Початок Великої Вітчизняної війни

Наступ німецьких військ розпочався на світанку 22 червня 1941 p., в неділю. Перед артилерійською підготовкою сотні літаків перетнули кордон, здійснивши бомбардування десятків міст, у тому числі військово-морських баз Кронштадт, Севастополь, Ізмаїл, а також летовищ. 28 червня 1941 р. німецькі війська захопили Мінськ, оточивши дві армії Західного фронту (командувач генерал Д. Павлов). У полон потрапило 329 тис. радянських солдатів. Було втрачено і значну кількість зброї. Одночасно розпочався активний наступ вермахту у Прибалтиці: були захоплені Вільнюс, Рига, виникла загроза прориву до Ленінграда. В Україні (Південно-Західний фронт, командувач — генерал-полковник М. Кирпонос) німецькі танкові частини, долаючи запеклий опір Червоної армії, просувалися на Київ. На цьому напрямку в районі міст Рівне-Луцьк-Дубно відбулася перша у Другій світовій війні велика танкова битва, в якій Червона армія зазнала поразки.

Героїчна оборона Києва, Одеси, Севастополя, Ленінграда, Смоленська битва зірвали плани блискавичної війни, але втрати радянських військ були величезними —понад 3 млн солдат та офіцерів та 1300 тис. поранених.

Радянське керівництво докладало значних зусиль, щоб організувати відсіч ворогу. 29 червня 1941 р. з'явилась директива РНК СРСР і ЦК ВКП(б) про надзвичайні заходи у боротьбі з ворогом. 23 червня 1941 р. було організовано Ставку Головного Командування (з 8 серпня — Ставка Верховного Головнокомандувача, очолювана Й. Сталіним) —вищий орган стратегічного керівництва збройними силами. Вся повнота влади в країні перейшла до створеного 30 червня 1941 р. Державного Комітету Оборони (ДКО). Навколо великих промислових центрів створювалися укріпрайони, почалася евакуація промислових підприємств і матеріальних цінностей на схід.

Серед причин поразок Червоної армії влітку-восени 1941 р. — несподіваність нападу, значна чисельна перевага в живій силі та техніці на напрямах головного удару, значний бойовий досвід німецької армії, грубі прорахунки у визначенні часу війни, в оперативній побудові тощо.

Оговтавшись після Смоленської битви, вермахт перейшов у новий рішучий наступ. Основний удар було спрямовано на Україну. В результаті глибокого прориву німецьких танків у тил Південно-Західного фронту частини Червоної армії опинилися в оточенні: 650 тис. чоловік потрапило в полон. Гітлерівці окупували Лівобережну Україну. 19 вересня 1941 р. німецькі війська вступили в Київ. До жовтня тривала оборона Одеси (72 дні). 250 днів чинили опір захисники Севастополя.

Завдавши Червоній армії поразки на Україні, вермахт знову зосередив головні сили на московському напряму

Битва за Москву

24 вересня командувач групою армій "Центр" фон Бок скорегував план наступу і захоплення Москви ("Тайфун").

Під час першого етапу операції, що тривав з 30 вересня до початку листопада 1941 p., німецьким військам у районі Брянська і західніше Вязьми вдалося оточити і знищити основні сили Західного фронту Червоної армії, що прикривали Москву. Ворог захопив Калінін (Твер), Малоярославець, Можайськ, Волоколамськ, впритул наблизився до Тули. Німецькі танки стояли за 80-100 км від Москви.

На другому етапі — з 15-18 листопада до початку грудня 1941 р. — німецькі війська намагалися виявити слабкі місця в обороні столиці та обхідними ударами оточити московське угруповання Червоної армії. їм вдалося впритул наблизитися до Москви, але відчайдушний опір радянських військ не дав змогу німецькому командуванню реалізувати свої плани.

Тим часом радянське командування накопичувало сили і готувало контрудар. До Москви перекидалися резерви. Командувачем Західним фронтом, що обороняв Москву, було призначено Г. Жукова.

Після напружених оборонних боїв у ніч з 5 на 6 грудня 1941 р. Червона армія перейшла в наступ. Почався третій етап битви за Москву (5 грудня 1941 р. — початок весни 1942 p.).

У ході контрнаступу радянських військ під Москвою група армій "Центр" зазнала великих втрат — було знищено 38 дивізій. Загальні втрати німців у битві за Москву склали 500 тис. чол., 1300 танків, 2500 гармат.

Поразка під Москвою розвіяла міф про непереможність німецьких армій, завдала остаточного удару по планах блискавичної війни. У результаті контрнаступу Червоної армії німецькі війська було відкинуто від Москви на 100-300 км.