Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру

Порядок розслідування та обліку нещасних випадків вироб­ничого характеру проводиться відповідно до Закону України "Про охорону праці" та вивчається у відповідному курсі. Обов'язки власника або уповноваженого ним органу щодо розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві встановлюються Кодексом законів про Працю (КЗПП). Власник або уповноважений ним орган повинен прово­дити розслідування та вести облік нещасних випадків, професій­них захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України. Нижче наводиться короткий опис розслідування та ведення обліку нещасних ви­падків невиробничого характеру.

Загальні питання

Порядок визначає механізм розслідування та ведення обліку нещасних випадків невиробничого характеру, які сталися з гро­мадянами України, іноземцями та особами без громадянства на території України. Під нещасними випадками невиробничого характеру слід розуміти не пов'язані з виконанням трудових обов'язків травми, у тому числі отримані внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою, отруєння, самогубства, опіки, обмороження, утеплення, ураження електричним струмом, блискавкою, травми, отримані внаслідок стихійного лиха, контакту:І тваринами тощо (далі — нещасні випадки), які призвели до ушкодження здоров'я потерпілих. Розслідуванню згідно з цим Порядком підлягають нещасні випадки, що сталися під час:

1) прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству, установі або організації (далі — організації) і не використовувався в інтересах цієї організації;

2) переміщення повітряним, залізничним, морським, внутрішнім водним, автомобільним транспортом, в електротранспорті, метрополітені, на канатній дорозі, фунікулері та на інших видах транспортних засобів;

3) виконання громадських обов'язків (рятування людей, за­хист власності, правопорядку тощо, якщо це не входить до служ­бових обов'язків);

4) виконання донорських функцій;

5) участі в громадських акціях (мітингах, демонстраціях, агі­таційно-пропагандистській діяльності тощо);

6) участі у культурно-масових заходах, спортивних змаганнях;

7) проведення культурних, спортивних та оздоровчих заходів, не пов'язаних з навчально-виховним процесом у навчальних закладах;

8) використання газу у побуті;

9) вчинення протиправних дій проти особи, її майна;

10) користування або контакту із зброєю, боєприпасами та вибуховими матеріалами;

11) виконання робіт у домашньому господарстві, використан­ня побутової техніки;

12) стихійного лиха;

13) перебування в громадських місцях, на об'єктах торгівлі та побутового обслуговування, у закладах лікувально-оздоровчо­го, культурно-освітнього та спортивно-розважального призначення,

в інших організаціях.

Факт ушкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку вста­новлює і засвідчує лікувально-профілактичний заклад. Документом, який підтверджує ушкодження здоров'я особи, є листок не­працездатності чи довідка лікувально-профілактичного закладу. І нещасні випадки розслідуються незалежно від того, чи був потер­пілий у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння.

Розслідування нещасних випадків

Розслідування нещасних випадків проводиться з метою виз­начення їх обставин та причин. На підставі результатів розслі­дування розробляються заходи щодо запобігання подібним ви­падкам, а також щодо вирішення питань соціального захисту потерпілих. У процесі розслідування беруться до уваги листок І непрацездатності чи довідка лікувально-профілактичного закладу, а також пояснення потерпілого та свідчення очевидців. Розслідування нещасних випадків із смертельним наслідком, групових нещасних випадків у разі смерті хоча б одного з потерпілих, нещасних випадків, пов'язаних із заподіянням тілесних і ушкоджень іншою особою, а також нещасних випадків, які ста­лися внаслідок контакту із зброєю, боєприпасами та вибуховими матеріалами, проводиться органами внутрішніх справ або проку­ратури. Районна держадміністрація (виконавчий орган міської, районної у місті ради) протягом доби з часу надходження від лікувально-профілактичного закладу повідомлення про нещас­ний випадок (за винятком нещасних випадків із смертельним наслідком) приймає рішення щодо утворення комісії з розсліду­вання нещасного випадку. У разі звернення потерпілого або осо­би, яка представляє його інтереси (якщо не надходило повідом­лення від лікувально-профілактичного закладу про нещасний випадок), районна держадміністрація (виконавчий орган міської,

|| районної у місті ради) приймає рішення щодо необхідності про­ведення розслідування і визначення організації, яка повинна проводити розслідування, та направляє її керівнику копію рішен­ня. Нещасні випадки (за винятком групових), які сталися з пра­цюючими особами, розслідуються комісією, утвореною організа­цією, де працює потерпілий, у складі голови комісії — посадова особа, яку визначає керівник організації, і членів комісії — ке­рівника відповідного структурного підрозділу, представника проф­спілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноваженого трудового колективу, якщо потерпілий не є членом проф­спілки. Розслідування нещасного випадку проводиться протя­гом 10 календарних днів після утворення комісії. У разі потре­би цей термін може бути продовжений керівником органу (орган­ізації), який призначив розслідування. За результатами розслідування нещасного випадку складається акт за формою НТ (не виробничий травматизм, який затверджується керівником органу (організації), що проводив розслідування. Організація, які відповідальна за безпечну життєдіяльність населення на території чи об'єкті, де стався нещасний випадок, здійснює запропоновані комісією, що проводила розслідування, заходи щодо усу­нення причин подібних випадків. Про здійснення зазначених заходів керівник організації у письмовій формі повідомляє районну держадміністрацію (виконавчий орган міської, районної у місті ради) у термін, зазначений в акті за формою НТ.