Місце України за індексом розвитку людського потенціалу

Починаючи з 1995 року, Програма розвитку ООН в Україні за допомогою регулярних національних звітів щодо людського розвитку постійно прагнула привернути увагу політиків і громадськості до викликів, перед якими стоїть держави у сфері соціального і економічного розвитку. Національні звіти пропонували погляд у довгостроковій перспективі, аналіз ситуації в країні та стратегій посилення людського розвитку. Україна добилася прогресу у сфері збільшення доходів населення, в освіті та охороні здоров`я. Певний успіх досягнуто в галузі гендерної політики. Водночас, подальший прогрес у забезпеченні гендерної рівності частково залежить від збільшення кількості жінок на керівних посадах. В галузі охорони здоров`я серйозним недоліком з погляду виконання завдань залишається швидке збільшення кількості випадків ВІЛ-інфекції, зростання смертності в результаті СНІДу і розповсюдження туберкульозу.

Невтішні прогнози експертів щодо місця України в Індексі розвитку людського потенціалу, на жаль, виправдалися. Хоча за період з 2001 року позиція України в індексі країн повільно підвищувалася (з 80 у 2001 та 78 у 2003 до 77 та 76 у 2005-2006 рр. відповідно), у звіті за 2009 р. Україна, зважаючи на світову фінансову кризу, опинилася лише на 85 місці (Додаток 2).

Найбільш відстає Україна від розвинутих країн за виробництвом валового внутрішнього продукту на душу населення. Саме показник ВВП на душу населення є дуже важливим у контексті інтеграції України до європейських структур.

ВИСНОВКИ

В сучасній науковій літературі людський розвиток трактують відповідно до концепції людського розвитку, що стала основою ще першої Доповіді про світовий людський розвиток 1990 року. Однак, це визначення людського розвитку є занадто спрощеним і не відображає повною мірою сутнісного розуміння зазначеної категорії.

Обґрунтована необхідність оцінки ефективності системи соціально-економічного забезпечення людського розвитку за групою запропонованих кількісних та якісних показників, що характеризують досягнутий рівень реальних доходів та майнової забезпеченості населення, споживання матеріальних благ, культурних і побутових послуг, ступінь забезпечення населення належними умовами у виробництві і побуті, сферах духовного, фізичного та соціального розвитку, рівень існуючих соціально-правових гарантій населення, а також надійність у забезпеченні політичних свобод і прав громадян у суспільстві.

Важливо зауважити, що фактично всі країни розміщуються в ньому в спадному порядку, і найбільшу увагу привертає їхнє місце в індексі, а не його абсолютне значення, хоча різниця індексів країн, що стоять поряд у списку, може складати всього 3-5%, а отже і не може відображати реальну відмінність соціального становища в них. Проте розвинені країни продовжують використовувати свої високі позиції в індексі для самореклами на світовій арені та впроваджують непотрібні соціальні заходи для того, щоб зайняти перші місця в індексі. Задля вдосконалення індексу та підвищення його ефективності як індикатора соціальної ситуації в країні пропонуємо впровадити наступні зміни. Перш за все, в індекс необхідно включити й інші складові, наприклад, показники зайнятості та безробіття, грошові вкладення у соціальні програми, участь у міжнародних соціальних проектах, кількість видатних науковців, кількість дітей у сім’ях та можливість надання їм гідної освіти, кількість неповнолітніх, що палять або вживають алкогольні напої тощо.

Крім того, я вважаю за доцільне визначати позицію країни за інтегрованим показником всіх рейтингів цієї країни у різних галузях, які наводяться у щорічних звітах «Про розвиток людського потенціалу». Їх представлено у вигляді таблиць, де країни згруповано за величезною кількістю критеріїв: розвитком технологій, фінансів, екологічним становищем тощо.

Насамкінець пропоную замінити показники писемності та залученості до освітнього процесу на показники індексу культурного капіталу, який, так само як і індекс розвитку людського потенціалу, щорічно розраховується міжнародними інституціями.

Отже, Індекс людського розвитку можна було б вдосконалити та зробити більш надійним індикатором ефективності соціальної політики країни шляхом внесення до нього деяких поправок. Ця проблема є досить актуальною та вимагає подальшого дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Марченко К. Глобалізація та освіта/ К.В. Марченко // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bdpu.org/scientific_published/conf021009/articles/Section_3/Marchenko.pdf

2. Human Development Report 2009/ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://hdr.undp.org/en/media/HDR_2009_EN_Complete.pdf

3. Бікла О. Індекс людського розвитку як показник ефективності моделей соціальної політики/ О.В. Бікла// [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Mtpsa/2008/articles/Bikla.pdf

4. http://hdr.undp.org – Звіти з людського розвитку на сайті Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй.

5. Грішнова О.А. Людський розвиток: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2006.

6. Томчук Н.В.Еволюція наукових поглядів на людський розвиток / Н.В. Томчук // Економічна теорія. – 2005.

7. Рівень життя населення України та проблеми реформування механізмів його регулювання (Монографія). – К.: Парламентське вид-во, 1998.