 |
Транснаціональні корпорації
|
|
|
|
Однією з найважливіших передумов інтернаціоналізації господарського життя та глобалізації світової економіки є Транснаціональні корпорації (ТНК). Транснаціональні корпорації – це великі компанії, які здійснюють основну частину власних економічних операцій за межами своєї країни. ТНК є величезною рушійною силою НТП. На них припадає понад 80% патентів на нову техніку і технології, вони контролюють 50 % світового промислового виробництва, 90 % світового ринку пшениці та тютюну, 85 % – міді. Зараз у світі нараховується близько 40 тис. ТНК, що мають практично необмежену економічну владу у світі. Самими великими ТНК є:
1. „Ройл-Датс-Шелл” – англоголанська компанія, що займається нафтопереробкою.
2. „Ексон” – США, теж нафтопереробка.
3. „ІВМ” – США, комп’ютерна техніка.
4. „Боїнг” – США, літакобудування.
5. „Хитачи” – Японія, електроніка.
6. „Дженерал моторс” – США, автомобілебудування.
Вироби ТНК виготовляються не в одній якійсь країні, щоб експортувати в інші. Одна й таж продукція виробляється одночасно в декількох країнах і реалізується через єдину систему збутових організацій, діяльність яких не обмежується національними рамками. В науковій літературі зараз навіть стверджується, що сучасні ТНК не мають конкретної національної належності. Взагалі кінець ХХ – початок ХХІ ст. Характеризується значним посиленням транс націоналізації світової економіки, що є виразом посилення економічної єдності світу та глобалізації економічних процесів.
Тема: Міжнародна валютна система
1. Зміст міжнародних валютних відносин
2. Еволюція міжнародної валютної системи
3. Міжнародні фінансово-економічні організації
|
|
|
1. Зміст міжнародних валютних відносин
Валютно-фінансові відносини – це економічні відносини, які пов’язані з функціонуванням світових грошей та обслуговують різноманітні види господарських зв’язків між країнами. Валютно-фінансові відносини з’явилися разом із зовнішньою торгівлею і пройшли тривалий шлях розвитку. На всьому шляху свого розвитку ці відносини одночасно із зовнішньою торгівлею пов’язані з такими формами економічних зв’язків між державами як вивіз капіталу, надання позик, науково-технічний обмін, міграція робочої сили, туризм та ін. В цілому валютно-фінансові відносини виникають у процесі функціонування грошей у міжнародному платіжному обороті. Справа у тому, що рух товарів, послуг, капіталів і робочої сили з країни в країну опосередковується і супроводжується рухом грошових мас. Для того, щоб упорядкувати цей коло обіг, зробити його законодавчо регульованою нормою створюються міжнародні (регіональні) та світові валютні системи.
Міжнародна валютна система виникла у ХІХ ст. На базі валютних систем окремих країн. З того часу ця система зазнала складну еволюцію, стала формою організації міжнародних валютних відносин, закріплених державними домовленостями.
У сучасних умовах міжнародна валютна система – це сукупність способів, інструментів та міждержавних органів, за допомогою яких здійснюються платежі та розрахунки між державами в межах світового господарства. Валютно-фінансові відносини світового співтовариства випливають з валютної політики, яку проводять держави.
У валютній політиці на світовому ринку переплітаються дві протилежні тенденції. Перша – координація дій. Правлячі кола країн Заходу намагаються домовитися по регулюванню міжнародних розрахунків, забезпечити стійке економічне зростання та стримувати інфляцію. З другого боку, валютна політика часто підкоряється інтересам конкурентної боротьби монополістичних груп даної країни проти їх суперників.
|
|
|
Треба підкреслити, що міжнародні валютні відносини формуються задовго до створення капіталістичного господарства. З розвитком капіталізму, розширенням тенденцій до інтернаціоналізації господарських зв’язків – зростає роль і значення міжнародних валютних відносин. Водночас посилюється їх відносна самостійність.
Розвиток валютних відносин зумовлюється такими об’єктивними передумовами, як: а) вдосконалення міжнародного поділу праці; б) інтернаціоналізація економічного та політичного життя; в) формування на світовому ринку інтернаціональної вартості товарів і послуг; г) розвиток інтеграційних процесів.
Валютні відносини активно впливають на якісні перетворення всього світового господарства в цілому. На забезпечення системної збалансованості й економічної рівноваги світогосподарських зв’язків.
Функціональні структури валютних відносин втілюються в історично конкретних валютних системах. Тому для того, щоб детально зрозуміти суть і зміст валютно-фінансових відносин треба розглянути еволюцію міжнародної валютної системи.
2. Еволюція міжнародної валютної системи
За останні 160 років міжнародна валютна система пройшла три основні етапи та існувала в таких трьох формах: а) золотого стандарту; б) золотовалютного (золотодоларового) стандарту; в) паперово-валютного стандарту або плаваючих валютних курсів.
Система золотого стандарту була юридично оформлена у 1867 р. на міжнародній конференції у Парижі і проіснувала до 20 – 30-х рр. ХХ ст. Суть цієї системи виявлялася у тому, що основою грошового обігу було золото, що виконувало всі п’ять функцій грошей. Основними рисами цієї системи були:
1) наявність фіксованих валютних курсів;
2) встановлення певного золотого змісту національних валют;
3) підтримка державами твердого співвідношення між запасами золота та кількістю грошей в обігу;
4) вільний експорт та імпорт золота;
5) вільний обмін паперових грошей на золоті монети.
При цьому обмінний валютний курс національних паперових грошей розраховувався на основі співвідношення їх золотого вмісту. Наприклад, коли США прирівнювали вартість долара до 25 гр. золота, а Англія фунт стерлінга – до 50 гр., то це означало, що англійський фунт обмінюється на 2 долари.
|
|
|
Система золотого стандарту мала значні переваги, але і певні недоліки. Перевагами були стабільні валютні курси, що зменшували невпевненість і ризик у міждержавних відносинах. Це стимулювало міжнародну торгівлю, котра сприяла розширенню міжнародних економічних відносин. Недоліки: а) окремі держави були позбавлені можливості проводити незалежну державну політику, тому, що коли держава збільшувала бума жну емісію грошей, то реакцією на це був відтік золота за кордон і зменшення золотого запасу в державі; б) така система могла існувати тільки до того часу, поки одна із держав світового співтовариства не вичерпає свого золотого запасу.
Ось чому система золотого стандарту почала руйнуватися ще в період першої світової війни. А економічна криза 1929 – 1933 рр. завдала остаточного удару золотому стандарту як формі грошового обігу.
Система золотовалютного (золотодоларового) стандарту починає формуватися у 30-ті рр. ХХ ст., але юридично закріплюється на міжнародній валютній конференції у 1944 р. у Бреттон-Вудсі (США). Проіснувала ця система х різними модифікаціями до початку 70-х рр. основні принципи функціонування цієї системи:
1. Основним інструментом міжнародних розрахунків є золото і американський долар. Кожна держава встановлювала золотий (доларовий) еквівалент своєї грошової одиниці.
2. Кожна держава зобов’язувалась зберігати курс своєї валюти по відношенню до будь-якої іншої. Курси національних валют строго фіксувалися по відношенню до долара, а їх ринкове відхилення не могло бути більше 1 %.
3. купівлю-продаж золота здійснювали тільки центральні банки за твердою ціною (35 доларів за арійську унцію – 31,1 гр.). Сам долар прирівнювався до золота теж фіксовано – 1 долар дорівнював 0,888 гр. золота.
Бреттон-Вудська валютна система в цілому відіграла стабілізуючу роль у сфері міжнародних валютно-фінансових відносин. Але на шляху виконання доларом функції світових грошей виникли серйозні перешкоди. Це, перш за все, зменшення золотих резервів США, а також нагромадження значних доларових запасів іншими країнами, виникнення дефіциту платіжного балансу США. Виходячи з цього уряд США у 1971 р. заборонив обмін доларів на золото за офіційним курсом. Система золото доларового стандарту припинила своє існування. На зміну їй прийшла дуже складна система плаваючих курсів, або Ямайська валютна система.
|
|
|
У січні 1976 р. на Ямайці, у місті Кінгстоні відбулася нарада представників країн-членів МВФ. Була утворення так звана Ямайська валютна система. ЇЇ основний зміст зводиться до наступного.
1. Проголошена повна демонетизація валютних відносин. Скасовано офіційну ціну на золото та фіксацію золотого вмісту національних грошових одиниць. Знято всі обмеження приватного використання золота. Золото перетворюється на звичайний товар, ціна якого визначається, як і на інші товари, залежно від попиту і пропозиції.
2. Прийнято рішення перетворити СДР – колективну, міжнародну одиницю у головний резервний актив та міжнародний засіб розрахунку і платежу. СДР отримала статус альтернативи як золота, так і долара як міжнародних грошей.
3. були запроваджені „плаваючи” валютні курси національних одиниць При цьому передбачалося регулювання плаваючих валютних курсів.
У сучасних умовах у ході міжнародних розрахунків використовуються колективні валюти, визначені за домовленістю між групою країн. У 1979 р. введена в дію Європейська валютна система в рамках якої почала діяти власна міжнародна розрахунково-кредитна одиниця – ЕКЮ. Вона існувала у вигляді безготівкових запасів на рахунках країн-учасників Європейської валютної системи. 1 січня 1999 р. замість ЕКЮ була запроваджена нова єдина європейська грошова одиниця – євро.
3. Міжнародні фінансово-економічні організації
Розвиток економічного співробітництва, фінансово-кредитних відносин між країнами світу обумовило виникнення ряду фінансово-кредитних організацій, метою яких є забезпечення функціонування валютної системи, створення умов для стабілізації усієї світової економіки. Такі організації створювалися і створюються на основі міждержавних угод.
До найважливіших організацій у міжнародній економічній сфері належить Міжнародний валютний фонд (МВФ), штаб-квартира якого знаходиться у Вашингтоні. МВФ – це наднаціональна валютно-кредитна організація. Він створений за рішенням міжнародної валютної конференції у Бреттон-Вудсі у 1944 р. як спеціалізована представницька організація ООН, але почав працювати МВФ 1 березня 1947 р.
|
|
|
За статутом – метою МВФ є сприяння міжнародному валютному співробітництву, підтримка рівності платіжних балансів членів фонду. Цей фонд створює можливості для зростання і збалансування міжнародної торгівлі, покращення економічного клімату в окремих країнах та стабілізації світового господарства в цілому. МВФ видає короткострокові кредити країнам-членам фонду для покриття тимчасового дефіциту їх платіжного балансу, на ліквідацію валютних обмежень, надає також консультативну допомогу з фінансових та валютних питань.
МВФ – організація акціонерного типу. Його ресурси формуються за рахунок внесків країн-учасників. Для кожної країни встановлюється квота, розмір якої визначається відповідно з часткою країни у світовій торгівлі й кожні 5 років переглядається. При цьому 22,4 % країна вносить у вільно конвертованій валюті, а решту – у національній валюті. Кількість голосів країни-учасниці залежить від розміру її внеску у бюджет фонду.
У 1947 р. членами МВФ було 49 країн, а його основний капітал складав 7,7 млрд. доларів, зараз у його складі 170 країн, статутний фонд – 210 млрд. доларів США. Україна прийнята у члени МВФ у вересні 1992 р., стала його 167 членом.
Поряд із Міжнародним валютним фондом великою міжнародної фінансово-економічною організацією є Світовий банк, який об’єднує чотири окремі фінансові установи: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародна асоціація розвитку (МАР) та багатостороннє агентство гарантії інвестицій (БАГІ).
Міжнародний банк реконструкції та розвитку був створений одночасно з МВФ. Його членами можуть бути лише члени МВФ. Первісний капітал МИРР 10 млрд. доларів США (100 тисяч акцій по 100 тис. доларів кожна).акції розподіляються між членами організації відповідно до їх квот у МВФ.
МИРР – це найбільша в світі фінансово-кредитна організація, що надає довгострокові кредити під державні програми тільки урядам, або центральним банкам держави. МИРР фінансує пріоритетні державні програми у галузі енергетики, імпорту обладнання для розвитку добувної промисловості, інвестиційні проекти для нафто- та газопроводів, модернізацію підприємств тощо. Рішення про надання кредиту тій чи іншій країні приймається на основі експертних оцінок МВФ, та оцінок ефективності проектів, яку робить експертна комісія Світового банку. При чому у прийнятій умові кредитування передбачається, що уряд, якому надається кредит, повинен гарантувати його відшкодування. Строк виплати кредитів 15 – 25 років, а період відстрочки складає – 3 – 5 років. Проценти по кредиту встановлюються на рівні процентних ставок міжнародних ринків капіталу. Держава, що одержує кредит, повинна підтвердити цільове використання кредиту, відповідно з метою проекту, що кредитується.
Україна, як член МВФ, стала й членом Світового банку. ЇЇ квота 10678 акцій на суму 1.3 млрд. доларів. Це дає можливість нашій державі залучати кредити, іноземні інвестиції для структурної перебудови економіки, сприяє інтеграції України у світове господарство. Функцію координації технічної та фінансової допомоги Україні здійснює регіональне представництво Світового банку в Україні, що знаходиться в м. Києві.
МФК створена з метою фінансування приватного підприємництва. МАР фінансує країни, що розвиваються, і, зокрема надає кредити їхнім урядам, а також державним і приватним організаціям під урядові гарантії. БАГІ сприяє потокам прямих іноземних інвестицій у країни, що розвиваються, пропонуючи їм страхування від некомерційного (політичного) ризику і надаючи інформаційні і консультативні послуги країнам-членам щодо залучення прямих іноземних інвестицій.
Іншою банківською регіональною установою є Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), засновником якого є 42 держави та дві міжнародні організації: Комісія ЄС та Європейський інвестиційний банк. ЄБРР створений для сприяння економічним реформам у країнах Східної Європи та колишнього СРСР. Він розпочав фінансові операції у квітні 1991 р. із статутним капіталом 12 млрд. доларів США. У кредитуванні ЄБРР віддає перевагу недержавним структурам господарювання.
Завданням ЄБРР є створення в постсоціалістичних країнах конкурентноспроможної про промисловості, розвиток взаємовигідних зв’язків між країнами Європи, надання кредитів під великі проекти в галузях енергетики, транспорту, зв’язку, охорони навколишнього середовища та ін. Цей міжнародний банк сприяє формуванню в цих країнах сучасних ринкових структур, створенню законодавчої бази, впорядкуванню валютного регулювання тощо. Це сприятиме розширенню економічного співробітництва між країнами Європи. В Україні пріоритетними проектами фінансування ЄБРР є конверсія, розвиток сільського господарства, приватизація, транспорт, телекомунікації, охорона навколишнього середовища.
|
|
|
