Про можливість поширення принципів ІАБ на інші сфери життєдіяльності

Проблеми ризику і людського чинника найбільш детально й обґрунтовано розробляються в галузях з високою ціною помилки при виникненні надзвичайних ситуацій, насамперед в авіації й атомній енергетиці. Зокрема, в авіації концепція забезпечення без­пеки польотів є основною метою діяльності Міжнародної асоціації цивільної авіації. Виходячи з єдиного теоретичного базису визна­чення ризику виникнення надзвичайних ситуацій на виробництві й у побуті, ці концепції одержали визнання в розвинутих країнах, зокрема США, при рішенні проблем безпеки в суспільстві. Теорія ризику досить повно розроблена для спеціальної техніки і про­цесів. Однак у практику в Україні вона не ввійшла. Наявність окремих друкованих праць скоріше виключення, що не поліпшує ситуації. Унаслідок цього суспільство несе надзвичайно великі збит­ки, люди розплачуються власним життям і здоров'ям, знижується якість їхнього життя. Широке впровадження теорії і практики безпеки передових технологій у різні сфери громадського життя матиме значний соціально-економічний ефект.

Криві, аналогічні представленій на рис. 7.2, можуть бути по­будовані для будь-якого ризику небезпечного для людини чи на­вколишнього середовища чинника (відповідно їх визначенню в ст. 1 Закону про ОПН). Аналогічна методологія може бути зас­тосована і для природних стихійних явищ, наприклад: повеней, ураганів, злив, підтоплень і т.д. Так, для повеней внаслідок опадів, діаграма повинна бути побудована в осях: "імовірність — Р — Е евакуйовані (потерпілі)". Як припустимі тут, можуть бути, на­приклад, такі паводки, з якими населення може справитися за допомогою аварійно-рятувальної служби МНС. Вибір припусти­мого ризику — не проста задача, до неї ми будемо повертатися неодноразово. Пропоноване рішення — взяти за основу ризик, з яким справляється місцева служба МНС — може бути першим наближенням для розрахунку припустимих ризиків для всіх потенційно небезпечних ситуацій, тому що в цьому випадку ми враховуємо життєвий досвід і сформовану практику.

Отже, відповідно до Класифікатора надзвичайних ситуацій в Україні [20], таким може бути "НС 2041" — загроза життю лю­дей, якщо потрібна термінова евакуація до 500 чоловік. Допус­каємо таку ситуацію 1 раз у два роки, тобто з імовірністю 0.5.

Тоді припустимий ризик евакуації буде:

R_е = Р*Е = сопst = 250 чоловік.

З таким припустимим ризиком ми одержимо, що можлива евакуація Е = 25 000 чоловік з імовірністю Р = 0,01, чи раз у сто років. Відповідна діаграма зображена на рис. 7.4.

Якщо фактична імовірність таких (великих) паводків значно більша, наприклад, Р = 0,2, один раз у 5 років, то тоді умова прий­нятого нами припустимого ризику не виконується і повинні бути прийняті заходи щодо розробки і посилення захисних систем, на­приклад, побудовані дамби. Це і є управління ризиком. Ставлячи задачу управління ризиком, держава гарантує громадянам захист і збереження здоров'я при впливі шкідливих чинників.