Методичні вказівки до розв’язання задач
Практичне заняття №3 (2 год.) Тема 3: Страхові ризики та їх оцінка Мета: визначити способи зниження впливу ризиків в майновому страхуванні та в страхуванні відповідальності за системою актуарних розрахунків.
Після опрацювання теми студент повинен: 1) знати: відповіді на наступні питання 3.1. Поняття страхових ризиків. 3.2. Основні характеристики страхових ризиків. 3.3. Класифікація ризиків у страхуванні. 3.4. Оцінка страхових ризиків та її методи. 3.5. Управління ризиком. Характеристика основних етапів управління ризиком.
2) вміти: розв’язувати задачі Задача №1
Розрахувати показник збитковості страхової суми і розкрити зміст середнього значення показника збитковості страхової суми на основі таких даних:
Таблиця 3.1. – Вихідні данні
Задача №2
Розрахувати, чому дорівнює коефіцієнт тяжкості ризиків (
Таблиця 3.2 – Вихідні данні
Продовження табл. 3.2
Задача №3 У січні поточного року страховою компаніє було укладено договори автокаско. Розрахувати, чому дорівнює норма збитковості за даним видом страхування за січень поточного року.
Таблиця 3.3 – Вихідні данні
Продовження табл. 3.3
Задача №4 Розрахувати такі показники страхування в 2-х регіонах: частоту страхових подій, коефіцієнт кумуляції страхового ризику, коефіцієнт збитковості, збитковість страхової суми, норму збитковості, частоту збитків.
Визначити найменш збитковий регіон. Таблиця 3.4. – Вихідні дані
Методичні вказівки до розв’язання задач З розвитком і ускладненням соціальних і економічних процесів з’являється дедалі більше нових видів і типів ризиків: ü ризики пов’язані з господарською діяльністю; ü ризики, пов’язані з особистими якостями підприємця; ü ризики, пов’язані з браком інформації про стан зовнішнього середовища. Оцінка ризиків здійснюється за допомогою актуарних розрахунків, які передбачають застосування статистичних і математичних методів. Виділяють три основних групи методів оцінки ризику: 1. Метод середніх величин. Полягає в тому, що окремі ризикові групи поділяються на декілька підгруп, щоб створити аналітичну базу для визначення ризику за ризиковими ознаками. 2. Метод відсотків. Виражає сукупність знижок і надбавок до тієї аналітичної бази, яку вже створено, залежно від можливих позитивних і негативних відхилень від середнього ризикового типу. 3. Метод індивідуальних оцінок. Використовується тоді, коли ризик не можна зіставити з відомим середнім типом ризиків. Страховик здійснює довільну оцінку, що випливає з його професійної підготовки, досвіду та суб’єктивного погляду. З ціллю забезпечення практичних потреб страхування застосовують аналіз вказаних вище показників. В процесі аналізу розраховують наступні страхові показники: s Частота страхових подій – співвідношення кількості страхових подій та кількості застрахованих об’єктів, та засвідчує, скільки страхових випадків припадає на один об’єкт страхування:
де Значення показника частоти страхових подій
s Коефіцієнт кумуляції ризику – відношення кількості об’єктів страхування, які постраждали до кількості страхових подій:
де Коефіцієнт кумуляції ризику показує середнє число об’єктів, які постраждали від страхової події. Мінімальне значення коефіцієнта кумуляції ризику дорівнює одиниці. Якщо s Коефіцієнт збитковості (коефіцієнт збитку) співвідношення між сумою виплаченого страхового відшкодування і страховою сумою усіх об’єктів, що постраждали:
де, Коефіцієнт збитковості може бути менше або дорівнювати одиниці ( s Середня страхова сума на один об’єкт (договір) страхування – відношення загальної страхової суми всіх об’єктів страхування до кількості всіх об’єктів страхування:
де s Середня страхова сума виплат на один об’єкт, що постраждав – відношення страхової суми всіх об’єктів, що постраждалих до кількості цих об’єктів:
де, s Тяжкість ризику – відношення середньої страхової суми виплат на один об’єкт, що постраждав до середньої страхової суми на один об’єкт страхування:
де, s Збитковість страхової суми – відношення виплаченого страхового відшкодування до страхової суми всіх об’єктів страхування:
де, Показник збитковості страхової суми завжди менше одиниці (У< 1). Збитковість страхової суми можна також розглядати як міру величини ризикової премії. s Норма збитковості (коефіцієнт виплат) – процентне співвідношення суми виплачених страхових відшкодувань до суми зібраних страхових вкладів:
де, Для практичної мети розраховують нетто-норму збитковості і брутто-норму збитковості. Норма збитковості може бути менше, дорівнювати або більше 100%. s Частота збитку – множення частоти страхових подій на коефіцієнт кумуляції ризику:
де Частота збитку виражається в процентах до кількості об’єктів страхування.
s Тяжкість збитку – множення коефіцієнта збитковості і тяжкості ризику:
де 3) виконати завдання та розв’язати задачі, що винесені на самопідготовку Рекомендована література: [4], [5], [6], [14], [18]
Питання для самоконтролю 1. Взаємозв'язок між страховим ризиком та страховим випадком. 2. Математична, статистична та експертна ймовірність ризику. 3. Особливості катастрофічних ризиків. 4. Способи зниження впливу ризиків в майновому страхуванні. 5. Способи зниження впливу ризиків в особистому страхуванні 6. Використання ризик-менеджменту у вітчизняній страховій практиці.
Читайте также: I Приклади розв’язання задач Воспользуйтесь поиском по сайту: ![]() ©2015 - 2025 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...
|