Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Страхування відповідальності власника транспортних засобів

Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів здійснюється на випадок настання негативних наслідків у результаті дорожньо-транспортної пригоди (ДТП).

Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів у більшості країн світу належить до обов'язкових видів страхування, що зумовлюється кількома обставинами:

1. транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки;

2. такі цивільно-правові відносини стосуються всього суспільства, мають масовий характер;

3. навіть коли встановлено цивільну відповідальність власника транспортного засобу, немає гарантії, що потерпілому своєчасно та повністю буде відшкодовано збитки, насамперед у зв'язку з відсутністю достатніх коштів у власника (водія) транспортного засобу.

Цей вид страхування в Україні регламентується Положенням про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 р. № 1175.

Довідка. В "Ллойді" був застрахований перший надзвуковий автомобіль. Поліс включав покриття всіх ризиків у процесі транспортування боліда в Неваду і під час його перебування на полігоні, а також страхування пілота від нещасного випадку. Цікаво, що страхування поширювалося лише на машину з увімкненим двигуном. Тим самим страховик знімав із себе відповідальність за сумнівні експерименти з перевищенням швидкості руху.

Дія Положення поширюється на нерезидентів і резидентів — власників транспортних засобів, які експлуатують на вулично-дорожній мережі загального користування, за винятком засобів, власники яких застрахували цивільну відповідальність у державах, з уповноваженими організаціями зі страхування цього виду відповідальності, з якими Моторне (транспортне) страхове бюро України уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Суб'єктами обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів є:

Ø страховики;

Ø Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ);

Ø страхувальники;

Ø треті особи.

Його діяльність регламентується Положенням про Моторне (транспортне) страхове бюро України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 р. №1175, а з 2001 р. — Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" (ст. 13).

Страховики можуть входити до Моторного бюро на правах повних або асоційованих членів. Здійснювати обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів мають право тільки повні його члени. Членами МТСБУ є 90 страхових компаній.

Об'єктом страхування є цивільна відповідальність власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам унаслідок ДТП, а саме здоров'ю або життю фізичних осіб, їхньому майну та майну юридичних осіб.

Страховиками є юридичні особи — резиденти України, які отримали в установленому порядку ліцензію на здійснення страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів.

Страхувальники — власники транспортних засобів.

Треті особи — фізичні та юридичні особи, яким заподіяна шкода транспортним засобом унаслідок ДТП.

Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) — юридична особа, створена згідно з чинним законодавством на основі свого Статуту, погодженого з Укрстрахнаглядом та затвердженого в установленому законодавством порядку, з метою забезпечення платоспроможності страховиків (які отримали право здійснювати обов'язкове страхування відповідальності власників транспортних засобів) і здатності їх виконувати свої зобов'язання перед страхувальниками.

Відшкодуванню страховиком підлягає пряма шкода, заподіяна третій особі під час руху транспортного засобу за умови, що встановлено причинний зв'язок між рухом транспортного засобу та заподіяною ним шкодою.

Страховим випадком вважається дорожньо-транспортна пригода, що сталася з участю транспортного засобу страхувальника, внаслідок якої настає його цивільна відповідальність за заподіяну шкоду майну, життю чи здоров'ю третіх осіб.

За цим видом страхування в Україні діють два види договорів:

Ø звичайні;

Ø додаткові.

Звичайний договір — договір, що укладається з власником транспортного засобу, зареєстрованого в Україні або тимчасово ввезеного на її територію для користування.

Додатковий договір — договір, що діє на території держав, зазначених у страховому полісі, на умовах, встановлених у цих державах відповідно до угод, укладених Моторним страховим бюро з відповідальними уповноваженими організаціями страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Величина страхової суми та розміри страхових платежів встановлюються Кабінетом Міністрів України і можуть змінюватися не пізніше ніж за два місяці до початку нового календарного року за поданням Уповноваженого органу.

Страхування автоцивільної відповідальності може здійснюватися з франшизою.

Для відшкодування збитків, заподіяних унаслідок ДТП, страхувальник або третя особа (його спадкоємець, правонаступник) зобов'язані (залежно від випадку) звернутися із заявою до страхової організації або МТСБУ.

Виплата страхового відшкодування третій особі здійснюється страховиком на підставі таких документів:

Ø заяви про виплату страхового відшкодування;

Ø довідки органів внутрішніх справ про обставини походження ДТП;

Ø довідки (висновків експертизи, страхового акта, аварійного сертифіката і т. ін.), які підтверджують розмір майнової шкоди у разі її виникнення;

Ø довідки медичних установ про строк тимчасової непрацездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення інвалідності у разі її виникнення;

Ø копії свідоцтва про смерть (для загиблих під час ДТП або померлих внаслідок ДТП) і документа про правонаступництво для спадкоємців.

Виплата страхового відшкодування здійснюється третій особі або її спадкоємцям впродовж 15 робочих днів з дня отримання страховиком зазначених документів окрім випадків, коли суперечки, пов'язані з виплатою страхового відшкодування, розглядаються у судовому порядку.

За шкоду, заподіяну здоров'ю третьої особи унаслідок ДТП, страховик здійснює виплату страхового відшкодування у межах страхової суми у разі:

Ø загибелі під час ДТП або смерті внаслідок ДТП спадкоємцю третьої особи у розмірі страхової суми;

Ø встановлення третій особі інвалідності І групи у розмірі 100 % страхової суми, II групи — 80 %, III групи — 60 % цієї суми;

Ø тимчасової втрати третьою особою працездатності за кожну добу в розмірі 0,2 %, але не більше ніж 50 % страхової суми.

Страховик (страхова організація) платить зазначені страхові суми кожній потерпілій третій особі, але в цілому не більше п'яти страхових сум. Якщо загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п'ятикратний розмір страхової суми, відшкодування кожній потерпілій третій особі пропорційно зменшується.

Страховик не відшкодовує збитків:

Ø у разі спричинення шкоди життю і здоров'ю власника транспортного засобу, винного у створенні ДТП;

Ø за пошкодження або знищення будь-якого майна (вантажу), що перебувало в транспортному засобі страхувальника, винного у створенні ДТП;

Ø за пошкоджений або знищений транспортний засіб його власнику, винному у створенні ДТП;

Ø за забруднення або пошкодження об'єктів навколишнього природного середовища;

Ø за наслідки пожежі, яка виникла поза краєм проїжджої частини і на прилеглій до неї території;

Ø за пошкодження або знищення антикварних речей, виробів із дорогоцінних металів, коштовного і напівкоштовного каміння, предметів релігійного культу, колекцій картин, рукописів, грошових знаків, цінних паперів;

Ø якщо ДТП відбулася унаслідок навмисних дій третьої особи, визнаних такими в установленому порядку;

Ø якщо ДТП відбулася внаслідок масових безладів і групових порушень громадського порядку, воєнних конфліктів, стихійної біди, вибуху боєприпасів, пожежі транспортного засобу, не пов'язаної з цією пригодою.

У післявоєнний час у зв'язку зі зростанням автомобільного руху в європейських країнах потрібно було якнайшвидше створити систему, яка могла б забезпечити дві основні цілі:

Ø захист інтересів потерпілого в результаті ДТП у разі спричинення йому збитку (шкоди) іноземним громадянином;

Ø захист власника транспортного засобу під час подорожі по території Європи від необхідності виконання додаткових вимог з автострахування, які передбачені національними законами про обов'язкове страхування цивільної відповідальності автовласників.

З цією метою було створено систему "Зелена картка", до якої у 1953 р. увійшли 10 країн — членів ЄЕС (Бельгія, Велика Британія, Греція, Данія, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, ФРН, Франція). У 1996 р. до неї приєдналася Україна.

Основним завданням цієї системи є створення ефективного захисту потерпілих у ДТП за участю автовласників — нерезидентів країни, в якій трапилася така пригода. Для цього необхідним є введення механізму гарантованих виплат компенсацій потерпілим із вини автовласників інших країн. Це забезпечується виконанням певних умов країнами — членами системи "Зелена картка":

Ø по-перше, в таких країнах має здійснюватися обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

Ø по-друге, в кожній країні має бути єдина організація, яка здійснюватиме врегулювання збитків, заподіяних автовласниками цієї країни на території інших держав, а також єдина організація, яка врегулює збитки автовласників-нерезидентів на території свого перебування;

Ø по-третє, держава — член системи "Зелена картка" не повинна створювати перешкод під час трансферу вільно конвертованої валюти, яка спрямовується на страхові виплати.

Збитки у країнах — членах системи "Зелена картка" врегульовуються, як правило, через уповноважену національну організацію (моторне страхове бюро), яке переадресовує матеріальні претензії, висунуті до автовласника — резидента іншої країни, на відповідне моторне страхове бюро цієї країни. У цьому випадку перше моторне страхове бюро розглядається як бюро — регулювальник збитків, а друге — як бюро — платник.

Нижче наведено перелік причин, які не входять до страхового покриття за обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів (табл. 8.2).

Таблиця 8.2.

⇐ Предыдущая 25 26 27 28 293031 32 33 34 Следующая ⇒