Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Світовий ринок санаторно-курортних послуг

Значну питому вагу в структурі послуг сфери охорони здоров'я мають санаторно-курортні послуги. Надають їх санаторно-курортні заклади, які діють у передбаченому законодавством порядку [1].

Лікувально-оздоровча місцевість - природна територія, що має мінеральні і термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань [1].

Специфіка лікувального туризму полягає в тому, що в цій сфері серед усіх інших видів туристичного обслуговування переважає попит на медичні послуги. Надання медичних послуг базується на використанні природних ресурсів (рекреаційних, бальнеологічних, кліматичних та ін.). Тому традиційно розрізняють: оздоровчо-пізнавальний туризм (поєднання цілей оздоровлення і пізнання) та курортно-лікувальний (включає пересування людей, зумовлене потребою поліпшити стан здоров'я) [2].

Для успішного розвитку лікувального туризму необхідна наявність як природних ресурсів, так і відповідної сучасної матеріально-технічної бази (закладів оздоровлення, відпочинку, санаторіїв, курортних закладів), а також потужна рекламна кампанія як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках.

Курортно-лікувальний туризм вважають одним із найстаріших видів туризму, який розвинутий у країнах з найвигіднішим географічним розташуванням та сприятливими кліматичними умовами, що мають бальнеологічні та кліматичні літні й зимові курорти (в Україні, Росії, Італії, Франції, ФРН, Чехії, Словаччині, Австрії, Швейцарії, Болгарії, Угорщині, Румунії тощо) [2]. Розвиток курортно-лікувального туризму зумовлює появу великих і малих туристичних центрів і навіть цілих туристичних комплексів.

Значення лікувального туризму в сучасних умовах зростає. Оскільки на стан здоров'я людей негативно впливають прискорені темпи життя, які супроводжуються стресовими ситуаціями, насиченістю інформаційних потоків, несприятливою екологічною ситуацією [3].

На початку XXI ст. до особливостей лікувального туризму належить [3]:

1. Необхідність тривалого лікування на курорті, оскільки ефект від оздоровлення виявляється після тритижневого перебування.

2. Висока вартість лікувального туризму, що засвідчує заможність клієнтури.

3. Переважання людей старшого віку. Щоправда, останнім часом їхній склад активно омолоджується, що пов'язано не лише з лікуванням конкретних захворювань, а й з профілактикою здоров'я - відновленням фізичних сил, зняттям стресів. Для цієї мети найчастіше використовують курорти змішаного типу.

Отже, санаторно-курортні заклади перестають бути місцем лікування та відпочинку лише для людей похилого віку. Вони перетворюються на поліфункціональні оздоровчі центри.

Європа найбільш тучистично приваблива у світі, щороку її відвідує до 60 % усіх туристів нашої планети [4].

На європейському ринку лікувального туризму найвідоміші курорти Німеччини (понад 300 курортів, які приймають понад 1 млн осіб) [5], Австрії, Швейцарії (бальнеологічні курорти) [5], Чехії, Словаччини. Все популярнішими стають курорти Угорщини, Польщі, Болгарії, Румунії, Хорватії, Словенії. Лікувальний туризм розвивається також у країнах Балтики, в Україні, Російській Федерації [3].

У Європі країною-лідером за численністю іноземних туристів, що перебувають на курортно-санаторному лікуванні, на початку XXI ст. є Чехія — щороку кількість туристів, які відвідують Чехію з оздоровчою метою сягає 50 000 чоловік з понад 70 країн світу. Одним з найвідоміших у Чехії є курорт Карлові Вари [5].

З-поміж країн Центрально-Східної Європи у лікувальному туризмі, крім Чехії та Словаччини, вирізняють Угорщину, Польщу й Україну. Угорщина відома на європейському ринку лікувального туризму термальними водами. її ще називають країною термальних бань. Найвідоміші курорти з вуглекислими джерелами, якими користувалися давні римляни - Балатонфюред, розташований на березі озера Балатон та ін [3].

На Близькому Сході потоки туристів з лікувальною метою скеровують в Ізраїль до Мертвого Моря і до курортів Ейн-Бокек, Ейн-Геді, Неве-Захар тощо [3].

В Американському макрорегіоні лікувально-оздоровчий туризм найпопулярніший у США. Основним типом Північноамериканських курортів є бальнеологічні, роззосереджені у багатьох штатах країни. Відомі курорти з використанням бальнеологічних ресурсів - Маммонт-Спрінґс, Хібер-Спрінґс на півдні США. Користуються популярністю кліматичні курорти Лонґ-Бранч у передмісті Нью-Йорка, Хаттерас Бешар, Атлантик-Сіті на узбережжі Атлантичного океану, а також Маямі-Біч Холлівуд, Помпано-Біч у Флориді, а також Сан-Дієго і Санта-Крус, Монтерей, Лонг-Біч у Каліфорнії та ін [3].

У країнах Південної, Східної та Південно-Східної Азії лікувально-оздоровчий туризм не дуже розвинутий [3].

В Австралії бальнеологічні курорти розташовані на південному сході материка (курорти Дейлсфорд, Моркі, Спрінгвуд) [3].

Африка має значні ресурси для розвитку лікувального туризму, але тут він перебуває на початковій стадії розвитку. Діють курорти, на узбережжі Індійського океану - в Кенії (Лапу, Кіпіні, Малінді, Кіліорі, Шаноні), зростає популярність курортів Північної Африки на середземноморському узбережжі - у Тунісі (курортний центр на о. Джерба і на південному сході курортний центр Габес), Марокко (Ес-Сувейра, Махаммедія) та ін [3].

Відпочинково-оздоровчий підвид рекреаційного туризму особливо популярний у світі під час купально-пляжного сезону.

Найбільший ринок для відпочинку й оздоровлення - Європа. Особливість цього макрорегіону полягає в тому, що тут внутрішньорегіональні поїздки переважають над міжрегіональними. За даними А. Александрової, їх співвідношення становить 80: 20 [3]. Ще однією особливістю є те, що туристи з країн Північної Європи відпочивають головно влітку, на берегах теплих морів Швдня - Франції, Іспанії, Італії, Хорватії.

На Американському макрорегіоні теж переважають внутрішньорегіональні туристичні потоки з відпочинково-оздоровчою метою. Особливо інтенсивно здійснюється обмін між країнами Північноамериканської зони вільної торгівлі - США, Канадою, Мексикою. В інших частинах Америки значними купально-пляжними ресурсами вирізняються країни Карибського басейну, стрімко зростає кількість туристів із відпочинково-оздоровчою метою у Південній Америці [3].

В Азійсько-Тихоокеанському макрорегіоні домінуючими у сфері відпочинку й оздоровлення є міжрегіональні туристичні поїздки. Туристи надають перевагу країнам Південно-Східної Азії - Індонезії, Таїланду, Малайзії. Ці країни приваблюють морськими прибережними пляжами й екзотикою. На ринку пляжно-купального сезону в Африці вирізняються Єгипет, Туніс, Марокко [3].

Закарпатська область – найвідоміша здравниця України, що має надзвичайно вигідне економіко-географічне розташування, багату та різноманітну природно-ресурсну базу, найбільші на Україні запаси мінеральних вод усіх відомих типів, а також гідромінеральні та бальнеологічні поклади, які є основою для розвитку санаторно-курортної справи [2].

У мережу санаторно-курортних та оздоровчих закладів області станом на 1 жовтня 2009 року [2] увійшли 20 санаторіїв, 7 санаторіїв-профілакторіїв, 28 баз відпочинку, по одному пансіонату з лікування та відпочинку, одна курортна поліклініка та один дитячий оздоровчо-санаторний позаміський заклад цілорічної дії. Шосту частину перерахованих об’єктів зосереджено у Свалявському районі, 15% – у Мукачівському та по 11,7% – у Виноградівському та Хустському районах.

На сьогоднішній день в Закарпатті діє багатофункціональна система санаторно-курортного обслуговування. Санаторно-курортне лікування на основі кліматичних і бальнеологічних природних ресурсів здійснюють санаторії, санаторії-профілакторії, лікувальні бази, пансіонат з лікуванням. Проте порівняльний аналіз лікувальних ресурсів і можливостей місцевих курортів та їх головних східноєвропейських конкурентів – Карлових Вар, відомих бальнеокурортів Угорщини та ін. показує значне відставання вітчизняних курортів як по рівню розвитку курортно-туристичної інфраструктури, сервісу, так і по наявності культурно-розважальних програм відпочиваючих [2].

Іноземних туристів найбільше відштовхує негативна репутація України в плані комфортабельного перебування й сервісного обслуговування. Якщо на території Закарпаття функціонують сучасні готельно-ресторанні комплекси, урізноманітнюються послуги, які вони пропонують, покращується матеріально-технічна база наявних тур-баз, то в галузі санаторно-курортного лікування ситуація виглядає не так оптимістично [2].

Розвиток санаторно-курортної справи в Україні потребує підтримки, узгодженого розвитку в межах всієї індустрії туризму країни. Курортно-лікувальний туризм є одним з пріоритетних напрямків розвитку внутрішнього та іноземного туризму в країні, одним з найбільш сталих видових туристичних ринків. Наявні та потенційні запаси лікувальних ресурсів, з огляду на їх якісні та кількісні характеристики, можуть бути основою створення інноваційного туристського продукту. Але існуюча матеріально-технічна база потребує значних капіталовкладень у розвиток та реконструкцію діючих курортів, у розвідку та облаштування нових курортів, чому повинні сприяти інвестиційні проекти, розраховані не тільки на зарубіжного, а й на вітчизняного інвестора. Потребують пильної уваги питання забудови курортів, розробка генеральних планів їх розвитку, економічне та фінансове забезпечення функціонування, процеси приватизації [7].

Останнім часом ринок лікувально-оздоровчого туризму зазнає змін. Традиційні санаторні курорти перестають бути місцем лікування і відпочинку осіб похилого віку і перетворюються на поліфункціональні оздоровчі центри, розраховані на широке коло споживачів. Така трансформація курортних центрів зумовлена двома причинами. Перша криється в зміні характеру попиту на лікувально-оздоровчі послуги. Модним стає здоровий спосіб життя, у світі стає більше людей, які хочуть підтримувати гарну фізичну форму і мають потребу у відновлювальних антистресових програмах. Переважно це люди середнього віку, що надають перевагу активному відпочинку і часто обмежені в часі. На думку багатьох експертів, споживачі такого типу будуть головними клієнтами санаторних курортів і гарантією процвітання лікувально-оздоровчого туризму XXI ст [6].

Друга причина переорієнтації полягає в тому, що курорти поступово втрачають традиційну підтримку, у тому числі фінансову, муніципалітетів і держави. Щоб вийти на нові сегменти споживчого ринку і залучити додаткових клієнтів, оздоровниці змушені диверсифікувати свій продукт [6].

Зберігаючи лікувальну функцію, курорти урізноманітнюють програму перебування пацієнтів культурними і спортивними заходами, пропонують широкий асортимент послуг з оздоровлення і відновлення сил, більш гнучко підходять до визначення тривалості курсів лікування й оздоровлення. Останнім часом у приморських готелях дуже популярною є таласотерапія [6].

Список використаної літератури:

1. Сахно Є.Ю.Менеджмент сервісу/ Є.Ю. Сахно., М.С. Дорош, А. В.Ребенко.-К.-2010.-321с.

2. Мигалина Ю.Ю. Санаторно-курортне оздоровлення як перспективний сегмент розвитку туризму: Вісник Хмельницького національного університету/Ю.Ю. Мигалина.-Х.-2011.-№2.Т.1.-С.254-257.

3. Кузик С. П. Географія туризму:навчальний посібник.-К.-2011.-390 с.

4. Поколодна М.М.Рекреаційна географія: навч. посібник / М. М. Поколодна; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Х.: ХНАМГ, 2012. – 275 c.

5. Оздоровчий туризм. [Електронний ресурс] – режим доступу:

http://uk.wikipedia.org/wiki/Оздоровчий_туризм.

6. Мальська М. П. Міжнародний туризм і сфера послуг/ М. П. Мальська, Мальська, Н. В. Антонюк, Н.М. Ганич.-К.-2008.-523 с.

7. Любіцева О.О., Стафійчук В.І. Розвиток курортної справи в Україні: Педагогічні та рекреаційні технології в сучасній індустрії дозвілля. Міжнародна наук.-практ. Конференція.-КНУКІМ.-2004. [електронний ресурс] – режим доступу:http://tourlib.net/statti_ukr/lubiceva3.htm.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

Київський національний торгівельно-економічний університет

Дайджест на тему

«Світовий ринок санаторно-курортних послуг»

Виконала

студентка 2 курсу 3 групи

ФТТП

Михайлець М.Ф.

Перевірила

ас. Вишинська Т.Л.

Київ 2013