставами. В цей строк входить як час відбування покарання, так і час, протягом якого особа вважається судимою, до тих пір, доки вона не визнана невинною, виправданою та реабілітованою.

Поновлення в правах. Громадянин, звільнений з роботи у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, має бути відновлений на попередній посаді, зарахований на попереднє місце роботи не пізніше місяця з моменту виправдання. На вимогу громадянина йому видається нова трудова книжка (в триденний строк), а за неможливості надати йому попередню роботу або в разі його незгоди працювати в попередній організації - надається рівноцінна робота.

Час перебування під слідством і судом зараховується до загального трудового стажу, стажу роботи за спеціальністю, строку служби. Цей час зараховується також і в строк вислуги у певному званні. Наприклад, капітан міліції О. був незаконно засуджений і лише через півтора року після засудження був визнаний невинним та реабілітований. Він був відновлений на попередній посаді, в попередньому званні. Ураховуючи, що у нього скінчився строк вислуги у попередньому званні, йому одразу ж після відновлення було присвоєно чергове звання майора міліції.

Громадянин, звільнений з роботи (посади) у зв'язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, має бути поновлений на колишній роботі (посаді), а в разі неможливості цього (ліквідація підприємства, установи, організації, скорочення посади, а також наявність інших передбачених законом підстав, що перешкоджають поновленню на роботі (посаді) - йому має бути надано державною службою зайнятості іншу підходящу роботу. Робота (посада) надається громадянинові не пізніше місячного терміну з дня звернення, якщо воно надійшло протягом трьох місяців з моменту набрання законної сили виправдувальним вироком або винесення постанови (ухвали) про закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

Якщо відомості про засудження або притягнення громадянина до кримінальної відповідальності, застосування до нього як запобіжного заходу взяття під варту чи накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт були опубліковані в пресі, то на вимогу цього громадянина, а в разі його смерті на вимогу його родичів чи органу дізнання, слідчого, прокурора або суду редакції протягом одного місяця роблять повідомлення про рішення, що реабілітує громадянина, відповідно до статті 37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні".

Реабілітованому громадянину повертаються його ордени, медалі, титули та звання. Тут діє принцип повернення в первісний стан. Реабілітований повністю отримує всі свої колишні права і пільги. Неприпустиме будь-яке ущемлення його прав та інтересів. Час перебування під слідством і судом повністю дорівнюється тій роботі, яку він здійснював до цього з усіма випливаючими з неї пільгами та перевагами при нарахуванні в послідуючому пенсій та грошових допомог[8].

Порядок і розмір відшкодування шкоди визначають суд, слідчий, орган дізнання або прокурор при винесенні рішення, реабілітуючого громадянина.

Постанова відповідних органів про відшкодування шкоди може бути оскаржена безпосередньо до суду або до вищого суду. Заява про оскарження винесеної постанови звільняється від мита.

Якщо вимога про відшкодування моральної шкоди або морального збитку або вимога про відновлення в правах з будь-яких причин будь-ким не виконані або виконані не повністю, громадянин має право звернутися до суду в порядку позовного провадження та вимагати вжиття примусових заходів захисту своїх прав та інтересів.

Суд має також з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння потерпілому моральних чи фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони завдані, ступінь вини заподіювача, яких моральних чи фізичних страждань зазнав потерпілий, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі він оцінює пов'язані з ними втрати та з чого при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного спору.

Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Судам слід мати на увазі, що на правовідносини, які виникли до набрання чинності відповідним законодавчим актом про відшкодування моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню не поширюється, в тому числі й на ті випадки, коли позивач після набрання чинності цим актом ще зазнає моральних чи фізичних страждань від раніше вчинених неправомірних дій. Однак моральна шкода підлягає відшкодуванню, якщо неправомірні дії (бездіяльність) відповідача, що завдають позивачеві моральних або фізичних страждань, почалися до набрання законної сили актом законодавства, яким встановлена відповідальність за заподіяння такої шкоди, і продовжуються після набрання Постановою про відшкодування шкоди чинності.

Висновок

Отже розглянувши питання нашої теми ми усвідомили, що право на відшкодування шкоди у громадянина, який був незаконно засуджений судом, виникає у випадку повної його реабілітації.

Реабілітація - поновлення доброго імені, честі, репутації, прав, стану, юридичного та соціального становища особи, незаконно та несправедливо обвинуваченої у вчиненні злочину.

Юридичними підставами прийняття заходів реабілітації є:

1. постановлення виправдувального вироку щодо засудженого або притягнутого до кримінальної відповідальності;

2. закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину;

3. відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у пункті 2 частини першої статті 2 Закону "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" від 1 грудня 1994 року;

4. закриття справи про адміністративне правопорушення.

Шкода відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету, крім повернення майна.

При відшкодуванні майнової шкоди діють норми цивільного права, які регламентують право власності: Цивільний кодекс України, Закон України "Про власність", норми авторського права та норми права спадкування.

Шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від провини конкретних посадових осіб, які допустили незаконне притягнення громадянина до відповідальності.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянину незаконним притягненням до відповідальності.

Моральна шкода - шкода, заподіяна честі, гідності, репутації людини, її доброму імені. Громадянин має право на спростування відомостей, які не відповідають дійсності.

Моральна шкода відшкодовується у грошовій формі незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Список використаної літератури:

1. Конституція України.-К., 1996.

2. Коментар до Конституції України.-К., 1996.

3. Закон України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” від 1 грудня 1994 року.

4. Закон України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 р.

5. Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 рок

6. Кримінально-процесуальний кодекс України. –К.: Атіка, 2001. – 208 с.

7. Кримінально-процесуальний Кодекс України /науково-практичний коментар/, Київ, 1997р.

8. Цивільний кодекс України Затверджений Верховною Радою УРСР 18 липня 1963 року.

9. Цивільний процесуальний кодекс України затверджений Верховною Радою УРСР 18 липня 1963 року.

10. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах (1973-1998 р. р.). - К., 1998.

11. Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" від 04.03.96.

12. Постанова Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27.03.92 м. Київ/ Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди

13. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”.

14. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсаційні виплати: нормативні акти, роз’яснення, коментарі // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1997. - №9 – 10. - 928 с.

15. Ґалаґан І. С., Сусло Д. С. Кримінальний процес Української РСР.-К., 1970.

16. Міхеєнко М.М., Нор В. Т., Шибіко В. П. Кримінальний процес України.-К., 1999.

17. Молдаван В. В. Порівняльне кримінальне-процесуальне право.-К., 1999.

18. Советский уголовный процесс. - М.,1989.

19. Тертишник В. М. Науково - практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу. - Х: Арсіс, 2000. –512 с.

20. Тертышник В. М. Уголовный процесс. – Харьков.

[1] Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" від 4 березня 1996 року.

[2] Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" від 04.03.96.

[3] Тертышник В.М. Реабилитация невиновных в уголовном процессе // Свидетель. - 1997. - № 3.

[4] Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" від 04.03.96.

[5] Відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсаційні виплати: нормативні акти, роз’яснення, коментарі // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1997. - №9 – 10.

[6] Див/. Шимон С. І. Цивільно-правові способи захисту конституційних прав людини. (До понятті моральної шкоди) // Конституція України—основа подальшого розвитку законодавства: збірник наукових праць. — К., 1997. — С. 275.

[7] Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”.

[8] Пастухов М.И. Реабилитация невиновных: основы правового института. -Минск, 1993.

⇐ Предыдущая 1 23