 |
63 Кіммерійці, скіфи, сармати. 64 Культура України в ХVІ- ХVІІ ст.
|
|
|
|
63 Кіммерійці, скіфи, сармати
У VIII—VII ст. до н. е. войовничі племена кіммерійців проникають на територію Передньої та Малої Азії. Історичні пам'ятки цих племен IX — 1-ої пол. VII ст. до н. е. виявлено як на берегах Волги, так і на берегах Дунаю. Лук, кинджал, меч та спис складали озброєння кіммерійського воїна. Ці племена займалися кочовим скотарством. Для кіммерійців коні були не тільки транспортним засобом, а й продуктом харчування, причому різноманітним. Це були іраномовні племена.
Оскільки кіммерійці заселяли лише південно-східну частину сучасної України, то з ними не пов'язують самостійного етапу етнічного переоформлення. Цей етап пов'язують з існуванням скіфського етнічного масиву, який поглинув багато племен попередніх культур. Саме скіфська культура найбільшою мірою була споріднена з кіммерійською, через яку вона успадкувала культурний генофонд трипільської культури, а потім через антослов'ян передалася майбутнім українцям.
Прихід скіфів у Північне Причорномор'я припадає на поч. VII ст. до н. е. Заселяючи зону між Доном і Дунаєм, вони створили одне з перших на терені України велике політичне об'єднання. Перша держава склалася у скіфів близько VI ст. до н. е. До неї входили різні за походженням народи. У цей час Скіфія поділялася на три царства, кожне з яких мало свого царя, але підпорядковувалося головному царству, цар якого був головним царем Скіфії. Він очолював раду царів та скіфське військо. На початку VI ст. до н. е. скіфським царям вдалося стримати навалу військ могутнього перського володаря Дарія і без значних втрат перемогти їх. Ця перемога увійшла в історію и к зразок воєнного вміння і мужності скіфів.
Свого розквіту скіфська держава досягла в IV ст. до н. е., коли вона стала Великою Скіфією за царя Атея. Він карбував свою монету, вів успішні війни з Македонією за вплив у Північно-Західному Надчорномор'ї.
|
|
|
Кримські археологи досліджуючи район головних воріт скіфської столиці Неаполя, в 1999 р. знайшли давній напис на скелях мармурової плити, в якому йдеться про попередника знаменитого правителя Скілура — царя Агроса. Це відкриває нові напрями дослідження давнього царства скіфів*.
Взагалі про скіфів відомо більше, ніж про ін племена, завдяки їх контакту з греками, які в VII—VI ст. до н. е. по всьому Північному Причорномор'ю засновують грецькі колонії - своєрідні міста-держави. Першу з колоній Борисфен було засновано на острові Березань, поблизу Очакова. Дещо пізніше виникають Ольвія, Пантікапей (Керч), Tip на Дністрі, Херсонес (Севастополь), Феодосія та ін. У VI—IV ст. до н. е. вони перетворилися у великі політичні, виробничі, торговельні та культурні центри.
На рубежі IV—III ст. до н. е. почався занепад могутньої скіфської держави. На більшості її території з'являються нові кочові племена.
Третє етнічне переоформлення пов'язано з інтенсивним рухом сарматських (іранських) племен зі Сходу, які витіснили з території сучасної України скіфів, частину асимілювали і на шість століть опанували Надчорномор'я.
Після завоювання Скіфії сармати просуваються все далі на захід і в І ст. до н. е. вдираються в межі Римської імперії. Кінець сарматському пануванню на південних землях України поклали кочовики гуни. Прорвавшись до Центральної Європи, вони після спустошливих набігів створили свою, однак недовговічну, державу в Паннонії, яку в 445 р. очолював Ат-тіла. Уже після його смерті в 454 р. це неміцне політичне об'єднання розпалося.
64 Культура України в ХVІ- ХVІІ ст.
У ХVІ- ХVІІ ст Україна відмежувавшись від північно-східного сусіда, поступово втрачала свою державність, її землями заволоділи литовсько-польські завойовники. Успадкувавши високорозвинену культуру, Україна зуміла відстояти й зберегти власний потенціал для створення нової етнокультури.
|
|
|
Входження культури України в загальноєвропейський контекст ускладнюється, набуває суперечливого характеру не лише через руйновища, завдані татаро-монгольськими ордами, а й через те, що Україна стала легкою здобиччю північно-західних сусідів — Литви та Польщі. Втрата ж власної державності не могла не позначитися на подальшому розвитку культури, етнічного буття.
У цих змаганнях культура України зазнавала втрат, у тому числі й пов'язаних з асимілятивним тиском, втім водночас відчувала великі симпатії до себе слов'янських та ін. народів. Знаки трагічності, оптимізму, віри й краси ставали поруч у цій культурі. Навіть у найскладніші періоди руйнувань Києва нарощення потенціалу культурного життя тривало. В цей період створювалися передумови для входження України в безпосередній процес ренесансних змін, що відбувалися в Європі і у світі. Ідеї Відродження здобували свій новий еквівалент на ґрунті укр. земель і культури. Це стосується освіти, письменства, поширення релігійної та світської літератури, ренесансного художнього світосприймання.
На тлі постійного змагання укр. та польської культур укр. народ охоче сприймав чужоземні впливи, якщо вони відповідали його власним уподобанням. У найкращих університетах Європи навчалася укр. молодь і несла на батьківщину культурні досягнення.
У XVI - XVII ст. набуває поширення полемічна література, що виникає в умовах боротьби проти католицького наступу на права православ'я. Політичним явищем у розвитку літератури в Україні стало літописання. При монастирях виникли літописи. У цих творах проводилась патріотична ідея соборної єдності укр. земель, засуджувалось загарбання їх іноземними державами, підтримувалося прагнення народних мас до визволення України і створення власної незалежної держави.
Поряд з церковно-літературними творами в Україні розповсюджувалася перекладна література. Полемічна література ідейно обґрунтовувала й духовно освячувала визвольний рух в Україні.
|
|
|
Основою українського театру стали народні ігри й обряди.
Укр. музика розвивалася на народній пісенній основі. Скрипалі, лірники, бандуристи. кобзарі користувалися глибокою пошаною. Професійна музика залишалася церковною. У школах, маєтках власників створювались хорові капели. Історичні пісні та думи славили героїчну боротьбу укр. народу. Пісні й думи виконували лірники й кобзарі.
В Україні широкого розмаху набуло будівництво оборонних споруді (замків, фортець, валів). Зводяться нові монастирі, церкви, палаци магнатів, розбудовуються міста. Церкви і палаци прикрашалися різьбою по дереву, настінним живописом, кам'яними і дерев'яними структурами. Поширюється книжкова графіка, техніка художнього лиття й обробки металів та Інкрустація виробів золотом, сріблом і коштовним камінням.
Архітектура і образотворче мистецтво в Україні набували національних рис і були невід'ємними здобутками суспільного побуту українців. Після тривалого періоду занепаду, розвиток культури в Україні набуває характеру нац. відродження.
|
|
|
