4. Інструментальна музика. 41 Див.: Бортнянский Д. Вокальньїе сочинения. — М., 1984. — С. 19—22. " Рицарєва М. Композитор Д. Бортнянский. — С. 159.

4. Інструментальна музика

Д. Бортнянський творив в інструмент& іьному жанрі (як і в оперному) протягом невеликого періоду — удругій половині 80-х років XVIII ст. Композитор написав багато інструментальних творів, але збереглося тільки декілька клавірних сонат, концерт для чембало з оркестром 0-дш, квінтет С-гіиг та Концертна симфонія В-сіиг. Ці твори призна­чалися для салонного музикування при «малому» дворі престоло-наслідника Павла Петровича. Для цього придворного середовища Д. Бортнянський, як і його сучасники Й. Гайдн та В. А. Моцарт, писав високохудожню і високопрофесійну інструментальну музику на євро­пейському рівні.

На інструментальній музиці Д. Бортнянського позначилися впливи клавірних сонат Й. К. Баха, італійської інструментальної сонати,

41 Див.: Бортнянский Д. Вокальньїе сочинения. — М., 1984. — С. 19—22. " Рицарєва М. Композитор Д. Бортнянский. — С. 159.

оперної увертюри, симфонії та італійського мелосу взагалі, а також впливи мангеймської та віденської шкіл. Композитор зумів синтезува­ти всі ці традиції, яскраво виявивши при цьому свою індивідуальність як прекрасного мелодиста. Це зближує Бортнянського з Моцартом. їхнє ліричне й мелодичне обдарування є основною передумовою тих спільностей, які знаходять дослідники у їхній творчості.

Музична образність камерно-інструментальних творів Д. Бортнян­ського типово класична. їй притаманний світлий і життєрадісний характер. Енергійні та бадьорі образи з рішучим або танцювальним тематизмом співіснують з грайливою або кантиленною лірикою. Інструментальним творам Д. Бортнянського характерні жвавість руху, динамізм, темпераментна веселість. Лише іноді з'являються лірико-задумливі образи з елегійним відтінком.

У багатій і виразовій мелодиці інструментальних творів переплелися особливості як італійської, так і української мелодики. У бадьорих і танцювальних мелодичних зворотах Д. Бортнянський подекуди використовує українські ритми козачкового характеру, а в щиро­сердечному наспівному ліричному тематизмі відчуваються зв'язки з характером та мелодичними зворотами української народнопісенної творчості.

Інструментальним творам Д. Бортнянського не характерна образна конфліктність або драматичні колізії. їм притаманний світлий і життє­радісний настрій. Композитор досяг гармонії емоційно збудженого й життєрадісного та поетичного й одухотвореного начал.

В інструментальній творчості Д. Бортнянського простежуються зви­
чайна для класичного стилю зміна настроїв та образний контраст,
який проявляється по-різному. Інструментальні твори Бортнянського
є одночастинними і циклічними. Циклічні твори мають тричастинну
структуру: крайні частини енергійні й бадьорі, часто з танцювальними
ритмами, а середня частина є ліричним центром.                  ;

Д. Бортнянському характерна безпосередність вислову, у сонатному аІІе§го він не дотримується якоїсь незмінної норми. Кожен з його творів має своєрідне втілення цієї форми, хоч можна виділити й деякі спільні риси, притаманні його сонатному аііе^го. Іноді в його компо­зиціях є ознаки старосонатноїформи. Бортнянський віддає перевагу експозиційному викладові. Композитор уникає буквальної повторності у репризі. Розробки в його сонатному аіІе%го відсутні або мало-розвинені, зате варіюється тематичний матеріал у репризі, яка може набувати розробкових рис. Фінали циклічних творів написані у формі рондо (ця форма використовувалася у фіналах тричастинних увертюр до опери-серіа Й. К. Бахата в італійських симфоніях Дж. Саммартіні і Л. Боккеріні).

284

Інструментальні твори Д. Бортнянський писав у той самий період, що й лірико-комічні опери. Музичні образи і тематизм інструмен­тальних творів композитора пов'язані з оперою. Вплив опери на роз­виток інструментальної музики був загальноєвропейською тенденцією. Як удало підмітила М. Рицарєва, якщо відчути, сприйняти і пережити інструментальну музику Д. Бортнянського як театральне дійство, то відкриваються «незвичайне багатство художніх образів, найвищий творчий інтелект композитора»⁶³.

, -, . -й-'-г. ! ~> і.: і,;. -. /; 4. 1. Клавірні совати ■ •■: ■, --. .. -. •.

Для великої княгині Марії Федорівни (другої дружини наслідника престолу Павла Петровича), яка грала на клавесині, Д. Бортнянський створив, власноручно переписав і присвятив їй збірник, до якого увійшли п'ять сонат і концерт для клавесина, три сонати для клавесина з облігатною скрипкою, квартет, квінтет (також із участю клавесина), декілька окремих п'єс і перекладення духовних творів. Цей збірник, описаний М. Ф. Фіндейзеном, ⁶⁴ у 20-х роках XX ст. був у Росії втраче­ний. З творів цього збірника відомі лише три сонати, які публікувалися в різний час. Не складні з технічного боку, вони, очевидно, признача­лися для виконання самою княгинею Марією Федорівною і були розраховані на її виконавські можливості. Адже Д. Бортнянський був її вчителем.

Серед цих сонат дві — одночастинні (В-сіиг, Р-сіиг), одна трн-частинна (С-сіііг). Через невеликий обсяг цих сонат М. Фіндейзен називає їх сонатинами.

Сонати призначалися для виконання на клавесині, але вони відріз­няються від старовинних сонат клавесиністів. У них композитор майже не використовує поліфонію, типових прийомів клавесинної техніки, мелодичної орнаментики, типовоїдля клавесинного стилю. Ці твори Д. Бортнянського є яскравими зразками ранньокласичної сонати з опорою на гомофонний стиль. За стилістичними ознаками сонати Дмитра Бортнянського близькі до клавірних сонат Йогана Крістіана Баха (1735—1782), який частину свого життя творив в Італії, через що його називають «міланським». Він вважається попередником Вольфганга Амадея Моцарта, провісником його мистецтва⁶⁵.