 |
2.2. Результати психологічного дослідження та їх обговорення
|
|
|
|
2. 2. Результати психологічного дослідження та їх обговорення
Для того, щоб виявити тих учнів, які схильні до аутоагресії ми запропонували їм заповнити картки ризику суїцидальності. Проаналізувавши усі картки 98 досліджуваних ми виявили 32 учня, які схильні до аутоагресії.
Наступним нашим етапом було проведення методики «Виявлення схильності до відхиленої поведінки» за методикою А. Н. Орела для того, щоб виявити чи є відмінності між групою у яку ввійшли учні до 14 років і групою в якій учням більше 16 років. Для цього ми обрали лише одну шкалу (шкала схильності до самопошкоджуючої і саморуйнуючої поведінки) Отримані результати ми відобразили в таблиці 2. 1.
Таблиця 2. 1
Рівні вираженості схильності до самопошкоджуючої і саморуйнуючої поведінки (%)
| Рівні | Вікові піки | |
| до 14 років | після 16 років | |
| Низький | ||
| Високий | ||
З таблиці 2. 1 ми можемо побачити, що в групі до 14 років на низькому рівні самопошкоджуючої і саморуйнуючої поведінки 78% (14 учнів від загальної кількості досліджуваних), а на високому рівні самопошкоджуючої і саморуйнуючої поведінки 22% (4 учня від загальної кількості досліджуваних). А в другій групі де віковий пік становить після 16 років на низькому рівні самопошкоджуючої і саморуйнуючої поведінки 86% (12 учнів від загальної кількості досліджуваних), а на високому рівні самопошкоджуючої і саморуйнуючої поведінки 14% (2 учня від загальної кількості досліджуваних).
Далі ми робили порівняльний аналіз схильності до самопошкоджуючої і саморуйнуючої поведінки, дані якого відображені в таблиці 2. 2.
Таблиця 2. 2
Порівняльний аналіз схильності до самопошкоджуючої і саморуйнуючої поведінки (%)
|
|
|
| Рівні | Вікові піки | φ | Р | |
| до 14 років | після 16 років | |||
| Низький | 4, 51 | 0, 01 | ||
| Високий | 3, 34 | 0, 01 | ||
З таблиці 2. 2 що по шкалі схильності до самопошкоджуючої і саморуйнуючої поведінки на низькому рівні φ =4, 51, а Р=0, 01 і це свідчить про те, що ми маємо достовірні відмінності. Причиною цього може бути те, що велику роль тут відіграють соціально-психологічні детермінанти аутоагресивної поведінки. Але на кожного досліджуваного який має схильність до аутоагресії впливають різні соціально-психологічні детермінанті.
По шкалі схильності до самопошкоджуючої і саморуйнуючої поведінки на високому рівні φ =3, 34, а Р=0, 01 і тут ми також маємо достовірні відмінності. З вищесказаного можна говорити про те, що тут також відіграють велику роль вікові піки. Адже якщо для молодшої групи учнів характерні одні соціально-психологічні детермінанти аутоагресивної поведінки, то для групи в якій учням після 16 років важливу роль відіграють зовсім інші детермінанти.
Отже, дослідивши і провівши порівняльний аналіз схильності до самопошкоджуючої і саморуйнуючої поведінки, ми можемо говорити про те, що між двома групами (групою до 14 років і групою після 16 років) існують суттєві відмінності і достовірність результатів Р=0, 01 як по низькому так і по високу рівнях. Ми отримали саме такі результати можливо тому, що для різних вікових груп характерні різні фактори, які впливають на схильність до аутоагресії (якісь психічні розлади; психотравмуючі або екстремальна ситуація, стан здоров’я, спілкування із значущим оточенням або сімейні негаразди).
Далі ми проводили методику «Визначення ризику суїцидальності». За допомогою цієї методики ми виявили, які саме соціально-психологічні детермінанти впливають на аутоагресивну поведінку учнів, саме які ми відобразили в таблиці 2. 3.
Таблиця 2. 3
Порівняльна таблиця середніх показників детермінант аутоагресивної поведінки
|
|
|
| Соціально-психологічні детермінанти | Середнє значення в групі до 14 років | Середнє значення в групі після 16 років |
| Психічні розлади | 18, 9 | 12, 8 |
| Психотравмуюча ситуація | 18, 2 | 13, 6 |
| Спадкова суїцидальність | 14, 1 | 13, 2 |
| Соціальне оточення | 21, 4 | 16, 5 |
| Стан здоров’я | 13, 3 | 18, 6 |
| Характер спілкування із референтним оточенням | 19, 9 | 13, 6 |
| Сімейні негаразди | 15, 5 | 23, 7 |
З таблиці 2. 3 коли ми порівняли середні показники детермінант аутоагресивної поведінки між двома віковими групами (до 14 років і після 16 років), визначили, що детермінанта «психічні розлади» більше переважає у учнів до 14 років, так як у старшій віковій групі формуються захисні механізми.
По детермінанті «Психотравмуюча ситуація» середнє значення переважає у групі до 14 років, так як вони ще не зовсім готові до тяжких перепон.
По детермінанті «Спадкова суїцидальність» середнє значення переважає у групі до 14 років.
По детермінанті «Соціальне оточення» середнє значення переважає у групі до 14 років, так як для них важливі підтримка оточуючих людей.
По детермінанті «Стан здоров’я» переважає у групі після 16 років, так як у такому віці вже проявляються багато хвороб.
По детермінанті «Характер спілкування із референтним оточенням» переважає в групі до 14 років, адже їм важливо, щоб їх розуміли і підтримували.
По детермінанті «Сімейні негаразди» середнє значення переважає у групі після 16 років, так як на цей момент припадає багато розлучень, сварок і т. д.
Далі в таблиці 2. 4 ми зробили порівняльний аналіз рівней вираженості ризику суїцидальності.
Таблиця 2. 4
|
|
|
