 |
Афоризми Франсуа де Ларошфуко
|
|
|
|
До вашої уваги представлена частина афористичної скарбниці відомого французького митця Франсуа де Ларошфуко:
- Стриманість в їжі породжена або турботою про здоров'я, або нездатністю багато з'їсти.
- Яка це нудна робота - оберігати своє здоров'я занадто суворим режимом.
- Сила і слабкість духу - це просто неправильний вислів: в дійсності існує лише добрий чи поганий стан органів тіла.
- Соки нашого тіла, здійснюючи свій звичний і незмінний кругообіг, таємно приводять в дію і спрямовують нашу волю; зливаючись в один потік, вони непомітно володіють нею, діючи на всі наші вчинки.
- Великодушність усім зневажає, щоб усім заволодіти.
- Розлука послаблює легке захоплення, але посилює велику пристрасть, подібно до того, як вітер гасить свічку, але роздуває пожежу.
- Лицемірство - це данина поваги, яку пророк платить доброчесності
- Немає дурнів нестерпніших за тих, які не зовсім позбавлені розуму.
- Людина, не здатна на підлі вчинки, не підозрює в цьому й інших.
- Людину, яка заслуговує на велике визнання за велику справу, ніщо так не принижує, як намагання здобути ще й мізерну похвалу за дріб'язок.
- Марна справа - шукати задоволення хтозна-де, якщо людина не знаходить його в собі.
- Найкращий спосіб пошитися у дурні - вважати себе розумним за інших.
- Ніяким удаванням не можна ні приховати любов, там де вона є, ні виказати її там, де її немає.
- Справжнє красномовство - це уміння сказати все, що потрібно, але не більш того.
- Людина, якій ніхто не подобається, набагато нещасливіша від тієї, яка сама нікому не подобається.
- Жодні хитрощі не допоможуть нам довго приховувати кохання, коли воно є, як і вдавати це почуття, коли його немає.
|
|
|
- Зробити людям зло здебільшого не так небезпечно, як заподіяти їм занадто багато добра.
- Зло, як і добро, має своїх героїв.
- Дурень не може бути добрим: для цього в нього занадто мало мізків.
- Наша подяка іноді буває настільки великою, що, розплачуючись із друзями за зроблене нам добро, ми ще залишаємо у них в боргу.
- Найпрекрасніший подарунок, зроблений людям після мудрості, - це дружба.
- Люди дрібного розуму ображаються дрібницями.
- Нема якості більш рідкісної, ніж доброта. Більшість людей, які вважають себе добрими, насправді ж лише поблажливі або слабкі.
- Судження наших ворогів про нас ближче до істини, ніж наші власні.
- Примирення з ворогами свідчить лише про втому від боротьби, про острах поразки і про бажання зайняти більш вигідну позицію.
- Перш ніж сильно чогось побажати, варто довідатися, чи дуже щасливий нинішній власник бажаного
- Чимало людей зневажають багатство, i лише небагато з них можуть розлучитися з цим багатством.
- Найбільше пожвавлює бесіди не розум, а взаємна довіра
- Істинна любов схожа на привида: всі про неї говорять, але мало хто її бачив.
- Людина ніколи не буває такою нещасливою, як їй здається, або такою щасливою, як їй хочеться.
- Легше пізнати людей взагалі, ніж одну людину зокрема.
- Люди слабохарактерні не здатні бути щирими.
- Люди ніколи не бувають ні безмірно гарними, ні безмірно поганими.
- Люди не тільки забувають благодіяння й образи, але навіть схильні ненавидіти своїх благодійників і прощати кривдників.
- Нам легше керувати людьми, ніж перешкодити їм керувати нами.
- Помилка скупих полягає в тому, що вони вважають золото та срібло благами, тоді як це тільки засоби для придбання благ.
- Інколи легше стерпіти оману того, кого любиш, ніж почути від нього, всю правду.
- Проявити мудрість у чужих справах куди легше, ніж у своїх власних.
- Чим сильніше ми любимо жінку, тим більше ми схильні її ненавидіти.
|
|
|
- Позбавлені прозорливості не ті люди, які не досягають мети, а ті, котрі проходять повз неї.
- Хто занадто старанний в малому, той, зазвичай, стає нездатним до великого.
- Кохання одне, а його імітацій тисячі.
- Не всяка людина, що пізнала глибини свого розуму, пізнала глибини свого серця.
- Розлука зменшує помірне кохання і збільшує сильне, як вітер гасить свічку і роздмухує полум'я.
- Існують різні ліки від кохання, проте немає жодного надійного.
- Розуму не під силу довго розігрувати роль серця.
- У людях не такі смішні ті якості, якими вони володіють, як ті, на які вони вони претендують.
- Ми сваримо себе тільки для того, щоб нас похвалили.
- Старі дурні дурніші за молодих.
- У ревнощах не стільки любові, скільки самолюбства.
- Ми прощаємо, доки кохаємо.
- Слава великих людей повинна вимірюватись способами, якими вона була досягнута.
- Люди рідко бувають достатньо розумними, щоб віддати перевагу корисній критиці перед небезпечною похвалою.
- Старі люди тому так люблять давати добрі поради, що вже не здатні показувати погані приклади.
- Ні сонце, ні смерть не можна розглядати впритул.
- Дрібні розумом володіють хистом говорити багато і не сказати нічого.Люди не могли б жити в суспільстві, якби не брехали.
- Справді спритний той, хто вміє приховати свою спритність.
- Ми легко забуваємо свої помилки, коли вони відомі лише нам.
- Світом править доля і примха.
ВИСНОВКИ
Ларошфуко відтворив у своїй книзі «Максими» універсальну психологію людини. Він намагався пізнати загальні риси, притаманні багатьом народам і країнам. «Людина скрізь однакова», - писав митець. Ларошфуко вважав, що саме людськими вадами зумовлені пороки усього суспільства. Тому у своїх афоризмах він викривав ниці мотиви людської поведінки, ганебні вчинки, що призводять до загального занепаду. О. Ніколенко стверджує, що універсалізм міркувань, метод абстрагування зближують Ларошфуко із класицистами. Він прагнув розкрити не індивідуально конкретне, а загальне, показати різні людські типи. Тому його афоризми пережили самого автора. Вони мають глибокий філософський зміст, зберігаючи свою актуальність і для наших часів.
«Людина міняється повільніше, ніж влада», зауважив Ларошфуко. Він вважав, що натура людини залишається незмінною, але на неї можна впливати через розум. Свої афоризми він розглядав як певний засіб виправлення людства, бо якщо особистість замислиться над тим, яка вона є насправді, усвідомить розумом саму себе, то, можливо, це втримає її від подальших помилок.
|
|
|
На думку Ларошфуко, основні стимули людської поведінки - це егоїзм, матеріальний розрахунок, марнославство. Але «неха й краще розум керує людиною, ніж стихійні інстинкти», писав митець. Щодо сучасного йому суспільства він висловлювався дуже критично. Там панують лицемірство, брехня, прагнення влади й користолюбство. У гострих сатиричних висловах Ларошфуко французький вищий світ пізнавав себе, і багатьом це не подобалось, хоча афоризми письменника були у всіх на устах.
О. Ніколенко зазначає, що Ларошфуко виробив власні художні прийоми створення афоризмів. Він прагнув до надзвичайної економії лексичних засобів. Нерідко використовував парадокс(прийом, який полягає у протиставленні усталених поглядів щодо явищ і подій таким, що суперечать здоровому глузду, звичному розумінню). Письменник полюбляв художній прийом крайнього оголення ідеї, коли думка безпосередньо виходила на поверхню у всій своїй разючій правдивості. Часто Ларошфуко вживав антитези, контрасти, що з'єднували несумісні поняття, виявляючи абсурдність суспільства і недосконалість людської натури. Досить поширеним в його афоризмах був засіб авторського тлумачення слова або словосполучення. Для афоризмів Ларошфуко характерні глибокий психологізм (увага до внутрішнього життя людини, її психології), тяжіння до узагальнення, філософська насиченість фрази при мінімумі зображальних засобів, точність і виразність мовлення.
Франсуа де Ларошфуко, безсумнівно, зробив значний вклад в літературу. Сучасники можуть почерпнути з його здобутків та спадку усе те прекрасне й ідейне, аби збагатити тим самим свою думку, мову та світогляд.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Давиденко Г.Й. Історія зарубіжної літератури XVII-XVIII століття.: навч. посібник. [для студ. вищ. навч. закл.]/ Г.Й. Давиденко, М.О. Величко - [2-ге видання]. -К.: Центр учбової літератури, 2009. - 292с.
2. Ніколенко О.М. Бароко, класицизм, просвітництво. Література XVII-XVIII століть: Посібник для вчителя. - Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2003. -224с.
3. [Електронний ресурс] –
http://pidruchniki.ws/12800528/kulturologiya/frantsuzka_literatura_xvii_kornel_rasin
4. [Електронний ресурс] – http://www.zarlit.com/biography/laroshfuko.html
5. Афоризми (збірник). Упорядник М. Мельник. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2001.-88с.
|
|
|
