 |
Тема: Світлові явища
|
|
|
|
Лабораторна робота № 6
Завдання 1: Одержання тіні і напівтіні.
Обладнання: освітлювач для тіньової проекції, патрон ком-бінований з автомобільною лампою А6-21, лампа електрична з матовим світлом, випрямляч ВС4-12, вимикач, з'єднувальні провідники, екран настільний, штатив, диск картонний діаметром 80 мм на підставці, теллурій.
Збирають установку згідно малюнку:
Мал. 15. Демонстрація тіні від диска за допомогою токового джерела світла
Мал. 16. Демонстрація тіні і напівтіні за
за допомогою точкового джерела світла
Мал. 17. Демонстрація тіні і напівтіні від
Диска за допомогою електричної лампи.
На штативі закріплюють на деякій відстані один від одного освітлювач для тіньової проекції і патрон з автомобільною лампою напругою 6В. Обидві лампочки вмикають паралельно до випрямляча напругою 6В. В кожне коло приєднують вимикач. На відстані 1-1,2м від ламп розташовують екран, а перед ним-картонний диск на дротяній ніжці. Затемняють клас і починають демонстрацію.
Спочатку вмикають одну із ламп, направляють світло від неї на екран і проектують на нього тінь від картонного диску.
Показують, що, якщо джерело світла точкове, то внаслідок прямолінійного поширення світла, форма тіні повторює форму диска (якщо площина диска паралельна екрану); розмір тіні тим більший, чим ближче диск до джерела світла; тінь має чіткі границі.
Після цього вмикають другу лампу. На екрані отримують тінь і дві напівтіні. Далі вмикають почергово то одну, то другу лампу, а потім обидві одночасно. В результаті впевнюються, що тінь на екрані утворюється у тому місці, куди не падає світло від жодної з ламп, а напівтінь-це те місце, куди падає світло лише від однієї лампи.
|
|
|
Очевидно, що на освітлену частину екрану падає світло від обох ламп.
Наближаючи одна до одної лампи, показують, що область повної тіні збільшується, а область напівтіней зменшується. Потім віддаляють лампи одну від одної і спостерігають, що область повної тіні зменшується, а область напівтіней збільшується.
Після цього змінюють поступово положення диску і знову спостерігають за зміною областей тіні і напівтіней.
При наближенні диска до ламп розмір тіні зменшується,а напівтіней збільшується. Починаючи з деякої відстані, тінь зникає зовсім і на екрані залишаються тільки дві круглі напівтіні, розміри яких збільшуються по мірі наближення диска до ламп.
При поясненні утворення тіні й півтіні досить корисною може виявитися демонстрація з використанням саморобного 4-точкового джерела світла (мал. 18).
Мал. 18. 4 – точкове джерело всітла
Точковими джерелами тут можуть виступати лампочки для кишенькового ліхтарика. При використанні такого джерела світла лампочки вмикають у будь-якому порядку одна за одною і показують утворення напівтіней різної інтенсивності. Потім пропонується здійснити уявний експеримент, уявивши джерело світла з необмеженим числом лампочок. Учні повинні дійти висновку, що в такому випадку перехід від області повної тіні до області повного світла буде плавним, без градацій.
Зображення предмета за допомогою малого отвору
Завдання 2: Одержання зображення предмета за допомогою малого отвору.
Обладнання: оптична лава, ФОС – 15, ліхтар, непрозорий екран.
Для одержання зображення предмета за допомогою малого отвору рекомендується використати проекційний апарат (ліхтар на оптичній лаві, ФОС-115). Предметом служить розпечена нитка розжарення увімкненої лампи апарата. Лампа закрита кожухом. У ліхтаря видаляють всю оптичну начинку, тобто конденсор і об'єктив. Вихідний отвір ліхтаря закривають непрозорим екраном, у якому є група отворів різного діаметра. Потім світлу дають можливість послідовно проходити через зазначені отвори, починаючи з найбільшого й далі в міру зменшення їхнього діаметра, щораз спостерігаючи одержувану картину на екрані. Відзначають, що в міру зменшення діаметра діафрагми росте різкість зображення на тлі зменшення його яскравості. Відзначають також, що одержуване зображення подібне до нитки розжарення лампи з тією лише різницею, що зображення стосовно оригіналу перевернене.
|
|
|
Потім дослід повторюють, пропускаючи світло одночасно через кілька отворів різної форми, але з одним характерним розміром (d = 1—2 мм). Отвори проколюють в екрані з фольги, який розташовують поблизу отвору ліхтаря. Спостерігають на екрані перевернене зображення нитки розжарення лампи за числом отворів. Переконуються, що форма отвору на відміну від його розмірів ніяк не позначається на якості одержуваного зображення.
Примітка. Досліди за спостереженням тіні й півтіні поряд з дослідами з одержання зображень за допомогою малого отвору розглядаються не самі по собі, а в контексті вивчення прямолінійності поширення світла як непряме підтвердження досліджуваної закономірності.
Завдання 3: Удосконалений прилад з геометричної оптики
Обладнання: удосконалений прилад для геометричної оптики.
Загальний вигляд удосконаленого приладу з геометричної оптики (УГПО), що дозволяє упредметнити ідеальну модель світної точки й вихідного з неї гомоцентричного пучка світла, представлений на мал. 19. Прилад дозволяє візуалювати проходження гомоцентричного світлового пучка від джерела світла до його приймача через різні оптичні елементи і їхні найпростіші комбінації.
В основу роботи приладу покладений відомий прийом виявлення шляху світлового пучка, коли під досить малим кутом до нього розташовується плоский білий екран. Тоді пучок світла на своєму шляху засвічує частину екрана, ясно видиму в затемненому приміщенні. Засвічена частина екрана являє собою поздовжній переріз світлового пучка. Роль площини, що розсікає пучок уздовж напрямку поширення, виконує дошка-екран. (Зазначимо, екран розсікає пучок не точно по його осі, а, як ми вже відзначали, під невеликим кутом до неї.) Такий же прийом візуалізації світлового пучка використовується й у типовому приладі. У чому ж полягає відмінність між новим приладом і його попередниками? Вона полягає насамперед у різній ролі освітлювачів. У типовому приладі освітлювач, винесений за межі робочої частини приладу, формує вузькі пучки світла — «промені», які в подальших міркуваннях розглядаються безвідносно до джерела, з якого вони виходять. Освітлювач тут відіграє допоміжну роль, у схему дослідів він не входить і з розгляду виключається.
|
|
|
 |
У пропонованому приладі освітлювач розташовується безпосередньо на поверхні дошки-екрана й формує розбіжний пучок світла регульованого кута розчину. Різкі (без півтіней) межі пучка свідчать про те, що пучок випромінюється точковим джерелом світла. В експерименті бажана «точковість» досягається лише в тому випадку, якщо в освітлювачі використовується лампочка із прямою ниткою розжарення, до того ж ця нитка зорієнтована перпендикулярно до дошки-екрана. Лампочка освітлювача в цьому випадку виступає як модель точкового джерела світла або точки предмета, що світиться власним чи відбитим світлом.
Наявність у приладі двох таких освітлювачів дозволяє моделювати протяжне джерело світла або просто предмет заданиям двох крайніх (верхньої і нижньої) точок цього джерела або предмета.
Пропонований спосіб моделювання світної точки й вихідного з неї гомоцентричного пучка світла адекватно відбиває характерні риси відповідної ідеальної моделі, забезпечуючи, таким чином, можливість конкретної реалізації методично виправданого модельного підходу до викладання основ геометричної оптики.
У пропонованому приладі для постановки дослідів використовують такі ж оптичні елементи, як і в наборі, прикладеному до типового приладу з геометричної оптики (мал. 19).
Мал. 20. Набір оптичних елементів до УПГО
Серед знову розроблених елементів, що сприяють виділенню істотних відносин у розглянутих явищах, слід зазначити багатощілинну діафрагму й світлові фільтри. Світлофільтри, наприклад зелений і червоний, розташовані безпосередньо біля вихідного отвору освітлювачів, служать для розцвічування пучків світла, що сприяє більш чіткому їхньому розмежуванню в тих дослідах, коли одночасно використовуються обидва освітлювачі. Крім того, досліди з пучками, забарвленими за допомогою світлофільтрів, самі по собі гарні й виразні, що викликає відповідну емоційну реакцію учнів, сприяючи, зокрема, появі й підтримці їхнього інтересу до досліджуваного матеріалу.
|
|
|
На закінчення необхідно відзначити, що досліди, які демонструються за допомогою пропонованого приладу, дозволяють:
— сформувати у свідомості учнів вихідні поняття геометричної оптики: джерело світла, світна точка, точкове джерело світла, пучок світла, промінь світла, оптичне зображення;
— проілюструвати закон прямолінійності поширення світла в однорідному середовищі, закони відбивання й заломлення світла на границі поділу двох середовищ;
— досліджувати особливості проходження світлових пучків через різні оптичні елементи;
— виявляти умови формування оптичного зображення об'єкта як сукупності зображень окремих його точок;
— пояснити устрій і принцип дії ряду оптичних приладів, у тому числі фотоапарата, вивчення якого передбачено програмою;
— складати й розв'язувати як текстові, так і експериментальні завдання, у тому числі й типу «чорний ящик».
Примітка. Реалізований у пропонованому приладі спосіб моделювання світної точки й вихідного з неї гомоцентричного пучка світла може бути покладений в основу фронтального лабораторного експерименту. Освітлювач і необхідні в конкретному досліді оптичні елементи розташовуються в цьому випадку на аркуші паперу, що служить екраном.
Завдання 4: Залежність освітленності від кута падіння пучка світла.
Обладнання: фотоелемент селеновий, гальванометр демонстраційний, диск оптичний, батарея акумуляторів З-НКН-10 — 2 шт., штатив універсальний.
Для демонстрації досліду збирають установку по малюнку 21. Спочатку з освітлювача оптичного диска виймають коробку зі щілинними діафрагмами і плоскими дзеркалами; лампу під’єднують до батареї акумуляторів і, пересуваючи її вздовж корпусу освітлювача, добиваються отримання паралельного пучка світла. Потім регулюють положення освітлювача відносно оптичного диска так, щоб на поверхні диска вийшла світла смужка одинакової ширини, що проходить через центр при будь-якому положенні освітлювача. Після цього біля центру диска встановлюють горизонтально селеновий фотоелемент, з’єднаний з демонстраційним гальванометром. Затемняють клас і приступають до демонстрації до досліду.
|
|
|
Мал. 21. Демонстрація залежності освітлення від кута падіння променя
Спочатку записують величину струму, що відповідає найбільшій освітленості фотоелемента. Після цього, повільно повертаючи освітлювач навколо горизонтальної осі, змінюють кілька разів кут падіння пучка світла на поверхню фотоелемента (a) і записують покази гальванометра (величину струму І) в таблицю.
Для з'ясування закономірності початкову величину струму І0 (кут a = 0°) послідовно множать на косинуси кутів падіння пучка світла і результати записують в таблицю. Звертають увагу учнів на те, що отримані числа збігаються (в межах похидки вимірювань) з величинами струмів, відмічених гальванометром для цих кутів.
Таблиця 3
| Кут падіння пучка світла a (у градусах) | Величина струму І (число поділок шкали) | a0 cosa |
| 14,4 | 14,5 | |
| 12,8 | 13,0 | |
| 10,5 | 10,6 | |
| 7,6 | 7,5 |
Очевидно, в цьому досліді можна скористатися оптичним диском колишньої конструкції. В цьому випадку фотоелемент треба укріпити на відстані 5—6 см від поверхні шайби, щоб він при освітленні не затьмарювався ширмою.
Кріплення фотоелемента можна виготовити за допомогою металевої пластинки Г-подібної форми, один кінець якої затискають під клему фотоэлемента, а інший — під гвинт диска (мал. 22). З ширми виймають одну середню вставку.
Підготовлений таким чином прилад вносять до параллельного пучка світла, одержаний від проекційного апарату з однією лінзою конденсора. Як джерело світла беруть лампу А6-21.
Потім, піднімаючи або опускаючи диск і повертаючи прилад навколо вертикальної осі, добиваються повної і рівномірної освітсеності фотоелемента і ціткого сліду світлового пучка на диску.
Завдання 5: Закони відбивання світла.
Обладнання: оптичний диск, випрямляч, ключ однополюсний, з'єднувальні провідники, аркуш білого паперу 160*220, плоске дзеркало.
Складають установку за малюнком:
В центрі закріплюють дзеркало так, щоб його відбиваюча поверхня співпадала з діаметром диску, що проходить через поділки 90°-90°. Лампочку освітлювача приєднують з ключем до джерела живлення (напруга 6В). Затемнюють приміщення, перевіряють наявність сфокусованого світлового променя і приступають до демонстрації.
Мал. 24. Демонстрація заломлення Мал. 24. Демонстрація законів
і відбиваня променя на границі 2-х відбивання світла.
середовищ.
Освітлювач встановлюють у правій верхній частині диску під будьяким кутом і спостерігають падаючий і відбитий промені світла.
Для встановлення законів відбивання світла послідовно змінюють напрямок падаючого променя і через кожні 10°-20° вимірюють кути падіння і відбивання, відраховуючи їх по поділкам диску від верхнього кінця нульового діаметра. Результати вимірювань записують на дошці. Звертають увагу учнів на рівність цих кутів.
Потім показують, що обидва промені лежать в одній площині. Для цього аркушем паперу закривають ту частину диску, по якій проходить відбитий промінь. Якщо папір щільно притиснути до диску, то на ньому видно весь відбитий промінь. Якщо аркуш трохи повернути навколо діаметра диску з поділками 0°–0°, як показано на мал. 24, то на папері буде видно тільки початок відбитого променя.
Завдання 6: 3ображення у плоскому дзеркалі.
Обладнання: плоске дзеркало розміром 250*350 мм, плоске скло розміром 250*350 см, штатив універсальний, дві свічки однакового розміру, настільний екран, демонстраційний метр, сірники.
Плоске дзеркало закріплюють вертикально в лапці штативу і розташовують під кутом 20°-30 до краю демонстраційного столу. До дзеркала підносять праву руку з відігнутим в бік великим пальцем. Змінюють положення руки відносно дзеркала і спостерігають її уявне зображення.
Права рука у дзеркалі здається лівою. Для того, щоб вияснити відстань, на якій розташовується уявне зображення, у лапці штативу замість дзеркала закріплюють плоске скло і встановлюють його вертикально. Позаду за склом встановлюють чорний екран. Перед склом і за ним (між склом і екраном) встановлюють однакові свічки, їх положення регулюють так, щоб зображення передньої, яке видно у склі, співпадало із свічкою. яка розташована за склом. У цьому випадку друга свічка буде знаходитися точно у місці уявного дзеркального зображення першої.
Запалюють свічку, розташовану перед склом, при цьому створюється враження, що і друга свічка запалена.
Після цього змінюють дещо положення задньої свічки. Ілюзія горіння другої свічки зникає, тому що уявне зображення свічки, що горить, яке видно у склі, як у дзеркалі, тепер не співпадає із свічкою, розташованою за склом.
Використовуючи цей ефект, знаходять положення уявного зображення свічки за склом. Для цього суміщають знову свічку за склом із зображенням передньої і за допомогою демонстраційної лінійки вимірюють відстань кожної свічки до скла. Впевнюються, що уявне зображення за дзеркалом на такій же відстані, на якій свічка розташована перед дзеркалом.
Завдання 7: Закони заломлення світла.
Обладнання: оптичний диск із скляним напівциліндром.
Скляний напівциліндр закріплюють в центрі оптичного диску так, щоб плоска грань скла співпадала з діаметром диску 90-90°
Добиваються чіткого зображення світлового променя на поверхні диску і всередині скла.
Демонструють заломлення світла при переході із повітря у скло. Спочатку показують, що промінь світла, який падає перпендикулярно на плоску грань скла.проходить напівциліндр без зміни свого початкового напрямку. Потім освітлювач повертають на деякий кут і спостерігають в точці падіння роздвоєння падаючого променя: частина світла відбивається від скла і йде у повітря під кутом, який дорівнює куту падіння, друга частина проходить із повітря у скло.
Звертають увагу учнів на те, що заломлений промінь проходить по радіусу всередині напівциліндра, тому він виходить із скла без зміни свого напрямку.
Змінюючи кут падіння, демонструють, що відповідно змінюється і кут заломлення, але останній залишається завжди менше кута падіння. По мірі того, як кут падіння наближається до 90° кут заломлення збільшується до максимального значення 42°.
При збільшенні кута падіння помітно зростає яскравість відбитого променя, а заломленого відповідно зменшується. При цьому спостерігається також збільшення ширини заломленого променя, в той час як у відбитого променя вона залишається постійною.
Для встановлення закону заломлення через кожні 10°-20° вимірюють кут падіння (a)і кут заломлення (g).Результати вимірювань записують у таблицю, в яку додатково заносять числові значення синусів кутів і їх відношення.
Для демонстрації заломлення світла при переході із середовища оптично більш густого в середовище з меншою густиною, повертають напівциліндр випуклістю вгору так, щоб падаючий промінь падав на вершину випуклості (тобто промінь - по нульовому діаметру диска). У цьому випадку промінь проходить напівциліндр без заломлення.
Переміщують освітлювач так, щоб промінь падав під деяким кутом. Звертають увагу на те, що промінь при входженні у скло по відомій причині не заломлюється, а при виході із скла відхиляється від початкового напрямку, причому кут заломлення став більшим кута падіння.
Збільшують кут падіння до тих пір, поки кут заломлення не наблизиться до 90, але так, щоб не наступило повне внутрішнє відбивання. Одночасно з заломленим променем спостерігають відбитий; він буде тим інтенсивніший, чим більший кут падіння. Інтенсивність заломленого променя відповідно буде слабнути.
Мал. 28. Заломленя і відбивання світлового
пучка при переході із скла в повітря
На основі результатів обох дослідів формулюють закони заломлення світла, встановлюють властивість зворотності світлових променів при відбиванні і заломленні та взаємний зв'язок між відносними показниками заломлення скла і повітря, а саме 
, або n1·n2=1
Далі треба зауважити, що закони відбивання і заломлення світла справедливі тільки у тому випадку, якщо поверхня розподілу двох середовищ значно перевищує довжину хвилі світла, у протилежному випадку починають проявлятися хвильові властивості світла і встановлені закони порушуються. Крім того, закони заломлення справедливі тільки для монохроматичного світла.
Завдання 8: Отримання зображень за допомогою лінз.
Обладнання: збірна та розсіювальна лінзи з набору лінз та дзеркал, освітлювач від проекційного ліхтаря, екран, лінійка.
Освітлювач проекційного ліхтаря, лінзу і екран розташовують на демонстраційному столі згідно малюнка:
Мал. 29. Демонстрація зображення нитки
розжарення лампи за допомогою збиральної лінзи
Лінзу встановлюють від лампи на такій відстані, щоб за нею отримати паралельний пучок світла. Відкривають корпус освітлювача і за допомогою лінійки вимірюють відстань між лінзою і ниткою лампи, тобто фокусну відстань лінзи. Після цього демонструють такі випадки отримання зображень:
1. Лампу відсовують на якомога більшу відстань від лінзи, що відповідає випадку, коли предмет знаходиться за подвійною фокусною відстанню. Переміщують екран і отримують зменшене, обернене, дійсне зображення нитки розжарення. Здалеку воно здається точкою, яка світиться. Лінійкою вимірюють відстань від лінзи до зображення. Виявляється, що зображення розташоване приблизно в головній фокальній
площині лінзи.
2. Лампу наближають до лінзи на відстань, трохи більшу за подвійну фокусну. Для одержання чіткого зображення екран треба перемістити далі від лінзи. Зображення отримують знову дійсне, обернене і зменшене.
3. Встановлюють лампу на подвійній фокусній відстані від лінзи. Віддаляючи ще далі екран, отримують дійсне, обернене зображення, однакове по величині з предметом (ниткою розжарення).Знову вимірюють відстань від лінзи до екрану і впевнюються, що воно дорівнює подвійній фокусній відстані лінзи.
4. Лампу розташовують між подвійною фокусною відстанню і фокусною відстанню лінзи. Добиваються чіткого дійсного зображення на екрані. Воно отримується оберненим, збільшеним і знаходиться за подвійною фокусною відстанню.
Демонструють, що, чим ближче лампа знаходиться до фокусу лінзи, тим зображення більше і знаходиться далі від лінзи.
При дуже великих розмірах зображення його проектують прямо на стінку чи проекційний екран.
5. Встановлюють лампу в головному фокусі лінзи. Переміщую-чи екран, впевнюються у тому, що дійсне зображення не одержується ні при якому положенні: світло після лінзи розповсюджується паралельним пучком.
6. Накінець. розміщують лампу перед лінзою на відстані, меншій від фокусної. Демонструють, що у цьому випадку отримати дійсне зображення неможливо, тому що після лінзи пучок світла стає розбіжним.
Щоб побачити уявне зображення, лампу з лінзою повертають до учнів і пропонують їм подивитися на лампу через лінзу. При цьому зменшують розжарення нитки лампи, щоб не засліплюва-ти очі. Зображення здається прямим і збільшеним. Наближаючи лінзу до лампи, а потім віддаляючи її, демонструють, що у першому випадку зображення зменшується, а у другому - збільшується.
Збірну лінзу замінюють розсіювальною і на досліді впевнюються у тому, що при будь-якому положенні лампи розсіювальна лінза дає уявне, пряме, зменшене зображення, яке знаходиться з того боку, що і предмет.
Завдання 9: Принцип дії фотоапарата.
Обладнання: фотоапарат, лінза опукла на підставці (від конденсатора проекційного ліхтаря), проекційний ліхтар, напівпрозорий екран, дискова діафрагма.
За демонстраційний стіл садять учня і освітлюють його лице світлом від проекційного ліхтаря. Перед ним на столі встановлюють лінзу на підставці і напівпрозорий екран, який виконує роль матового скла у фотоапараті. Лінзу повертають так, щоб її оптична вісь була напрямлена на "об’єкт фотографування". Переміщуючи лінзу відносно екрану, добиваються чіткого дійсного і оберненого зображення обличчя учня. Лінзу закривають дисковою діафрагмою, яка буде виконувати роль діафрагми у фотоапараті. Спостерігають зменшення освітленості і збільшення глибини чіткості зображення. Закриваючи і відкриваючи лінзу, демонструють експозицію під час фотографування:
Мал. 30. Демонстрація принцип дії фотоапарата
Знайомлять учнів з будовою фотоапарату, порівнюючи принцип його дії з попередньою установкою.
Завдання 10: Око як оптичний прилад.
Обладнання: модель ока, таблиця "Переріз ока", проекційний ліхтар, збірна та розсіювальна лінзи, колба з водою.
Розкладають модель ока на окремі деталі і, показуючи учням, пояснюють їх будову та призначення. Після цього показують навчальну таблицю, на якій представлено розміщення всіх деталей ока в цілому.
Мал. 31. Розбірна модель ока
Під час пояснення будови і дії ока використовують аналогію. Звертають увагу учнів на те, що оболонка ока відіграє роль камери фотоапарата, кришталик - роль об'єктива, сітківка - роль світлочутливої пластинки (плівки), зрачок - роль діафрагми.
У фотоапараті для отримання чіткого зображення різновіддалених предметів змінюють положення об’єктиву відносно фотопластинки. В оці ж відстань між кришталиком і сітківкою не змінюється, але за допомогою особливих м'язів змінюється фокусна відстань кришталика (акомодація):він то стискається то витягується. Завдяки цьому зображення предметів, що знаходяться на різних відстанях, завжди отримується на сітківці.
Мал. 32. Демонстрація ходу світлового пучка в моделі ока
Повідомляють, що у нормального ока є межа акомодації. Нормальне око добре бачить предмети, які знаходяться на відстанях 15 см і далі, причому 25 см вважаються відстанню найкращого зору.
У ненормального ока кришталик не може акомодувати у вказаних межах.. Ненормальний зір виправляють окулярами.
Для демонстрації ходу світлового променя в оці збирають установку за малюнком 33:
На оптичній лаві встановлюють освітлювач проекційного ліхтаря, однолінзовий конденсатор, збірну лінзу на підставці і круглу колбу з водою на підйомному столику. Конденсор розташовують так, щоб пучок. який виходить із освітлювача був паралельним. У воду додають трохи флуоресцеїну, щоб було краще видно слід світлового пучка всередині колби.
Спочатку показують хід світлового пучка у нормальному оці. Для цього лінзу, яка виконує роль кришталика, розміщують перед колбою так, щоб світловий пучок сходився на протилежній стінці колби, яка виконує роль сітківки ока.
Потім демонструють хід світлового пучка у короткозорому оці. Перед колбою розміщують лінзу з меншою фокусною відстанню. Звертають увагу учнів на те, що тепер світловий пучок фокусується всередині колби а не на її поверхні.
Короткозорість ока виправляють за допомогою розсіювальної лінзи, її розміщують перед моделлю ока.
Накінець, демонструють хід світлового пучка у далекозорому оці. Для цього перед колбою розміщують довгофокусну лінзу, в результаті чого світловий пучок фокусується за колбою. Далекозорість ока виправляють за допомогою збірної лінзи.
|
|
|
