 |
На Купала нічка мала
|
|
|
|
1. На Купала нічка мала.
В нас на вулиці Купала. Купала, Купала!
2. На калину роса впала.
В нас на вулиці Купала. Купала, Купала!
3. Пішли дівки по ягідки,
Молодиці по суниці. Купала, Купала!
4. Усі дівки назбирали,
Молода Марена заблукала. Купала, Купала!
5. Гайда, дівки, до лісочку,
Чи не знайдем Мареночку, Купала, Купала!
6. Знайшли в лісі Мареночку –
Цілувалась з Іваночком, Купала, Купала!
7. Гуляй, гуляй до неділі,
Поспіваєм на весіллі. Купала, Купала!
Наше Купайло з верби, з верби (1)
Купайлиця наша з верби, з верби.
А ти, хлопчина, прийди, прийди.
Купайлицю убирати,
Милу дівчину вибирати.
Ой там на свято, на Купала,
Там ластівонька купалася.
На березі сушилася,
А на хлопчину дивилася.
Ще рушничків не напряла,
А вже хлопчину сподобала.
Купайлиця наша з верби, з верби…
Заплету віночок
1. Заплету віночок,
Заплету шовковий,
На щастя, на долю, 2р.
На чорнії брови.
2. Та й пущу віночок
На биструю воду,
На щастя, на долю, 2р.
На милого вроду.
3. Ой пливи, віночку,
Тихо за водою,
На щастя, на долю, 2р.
Милому за мною.
4. Та й поплив віночок
Тихо за водою,
Серденько дівоче 2р.
Забрав із собою.
5. Ой пливи, віночку,
Та по синій хвилі,
До тієї хати, 2р.
Де живе мій милий.
Розляглися степи на всі сторони,
Відкричали в степу чорні ворони.
Подніпровські сади стали білими. 2р.
І летять журавлі над могилами.
Де шукати мені долі кращої,
Крім землі, де лежать мої пращури?
Земле рідна моя, краю зоряний! 2р.
Твої щедрі поля серцем зорані.
Повторюється перший куплет.
Ранішня Бусова
(Сл. і муз. Василя Лютого)
|
|
|
Трави чаруючі зашепотіли в полі,
Вітром приручені хиляться до землі.
Ой Дажбоже у високих травах
Спить у колисці із листя,
Наш Великий Боже, Золотаве Сонце.
Світлії обріїї ген-ген за хмарами, гой.
Не походимі ще луки Сварогові.
Ой просинайся, наш Великий Боже,
Дай твоїм променем вмитись,
День новий почати в Золотавім Сонці.
Гой просинайсь, гой просинайсь, Боже! – 2 р.
В золотавім Сонці.
Мольба Богам
(сл. і муз. Василя Лютого)
Я дивлюсь в небо, там літають хмари.
За тими хмаринами живуть Боги.
Я складаю требу, кладу до Алтару,
Жаркими іскринами сиплять Вогні.
Приспів:
Гой! Ладо, Рід, Дана,
Яке наше життя стане? Двічі
Гой Ладо, Рід і Дана, наше життя стане.
Покладу я житницю, що дала мі землиця,
Приготую сурицю з туриці,
Та й віддам усе Вогню, хай наситить всю Рідню.
Не полишать хай Боги наші Дими.
Молитвами щирими Славу Сварзі вознесу,
Вип’ю щойно зібрану свіжу Росу.
І проснеться Дідух,
І відкриє Віди,
І не стане сліду від скорб і туг.
|
|
|
