 |
Експериментальна частина
|
|
|
|
Вживані прилади і матеріали: мікроскоп «Біолам», препарати подовжнього вигляду і поперечних зрізів волокон, що вивчаються, предметні і покривні скельця, препарувальні голки, ручний мікротом.
Порядок виконання роботи:
Після знайомства з будовою мікроскопа і правилами робіт на ньому необхідно:
1. Підготовити мікроскоп і всі необхідні інструменти і матеріали до роботи.
Незалежно від розташування джерела світла (вікно, лампа) мікроскоп ставлять прямо проти себе, предметним столиком від себе, майже біля краю стола.
Світло джерела повинно висвітлювати дзеркало рівномірно і направлятися ним через отвори діафрагми на об'єкт. Спостерігаючи в окуляр, обертають дзеркало до тих пір, поки все поле зору не опиниться однаково рівномірно освітленим.
Якщо в якості джерела світла взята лампа, то може вимальовуватися поверхня, що світиться (волосок), від цього необхідно позбутися, навіть якщо поле зору буде не так яскраво освітлене. Для рівномірного освітлення об'єкта досить поставити між лампою і мікроскопом екран з цигаркового паперу. Налаштувавши дзеркало і правильно розташувавши джерело освітлення, провести фокусування об'єктива. Фокусування об'єктива, тобто переміщення тубуса мікроскопа вздовж осі, здійснюється обертанням маховичков. Обертаючи маховички, піднімають тубус, кладуть на предметний столик досліджуваний об'єкт і притискають його пружинними лапками. Потім, опускаючи тубус, стежать, щоб об'єктив перемістився трохи нижче свого робочого положення, тобто виявився від площини столика на відстані, яка дорівнює товщині препарату, плюс 6-8 мм для 8х і плюс 1 мм для об'єктива 20х. Спостерігаючи в окуляр, дуже повільно піднімають тубус до тих пір, поки в полі зору не з'явиться зображення об'єкта. При фокусуванні корисно обережно пересувати досліджуваний об'єкт (як рухається предмет набагато легше помітити, ніж нерухомий).
|
|
|
Користуватися об'єктивом 20х необхідно обережно, оскільки його вільна робоча відстань дорівнює 1,8 мм.
Знайшовши зображення, ще більш повільним обертанням маховичків домагаються найбільш різкого зображення об'єкта. Фокусування може вважатися закінченим, коли будуть усунені всі недоліки зображення у вигляді смуг, плям, відблисків. Добрим фокусуванням можна назвати таке, при якому око абсолютно не стомлюється.
При появі об'єкта або його ознак в поле зору (при фокусуванні) слід спробувати міняти освітлення, змінюючи нахил дзеркала або целулоїдною пластини. Часто буває так, що об'єкт, видимий погано в прямому світлі, добре видно при похилому попаданні променів. Іноді досліджуваний об'єкт краще видно при слабкому освітленні, в цих випадках корисно застосувати діафрагму поз. 3 (рис. 6.1).
Необхідно джерело штучного світла ставити досить далеко, по-перше, для того, щоб світло не сліпило спостерігача; по-друге, тому, що дзеркало прикривається предметним столиком, і на нього можуть потрапляти тільки майже горизонтальні промені.
Слід віддавати перевагу вікну, зверненому на північну сторону, щоб промені сонця не могли потрапити безпосередньо на дзеркало.
При правильному освітленні оптика мікроскопа забезпечує повне вирішення деталей досліджуваного об'єкта, відповідно апертурі об'єктива.
Рекомендується спостерігати об'єкт в мікроскоп поперемінно обома очима і залишати відкритим вільне око, щоб попередити його стомлення.
Для фіксування одержуваних за допомогою мікроскопа збільшених зображень, об'єкт замальовують на рисовальному апараті РА-4 або фотографують із застосуванням мікрофотографічних насадок.
2. Приготувати тимчасові препарати зразків матеріалів.
|
|
|
Для вивчення особливостей будови основних видів природних і хімічних волокон під мікроскопом з них готують препарати подовжнього вигляду і поперечного зрізу.
Препарати подовжнього вигляду одержують шляхом нарізання на середню частину чистого предметного скла коротких відрізків волокон завдовжки 1-2 мкм; щоб відрізки волокон не лежали щільним пучком їх роз'єднують препарувальною голкою. При розгляді волокон у водному або масляному середовищі на предметне скло заздалегідь капають воду або гліцерин, а потім нарізають волокна. Зверху препарат накривають покривним склом.
Препарати поперечних зрізів готують за допомогою спеціального ручного мікротома. Для цього пучок волокон заправляють в щілину приладу і закріплюють в ній за допомогою двох пластин. Кінці волокон, виступаючі з обох боків пластин, зрізають гострою бритвою. Зрізи наносять на предметне скло і розглядають під мікроскопом.
3. Розглянути під мікроскопом приготовані препарати поперечного зрізу і подовжнього виду різних натуральних та хімічних волокон і виявити наступні особливості їх будови.
 |
Штучні волокна і елементарні нитки мають ряд відмінних ознак при розгляді під мікроскопом (рис. 6.5). Для віскозних волокон типова наявність частих поздовжніх смуг (западин), які виникають при неодночасному затвердінні прядильного розчину в товщі і зовнішньої поверхні нитки в процесі формування. Поперечний зріз волокна набуває при цьому звивистий контур. Є відмінності в будові зовнішнього та внутрішнього шарів волокна, які полягають в більш щільному і орієнтованому розташуванні макромолекул в зовнішній оболонці порівняно з серцевиною. Модифіковані віскозні волокна сіблон і полінозное мають циліндричну форму.
а б в г д є
Рис. 6.5. Поздовжні види і поперечні зрізи основних типів штучних волокон:
а – полінозне; б – віскозне; в – триацетатне; г – ацетатне; д – мідноаміачне; є – казеїнове.
У ацетатних і триацетатних волокон на відміну від віскозних кількість поздовжніх смуг на поверхні менше, а поперечний перетин окреслено більш плавно.
Синтетичні волокна і елементарні нитки (рис. 6.6) різноманітні за будовою. Капронові і лавсанові волокна мають циліндричну форму. На їх поверхні можливі пори, які утворюються при витягуванні в процесі формувань різними нещільностями і бульбашками газів, що виникають всередині волокон. Для нітронових і хлоринового волокон характерні неправильної форми поперечні перетини з порізаними різною мірою краями.
|
|
|
 |
Рис. 6.6. Поздовжній вид і поперечний зріз синтетичних волокон:
а - капронового; б - лавсанового; в - нітронових; г – хлоринових.
Профільовані волокна мають складну конфігурацію поперечного зрізу. Для матованих хімічних волокон характерна наявність дрібних чорних крапок (слідів матуючої речовини) як в поздовжньому вигляді, так і в поперечному зрізі.
Переглянути препарати під мікроскопом при великому збільшенні і замалювати препарати, запропоновані викладачем. Результати дослідження повинні бути представлені у вигляді таблиці 6.2.
Таблиця 6.2
Характеристика текстильних волокон
| Волокно | Боковий вигляд (збільшення) | Вид поперечного зрізу (збільшення) | Зауваження про особливості будови волокна |
| Бавовна | |||
| Вовна | |||
| Льон | |||
| Шовк | |||
| Віскозне | |||
| Ацетатне | |||
| Капрон | |||
| Нітрон |
Контрольні питання
1. Що дає структурний аналіз волокон і ниток?
2. В чому суть методу світлової мікроскопії?
3. Які мікроскопи застосовуються для вивчення структури волокон і ниток?
4. Чим відрізняється електронна мікроскопія від світлової?
5. Які можливості для вивчення структури волокон мають растрові мікроскопи? Їх переваги і недоліки?
6. Як можна збільшити роздільну здатність і апертуру мікроскопа?
|
|
|
