Загальна характеристика небезпек

При загальній площі України в 603,0 тис.км² (3% колишнь­ого Союзу) на її території було зосереджено порядку 23% про­мислового потенціалу колишнього СРСР, що обумовило 10-15 кратне збільшення техногенного навантаження, в першу чергу за рахунок випереджаючого розвитку енерго-ресурсномістких галузей: гірничої, хімічної, аграрної, водно-меліоративної, мета­лургійної та інш.

Оцінки фахівців свідчать, що в межах України:

—повністю використані ресурси поверхневих вод. Зарегульовано р. Дніпро та побудовано до 27 тис. різних водосховищ та ставків;

—розорено до 70% території;

—вплив гірничих робіт охопив до 6%, забудови — до 8-10% площі держави.

Про регіональні масштаби змін довкілля найбільш повно свідчить розвиток екзогенних (приповерхневих) геологічних процесів: зсувів (до 17,4 тис. об'єктів), карстових провалів (порядку 5,5 тис. форм), підтоплення в окремі періоди до 1,5-2,0 млн. га. (в тому числі станом на 1997 р. більш 1200 промислово-міських агломерацій), рис. 5.1, 5.2.

Занепокоєння вик­ликає зростання за ос­танні 25-30 років цих процесів в 3-5 разів пе­реважно за техноген­них причин. Як на­слідок — економічні збитки перевищують 1,0—1,5 млрд. грн. щорічно.

За умов інтенсивно­го функціонування про­мисловості України до 90-х років минулого століття, техногенне по­рушення та забруднен­ня довкілля кожні 8— 10 років зростало прак­тично у 2 рази. Побудо­вано велику кількість потенційно небезпечних об'єктів. Таким чином, можна вважати, що за 50 повоєнних років рівень техно­генного впливу на довкілля в межах України зріс в 50-60 разів. Результат — не тільки отримання деяких благ, але і розвиток сучасних та майбутніх соціально-екологічних криз.

Паспортизація ПНО в Україні із застосуванням сучасної ме­тодології визначення ризику, що створює об'єкт, дотепер не за­вершена. Перелік (за попередніми даними) потенційно небез­печних об'єктів та інших джерел з найбільшим ризиком ви­никнення надзвичайних ситуацій наведено в табл. 5.1.

Високе техногенно-екологічне навантаження негативно відби­лося на здоров'ї і середній тривалості життя населення. Розра­хунки показують, що рівень геохімічного забруднення міст та регіонів (м. Маріуполь, Київська, Кримська, Одеська області та інш.) спричиняє відносне скорочення життя на 1,0-1,5 роки. Воно еквівалентне радіаційному навантаженню порядку 1 бер/людина*рік (безумовне обов'язкове відселення з зони впливу Чорно­бильської АЕС починається з дози 0,5 бер/людина*рік). Про­мислово-міські агломерації й аграрні регіони України мають значно вищі рівні техногенно-екологічного ризику, ніж більша частина зони впливу Чорнобильської аварії.

Наслідком зростання забрудненості поверхневих вод та ґрунтів є погіршення якості до 10% ресурсів прісних підземних вод (Донбас, Крим, Причорномор'я). Головним джерелом госпо­дарчо-питного водопостачання є ресурси р. Дніпро, якими корис­тується до 32-35 млн. людей (70 відсотків населення). Значна частина його басейну забруднена радіонуклідами, нафтопродук­тами, важкими металами та інше. Високе техногенне наванта­ження мають також ріки Дністер, Сіверський Донець та інш. За оцінками міністерства здоров'я до 70-80% інфекційних захво­рювань та їх зростання в останні 5-10 років пов'язані з викори­станням господарчо-питних неякісних вод поверхневих джерел. Підтоплення ґрунтовими водами населених пунктів та сільгоспугідь набуло масштабів загальнодержавної надзвичай­ної ситуації. Від цього лиха в 1997 р. постраждали 234 міст і 324 селищ міського типу (смт). Більш ніж у 24 містах підтоп­лені площі перевищують 1000 га. Загальна площа земель, що підтоплюються в містах і смт, перевищує 171 тис га. В зоні по­тенційного підтоплення знаходиться ще понад 150 тис. га забу­дованих територій. За період з 1980 по 1997 рік площі підтопле­них земель в містах збільшились у 2 рази і в 2,7 рази збільши­лась кількість населених пунктів, де воно було зафіксовано.

Техногенний вплив є одним із основних чинників в активі­зації процесів карстоутворення. Ці процеси розвиваються на 60% території держави, у т.ч. на 27% територій проявляється відкритий карст. Найбільш постраждали від цих процесів Во­линська (20,2 тис.км2), Тернопільська (13,8), Вінницька (11,3), Миколаївська (19,0), Рівненська (19,6), Донецька (21,2), Лугансь­ка (16,0), Хмельницька (16,0), Львівська (14,0), Івано-Франківсь­ка (13,9) області та Республіка Крим — 16,7 тис. км². Карстові процеси пов'язані з розвитком гірничорудної, гірничодобувної, металургійної промисловості, розробкою родовищ вугілля, нафти, газу, сірки, калійної та кам'яної солі. В останні роки під дією техногенних чинників карстові процеси почали активно прояв­лятися у місцях, де раніше можливість їх проявлення не врахо­вувалась.

В районах відкритої розробки соляних родовищ Прикарпаття різко активізувались карстоутворювальні процеси на Домбровському кар'єрі Калуш-Голинського калійного району, на Солотвинському і Стебниківському родовищах, на Долинському, Болехівському і Моршинському родовищах при відкачці соля­них розсолів. Особливо великі, майже катастрофічні масштаби карстоутворення відмічені на Язівському родовищі сірки у ра­йоні Яворівського гірничо-хімічного заводу. За останні 20 років зареєстровано до 1000 випадків утворення карсту, причому в ос­таннє п'ятиріччя карстопровальні явища почали інтенсивно про­являтися в зонах поселень (с. Шкло, Малошковичі, Берцихів, Воля Старицька, санаторій "Шкло"). Процес карстопроявлень відміче­но на Тлумачському родовищі сірки — до 150 вирв на 1 км². На Миколаївському цементному заводі інтенсивна розробка кар'є­ру викликала зростання існуючих і утворення нових чисельних карстових форм: уражені пасовиська, сільськогосподарські угід­дя, насосні станції у с Піски та Димівка, постраждала ділянка залізничної колії Львів-Стрий, деформовані опори ЛЕП, шламоп­ровід, автомобільна дорога, розірвано газопровід середнього тиску. У Закарпатті активізація карстового процесу викликана роз­робкою родовища солі у Солотвині шахтним способом, що призвело до сильної (більше 50%) ураженості території, особливо у районах с.Новоселиця і Теребля.

Карстоутворення є проблемою для Донецького басейну. За попередніми оцінками у Донбасі швидкість карстування під дією регіонально-техногенного впливу зросла у 1,5-3 рази, а у зонах локально-техногенного впливу (дренаж, гірничі роботи, водовідве-дення і таке інше) у 5 і більше разів.

На сьогодні Україна за насиченістю території промисловими об'єктами у декілька разів перевищує розвинені європейські краї­ни. Майже третину з них становлять потенційно небезпечні

підприємства, пов'язані з виробництвом, переробкою та зберіган­ням сильнодіючих отруйних, вибухонебезпечних і вогненебезпеч­них речовин. Цілі промислові регіони являють собою зони з над­звичайно високим ступенем ризику виникнення аварій та ката­строф техногенного походження. Ризик постійно зростає, оскіль­ки рівень зносу обладнання більшості промислових підприємств наближається до критичного. Внаслідок промислового спаду дія НС техногенного характеру зменшилась і саме час прийняття принципових змін щодо впровадження наукової методології про­гнозування та запобігання виникненню надзвичайних ситуацій.