Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Електричне контактне зварювання

§ 1. Характеристика процесу.

Контактне зварювання виконується як зварювання тиском з осіданням розігрітих заготівель. Розігрів заготівель виробляється проходженням в металі електричного струму, причому максимальна кількість теплоти виділяється в місці звареного контакту. Коли деталі нагріваються до пластичного стану або до оплавлення, до них прикладається зусилляосідання й деталі зварюються. Час зварювання залежно від товщини й виду зварювального матеріалу коливається від сотих часток секунди до декількох хвилин.

§ 2. Основні види контактного зварювання.

Контактне зварювання класифікується за типом з'єднання, що зварюється, визначальним видом зварювальної машини, і за способом живлення зварювального трансформатора.

За типом з'єднання розрізняють: стикове, точкове й шовне (роликове) зварювання.

За способом живлення зварювального трансформатора розрізняють:

1. зварювання змінним струмом у більшості однофазним із частотою 50 гц;

2. зварювання імпульсом постійного струму;

3. зварювання акумульованою енергією, з якого найчастіше застосовують конденсаторне зварювання.

§ 3. Точкове зварювання.

Це вид контактного зварювання, при якому заготівлі з'єднуються в окремих точках. Причому одночасно можна зварити одну, дві або кілька точок. Їхнє положення визначається розташуванням електродів точкової машини.

При точковому зварюванні заготівлі з'єднують внахлестку й затискають із зусиллям Р між двома мідними електродами, що підводять струм до місця зварювання. Дотичні з мідним електродом поверхні заготівель, що зварюются, нагріваються повільніше їхніх внутрішніх шарів. Нагрівання продовжують до пластичного стану або до розплавлювання внутрішніх шарів деталі, потім виключають струм і знижують тиск. У результаті утвориться лита зварена точка.

Точкове зварювання широко використовується для виготовлення штампозварювальних з'єднань, коли окремі штамповані деталі з'єднуються звареними точками.

§ 4. Шовне або роликове зварювання

Вид контактного зварювання, при якому між заготовками утворюється міцнощільне з'єднання.

При шовному зварюванні листи також з'єднують внахлестку й затискають між мідними роликами. При пропущенні струму утворюється зварена точка. Так як зварюють листи, що проходять між обертовими роликами, то ці точки перекривають одна одну й виходить суцільний герметичний шов.

Існує 2 цикли шовного зварювання: з безперервним і з переривчастим протіканням струму.

Перший цикл застосовується для зварювання коротких швів із маловуглецевих і низьколегованих сталей товщиною до 1 мм.

Другий цикл забезпечує стабільність процесу й застосовується для зварювання довгих швів на заготівлях з нержавіючих сталей, алюмінієвих і мідних сплавів.

Шовне зварювання застосовується в масовому виробництві при виготовленні різних посудин.

§ 5. Стикове зварювання.

Вид контактного зварювання, при якому заготівлі зварюються по всій поверхні зіткнення.

Стикове зварювання з розігрівом стику до пластичного стану й наступним осіданням називається зварюванням опором, а при розігріві торців заготівель до оплавлення – зварюванням оплавленням.

При першому способі заготівлі, затиснуті в машині, стискуються невеликим зусиллям, що забезпечує контакт поверхонь, що зварюються. Потім включається струм, метал розігрівається до пластичного стану виробляється осідання й зварювання.

Зварювання опором застосовується для заготівель малого перетину (діаметр до 20 мм). Заготівлі складного перетину (лист, двотавр), а також з різнорідних металів цим методом не зварюють.

При другому способі розрізняють зварювання з безперервним і переривчастим оплавленням.

При безперервному оплавленні встановлені в затискачах машини деталі рівномірно зближають при включеній напрузі. Після досягнення рівномірного оплавлення всієї поверхні стику роблять осідання.

При переривчастому оплавленні затиснуті заготівлі зближають під струмом, приводять у короткочасне зіткнення й знову розводять на невелику відстань. Швидко повторюючи одне за іншим замикання й розмикання, роблять оплавлення всього перетину. Потім робиться осідання, у процесі якого виключають струм.

Методом оплавлення можна зварити заготівлі з різнорідних матеріалів з перетином складної форми без підготовки поверхні стику.

Глава IV

Газове зварювання

§ 1. Сутність процесу

Сутність газового зварювання полягає в тім, що присадочний й основний метали розплавляються за рахунок теплоти газового полум'я, одержуваної при згорянні горючого газу в суміші з киснем.

Як горючий газ застосовується ацетилен, що володіє найбільшою теплотворною здатністю в порівнянні з іншими горючими, але також використається водень, нафтовий газ, бензин, гас.

Найчастіше газове зварювання застосовують при виготовленні листових або трубчастих конструкцій з маловуглецевих і низьколегованих сталей товщиною до 3...5 мм, при виправленні дефектів у виливках із сірого чавуну й бронзи, а також для зварювання кольорових металів й їхніх сплавів.

§ 2. Апаратури для газового зварювання.

Промисловий спосіб одержання ацетилену полягає в розкладанні карбіду кальцію у воді. Апарати, у яких одержують ацетилен, називаються ацетиленовими генераторами.

Залежно від принципу взаємодії карбіду кальцію (СаС₂) з водою розрізняють такі системи генераторів:

1. “карбід у воду”

2. “вода на карбід”

3. генератор контактної системи з варіантом “занурення” й “витиснення”.

Генератори бувають також низького й середнього тиску. Вони можуть бути стаціонарними й переносними.

Інструментом для газового зварювання є зварювальні пальники. Їх розрізняють за способом подачі горючого газу в камеру змішування – інжекторні й безінжекторні; за розміром й вагою – нормальні й полегшені; по числу соплів – односоплові й багатосоплові.

Інжекторні пальники працюють на ацетилені низького й середнього тиску від 0,01...0…0,5 кг/см² і при тиску кисню 1...5…5 кг/см².

Інжекцією наз. підсмоктування ацетилену в камеру змішування струменем кисню. Пальники цього типу мають 7 змінних наконечників, що служать для регулювання потужності полум'я.

Безінжекторні пальники відрізняються від інжекторних тим, що живлення від балонів відбувається через спеціальний редуктор, який рівняє тиск ацетилену й кисню.

§ 3. Техніка й режим газового зварювання.

Розрізняють два способи ведення зварювального процесу: правий і лівий.

Сутність правого способу полягає в тому, що полум'я пальника переміщується ліворуч праворуч і спрямовано на гарячий метал шва, а присадочний дріт рухається за пальником. Цей спосіб застосовується при товщині металу більше 5 мм.

Лівий спосіб зварювання відрізняється тим, що полум'я пальника переміщається праворуч ліворуч і направлено на холодний метал, а присадочний дріт рухається поперед пальника. Застосовується при зварюванні листів з легкоплавких металів і сплавів товщиною до 4 мм і вертикальних швів.

Режим газового зварювання визначається обраним діаметром присадочного металу й потужністю газозварювального полум'я. Діаметр присадочного дроту (до 6...8 мм) залежить від способу зварювання й товщини металу, що зварюється.

§ 4. Термітне зварювання.

Термітами наз. порошкоподібні суміші металів з окислами металів, які, згоряючи, виділяють значну кількість теплоти й розвивають при цьому високу температуру.

Найпоширенішими є алюмінієвий і магнієвий терміт.

Алюмінієвий терміт складається з 23% порошку алюмінію й залізної окалини (Fe₃O₄) – 77%. Для запалення терміту потрібна висока температура, тому запалювання його роблять дугою, спеціальним запалом і термосірниками. Горіння протікає швидко, протягом декількох секунд, температура досягає 3000 ºС.

Існує 3 способи термітного зварювання – спосіб проміжного лиття, зварювання впритул і комбінований спосіб зварювання, який може здійснюватися як із застосуванням тиску, так і без нього.

Термітне зварювання застосовують при ремонті поламаних литих виробів, приварювання зламаних зубів зубчастих коліс.

Магнієвий терміт – порошкоподібна суміш металевого магнію й залізної окалини.

Магнієвий терміт використовується в основному для зварювання сталевих телеграфних і телефонних проводів повітряних ліній зв'язку.

⇐ Предыдущая 12