Класифікація страхування за формами проведення

Обов’язкове страхування охоплює види страхування, визначені Законом України «Про страхування». Всі інші види страхування проводяться в добровільній формі. Студенти мають з’ясувати відмінності між добровільним та обов’язковим страхуванням, зміст і значення обов’язкового страхування, його особливості.

Не менш важливою з економічної точки зору є класифікація за об'єктами страхування. Об'єкти страхування — це те, на що спрямований страховий захист. Класифікація за об'єктами страхування передбачає виділення трьох галузей:

• особистого страхування (об'єкти — життя, здоров'я і працездатність страхувальників або застрахованих);

• майнового страхування (об'єкти — майно в різних його видах: рухомі та нерухомі матеріальні цінності, грошові кошти, доходи);

• страхування відповідальності (об'єкт — відповідальність за шкоду, завдану страхувальником життю, здоров'ю, майну третьої особи).

Зазначені галузі, в свою чергу, поділяються на підгалузі та види. Таку класифікацію покладено в основу розробки всіх видів страхових послуг, що їх пропонують вітчизняні страховики. Об'єкт страхування є вирішальним чинником, від якого залежить характер договору страхування та його основні умови: страхова сума, перелік страхових випадків (обсяг страхової відповідальності), страхова премія, франшиза, термін дії договору, виключення, обмеження та ін.

Слід навчитися точно визначати об'єкт страхування й ті відмінності між трьома галузями страхування, які випливають із специфіки об'єктів, що страхуються.

Іноді практика проведення страхування потребує комплексного страхового захисту майнових інтересів страхувальника. Тоді по одному страховому полісу приймаються на страхування декілька різнорідних об'єктів на випадок тих самих страхових подій. У цьому разі доцільніше дотримуватися класифікації не за об'єктами страхування, а за родом небезпеки. Під родом небезпеки розуміється набір специфічних страхових подій (страхових ризиків), які супроводжують конкретну діяльність страхувальника. З цієї точки зору в загальному страхуванні виділяється, наприклад, автотранспортне страхування, морське та авіаційне страхування, страхування ядерних, космічних, кредитних ризиків тощо.

Страхувальниками можуть бути як фізичні, так і юридичні особи (суб'єкти підприємницької діяльності). Зрозуміло, що страхові інтереси цих двох груп страхувальників, як і підходи страховиків щодо проведення страхування, суттєво різняться. Тому в загальному страхуванні застосовується ще один варіант класифікації: класифікація за статусом страхувальника. Вона передбачає розподіл усього розмаїття страхових послуг на ті, що обслуговують інтереси громадян (в зарубіжному страхуванні використовують термін «Personal lines»), і ті, що обслуговують інтереси суб'єктів підприємницької діяльності («Commercional lines»). Необхідно звернути увагу на відмінності у проведенні страхування в зазначених секторах, вміти їх пояснити.

Окрім класифікації за статусом страхувальника, існує потреба у класифікації за статусом страховика. Така класифікація використовується, в основному, з метою забезпечення державного регулювання страхової діяльності (видача ліцензій, ведення державного реєстру страхових компаній тощо), контролю за страховиками, аналізу розвитку страхового ринку в інституційному і територіальному розумінні. З цієї точки зору можна виділити страхування комерційне (в Україні відповідно до чинного законодавства його здійснюють страхові компанії, створені у формі акціонерних товариств відкритого і закритого типу, повних, командитних товариств, товариств з додатковою відповідальністю; в інших країнах комерційне страхування здійснюють також приватні страхові компанії), взаємне (здійснюється товариствами взаємного страхування), державне (здійснюється спеціалізованими державними страховими організаціями).

Студент має знати відмінності в проведенні страхування на комерційній основі і на принципах взаємності, особливості й сфери застосування державного страхування.

Класифікація за юридичними ознаками, як і за ознаками економічними, передбачає декілька підходів. Насамперед це виділення певних класів страхування згідно з міжнародними нормами. На основі цієї класифікації в багатьох країнах проводиться ліцензування страхової діяльності.

З 1996 р. приблизно такий же підхід до виділення окремих класів (їх названо «видами») страхування при визначенні страховикам ліцензій практикується в Україні. Перевага використання подібної класифікації полягає в тому, що вона значною мірою наближена до загальноєвропейських стандартів. Це сприяє взаєморозумінню між вітчизняними та зарубіжними страховими компаніями, що є дуже важливим, зважаючи на інтернаціональний характер страхового бізнесу.

Основним при вивченні теми «Класифікація страхування» є засвоєння підходів до класифікації при використанні найважливіших класифікаційних ознак; оволодіння понятійним апаратом щодо виділення окремих ланок класифікації залежно від обраної класифікаційної ознаки (галузь, підгалузь, вид, клас, форма, сфера тощо).

Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу

Складання словників термінів, понять і визначень з теми (дисципліни в цілому).