Види цін і тарифів залежно від ступеня самостійності підприємств

За ступенем самостійності підприємства в ціноутворенні ціни (тарифи) можуть бути вільними, договірними (контрактними), регульованими та фіксованими.

Вільні ціни в ринкових умовах встановлюються виробником товару (послуги) самостійно у відповідності з прийнятою на підприємстві ціновою політикою; вони формуються на підприємстві та затверджуються його керівником. Такі ціни встановлюються на ті види продукції, що не входять до державного переліку фіксованих та регульованих цін.

Різновидом вільних цін є прейскурантні ціни і ціни каталогу.

Прейскурантні ціни використовуються при купівлі товару як на внут­рішньому ринку, так і в міжнародній торгівлі, і містяться в прейскуран­тах, які видаються підприємством (найчастіше виробником товару). Вони належать до категорії довідкових цін, які публікуються продав­цем. Прейскуранти фірм (цінники) є інформацією неперіодичного ха­рактеру, досить деталізованою і достовірною. Такі ціни широко вико­ристовуються в автомобільній промисловості, сільськогосподарському машинобудуванні, виробництві обчислювальної техніки тощо.

Ціни каталогу (проспекту) – це офіційні ціни, які публікуються в каталогах і проспектах фірм, підприємств і організацій оптової торгівлі. Вони є цінами довідкового характеру, що публікуються не­регулярно і, як правило, продавцем товару. Використовуються такі ціни як на внутрішньому ринку, так і в міжнародній торгівлі. До цієї категорії цін належать ціни покупця, ціни продавця, ціни нетто.

Ціна покупця являє собою фактичну грошову суму купівлі товару на ринку, за якою здійснюється угода купівлі-продажу або за якою покупець готовий купити товар. Формування ринкової ціни як ціни покупця (на ринку покупця) означає, що фактична ціна складається на заниженому рівні, що відображає економічні інтереси покупця.

Ціна продавця формується в умовах переважання попиту над пропозицією (ринок продавця). Така ціна є стимулом для розширен­ня виробництва даного товару і відображає економічні інтереси про­давця, який прагне продати його якнайдорожче.

Ціна нетто не включає знижки і надбавки, пов’язані з різними умовами постачання. Це – чиста ціна товару на місці його купівлі продажу. Ціна нетто для покупця є сумою, фактично сплаченою продавцю, а для продавця – фактичною виручкою від продажу товару з врахуванням витрат у зв’язку зі здійсненням угоди.

Договірні ціни встановлюються у договорі між продавцем і покупцем за згодою сторін. Головна їх відмінність від твердої прейскурантної ціни полягає в тому, що вони можуть змінюватися за взаємною згодою сторін.

Якщо договір укладається між суб’єктами різного громадянства, а платежі виконуються в іноземній валюті, він називається контрактом, а ціни, вказані в ньому, – контрактними.

Регульовані ціни встановлюються регіональними органами ціноутворення, що функціонують при відповідних виконавчих органах влади. Управління з питань цінової політики при державній адміністрації визначає для таких цін граничні рівні, перевищення яких є неприпустимим.

В Україні, починаючи з травня 1996 р., державне регулювання цін на промислову продукцію й послуги здійснювалося з допомогою граничних цін і тарифів та побічно регульованої ціни. Перший вид цін установлюється державою на продукцію, ресурси і послуги, які справляють істотний вплив на загальний рівень і динаміку цін у економіці, виробництво яких зосереджено в монопольних структурах. Такі ціни встановлювалися насамперед на вугілля, електроенергію, газ. По­бічне регулювання цін здійснюється державою централізовано за допомогою впровадження граничного рівня рентабельності на такі соціально значимі види продукції, як хліб і хлібобулочні вироби, дитяче харчування.

Заставна ціна (ціна підтримки) це гарантована державою ціна продукції, яка відшкодовує середньогалузеві нормативні витрати та забезпечує мінімальний прибуток, достатній для відтворення виробництва.

Рівень заставних цін розраховується за формулою

Ц_заст = С_пс (1+ Р_мін/100),

де Ц_заст – заставна ціна;

С_пс — прогнозована собівартість;

Р_мін — мінімальна рентабельність.

При розрахунку заставних цін враховується фактична та прогно­зована кон’юнктура внутрішнього та світового зернових ринків. Рівень заставних цін використовується для розрахунку обсягів фінансуван­ня, необхідних для здійснення заставної закупівлі зерна. Механізм за­ставних цін на зерно впроваджується для стимулювання виробництва зерна, підтримки вітчизняних сільськогосподарських товаровироб­ників та подолання негативних наслідків сезонних і кон’юнктурних коливань обсягів продажу й цін на зерно та хлібопродукти.

З метою забезпечення розширеного відтворення підприємств га­лузей, в яких норма прибутку на авансований капітал нижче від се­редньої по народному господарству, державою можуть також вводитися еквівалентні ціни. Рівень таких цін визначається як сума середньогалузевих нормативних витрат прибутку, який розраховується відповідно до середньої по народному господарству норми прибутку на авансований капітал. У випадках реалізації продукції за держав­ними програмами за цінами, нижчими від еквівалентних, товарови­робникам повинна компенсуватися різниця в цінах. По суті еквіва­лентні ціни є однією з різновидностей цін підтримки, в яких видозмі­нюється методика встановлення їх рівня.

Фіксовані ціни на товари розробляються відповідними державни­ми органами та запроваджуються управлінням з питань цінової політики при державній адміністрації. Вони залишаються незмінними по всій території та протягом усього періоду їх дії. В сучасних умовах такі ціни встановлюються на окремі види стратегічної сировини, дорогоцінні та рідкоземельні метали, продукцію військового призначення тощо.