Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Короткий тлумачний словник основних страхових понять і термінів

А+. Найвищий рейтинг фінансового стану страхових компаній агентства Беста (Best's rating).

АБАНДОН. У морському страхуванні — відмова страхувальника від своїх прав на застраховане майно на користь страховика з метою отримання від нього повної страхової суми.

АВАРІЙНИЙ БОНД. В іноземній страховій практиці — аварійна підписка.

АВІАЦІЙНЕ СТРАХУВАННЯ. Спеціалізована галузь страхування ризиків, пов'язаних з використанням засобів авіаційної і космічної техніки. Охоплює страхування літаків, гелікоптерів та інших повітряних суден від пошкодження і загибелі, страхування відповідальності власників аеропортів тощо.

АВТОТРАНСПОРТНЕ СТРАХУВАННЯ. Спеціалізована галузь страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією засобів автотранспорту. А. с. передбачає як самостійні види страхування механізованих засобів транспорту (авто-каско), так і страхування засобів транспорту разом з багажем (майном), що знаходиться в ньому, а також водієм і пасажиром (авто-комбі); страхування цивільної відповідальності власників механізованих засобів транспорту за збитки (шкоду), завдані третім особам, тобто пішоходам, власникам інших засобів транспорту тощо. Види відрізняються один від одного об'єктами страхування, обсягом страхової відповідальності, формою проведення, порядком визначення страхової суми чи розміром страхового відшкодування та деякими іншими ознаками.

АГЕНТСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ. Діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на підставі доручення одного або більше страховиків у справах рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов'язаної з укладанням та виконанням договорів страхування (підготовка й укладення договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформлення всіх потрібних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування, а також проведення цих виплат. 4 АДЕНДУМ. Доповнення до договорів страхування або перестраховування, в якому містяться узгоджені між сторонами зміни до раніше прийнятих умов таких договорів.

АКВІЗАЦІЯ. Робота, пов'язана із залученням нових для страхового товариства страхувань.

АКТУАРІЙ. Офіційно уповноважена особа, фахівець, який за допомогою методів математичної статистики розраховує страхові тарифи.

АКТУАРНІ РОЗРАХУНКИ. Система математичних і статистичних закономірностей, яка регламентує взаємовідносини між страховиком та страхувальником.

АКТУАРНИЙ РИЗИК. Ризик, що покривається страховою компанією в обмін на сплату премії.

АЛІМЕНТ. Переданий перестрахувальний інтерес.

АНДЕРРАЙТЕР. Особа, відповідальна за укладання страхових (перестрахувальних) контрактів і формування портфеля страхових зобов'язань.

АСИСТАНС. Перелік послуг, які надають у потрібний момент через медичне, технічне та фінансове сприяння.

БІНДЕР. Тимчасова форма попередньої угоди між страховиком і страхувальником з приводу наступного укладання страхового договору.

БОНУС. Знижка (виражена у відсотках або проміле), що її надає страховик із суми страхової премії за оформлення договору страхування на особливо вигідних умовах.

БОРДЕРО. Перелік ризиків, прийнятих на страхування, у частині, що передається цедентом на перестрахування.

БРОКЕРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ. Професійна діяльність суб'єктів підприємницької діяльності на користь страхувальника або перестрахо-вувальника (цедента), спрямована на визначення його потреби в одержанні страхових послуг, консультацій; наданні допомоги у розробці умов договору страхування; пошуку страховиків, які відповідають вимогам страхувальника, веденні переговорів та укладенні договорів страхування за дорученням страхувальника, здійсненні розрахунків за договорами страхування; підготовці документів для врегулювання питання про збитки у разі настання страхового випадку.

ІВАЛОРНЕ СТРАХУВАННЯ. Страхування особливо цінних предметів.

ВЗАЄМНЕ СТРАХУВАННЯ. Форма страхового захисту, за якої страхувальники, які мають споріднені майнові інтереси та ризики, одночасно є членами страхового товариства. В. — довготермінова домовленість між групою осіб (юридичних, фізичних) про відшкодування в певних частках збитків один одному в разі настання страхових випадків.

ВЗАЄМОВІДНОСИНИ СТРАХОВИКА І ДЕРЖАВИ. Страховик не відповідає за зобов'язаннями держави, а держава — за зобов'язаннями страховика, за винятком обов'язкового державного страхування, згідно з яким держава гарантує виконання зобов'язань перед страхувальниками в разі неплатоспроможності страховика з цього виду страхування.

Не допускається, за винятком обов'язкового страхування, а також страхування життя, майна громадян, перестраховування та діяльності страхових посередників, будь-яке централізоване регулювання (уніфікація, обмеження, обов'язковість тощо) розмірів страхових платежів (тарифів) і страхових сум (страхового відшкодування), умов укладання страхових договорів, взаємовідносин страховика і страхувальника, якщо вони не суперечать законодавству України.

ГАРАНТІЇ ПРАВ ТА ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ СТРАХОВИКІВ. Держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів страховиків, умов вільної конкуренції у провадженні страхової діяльності.

Втручання в діяльність страховиків з боку державних та інших органів забороняється, якщо воно не пов'язане з повноваженнями органів, які проводять державний нагляд і контроль за діяльністю страховиків.

ДЖАСТЕР Див. диспашер.

ДИВЕРСИФІКАЦІЯ. Розширення активності великих страхових товариств за рамки основного бізнесу.

ДИСКЛОУЗ. Норма страхового права, згідно з якою страхувальник зобов'язаний негайно сповістити страховика про будь-які чинники, які можуть мати суттєве значення стосовно ризику, прийнятого на страхування.

ДИСПАША. Розрахунок витрат, пов'язаних із загальною аварією, який складає диспашер. Диспаша містить детальний виклад причин загальної аварії.

ДИСПАШЕР. Фахівець у галузі морського права, який виконує розрахунки з розподілу витрат за загальною аварією між зацікавленими особами.

ДОГОВІР ПЕРЕСТРАХОВУВАННЯ. Юридичний документ, який визначає взаємовідносини сторін (перестраховувальник та перестраховик) і визначає їхні права й обов'язки. Договори перестраховування поділяють на дві основні групи: пропорційні і непропорційні. До пропорційних договорів належать квотні й ексцедентні, до непропорційних — договори збитковості.

ДОГОВІР СТРАХУВАННЯ. Письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, або на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору.

ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР СТРАХОВИКІВ (ПЕРЕСТРАХОВИКІВ) УКРАЇНИ. Система обліку, збору, нагромадження та вилучення з Реєстру даних, що стосуються ліцензування страхової діяльності та нагляду за страховою діяльністю страховиків.

ЗАКОН УКРАЇНИ "ПРО ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ НА ВИРОБНИЦТВІ ТА ПРОФЕСІЙНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКІ СПРИЧИНИЛИ ВТРАТУ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ". Визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві. Є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого проводять соціальний захист, охорону життя та здоров'я громадян у процесі їхньої трудової діяльності.

ЗАКОН УКРАЇНИ "ПРО ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ". Визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

ЗАКОН УКРАЇНИ "ПРО СТРАХУВАННЯ". Регулює відносини у сфері страхування і спрямований на утворення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та громадян. Дія цього Закону не поширюється на державне соціальне страхування.

"ЗАЯВНИК. Особа, яка в письмовій або усній формі висловлює намір придбати страховий поліс.

ЗБИТКОВІСТЬ СТРАХОВОЇ СУМИ. Показник діяльності страховика, що характеризує відношення страхового відшкодування до страхової суми всіх застрахованих об'єктів у розрізі ризикових видів страхування. Його визначають у відсотках, він показує ймовірність збитку і зіставлення фактичного і тарифного рівнів, використовується для оцінювання ризиків.

"ЗЕЛЕНА КАРТКА" (GREEN CARD). Система міжнародних договорів і однойменних страхових свідоцтв про страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Заснована в 1949 р.

ІРРЕЙТА. Надпис на страховому документі, що засвідчує виправлення незначної помилки (описки), допущеної під час його оформлення.

КВОТА У СТРАХУВАННІ. 1. Частка участі страховика в загальній страховій сумі у разі страхування об'єкта на умовах співстрахування. 2. Частка кожного з учасників у договорі перестрахування. ^ КЛАУЗУЛА. Застереження, які вносять у договір страхування. КОМУТАЦІЙНІ ЧИСЛА. Показники, застосовувані-в актуарних розрахунках для спрощення обрахунків розміру тарифних ставок і резерву внесків зі страхування життя. -"•КОНВЕРСІЯ. Переведення поліса з одного виду страхування життя в інший.

ЛІГА СТРАХОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙУКРАЇНИ. Некомерційне об'єднання страховиків з метою обстоювання їхніх інтересів у владних структурах, сприяння розвитку страхового законодавства, підвищення кваліфікації персоналу та інформаційного забезпечення страхових компаній, налагодження контактів з відповідними об'єднаннями (асоціаціями) інших держав.

МАЙНОВЕ СТРАХУВАННЯ. Галузь страхування, в якій об'єктом страхування є майно, яке належить юридичним або фізичним особам.

МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ. Вид особистого страхування на випадок втрати здоров'я від хвороби або внаслідок нещасного випадку. Застосовується з метою мобілізації та ефективного використання коштів на покриття витрат на медичне обслуговування страхувальників.

МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ. Якщо міжнародним договором України визначено інші правила, ніж ті, що передбачено Законом України "Про страхування", то на території України застосовують правила міжнародного договору.

НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ. Стихійні лиха, аварії і катаклізми, що спричиняють великомасштабні збитки, загибель людей. Характеризуються непередбачуваністю.

НАСЛІДКИ ВТРАТИ СТРАХУВАЛЬНИКОМ-ГРОМАДЯНИНОМ ДІЄЗДАТНОСТІ. У випадку визнання судом страхувальника-громадянина недієздатним його права й обов'язки за договором страхування переходять до його опікуна, а дія договору страхування цивільної відповідальності припиняється з часу втрати ним дієздатності. У разі визнання судом страхувальника-громадянина обмежено дієздатним, він здійснює свої правам обов'язки страхувальника за договором страхування лише за згодою піклувальника.

НАСЛІДКИ ВТРАТИ СТРАХУВАЛЬНИКОМ ПРАВ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ. Якщо в період дії договору страхування страхувальних втрачає права юридичної особи внаслідок реорганізації, то права й обов'язки, що випливають з договору страхування, переходять до правонаступника страхувальника за згодою страховика.

НАТУРАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ. Форма страхування, при якій страхові платежі і виплати проводять у натурі.

Л.НОТИС. Стаття договору перестрахування, яка передбачає у випадках, коли один з учасників договору (перестраховик або цедент) матиме намір змінити умови договору або припинити його на наступний рік, надіслати своєму партнерові повідомлення про це не пізніше як за три місяці до закінчення терміну дії договору.

ОБ'ЄКТ СТРАХУВАННЯ. В особистому страхуванні - життя, здоров'я та працездатність. У майновому страхуванні — матеріальні цінності, які можна застрахувати. У страхуванні відповідальності — відповідальність за майнові інтереси третіх осіб, які може порушувати страхувальник.

ОБ'ЄКТИ ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ. Об'єктом загальнообов'язкового державного соціального страхування є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

ОБ'ЄКТИ ТА ВИДИ СТРАХУВАННЯ. Об'єктами страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані:

— з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

— з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

— з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Конкретні види страхування, на які видається відповідна ліцензія, визначаються на підставі визначених страховиком правил (умов) страхування (страхових продуктів).

Страховики мають право займатися тільки тими видами страхування, які визначені в ліцензії.

"ОСНОВИ З АКОНОДАВСТВАУКРАЇНИ ПРОЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗ-КОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ". Визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

ПЕРЕСТРАХОВИК. Страхове товариство, яке приймає ризики у перестраховування.

ПЕРЕСТРАХУВАЛЬНИК. Страховик, що прийняв на страхування ризик і передав його частково у перестраховування іншій страховій компанії.

ПЕРЕСТРАХУВАННЯ. Страхування одним страховиком (цеден-том, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання всіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником в іншого страховика (перестраховика).

ПОРТФЕЛЬ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ. Сукупна відповідальність страховика або перестраховика за всіма чинними полісами.

ПРИНЦИПИ СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ Основними принципами страхування від нещасного випадку є:

— паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;

— своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;

— обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які

інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб'єк-тів підприємницької діяльності;

— надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

— обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків;

— формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;

— диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;

— економічна зацікавленість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;

— цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.

ПУЛ. Організація страховиків або перестраховиків, яка приймає особливі види ризиків.

РЕГРЕС. Право страховика на висунення в межах фактично сплаченої страхувальникові суми відшкодування збитку/претензії до третьої сторони, яка винна у страховому випадку з метою отримання від неї компенсації за нанесену шкоду.

РЕЗЕРВИ СТРАХОВІ. Система фондів страховика, утворюваних залежно від видів страхування з метою забезпечення гарантії майбутніх страхових відшкодувань і виплат страхових сум.

РЕТРОЦЕСІЯ. Процес подальшої передачі раніше прийнятих у перестрахування ризиків іншим перестраховикам. _> РІТОРНО. Частина страхової премії, відрахована (утримана) страховиком у разі розірвання договору страхування.

РОЗГЛЯД СПОРІВ. Спори, пов'язані зі страхуванням, вирішують у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

СИНДИКАТ ЛЛОЙДА. Група андеррайтерів Ллойда, які об'єдналися в синдикат, щоб збільшити свої фінансові можливості щодо прийому ризиків на страхування.

СЛІП. Страховий документ, який використовують для попереднього розміщення ризику.

СПІВСТРАХУВАННЯ. Об'єкт страхування може бути застрахований за одним договором страхування та за згодою страхувальника кількома страховиками (співстрахування). У договорі повинні міститись умови, що визначають права й обов'язки кожного страховика.

Якщо є відповідна угода між співстраховиками і страхувальником, то один із співстраховиків може представляти всіх інших у взаємовідносинах зі страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним лише у розмірі своєї частки.

СТРАХОВА КОМПАНІЯ. Історично визначена суспільна форма функціонування страхового фонду, є відособленою економічною структурою, яка укладає договори страхування та здійснює їхнє обслуговування. Економічна відособленість страхової компанії виявляється у повному відособленні її ресурсів, їх повному самостійному обороті. Економічно відособлені страхові компанії будують свої відносини з іншими страховиками на основі перестраховування і співстрахування.

СТРАХОВА МЕДИЦИНА. Форма медичного обслуговування, яка передбачає фінансування витрат на лікування, профілактику і догляд зі спеціальних страхових фондів, які формуються за рахунок бюджетних асигнувань, внесків підприємств і громадян.

СТРАХОВА ПРЕТЕНЗІЯ. Вимога, яку висуває страхувальник страховику у зв'язку з настанням страхового випадку, який трапився внаслідок випадковостей і небезпек, закладених в умовах страхування.

СТРАХОВА СУМА. Грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а також сума, яку виплачують за особистим страхуванням.

Виплачують страхові суми за договорами особистого страхування незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків.

При страхуванні майна страхову суму визначають у межах вартості майна за цінами і тарифами, які діють на момент укладання договору, якщо інше не обумовлено договором страхування або умовами обов'язкового страхування.

СТРАХОВИЙ АКТ. Документ, що складається при настанні страхового випадку, який є основою для виплати страхового відшкодування.

СТРАХУВАННЯ. Вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

СТРАХОВИЙ РИЗИК. Певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

СТРАХОВИЙ ВИПАДОК. Подія, передбачувана договором страхування або законодавством, яка відбулася, і з настанням якої виникає обов'язок страховика виплатити страхову суму (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

СТРАХОВЕ ВІДШКОДУВАННЯ. Грошова сума, яку виплачує страховик за умовами майнового страхування і страхування відповідальності у разі настання страхового випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі, коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого об'єкта, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

СТРАХОВИЙ ПЛАТІЖ (страховий внесок, страхова премія). Плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховикові згідно з договором страхування.

СТРАХОВИЙ ТАРИФ. Ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування

Страхові тарифи при добровільній формі страхування страховик обчислює актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків. Конкретний розмір страхового тарифу визначають у договорі страхування за згодою сторін.

Актуарними розрахунками можуть займатися особи, які мають відповідну кваліфікацію згідно з вимогами, визначеними органом нагляду за страховою діяльністю, яка підтверджується відповідним свідоцтвом.

Проводячи обов'язкове страхування, Кабінет Міністрів України визначає максимальні розміри страхових тарифів або методику їх розрахунків та мінімальні розміри страхових сум.

СТРАХОВІ ПОСЕРЕДНИКИ. Страховики можуть проводити страхову діяльність через страхових посередників (страхових агентів і страхових брокерів), діяльність страхових брокерів на користь іноземних страховиків на території України не допускається, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

СТРАХОВІ АГЕНТИ. Громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти б представниками страховика і діють у його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору зі страховиком.

СТРАХОВІ БРОКЕРИ. Громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у визначеному порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та провадять посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.

СТРАХОВІ РЕЗЕРВИ. Страхові резерви утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестраховування). Страхові резерви в обсягах, що не перевищують технічних резервів, утворюються у тих валютах, в яких страховики несуть відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями.

ТАЄМНИЦЯ СТРАХУВАННЯ. Сукупність даних про страхувальника, застраховану особу і вигодонабувача; про стан їхнього здоров'я, а також про майновий стан цих осіб, які отримав страховик у результаті своєї професійної діяльності і які не підлягають розголошенню.

ТАРИФНА СТАВКА. Ціна страхового ризику.

ФОРМИ СТРАХУВАННЯ. Страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Добровільне страхування проводять на підставі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок проведення добровільного страхування визначаються правилами страхування, які визначає страховик самостійно відповідно до вимог Закону України "Про страхування". Конкретні умови страхування обумовлюють під час укладення договору страхування.

Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою під час реалізації інших правовідносин.

Обов'язкове страхування визначають закони України шляхом внесення змін до Закону України "Про страхування".

Форми типового договору, порядок проведення й особливі умови ліцензування обов'язкового страхування визначає Кабінет Міністрів України.

ФРАНШИЗА. Частина збитків, які страхових не відшкодовує згідно з договором страхування. Власну участь страхувальника у покритті збитку виражають через франшизу, передбачену умовами договору страхування. Франшизу можна визначити в абсолютних або відносних величинах до страхової суми. Можлива також франшиза, виражена у відсотках до збитку. Виділяють умовну (інтегральну) і безумовну (ексцедентну) франшизу.

ХЕДЖУВАННЯ. Страхування ціни та прибутку у ф'ючерсних угодах.

ЦЕДЕНТ (ПЕРЕСТРАХУВАЛЬНИК). Страховик, що передає за плату частину прийнятого за договором зі страхувальником ризику на перестрахування іншому страховикові або професійному перестраховикові.

ЦЕСІЯ. Процес передання застрахованого ризику в перестрахування.

ЦЕСІОНЕР. Особа, якій передають право власності. У страхуванні цесіонер — страхова компанія, яка приймає ризик у перестрахування.

ШЕДУЛА. Розділ полісу страхування повітряних суден, який містить інформацію про учасників договору страхування, вигодонабувачів, експлуатантів, повітряні судна й екіпажі, які приймають на страхування, страхові суми, франшйзи, терміни страхування тощо.

ШОМАЖ. Страхування втрати прибутку та інших фінансових втрат, зумовлених призупиненням виробництва внаслідок настання страхового випадку.

Список літератури

1. Конституція України.

2. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

3. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

4. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

5. Закон України "Про зайнятість населення".

6. Закон України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування".

7. Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

8. Закон України "Про страхування".

9. Кодекс законів про працю України.

10. Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне страхування.

11. Державна програма зайнятості населення на 2001-2004 роки// Голос України. - 2002. - №76 (2827). - С. 6-7; 10-11.

12. Порядок видачі свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2000 р. №1306// Все про бухгалтерський облік. - 2001. - №40 (586). - С. 22-23.

13. Порядок визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2000 р. №1423//Україна-бізнес. - 2000. - С. 14.

14. Інструкція про порядок передачі страхувальником виконавчій дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань документів, що підтверджують право працівника на страхову виплату, інші соціальні послуги внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Затверджено постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 8 вересня 2000 р. № 12// Все про бухгалтерський облік. - 2001. - №40 (586). - С. 23-24.

15. Базилевич В. Д., Базилевич К. С. Страхова справа. — К.: Товариство "Знання", КОО, 2002. - 203 с.

16. Ваулина О. Рынок труда: условная занятость при безусловной безработице// Зеркало недели. - 2002. - №9 (384). - С. 8.

17. Воблый К. Г Основы экономии страхования. — М.: Издательский центр "АНКИЛ", 1995. - 232 с.

18. Горбач Л. М. Страхова справа: Навчальний посібник. — 2-ге вид., виправл. — К.: Кондор, 2003. — 252 с.

19. Економіка України: десять років реформ/ За ред. 3. Ватаманкжа та С. Панчишина. — Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. — 496 с.

20. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка/ За ред. 3. Ватаманюка та С. Панчишина. — К.: Видавничий Дім "Альтернативи", 2001. — 607 с.

21. Зернов А. А., Зубец А. Н. Системные исследования страхового регулирования. — M.: Издательский Дом "Страховое ревю", 1997. — 160с.

22. Клапків M. С. З історії зародження національного страхового ринку// Фінанси України. - 1998. - №1. - С. 81-94.

23. Кузнецова А. Я. Теорія фінансів: Навчальний посібник. — Львів: ЛБІ НБУ,2001. - 158 с.

24. Кузнецова А. Я. Фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності: Монографія/ Інститут економічного прогнозування HAH України. — Л.: Львів, банків, ін-т НБУ, 2005. - 367с.

25. Кульчицький Б. В. Економічні системи суспільства: теорія, методологія, типологізація. Монографія. — Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. - 352 с.

26. Мосійчук Т. Стан та розвиток ринків фінансових послуг в Україні // Страховий ринок України. — 2004. — С. 34-51.

27. Основы страховой деятельности: Учебник/Отв. ред. проф. Т. А. Федорова. - M.: Издательство БЕК, 2002. - 768 с.

28. ПлисаВ.Й.Основистрахування:Навч.посібник/Заред.М. I. Крупки. — Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. — 144 с.

29. Плиса В. И. Основні страхові поняття і терміни для студентів економічного факультету. — Львів ЛДУ, 1997. — 16 с.

30. Плиса В. И. Основні страхові поняття і терміни: Довідник. — Львів: Видавничий центр ЛДУ ім. Івана Франка, 1999. — 64 с.

31. Плиса В. Особливості становлення, проблеми та перспективи розвитку страхового ринку в Україні// Вісник Львів, ун-ту. Сер. екон. — Вил. ЗО. - 2001. - С. 158-167.

32. Плиса В. Проблеми розвитку медичного страхування в Україні// Перехідна економіка: проблеми теорії і практики. Науковий збірник/ За ред. 3. Г Ватаманюка. — Львів: Інтереко, 1999. — С. 154-158. (Формування ринкової економіки в Україні. Випуск 5).

33. Плиса В. Проблеми розвитку страхової справи в Україні// Вісник Львів, ун-ту. Сер. екон. - Вип. 29. - 1999. - С. 131-133.

34. Плиса В. Й. Страхування: Довідник. — Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. — 197 с.

35. Плиса В. И. Страхування: Основи страхування: Текст лекцій: Частина 1. - Львів: ЛДУ 1997. - 40 с.

36. Плиса В. Страховий ринок України в умовах глобалізації страхових відносин// Формування нової парадигми економічної теорії вУкраїні. Науковий збірник/ За ред. 3. Г. Ватаманюка. — Львів: Інтереко, 2001. — С. 369-377. (Формування ринкової економіки вУкраїні. Спецвипуск 8).

37. Плиса В. Організаційно-економічний механізм функціонування загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття // Вісник Львівського університету. Серія економічна. - Львів, 2004. - С. 688-704.

38. Плиса В. Модель державного соціального страхування вУкраїні // Формування ринкової економіки в Україні. Науковий збірник. — Львів, 2005. - С. 44-52.

39. Плиса В. Страховий ринок України: проблеми становлення, цільова орієнтація стратегії розвитку та перспективи інтеграції у світовий страховий ринок// Українське державотворення: уроки, проблеми, перспективи: Матеріали науково-практичної конференції — Львів: ЛФУАДУ, 2001. - 4.2. - С. 82-85.

40. Прутська О. О. Інституціоналізм і проблеми економічної поведінки в перехідній економіці. — К.: Логос, 2003. — 256 с.

41. Прутська О. Невраховані фактори українських реформ// Економіка України. - 2002. - №8. - С. 51-56.

42. Райхер В. К. Общественно-исторические типы страхования. — М.: Изд-во АН СССР, 1947. - 282 с.

43. Сербиновский Б. Ю., Гаркуша В. Н. Страховое дело: Учебное пособие для вузов. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. — 384 с.

44. Словарь страховых терминов/ Под ред. Е. В. Коломина, В. В. Шахова. — М.: Финансы и статистика, 1992. — 336 с.

45. Внукова Н. М.,Успаленко В. I., Временно Л. В. та ін. Страхування: теорія та практика: Навчально-методичний посібник / За заг. ред. проф. Н. М. Внукової - Харків: Бурун Книга, 2004. - 376 с.

46. УСЕ Універсальний словник-енциклопедія/ Гол. ред. ради чл.-кор. НАНУ М. Попович. - Київ: Ірина, 1999. - 1551 с.

47. Шахов В. В. Введение в страхование: экономический аспект — М.: Финансы и статистика, 1992. — 192 с.

48. Шиминова М.Я. Страхование: история, действующее законодательство, перспективы. — М.: Наука, 1989.

49. Шихов А. К. Страхование: Учебное пособие для вузов. — М.: ЮНИТИ-ДАНА,2001. - 431 с.

50. Янина С. Ю. Социальное страхование в системе социальной защиты населения: организация и финансовый механизм. Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора экономических наук. Специальность 08.00.10 — Финансы, денежное обращение и кредит. — Санкт-Петербург, 2001.

⇐ Предыдущая 46 47 48 49 50 51 52 53 5455