№51 Індукція: визначення і види

№51 Індукція: визначення і види

Індуктивним умовиводом називається умовивід, в якому із одиничних або часткових суджень

виводиться загальне судження. Наприклад: Земля має природний супутник. Марс має природний супутник. Юпітер має природний супутник.. . . . . . . . Земля, Марс, Юпітер... це планети Сонячної системи. Отже, ймовірно, що будь-яка планета Сонячної системи має природний супутник. Індуктивні умовиводи поділяються на: — повну індукцію, і — неповну індукцію. У свою чергу неповна індукція має два види: — популярна індукція, і — наукова індукція. Неповною індукцією називається умовивід, у якому висновок про весь клас предметів базується на вивченні тільки деяких предметів, що належать до даного класу. Наприклад, Київський університет імені Тараса Шевченка має статус національного вузу. Харківська юридична академія імені Ярослава Мудрого має статус національного вузу. Український аграрний університет має статус національного вузу. Київський університет імені Тараса Шевченка, Харківська юридична академія імені Ярослава Мудрого,

Український аграрний університет — це основні вузи України. Отже, ймовірно, що всі основні вузи України мають статус національного вузу. Популярною індукцією називається такий вид неповної індукції, у якому відсутній конкретний метод відбору засновків. Популярна індукція відрізняється від

повної тим, що вона використовується при аналізі кінцевих неосяжних і нескінченних множин предметів. її ще називають «індукція через простий перелік при відсутності контрприкладу». Франція — республіка. Австрія — республіка. Італія — республіка. Франція, Австрія, Італія — європейські держави. Отже, всі європейські держави мають республіканську форму правління. Наступним видом неповної індукції є наукова індукція або метод знаходження причинних зв'язків.

№52 Повна індукція

Повною індукцією називається такий умовивід, у якому на підставі притаманності ознаки кожному предметові деякої множини робиться висновок про належність цієї ознаки всім предметам цієї множини. Оскільки повна індукція передбачає дослідження кожного елемента певної множини, то

висновок, тут носить достовірний характер. Наприклад: N знав потерпілого. М знав потерпілого.

К знав потерпілого. N, М, К — це всі1 мої найближчі родичі. Отже, всі мої найближчі родичі знали потерпілого. У математиці застосовується спосіб доведення загальних положень, який нагадує зовні повну індукцію. Цей спосіб доведення називають математичною індукцією. Враховуючи цей закон можна обґрунтувати загальні положення: «Якщо якась ознака притаманна першому числу натурального ряду і ця ж ознака притаманна довільному числу п, то вона буде притаманна і 

наступному за п числу, тобто п + І». А це означає, що ми довели притаманність даної ознаки будь-якому числу натурального ряду.

№53 Методи встановлення причинних зв'язків

Наукова індукція — це міркування, в якому висновок робиться на підставі відбору необхідних та виключення випадкових обставин. Видом неповної індукції є наукова індукція або метод знаходження причинних зв'язків. Всього таких методів п'ять: 1) Метод єдиної подібності; 2) Метод єдиної відмінності; 3 ) З'єднаний метод подібності і відмінності; 4) Метод супутних змін; 5) Метод залишків. Метод єдиної подібності: «Якщо яка-небудь умова К постійно передує появі явища х при зміні всіх інших умов, то ймовірно ця умова є причиною х». Схема цього методу така: 1. АВС — а; 2. АДЕ — а; 3. АКР — а. Отже, причиною явища а є обставина А. Метод єдиної відмінності, який визначається так: «Якщо за наявності умови К настає досліджуване явище х, а за її відсутності явище не настає, то К є причиною появи явища х».

Наприклад, «У повітрі, де є кисень, свічка горить. У повітрі, де відсутній кисень, свічка гасне. Отже,  

наявність кисню є причиною горіння свічки». Схема цього методу така: АВС — а; ВС - -. Отже, А є причиною явища а. Об'єднаний метод подібності і відмінності для знаходження причинних зв'язків. Його визначають таким чином: «Якщо два або більше випадків, коли настає явище х подібні тільки за однієї умови К, у той час як два або більше випадків, коли дане явище х відсутнє, відрізняються від перших випадків тільки тим, що відсутня умова К, то К є причиною х». Схема цього методу зображується так: АВС — а; АДК — а; ВС - -; ДК - -. Отже, А є причиною явища а. « Метод супутних змін »: «Якщо із зміною умови К у тій же мірі змінюється деяке явище х, а решта явищ залишаються незмінними, то ймовірно, що К є причиною х». Наприклад, «За всіх однакових умовах збільшення сили струму в колі супроводжується збільшенням нагрівання провідника». Цей метод має схему:

При умовах А1 ВСД виникає явище а1. При умовах А2 ВСД виникає явище а2. При умовах А3 ВСД виникає явище а3. Отже, А є причиною явища а. Метод залишків: «Якщо складні умови породжують складну дію і відомо, що частина умов викликає частину цієї дії, то залишкова частина умов викликає залишкову частину дії». Цьому методові відповідає схема: АВ є причиною складного явища а, в; В є причиною в. Отже, А є причиною а.