 |
Екзаменаційний білет №9. 1. Тепловий обмін людини за умов виробництва. 2. Профілактичні заходи від негативного впливу вібрації.
|
|
|
|
Екзаменаційний білет №9
1. Тепловий обмін людини за умов виробництва.
У процесі життєдіяльності людини хімічна енергія білків, вуглеводів і жирів, що надходять з їжею, постійно перетворюється на теплоту, яка виділяється в навколишнє середовище. Постійна температура тіла людини, як і теплокровних тварин, підтримується за рахунок складних процесів, які мають фізичну та хімічну основу і називаються відповідно фізична та хімічна терморегуляція.
В основі хімічної терморегуляції лежать процеси вивільнення енергії за рахунок окислення поживних речовин, в основі фізичної — зменшення або збільшення тепловіддачі залежно від умов навколишнього середовища. Розглянемо докладніше фізичну терморегуляцію.
Тепловий комфорт — це суб'єктивне відчуття людини, яким вона виражає задоволеність мікрокліматичними умовами навколишнього середовища, а також такий стан механізмів терморегуляції, коли вони не напружуються. Як правило, тепловий комфорт людини визначають за її тепловідчуттям і температурою шкіри.
Людина відчуває тепловий комфорт, коли середньозважена температура її шкіри становить 31, 0-34, 5 °С (при температурі навколишнього середовища 24-26 °С). За нижчої температури шкіри у людини з'являється неприємне відчуття холоду, за вищої температури — відчуття спеки. У комфортному стані кількість теплоти, що утворюється в організмі за одиницю часу (93-116, 3 Вт), дорівнює кількості теплоти, що віддається ним у навколишнє середовище. Проте ця закономірність непостійна. Щодо гомойотермного організму, яким є людський організм, це спостерігається лише при вимірюваннях теплообміну протягом великого проміжку часу.
За сприятливих мікрокліматичних умов тепловтрати організму завжди дорівнюють теплоутворенню, внаслідок чого зберігається тепловий баланс, який і визначає тепловий комфорт організму.
Тепловіддача здійснюється одночасно кількома шляхами залежно від стану організму і навколишнього середовища:
• випромінюванням з поверхні тіла;
• конвекцією, тобто передаванням теплоти в повітря навколо поверхні тіла;
• кондукцією внаслідок переходу теплоти від поверхні тіла до предметів під час контакту з ними;
• випаровуванням вологи з поверхні шкіри та слизової оболонки дихальних шляхів.
|
|
|
2. Профілактичні заходи від негативного впливу вібрації.
У автоматизованих виробництвах засобом боротьби є дистанційне керування (виключає контакт) відповідним технологічним процесом. А у неавтоматизованих виробництвах використовують такі засоби та заходи:
1. Зниження вібрації в джерелах їх виникнень:
підвищення точності опрацювання деталей;
оптимізація технологічного процесу;
поліпшення балансування.
2. Відстройка від режимів резонансу (збільшення жорсткості системи);
вибродемпфірування (пружинні віброізолятори).
Поліпшення організації праці вібронебезпечних процесів:
загальна кількість робочого часу в контакті з віброобладнанням не повинна перевищувати зміни;
одноразова дія не повинна перевищувати для локальної - 20 хвилин, для загальної - 40 хвилин.
До лікувально - профілактичних заходів відносяться: масаж; заходи, що загально укріплюють організм; гідропродцедури. Вібрація має властивість кумуляції (накопичення в організмі).
3. Класифікація систем вентиляції за призначенням.
За призначенням системи вентиляції поділяються на припливні і витяжні. Системи вентиляції, що видаляють забруднене повітря з приміщення, називаються витяжними. Системи вентиляції, що забезпечують подачу в приміщення зовнішнього повітря, що підігрівається в холодний період року, називаються припливними. Витяжні системи вентиляції в залежності від місця видалення шкідливих виділень, а припливні - від місця подачі зовнішнього повітря поділяються на загальнообмінні, місцеві та змішані. Кількість (маса) повітря, що потрапляє в будинок дорівнює кількості повітря, що видаляється з нього, тому для збалансованого повітрообміну в будинку чи споруді, як правило, передбачається комбінація припливних і витяжних систем. Іноді, припливну систему об'єднують з витяжною в одну систему. Такі системи називають припливно-витяжними.
|
|
|
Екзаменаційний білет №10
1. Вплив температури повітря на організм людини.
Оптимальні і допустимі значення температури, відносної вологості та швидкості руху повітря встановлені залежно від категорії важкості робіт (Іа, 16, ІІа, ІІб, ІІІ), періоду року (теплий чи холодний) і характеристики робочого місця (постійне чи непостійне). Для постійних робочих місць нормуються оптимальні і допустимі значення вказаних параметрів, для непостійних — лише допустимі (табл. 3. 3).
Період року визначається за середньодобовою температурою повітря зовнішнього середовища (при t сд< +10 °С — холодний період, а якщо t сд > +10 °С — теплий період року).
Робоче місце вважається постійним, якщо працівник знаходиться на ньому більше 50 % робочого часу або 2 години і більше безперервно.
Нормативні значення температури, як допустимі, так і оптимальні збільшуються в разі переходу від найлегших до найважчих робіт, а швидкості руху повітря навпаки — збільшуються. Оптимальні значення вологості для всіх категорій робіт становлять
40—60 %, а допустимі — не повинні перевищувати 75 % у холодний період року і теплий при температурі 24 °С і нижче, а при більш високих температурах — це значення менше.
Для того щоб визначити, чи відповідає повітряне середовище певного приміщення встановленим нормам, необхідно кількісно оцінити кожний з його параметрів.
Температуру вимірюють ртутними чи спиртовими термометрами. Для неперервної реєстрації температури навколишнього повітряного середовища застосовують самозаписувальні прилади — термографи.
|
|
|
