Основи підготовки, призначення та проведення судових експертиз

Судова експертиза має бути старанно підготовлена. Процес підготовки експертизи містить основні елементи:

1) збирання необхідних матеріалів;

2) вибір моменту призначення експертизи;

3) визначення предмета судової експертизи;

4) формулювання питань експерту;

5) вибір експертної установи або експерта. Збирання необхідних матеріалів. Такими матеріалами насампе­ред є досліджувані об'єкти (речові докази, жива особа, труп або його частини та ін.), відносно яких слідчий (суд) повинен з'ясува­ти питання, що цікавлять. Досліджувані об'єкти збираються у ході проведення слідчих (судових) дій (оглядів, обшуків, виїмок та ін.) з дотриманням встановлених законом правил їх збирання.

Експерту в деяких випадках необхідно надавати так звані зразки порівняльного матеріалу. Під зразками для експертного дослідження слід розуміти матеріальні об'єкти, що надаються експерту для по­рівняння з об'єктами, які ідентифікуються або діагностуються. Це мо­жуть бути зразки почерку, відбитки пальців рук, зліпки зубів, взуття, проби крові, слини, зразки шрифту друкарської машинки, які викори­стовуються в процесі проведення експертиз як порівняльні матеріали при дослідженні рукописів, предметів з відбитками рук, ніг, зубів, паперів та інших об'єктів, які надаються експерту для дослідження.

Слідчий збирає зразки в процесі таких слідчих дій, як огляд, обшук, виїмка або шляхом безпосереднього відібрання їх у обви­нуваченого, підозрюваного, свідка або потерпілого. Так, відпові­дно до ст. 199 КПК в разі потреби слідчий має право винести по­станову про вилучення або відібрання зразків почерку та інших зразків, необхідних для експертного дослідження. У цьому разі отримання зразків для порівняльного дослідження є процесуаль­ною дією, яка полягає в отриманні порівняльних матеріалів для експертного дослідження. Для відібрання або вилучення зразків слідчий може використовувати допомогу фахівця. Про відібрання зразків складається протокол.

На відміну від речових доказів зразки для порівняльного досліджен­ня не пов'язані з розслідуваною подією і безсумнівно походять від кон­кретного об'єкта. Зразки повинні мати репрезентативність (достатність кількості та якості) та порівняльність (можливість порівняння).

За способом отримання зразки підрозділяються на дві групи: вільні та експериментальні. Вільні зразки виключають можливість будь-якого умисного викривлення ознак досліджуваного об'єкта. Це зразки створені або отримані поза зв'язком з розслідуваною кримінальною справою і, як правило, до її порушення (наприклад, особисте листування особи, у якої відбираються зразки, її щоден­ники та інші рукописні документи, виконані до кримінальної справи). Експериментальні зразки — це зразки, спеціально отримані для проведення цієї конкретної експертизи.

Вибір моменту призначення експертизи. За загальним правилом судова експертиза повинна бути призначена своєчасно. Своє­часність призначення експертизи забезпечується плануванням цієї слідчої (судової) дії.

Визначаючи момент призначення експертизи, необхідно врахо­вувати:

1) властивості та стан об'єктів експертного дослідження;

2) необхідність та можливість отримання порівняльних зразків;

3) особливості експертного дослідження (складність, наявність відповідних методик, час проведення та ін.);

4) слідчу ситуацію.

Вибір моменту призначення експертизи передбачає визначення її місця у системі інших слідчих (судових) дій. Призначення та про­ведення експертизи обумовлені тактичними міркуваннями. Виз­начення часу призначення експертизи пов'язано з особливостями розслідуваного злочину, слідчою ситуацією, наявністю або відсут­ністю необхідних матеріалів для призначення експертизи.

Визначення предмета судової експертизи. Предмет експертизи — це ті обставини, які можуть бути з'ясовані в процесі експертного дослідження, фактичні дані, які встановлюються на основі спе­ціальних пізнань та дослідження матеріалів справи. Предмет екс­пертизи визначається питаннями, поставленими перед експертом, слідчим або судом.

Формулювання питань експерту. У відповідності із законом пе­ред експертом можуть бути поставлені тільки такі питання, для ви­рішення яких необхідні наукові, технічні або інші спеціальні знання. Існують різні посібники з судової експертизи, які містять типові пе­реліки питань стосовно різних видів експертиз при розслідуванні тих або інших категорій злочинів. Однак такі переліки є орієнтуючими.

Питання експерту повинні відповідати таким основним вимогам:

1) не виходити за межі спеціальних знань експерта і не мати правового характеру;

2) бути визначеними, конкретними та короткими;

3) мати логічну послідовність;

4) характеризуватися повнотою та мати комплексний характер. Вибір експертної установи або експерта. Вибір експертної уста­нови здійснюється з урахуванням виду експертизи, об'єктів дослі­дження та характеру питань, які підлягають вирішенню. В Україні існує система судово-експертних установ, в яких проводяться судові експертизи. При проведенні експертизи поза експертною установою в постанові або ухвалі про призначення експертизи вказується кон­кретний фахівець, якому доручається проведення експертизи.

Призначення експертизи оформляється постановою слідчого (ст. 196 КПК) або ухвалою (постановою) суду (ст. 310 КПК), яка є юри­дичною підставою проведення експертизи. Постанова (ухвала) про призначення експертизи складається з трьох частин: вступної, описо­вої та резолютивної.

У вступній частині постанови вказується дата та місце її складан­ня, посада, звання та прізвище особи, яка винесла постанову, найме­нування кримінальної справи, з якої призначається експертиза.

Описова частина передбачає короткий виклад обставин справи, в яких найбільш докладно подаються відомості щодо об'єктів екс­пертизи (обставини, пов'язані з їх виявленням, вилученням, збері­ганням та ін.). Завершується описова частина постанови форму­люванням підстав для призначення експертизи (з посиланням на відповідні статті КПК, якими керувався слідчий або суд).

Резолютивна частина містить рішення про призначення експер­тизи, тут вказується її вид, прізвище експерта або найменування експертної установи, питання, з яких необхідно дати висновок, перелік матеріалів, що надаються експерту.

Відповідно до ст. 198 КПК керівник експертної установи, отри­мавши постанову про призначення експертизи, доручає її прове­дення одному або кільком експертам. При цьому необхідно врахо­вувати обставини, які виключають можливість доручення прове­дення експертизи зацікавленій особі.

Експертне дослідження — це процес дослідження об'єктів, що надані на експертизу. Експерт використовує у своїй діяльності ме­тоди експертного дослідження, тобто систему способів, прийомів, операцій для вирішення експертних завдань. У теорії криміналісти­ки існують різні класифікації цих методів. Так, за класифікацію Т. В. Авер'янової методи експертного дослідження підрозділяються на загальні, спільні, окремо-наукові та спеціальні (багатооб'єктні)[1].

Експерт не має права обмежити обсяг запропонованого йому дос­лідження. Слідчий або суд при наявності великої кількості однорідних об'єктів (наприклад партія недоброякісної продукції) повинні розгля­нути питання щодо доцільності вибіркового дослідження. Разом з цим ст. 200 КПК надає експерту право розширити обсяг дослідження, заз­начивши в висновку виявлені в процесі дослідження обставини, які мають значення для справи, з яких йому не були поставлені питання.

Експерт повинен виходити з таких загальних положень: об'єк­тивності, повноти та всебічності дослідження; його законності та своє­часності; цілеспрямованості та плановості; безпосередності досліджен­ня об'єктів експертизи; процесуального оформлення її результатів.