Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Імунітети та привілеї дипломатичного представництва та його персоналу

Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 р. приділяє значну увагу дипломатичним привілеям і імунітетам. У міжнародній доктрині існує декілька принципових підходів до обґрунтування представлення дипломатичних привілеїв та імунітетів:

- принцип взаємності - в його основі лежить розуміння того, що надання дипломатичних привілеїв і імунітетів здійснюється на взаємних засадах;

- принцип альтернативності – в його основі лежить твердження про те, що надання привілеїв та імунітетів є правом, а не обов’язком держави;

- принцип функціональної необхідності – в його основі лежить визнання того, що у країні перебування дипломатичному представництву іноземної країни повинні бути створені відповідні умови для ефективної діяльності.

Під дипломатичними привілеями розуміють особливі переваги та пільги, які надаються представництвам та їх співробітникам, у порівнянні з громадянами країни перебування.

Під дипломатичними імунітетами розуміють вилучення представництва та його співробітників з юрисдикції та примусових дій з боку країни перебування.

У МП розрізняють привілеї та імунітети дипломатичних представництв і привілеї і імунітети їх співробітників (особисті привілеї та імунітети).

До привілеїв та імунітетів дипломатичних представництв відносяться:

Недоторканість приміщень представництва означає, що влада країни перебування не може вступати у це приміщення без згоди глави представництва. Більше того, на країні перебування лежить спеціальний обов’язок застосовувати всі необхідні заходи для захисту приміщень представництва від нанесення збитків і вторгнення, а також недопущення порушення спокою чи приниження його гідності. Приміщення представництва, а також засоби пересування користуються імунітетом від обшуків, арешту, реквізиції та виконавчих дій. Але все це не означає, що приміщення дипломатичного представництва є суверенною частиною території акредитуючої держави. Територія дипломатичного представництва знаходиться під суверенітетом країни перебування. Їй у відповідності з міжнародним правом надається особливий правовий режим – режим екстериторіальності.

Фіскальний імунітет (від лат. fiscalis – казенний???) означає звільнення дипломатичних представництв від всіх державних, районних і муніципальних податків, зборів та податків, окрім зборів за конкретні види послуг.

Недоторканість архівів і документів представництв – це об’єкти недоторкані у будь який час і незалежно від їх місця знаходження. Диппочта не підлягає ні вскритію??, ні затримці.

Свобода зносин представництва означає, що дип. Представництво володіє свободою зносин зі своїм урядом, іншими представництвами і консульствами акредитованої країни, де би вони не знаходилися. Дипломатичний кур’єр користується особистою недоторканістю і підлягає особливому захисту з боку країни перебування. Акредитуючою країною або представництвом може бути призначений дип. кур’єр ad hoc (наприклад, командир повітряного чи морського судна, що несе прапор акредитуючої країни).

Право користуватися прапором та емблемою акредитуючої країни – це право належить як самому представництву, так і його главі. Ці символи розміщуються як на приміщенні, так й на засобах пересування.

До особистих привілеїв та імунітетів відносяться:

Недоторканість особи дипломата – особа дип. агента недоторкана, він не підлягає арешту або затримці у будь-якій іншій формі;

Недоторканість житла – приватна резиденція дип. агента має ту ж недоторканість і захист, що й дип. представництва (приватна резиденція дип. агента включає в себе будь-яке приміщення, в якому може проживати дипломат: квартиру, номер у готелі, будинок);

Імунітет від юрисдикції – дип. агент користується імунітетом від кримінальної, цивільної і адміністративної юрисдикції країни перебування. Він володіє абсолютним імунітетом від кримінальної юрисдикції. Але якщо дипломат здійснив кримінальний злочин то він може бути оголошений персоною non grata і йому буде запропоновано покинути країну перебування. Разом з тим, країна перебування може клопотати про позбавлення дипломата імунітету, але це повинно бути аргументовано.

На дипломатів розповсюджується також імунітет від цивільної юрисдикції, окрім наступних випадків:

- речових позовів, що відносяться до приватного нерухомого майна на території перебування, якщо він не володіє цим майном для використання його представництвом;

- позовів, що стосуються наслідування, в стосунках яких він виступає в якості виконавця заповіту, попечителя, спадкоємця чи відмовоотримувача спадку;

- позовів, що відносяться до любої професійної чи комерційної діяльності дипломатичного агента за межами його офіційних функцій.

Дипломати також користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції країни перебування і тому на них не можуть накладатися штрафи і інші адміністративні взискания???.

Потрібно також мати на увазі, що імунітет дип. агента від юрисдикції країни перебування на звільняє його від юрисдикції країни, яка акредитує;

Фіскальний імунітет – дип. агент звільняється від усіх видів мита та податків – особистих та майнових, державних, районних і муніципальних, за виключенням:

а) непрямих податків, які включаються в ціну товару і обслуговування;

б) збору податків на приватне нерухоме майно, що знаходиться в акредитованій країні, якщо він не володіє ним від імені акредитованої країни, або для представництва;

в) податків на спадок і мито на спадковість, яка збирається країною перебування;

Окрім дипломатичного персоналу, імунітети і привілеї розповсюджуються також на членів їх сімей. Дипломат та члени його сім’ї користуються встановленими у міжнародному праві привілеями і імунітетами також при проїзді через третю країну.

⇐ Предыдущая 1 2 345 Следующая ⇒