Міжнародно-правове регулювання міжнародного науково-технічного співробітництва

Особливу економічну роль знання відіграють саме тоді, коли досягаються поліпшення економіки засобами виробництва, та високий рівень фондоозброєності праці.

В останні роки значний розвиток спостерігається в міжнародному науково-технічному співробітництві. Основними напрямами такого співробітництва є координація науково-техніч­них досліджень, здійснення спільних науково-дослідних робіт, обмін технічною документацією, використання промислових зраз­ків, купівля-продаж ліцензій, «ноу-хау», обмін технологічними процесами, взаємне консультування та проведення експертиз тощо. Це співробітництво здійснюється на основі міжнародних програм ООН у галузі науки і техніки і промислового співробітництва, а також регіональних програм у галузі використання науково-технічних досягнень. Значна кількість програм і угод у цій галузі реалізується на основі двосторонніх договорів.

В окремих країнах світу витрати на наукові дослідження є домірними з капіталовкладеннями, а то й перевищують їх. Вони дають можливість інтенсивно оновлювати номенклатуру виробництва, різко скорочувати терміни масового освоєння новинок, підвищують технічний рівень виробництва і сприяють зміцненню конкурентних позицій відповідних країн.

Міжнародне науково-технічне співробітництво — одна з форм міжнародної економічної співпраці, що охоплює торгівлю ліцензіями, спільні наукові розробки, реалізацію великих технічних проектів, будівництво підприємств та інших об'єктів, геологорозвідувальні роботи, підготовку національних кадрів, обмін загальною науково-технічною інформацією тощо.

Перспективні напрямки світового науково-технічного прогресу формуються у процесі розвитку інтеграційних науково-технічних зв'язків між економічно розвиненими країнами. Цьому, зокрема, сприяє встановлення прямих науково-виробничих зв'язків між фірмами, що посідають провідні місця у розвитку відповідних напрямків світового науково-технічного прогресу.

Спільні науково-технічні програми реалізуються у межах міжнародних організацій та інтеграційних об'єднань. Основні напрямки цих досліджень - інформатика, телекомунікації, енергетика, біо- та електронно-обчислювальна робототехніка, нові матеріали та ін.

Основними формами науково-технічного співробітництва є координація, кооперація і спільне виконання наукових розробок. З метою ефективного проведення спільних наукових і технічних досліджень можуть створюватись міжнародні інститути, організації, координаційні центри, лабораторії.

Важливу роль у розвитку міжнародного науково-технічного співробітництва відіграла резолюція Генеральної Асамблеї ООН (1996 р.) «Досягнення науки і техніки та їх вплив на міжнародну безпеку». У ній рекомендується державам — членам ООН вивчити шляхи вдосконалення міжнародних правових норм, що стосуються передання високих технологій і мають військове застосування.

Аналіз діяльності різних організацій та спеціалізованих закладів ООН дає можливість виділити в галузі науки і техніки такі їх функції: розроблення політики у галузі науки і техніки; прогнозування напрямів науково-технічного прогресу; здійснення програм наукових досліджень; організація регіональних міжнародних зв’язків; забезпечення діяльності науково-технічних праців­ників; інформаційна діяльність та ін.

Регулювання міжнародного науково-технічного співробітництва на універсальному рівні поширене значно менше, ніж в інших сферах.

До міжнародно-правових актів у сфері міжнародно-правового регулювання науково-технічного співробітництва належать такі:

1) Статут Міжнародного союзу електрозв'язку (від 22.12.92);

2) Конвенція Міжнародного союзу електрозв'язку (від 22.12.92);

3) Статут Міжнародного агентства з атомної енергії (за станом на 28.12.89);

4) Конвенція про допомогу у випадку ядерної аварії або радіаційної аварійної ситуації (від 26.09.86);

5) Конвенція про оперативне повідомлення у випадку ядерної аварії (від 26.09.86).

Міжурядовий комітет з розвитку науки і техніки засновано у грудні 1979 р. на 34-ій сесії Генеральної Асамблеї ООН з метою: надання допомоги Генеральній Асамблеї в розробці директивних принципів для погодження політики органів, організацій і підрозділів ООН з питань науково-технічної діяльності; виявлення першочергових завдань для оперативного плануван­ня розвитку науки і техніки на національному, субрегіональному, регіональному, міжрегіональному та глобальному рівнях; упровадження заходів, пов'язаних із виявленням та оцінюванням нових науково-технічних досягнень, які можуть позитивно вплинути на науково-технічний потенціал країн, що розвиваються; сприяння оптимальному залученню ресурсів і здійснення управління системою фінансування науки і техніки ООН.

Консультативний комітет з питань розвитку науки і техніки – створений у 1980 р. Економічною і соціальною радою ООН з метою надання консультативних послуг Міжурядовому комітету, Генеральній Асамблеї, ЕКОСОР та іншим міжурядовим організаціям. Фактично Консультативний комітет з питань розвитку науки і техніки є допоміжним органом Міжурядового комітету.

Організація об'єднаних націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) - регіональна міжнародна організація, що має статус спеціалізованого закладу ООН, яка займається питаннями розв'язання проблем науково-технічного прогресу. Основна її мета — сприяти миру та безпеці у світі шляхом надання допомоги країнам у міжнародному співробітництві у сфері освіти, науки, культури, інформації.

Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) - є асоційованою агенцією ООН культурно-гуманітарного характеру, яка відіграє важливу роль у світовому розвитку науки і техніки. Діяльність її дуже близька до сфери інтересів міжнародного економічного права, оскільки безпосередньо торкається економічного боку реалізації права інтелектуальної власності (авторські і суміжні з ними права, права на винаходи і корисні моделі, промислові зразки і товарні знаки).

Окремі багатосторонні договори, хоча й торкаються галузей міжнародного публічного права, але стосуються більшою мірою питання розвитку науки і техніки в контексті міжнародного економічного права (договір про принципи діяльності держав з дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла 1966 p., крім іншого, проголошує свободу наукових досліджень космічного простору).

Список використаної літератури:

1. Дахно І. І. Міжнародне економічне право / І. І. Дахно. – 3-тє вид., переробл. і допов. – К.: Центр учб. л-ри, 2009. – 1 електрон. опт. диск.

2. Опришко В. Ф. Міжнародне економічне право: підручник / В. Ф. Опришко. – Вид. 2-ге. переробл. і допов. – К.: КНЕУ, 2003. – 311 с.

3. Стрельцов В. Ю. Європейська економічна інтеграція. Модуль 6: навч. посіб. / В. Ю. Стрельцов. – Х.: Магістр, 2009. – 148 с.

4. Чубарєв В. Л. Міжнародне економічне право: підручник / В. Л. Чубарєв. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 368 с.