Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!
МегаЛекции

Страхування вантажів




Страхування вантажів – один з найпоширеніших видів страхових операцій. Його умови в усьому світі характеризуються уніфікованістю та опрацьованістю, тому вони широко застосовуються і на українському стра­ховому ринку. Серед умов торговельних угод, які визначаються ІNCOTERMS -2000 широко застосовуються типи CІF, CAP, FOB, FAS. За угодою CІF (вартість, страхування, фрахт) продавець зо­бов’язується заст­рахувати вантаж від транспортних (морських, автомобільних, авіацій­них, залізничних) ризиків на весь час перевезення до моменту передачі його покупцеві. Угоди CAF (вартість, фрахт), FOB ("вільний на борту") та FAS ("вільний вздовж судна") передбачають, що обов’язок страхування вантажу лежить на покупцеві. При перевезенні вантажів наземним транспортом також за­стосовуються умови DAF ("Поставка до кордону"), за якою продавець страхує вантаж до кордону, а покупець – в межах своєї країни.

Отже, страхувальником по цьому виді страхування є особа, яка має страховий інтерес у вантажі: відправник або одержувач; об’єктом страхування є вантаж, перевезення якого зу­мовлюється економічними взаємовідносинами сторін.

Умови страхування вантажів базуються на правилах морського страхування (CARGO), що сформувалися значно раніше. Відмінність полягає у ви­значенні специфічності ризиків, які виникають у разі експлуатації цих засобів перевезення.

Страхування вантажів в Україні здебільшого передбачає такі варіанти стандартних умов страхового покриття:

· з відповідальністю за всі ризики (припускає відшкодування збитків від ушкодження або повної загибелі всього або частини майна, що виникають від будь-яких причин (крім особливо застережених нижче), а також необхідні й доцільні витрати по рятуванню й збереженню вантажу, по попередженню подальших його ушкоджень);

· з відповідальністю за часткову аварію (відшкодовуються збитки, виниклі через пожежу, блискавку, бурю, вихор і інші стихійні лиха, катастрофу або зіткнення перевізних засобів або удар їх об нерухомі предмети, посадка судна на мілину, провал мостів, вибух, ушкодження судна льодом, пропажі транспортного засобу без вісті, нещасного випадку при навантаженні, укладанні, вивантаженні, загальну аварію, а також усі необхідні й доцільні зроблені витрати по рятуванню вантажу та зменшенню збитку);

· без відповідальності за пошкодження, крім випадків загибелі (відшкодовуються збитки тільки від повної загибелі всього або частини вантажу, а збитки від ушкодження вантажу відшкодовуються лише у випадках катастрофи або зіткнення, пожежі або вибуху на транспортному засобі);

· з відповідальністю за окремі ризики.

Перші три відповідають міжнародним правилам страхування вантажів, які йменуються застереження " A ", " B " і " C " Інституту Лондонських Страховиків по страхуванню вантажів відповідно. Щодо їх застосування, то в літературі наводяться дані, що найбіль­шою популярністю користуються застереження "А" (понад 80 % укладених полісів), застереження "С" – близько 15 %, застереження "В" застосову­ються не більш як в 5 % договорів. Така світова тенденція характерна й для вітчизняного страхового ринку.

Умови страхування вантажів при перевезенні авіатранспортом збігаються із застереженнями типу "А" згідно з полісом Ллойда – Іnstіtute cargo clauses (Aіr) за винятком обставини, що притаманні лише для морських перевезень (загальна аварія, змивання вантажу хвилею тощо). У світовій практиці широко застосовується також поліс Ллойда з переве­зення вантажів наземним транспортом (Lloyd’s goods іn transіt polіcy), що при бажанні може включати і страхування відповідальності вантажоперевізника. За ним вантажі страхуються на умовах "з відповідальністю за усі ризики" на період перевезення й зберігання на складі до 72 год.

У страхуванні вантажу використовується специфічний термін загальної аварії (англ.: general average) – страхування збитків, витрат і втрат від загальної небезпеки, що загрожує транспортному засобу, вантажу й фрахту одночасно. У цьому випадку можуть бут здійснені дії, спрямовані на загальне рятування транспорту й вантажу, які приведуть до збитку для окремих осіб – власників вантажу. У цьому випадку збиток і витрати від загальної аварії розкладаються на власників вантажів, транспортного засобу й фрахту пропорційно їхній вартості.

Вантаж приймається на страхування в сумі, заявленій страхувальником, але не більше вартості, заявленої в товаросупроводжувальних документах.

Договір страхування може бути укла­дений на окремий рейс або на певний строк. Страхування на строк відбувається за Генеральним полісом, який забезпечує страховий захист всіх вантажів, отриманих або відправлених страхувальником протягом цього строку.

Страховий тариф залежить від інформації, що міс­титься в заяві страхувальника, а саме:

· виду вантажу (точна назва, тип пакування, число місць та вага);

· виду транспортного засобу та його характеристик;

· способу відправлення вантажу (відкритим способом, навалом, вид тари тощо);

· маршруту перевезення;

· типу страхової відповідальності;

· наявності охорони.

Договір страхування вантажів може бути укладений не тільки в інтересах самого страхувальника (так зване "страхування за свій рахунок"), але й в інтересах іншої особи ("страхування за чужий рахунок"). На відміну від інших видів страхування, права й обов’язки за договором страхування вантажів можуть передаватися страхувальником без відома страховика іншій особі. Це має дуже важливе значення в міжнародній торгівлі.

За поширеною у світі страховою практикою розмір збитку щодо страхування вантажів визначається аварійним комісаром (диспашером), який є представником страховика. Збиток відшкодовується відповідно до принципів пропорційної (частковий) відповідальності, тобто виходячи з вартості загиблого (зниклого) і ступеня ушкодження збереженого вантажу.

Страхове відшкодування у випадку втрати фрахту здійснюється за принципом "єдиної" відповідальності у сумі фактичних видатків страхувальника, які визначаються множенням узгодженої добо­вої суми фрахту на кількість днів аварійного простою, зменшену на 3 неповні доби але не більш як за 180 днів аварійного простою (якщо договором не встановлено інше). Період аварійного простою починається з моменту настання стра­хового випадку, включає час рятувальних операцій, перенаправлення до місця ремонту (якщо страховий випадок привів до переривання рейсу) та ремонту й усунення пошкоджень, що виникли внаслідок страхового випадку. Термін давності за ризиком утрати фрахту внаслідок простою під час ремонту й усунення пошкоджень, яких було завдано в результаті страхо­вого випадку, складає 24 місяці з моменту закінчення строку страхування. Не відшкодовуються збитки від втрати фрахту в разі повної загибелі (фактичної або конструктивної) транспортного засобу.

Не відшкодовуються збитки, що сталися внаслідок:

· воєнних, піратських дій, громадянської війни, народних заворушень, конфіскації, реквізиції, арешту або знищення вантажів на вимогу влади;

· прямого або непрямого впливу атомного вибуху, радіації або радіоактивного зараження;

· наміру або грубої недбалості страхувальника або вигодонабувача, а також внаслідок порушення ким-небудь із них установлених правил перевезення, пересилання й зберігання вантажів;

· впливу температури, трюмного повітря або особливих властивостей і природних якостей вантажу;

· невідповідного впакування вантажів і відправлення вантажів в ушкодженому стані;

· вогню або вибуху внаслідок навантаження з відома страхувальника і без відома страховика пожежо- та вибухонебезпечних речовин;

· недостачі вантажу при цілості зовнішнього впакування;

· ушкодження вантажу гризунами й комахами;

· уповільнення доставки вантажу й падіння цін;

· інші непрямі збитки страхувальника, крім тих випадків, коли за умовами страхування такі збитки підлягають відшкодуванню в порядку загальної аварії.

За згодою сторін такі ризики можуть бути застраховані за додаткову плату.

Поделиться:





Читайте также:





Воспользуйтесь поиском по сайту:



©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...