Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Основні напрями роботи торгового дому

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 4

- активізація зовнішньоекономічної діяльності за рахунок концентрації посередницьких операцій;

- оперативне реагування на мінливу конюнктуру світових товарних ринків;

- організація виробництва конкурентоздатних товарів;

- об'єднання дрібних і середніх фірм і фінансування їхньої збутової діяльності;

- надання послуг при організації заготівлі, зберіганні та відвантаженні продукції;

- маркетингові дослідження, падання інформаційних, консультативних, рекламних послуг;

- активний вплив на структуру виробництва, в тому числі шляхом інвестування капіталу у виробництво;

- запровадження механізму матеріально-технічного забезпечення товаровиробників.

За організаційно-економічними формами торгові доми можуть бути закритими чи відкритими акціонерними товариствами, приватними комерційними підприємствами. Акціонером може виступати будь-яка організація. Засновниками можуть стати товаровиробники, переробні

підприємства, бази зберігання продукції, транспортні підприємства, банківські та страхові установи, інші юридичні і фізичні особи. Всі засновники мають право брати участь в управлінні справами торгових домів, у розподілі прибутків та одержанні дивідендів. Вклади засновників в статутний фонд торгового дому можуть бути у вигляді будинків, споруд, обладнання, інших матеріальних цінностей, прав на користування землею, природних ресурсів, цінних паперів, грошових внесків.

Функції, які має виконувати торговий дім, залежать від завдань, які ставить перед собою ця організація, від кількості персоналу та рівня його професійної кваліфікації.

торговельно-посередницька:

організаційно-виробнича;

інформаційно-координаційна;

аналітично-консультаційна;

Торговельно-посередницька діяльність торгового дому здійснюється шляхом укладання угод на товарній біржі від імені та за рахунок клієнта, чи безпосередньо від свого імені за свій рахунок та укладання угод на позабіржовому ринку відповідно до замовлень клієнтів і за їхній рахунок.

Організаційно-виробнича діяльність торгового дому полягає у сприянні розвитку вертикальної інтеграції та розробці механізму справедливого розподілу кінцевих результатів угод з реалізації продукції між інтегрованими партнерами.

Інформаційно-координаційна діяльність пов'язується з акумулюванням, обробкою і поширенням економічної інформації серед асоційований членів та разових клієнтів щодо поточної кон'юнктури регіонального зовнішніх ринків через систему надання довідок, рекламних буклетів повідомлень. Ця служба є відповідальною за надання органом статистики інформації про ввезення та вивезення з регіону основних видів продукції та цін на неї.

Аналітично-консультаційна діяльність торгового дому має забезпечувати потреби акціонерів в аналітичних матеріалах, прогнозних розробках щодо попиту на продукцію на внутрішньому і зовнішньому ринках, середніх цін спотових і форвардних угод, платоспроможності покупців та іншої необхідної інформації.

Інші функції торгових домів можуть здійснюватися в межах кожного конкретного статуту.

До них можна зарахувати: фінансово-інвестиційну діяльність; надання транспортно-експедиційних, сервісно-ремонтних послуг; надання науково технічних послуг з питань програмного забезпечення, формування та експлуатації інформаційних банків даних з питань економічного, правового характеру.

Дещо специфічними є функції агроторгових домів в Україні.

збір інформації про реальний стан товарного ринку сільгосппродукції, антидемпінговий та інший контроль;

видача покупцям документів про наявність товару із сертифікатом якості і гарантією відвантаження;

формування лотів продукції сільського господарства та переробки для реалізації через систему аграрних бірж, узгодження цін та інших умов, забезпечення зберігання та відвантаження продукції покупцям.

Основними напрямами роботи агроторгових домів України є:

*постачання матеріально-технічних ресурсів сільськогоспо-дарським товаровиробникам через мережу створення дочірніх підприємств;

*формування гуртових партій продукції, впровадження системи мікрокредитування та надання інвестицій сільгоспвиробникам;

*надання консалтингових та інформаційних послуг.

Гуртово-продовольчий ринок (ГПР) - комерційна організація,

яка створює необхідні умови для продажу і купівлі різноманітних видів продовольчої продукції та укладання торговельних угод.

Метою створення ГПР є прискорення та здешевлення просування товару від виробника до кінцевого споживача з виключенням зайвої кількості посередників у торговельному зв'язку, забезпечення рівного доступу всіх товаровиробників і споживачів на цивілізований і конкурентний ринок, вирішення проблеми легалізації гуртової торгівлі і додаткового надходження коштів у бюджети різних рівнів, покращення упакування і розширення асортименту продукції, створення додаткових робочих місць і, в кінцевом підсумку - захист продовольчого ринку країни в цілому.

Системи гуртово-продовольчих ринків функціонують у багатьох країнах світу - як у економічно розвинутих, так і в тих, що розвиваються. В Іспанії це система підприємств "Меркаса", що поєднує 22 продовольчих ринки. У Франції- "Рюнті", один з найбільших ринків у Європі, створений ще в 1969 році. У Нідерландах сформувалася особлива система гуртових ринків - плодоовочеві аукціони, що працюють на кооперативній основі. Один із перших ГПР виник в Англії у XI - XII століттях і до сьогоднішніх днів він юридично захищений королівським статутом, який забороняє розташування інших ринків ближче, ніж на 2 - З милі до діючого. Гуртові ринки Швеції поділені на "три блоки" -три великі компанії, у чиїх руках знаходиться торгівля продовольством і продуктами харчування, що швидко псуються. На їхню частку припадає 85% загального обсягу всіх продовольчих товарів, споживаних на душу населення. У Японії функціонують два види гуртових продовольчих ринків:

- центральні - у містах з чисельністю населення понад 200 тис. чол.;

- місцеві - у містах з чисельністю населення менше 200 тис. чол.

Після Другої світової війни гуртові продовольчі ринки зайняли провідне місце в продовольчій розподільній системі та оцінювалися як найважливіші механізми у боротьбі з голодом. У 1947 році відкрився Гамбурзький ринок у Німеччині. Він був призначений для продовольчого забезпечення населення прибережного балтійського району, а також для реалізації на зовнішні ринки надлишків продукції.

Починаючи з 1976 року аналогічні ринки були створені у США, ПАР, Австралії, Іспанії, Франції, країнах Латинської Америки. Згодом гуртово-продовольчі ринки 30 країн створили Всесвітній Союз ГПР, що став противагою монополістам та іншим олігархічним структурам, які діють на продовольчому ринку світу. Головне завдання Всесвітнього Союзу - формування методів, механізмів та інструментів боротьби з бідністю.

У Росії рішення про створення гуртових продовольчих ринків було прийняте у 1994 році. На сьогодні діє вже 25 гуртово-продовольчих ринків, які працюють у Волгограді, Астрахані, Тулі, Тольятті, Кемерово, Новокузнецьку, Володимирові, Москві.

За асортиментом продукції, яка реалізується через ГПР, останні можуть бути універсальні і спеціалізовані. Універсальні ГПР характеризу-ються різноманітним асортиментом товарів та присутністю навіть непродовольчих товарів. На спеціалізованих гуртово-продовольчих ринках представлений один або кілька видів товарів.

Створення гуртово-продовольчих ринків в Україні слід починати з вивчення закордонного досвіду їхньої роботи та врахування певних особливостей і проблем їх становлення в нашій державі.

З огляду на фінансові обмеження, гуртово-продовольчі ринки повинні створюватися, переважно, на основі створених ще за роки радянської влади підприємств гуртової торгівлі, продовольчих баз, розподільчих холодильників, матеріально-технічна база яких найбільш близька за своєю структурою до потреб гуртового ринку. Ці об'єкти створювалися за типовими державними проектами і поблизу магістралей з необхідними інженерними комунікаціями.

Необхідно також приділяти належну увагу присутності на гуртових ринках безпосередніх виробників продовольства, стимулювати їхню участь наданням певних пільг з оренди займаних площ.

Створення системи гуртово-продовольчих ринків у регіонах слід будувати за трьохрівневим принципом:

1. Міжрайонні гуртово-продовольчі ринки місцевого значення.

2. Універсальні багатопрофільні гуртово-продовольчі ринки обласного значення.

3. Міжрегіональні гуртово-продовольчі ринки національного значення.

Органами державної влади повинна проводитися погоджена економічна політика з питань регулювання діяльності гуртових продовольчих ринків, що охоплює всі рівні управління:

- федеральний;

- регіональний;

- місцевий.

Органи державної влади виконують роль координатора дій регіональної влади. Основний обсяг робіт зі створення і розвитку системи гуртово-продовольчих ринків лягає на регіональні структури.

Необхідність стимулювання діяльності гуртових продовольчих ринків З боку держави обумовлена створенням більш вигідних умов торгівлі на ринках, у порівнянні з іншими торговельними місцями. У кожному окремому регіоні засоби стимулювання можуть відрізнятися залежно від наявності і підготовленості ринкової інфраструктури, кадрів, фінансового стану регіону.

Важливою складовою успішної роботи гуртового продовольчого ринку є професіоналізм і висока кваліфікація його керівників і фахівців. З огляду на специфічні особливості гуртової ланки продовольчого ринку, працівники, здійснюючи свою професійну діяльність на ГПР, повинні володіти, крім ініціативи, заповзятливості, навичок, ще і знаннями в системі менеджменту, маркетингу, ціноутворення, права, володіти методиками ринкового тестування товару, прогнозування, оцінки кон'юнктури ринку.

Світовий досвід функціонування структури ГПР вказує на необхідність вирішення належним чином питання страхових відносин у сфері дії гуртово-продовольчого ринку. Вирішення цього питання повинне знизити ризик діяльності ГПР і створити умови для стабільної його роботи.

Світовий досвід страхування ГПР поєднує два його види:

1) об'єднання майнових видів страхування і страхування відповідальності адміністрації ГПР;

2) страхування майна і відповідальності клієнтів ринку, якими є постачальники і продавці продукції.

Характерними особливостями їхньої діяльності є:

♦ відсутність розвиненої ринкової інфраструктури;

♦ недосконалий існуючий механізм проведення торгів;

♦ у товарообігу переважають дрібногуртові партії, а подекуди і роздрібний продаж;

♦ за територіальним принципом діючі гуртово-продовольчі ринки є в основному локальними і орієнтовані па задоволення потреб місцевих споживачів, а не є каналами виходу місцевих товаровиробників на ринки більш високого рівня;

♦ відсутність належної нормативно-правової бази функціонування гуртових продольвольчих ринків.

Висновки:

Під організованим ринком необхідно розуміти організовані певним чином відносини з приводу купівлі-продажу того чи іншого виду товару чи будь-якого іншого активу.

Аукціони, ярмарки, торгові доми та гуртово-продовольчі ринки є важливими складовими частинами інфраструктури цивілізованого організованого ринку країн з ринковою економікою.

Питання для самоперевірки

1. Назвати основні критерії класифікації організованого ринку.

2. Що таке аукціон?

3. Назвати відмінні ознаки аукціону і ярмарку.

4. Назвати основні завдання ярмарку.

5. Назвати основні міжнародні товарні аукціони і дати їм коротку характеристику.

6. Перелічити основні завдання сільськогосподарських товарних аукціонів.

7. Які функції виконує арбітраж ярмаркового комітету?

8. Назвати основні функції торгового дому.

9. Яка різниця у виконуваних функціях агроторгових домів і гуртово-продовольчих ринків?

10. Перерахуйте основні гуртово-продовольчі ринки в Україні і дайте коротку характеристику.

11. Яка різниця у поняттях "організований" і "неорганізований" ринок?

⇐ Предыдущая 1 2 34