Умови та основні фактори розвитку міжнародних економічних відносин.

Світове господарство характеризується:

• зростанням інтернаціоналізації економіки на основі поглиблення міжнародного поділу праці;

• створенням багатогранної системи міжнародних економічних відносин;

• формування міжнаціональних механізмів регулювання економічних взаємовідносин між країнами.

Економічними засадами функціонування світового господарства є:

• міжнародний поділ праці (МПП);

• інтернаціоналізація економіки;

• міжнародна конкуренція.

Міжнародний поділ праці - спеціалізація країн на виробництві певних видів товарів відповідно до їхніх природно-кліматичних, історичних та економічних умов. Існує три форми міжнародного поділу праці (Додаток 1).

Сучасний етап розвитку МПП характеризується:

- розвитком спеціалізації та кооперування виробницт-ва наукомісткої продукції, прогресивних технологій, що зумовлює деіндустріалізацію промислове розвинених країн (скорочення у їхніх структурах виробництва базових галузей);

- поглибленням спеціалізації у сфері науково-техніч-них знань та інформації;

- інтернаціоналізацією сфери послуг, тісним перепле-тінням продажу послуг з виробництвом та збутом товарів, експортом капіталу, обміном інформацією;

- загостренням конкуренції на міжнародних ринках, глобалізацією її змісту, зростанням значення інтернаціо-нальних конкурентних переваг.

Інтернаціоналізація економіки - формування, розви-ток та поглиблення економічних взаємозв'язків між краї-нами завдяки відкритості національних економік. Міжнародні економічні відносини (МЕВ) - внутрішня організація світового господарства, законів його розвитку та функціонування, притаманних як світовому господарству загалом, так і окремим формам міжнародних економічних відносин. До умов розвитку міжнародних економічних відносин належать:

1) більша віддаленість (порівняно з національною економікою) суб'єктів МЕВ, тобто покупців і продавців - учасників міжнародного поділу праці, а отже, значно більші транспортні витрати;

2) зростаюча залежність від природних, географічних, демографічних, національних, правових, політичних, релігійних, етнічних та інших факторів;

3) використання у сфері МЕВ різних національних валют, що зумовлює появу валютного ризику, ускладнює розрахунки при зовнішньоекономічній діяльності. Це, в свою чергу, передбачає наявність валютного ринку, валютного регулювання;

4) значно більший економічний потенціал суб'єктів МЕВ (ТНК, держав, міжнародних фінансово-кредитних організацій та ін.) порівняно з суб'єктами національних економічних відносин (серед них кількісно переважають дрібні та середні підприємства й підприємці, які їх очолюють);

5)зростання ролі і складності проведення маркетингових досліджень, оскільки для успішного просування товару на зовнішній ринок необхідно знати природно-кліматичні, екологічні, економічні, правові, соціальні, політичні, культурні, психологічні, релігійні, морально-етичні умови в іншій країні, позиції конкурентів;

6) збільшення валютного, соціального, політичного, транспортного, інформаційного ризиків. Найбільшою мірою це стосується створення спільних підприємств, міжнародної виробничої спеціалізації, кооперування, проведення спільних науково-технічних, проектно-конструкторських розробок та ін;

7) раціональне поєднання державного та наддержавного регулювання, транснаціональної планомірності та ринкових важелів при формуванні господарського механізму в межах світового господарства.

До основних факторів розвитку МЕВ належать:

• неоднорідність природних, географічних, демографічних, економіч-них умов, різна забезпеченість матеріальними, трудовими, фінансовими та іншими ресурсами;

• поглиблення міжнародного суспільного поділу праці в загальній, особ-ливій та одиничній формах, зокрема міжнародної спеціалізації, значне роз-ширення номенклатури продукції;

• підвищення ефективності національного виробництва, зумовлене впли-вом зовнішньоекономічної діяльності (зокрема, міжнародною торгівлею);

- необхідність хоча б часткового подолання зростаючого розриву між високорозвинутими і слаборозвинутими країнами при формуванні цілісного світового господарства;

• поглиблення глобальної екологічної кризи, послабити або подолати яку можна лише спільними зусиллями всіх країн;

• зростання могутності і посилення ролі міжнародних економічних та

громадських партій з їх вимогами на поглиблення співробітництва між різними країнами.