 |
Офіційне фінансування.
|
|
|
|
Перевага фінансування в відносній незалежності від об’єктивних тенденцій в світовій і національній економіці і можливості залучення коштів урядом держави в визначеному обсязі і в визначені строки.
Але дане джерела пов’язано з бюджетним процесом і формуванням платіжного балансу. Використання зовнішніх запозичень з метою поточного макроекономічного балансування трансформується в збільшення зовнішнього боргу. Його обслуговування потребує відволікання державних коштів від інших напрямків і при великих розмірах боргу це стає фінансовим тягарем для країни і передумовою для кризових явищ в фінансовій сфері.
Тому використання даного джерела має відбуватись в чітко виважених обсягах і на конкретні цілі загальнодержавного значення. Зовнішні боргові запозичення не повинні розглядатись як єдине джерело фінансування бюджетного дефіциту та реформування економіки.
Міжнародну офіційну допомогу країни, що розвиваються, отримують в основному у вигляді пільгових кредитів і безповоротних субсидій, а також у товарній формі.
Суб'єктами міжнародної допомоги в країні-реципієнті є:
· уряди;
· уповноважені урядом органи виконавчої влади;
· центральний і експортно-імпортний банки;
· юридичні особи.
Країна-реципієнт отримує основну масу кредитів і субсидій безповоротно від промислово розвинутих країн, міжнародних фінансових організацій, багатосторонніх фондів, інтеграційних об'єднань, що виступають в ролі іноземних донорів.
Міжнародну офіційну допомогу країнам класифікують на проектну та поза проектну
Міжнародна офіційна допомога розвитку (МОДР) здійснюється на двосторонній (міждержавній) і багатосторонній основі, причому двосторонні потоки вдвічі перевищують багатосторонні.
|
|
|
При здійсненні МОДР на двосторонній основі країни-донори надають кредити і безповоротні субсидії з бюджету і суворо контролюють їх витрачання. Країни-донори повинні виділяти на МОДР кошти в розмірі 0,7% ВНП, що зафіксовано в ряді міжнародних документів. Однак провідні країни-донори надають кошти в розмірі 0,25%-0,35% (США, Японія, Німеччина, Велика Британія).
Основними критеріями при розподілі МОДР є: рівень економічного розвитку країни-реципієнта; військово-стратегічні, політичні, соціально-економічні міркування.
На пільгових умовах здійснюється кредитування будівництва інфра-структурних об'єктів (транспорт, зв'язок, енергетика), соціальних програм (освіта, охорона здоров'я), сільського господарства. Важлива роль належить також продовольчій допомозі.
При здійсненні МОДР на багатосторонній основі кошти надходять від міжнародних фінансових організацій: МБРР, регіональних банків розвитку, МВФ, різних фондів у рамках ООН, ЄС.
Міжнародні фінансові організації надають допомогу країнам, що розвиваються, за напрямками:
· кредитування конкретних об'єктів інфраструктури, програм економічних реформ, спрямованих на стимулювання ринкових відносин, адаптацію до світового господарства (МБРР, Міжнародна асоціація розвитку);
· сприяння припливу приватних інвестицій. Кредити надаються на міжурядовій основі або під гарантію уряду (МБРР, Міжнародна фінансова корпорація);
· кредитування регіональних об'єктів, розроблення стратегії розвитку з урахуванням регіональної специфіки (регіональні банки: Міжамериканський банк розвитку. Африканський банк розвитку, Азіатський банк розвитку, ЄБРР);
· надання кредитів (строком на 3-5 років) на покриття дефіцитів платіжних балансів (МВФ).
Світовий фінансовий ринок — це система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл міжнародних фінансових потоків.
|
|
|
Під світовим фінансовим ринком треба розуміти складне переплетіння, взаємозалежність, інтеграцію національних та міжнародних ринків, що забезпечує перелив грошово-кредитних ресурсів між країнами, регіонами, галузями та окремими суб'єктами бізнесу. Це глобальний механізм, що забезпечує балансування світового попиту і пропозиції на капітал.
Світовий фінансовий ринок історично виникає на базі національних фінансових ринків під впливом концентрації виробництва та капіталу й інтернаціоналізації світогосподарських зв'язків. Упровадження інформаційних технологій у банківській та фінансовій сферах дало значний поштовх глобалізації фінансових ринків.
Характерні риси світового фінансового ринку:
• величезний обсяг фінансових ресурсів та операцій;
• глобальність, тобто відсутність територіальних обмежень;
• цілодобовий режим операцій;
• залучення до операцій суб'єктів/інституцій із високим рейтингом/репутацією;
• широкий діапазон використовуваних фінансових інструментів;
• уніфікація правил та стандартів операцій;
• високий рівень використання інформаційних технологій.
Структурні елементи світового фінансового ринку
Світовий фінансовий ринок становить складну, внутрішньо структуровану систему. Хоча єдина, загальноприйнята класифікація цієї системи ще не склалася, найчастіше виділяють чотири головні елементи світового фінансового ринку — валютний ринок, ринок боргових зобов'язань, ринок титулів (або прав) власності та ринок похідних фінансових інструментів (деривативів) — рис. 3.4.
Інша модель світового фінансового ринку базується на функціональному критерії типів фінансових операцій (кредитних або інвестиційних) — рис. 3.5. Головною ознакою, що відокремлює різні типи фінансових трансакцій у цій моделі, є можливість або неможливість вільної купівлі-продажу фінансових зобов'язань або фінансових інструментів.
|
|
|
