Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Міжнародні стандарти Організації Об’єднаних Націй у галузі захисту прав засуджених та ув’язнених неповнолітніх і поводження із ними.

Кожна дитина - це унікальна особистість, яка має велику цінність, індивідуальну гідність; особливі інтереси і приватне життя якої повинні користуватися визнанням і захистом (п. «а» ст. 8 Резолюції 2004/27 ЕКОСОР ООН «Керівні принципи, що стосуються правосуддя для дітей жертв і свідків злочинів» від 21 липня 2004 р.).

Кожен неповнолітній має право на особливі заходи захисту, що необхідні його становищу з боку родини, суспільства і держави (ст. 17 Конвенції СНД «Про права і основні свободи людини» від 26 травня 1995 р.). Ч. 4 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 р. визначає, що відносно неповнолітніх кримінальний процес повинен бути таким, щоб враховувалися їх вік і бажаність сприяння їх перевихованню. Процесуальні та інші дії, що здійснюються з участю неповнолітніх потерпілих і свідків, повинні бути адаптовані до специфічних потреб цієї особливо уразливої групи населення (ст. 8 Програми співпраці з метою створення правової держави. Підсумковий документ 7-й конференції Генеральних прокурорів держав-членів Ради Європи (СPGE), Москва, 5-6 липня 2006 р.).

У Резолюції (2002) Комісії ООН з прав людини «Про права людини при відправленні правосуддя, зокрема, правосуддя щодо неповнолітніх», 2002 р., визнається, що з кожною дитиною (неповнолітнім), яка вступає у конфлікт із законом, слід поводитись таким чином, щоб це відповідало її гідності і потребам, згідно з відповідними принципами і положеннями, що закріплені у Конвенції про права дитини та інших відповідних стандартах щодо прав людини в галузі відправлення правосуддя (ст. 15) і підкреслюється, що усвідомлення особливого становища дітей і неповнолітніх в системі відправлення правосуддя та забезпечення у зв'язку з цим навчання мають вирішальне значення для активізації процесу здійснення міжнародних стандартів у цій галузі (ст. 20).

Рішучість приділяти особливу увагу правосуддю у справах неповнолітніх і розглядати шляхи забезпечення надання допомоги дітям, які є жертвами злочинності, і дітям, які перебувають у конфлікті з законом, особливо позбавленим волі, а також забезпечення такого порядку, щоб при наданні цієї допомоги враховувалися їх стать, соціальні обставини і потреби в розвитку, а також відповідні стандарти і норми Організації Об'єднаних Націй, у належних випадках, висловлена у ст. 33 Бангкокської декларації «Взаємодія і відповідні заходи: стратегічні союзи в галузі попередження злочинності та кримінального правосуддя», 18-25 квітня 2005 р.

Основні процесуальні права дітей закріплені в Європейській Конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 р. Згідно з її приписами, дитина у кримінальному процесі має право:

a) бути поінформованою і висловлювати свою думку у процесі судочинства. Дитині, яка згідно з внутрішнім законодавством розглядається як така, що має достатній рівень розуміння, у процесі судочинства, що зачіпає її інтереси, повинні бути надані наступні права, про надання яких вона сама може клопотати:

· отримувати всю необхідну інформацію;

· отримати консультацію і висловлювати свою думку;

· бути поінформованим про можливі наслідки, що пов'язані з цією думкою, і про можливі наслідки будь-якого рішення (ст. 3);

b) звернутися з клопотанням про призначення спеціального представника. Дитина має право звернутися особисто, або через інших осіб, або через інші органи з клопотанням про призначення в процесі судочинства, що зачіпає її інтереси, спеціального представника у випадках, коли внутрішнє право позбавляє носіїв батьківської відповідальності можливості представляти дитину в результаті зіткнення власних інтересів з її інтересами (ст. 4);

c) звернутися з клопотанням про надання відповідною особою, яку діти обирають самостійно, допомоги у висловленні своєї думки (п. а ст. 5);

d) звернутися особисто, або через інших осіб, або через інші органи з клопотанням про призначення незалежного представника, у відповідних випадках - адвоката (п. b ст. 5);

e) звернутися з клопотанням про призначення свого власного представника (п. з ст. 5);

f) здійснювати повністю або частково сторони правочину в судочинстві (п. d ст. 5).

Особливі обов'язки у зв'язку з участю в процесі дитини Європейська Конвенція про здійснення прав дітей накладає на:

Органи судової влади. В процесі судочинства, що зачіпає інтереси дитини, орган судової влади, перш ніж прийняти рішення, повинен:

a) перевірити, чи має він достатньої інформації, щоб прийняти рішення у вищих інтересах дитини, і, в разі необхідності, отримати додаткову інформацію, зокрема, від носіїв батьківської відповідальності;

b) у випадку, якщо дитина згідно з внутрішнім законодавством розглядається як така, що має достатній рівень розуміння: забезпечити, щоб дитина отримала всю необхідну інформацію; у відповідних випадках проконсультувати дитину особисто, або через інших осіб, або через інші органи, якщо необхідно - в приватному порядку, у формі, що відповідає її розумінню, за винятком випадків, за яких би це суперечило вищим інтересам дитини; не дозволити дитині виразити свою думку;

c) належним чином враховувати думку, висловлену дитиною (ст. 6).

У процесі судочинства, що зачіпає інтереси дитини, орган судової влади повинен діяти негайно, щоб уникати будь-яких зайвих зволікань. Процесуальні норми повинні забезпечувати швидке виконання його рішень. У разі термінової необхідності орган судової влади має повноваження, там, де це буде потрібно, прийняти рішення, що підлягає негайному виконанню (ст. 7). У процесі судочинства, що зачіпає інтереси дитини, орган судової влади у встановлених законодавством випадках має повноваження здійснювати дії з власної ініціативи, якщо благополуччю дитини загрожує серйозна небезпека (ст. 8).

У випадку, якщо внутрішнє право позбавляє носіїв батьківської відповідальності можливості представляти дитину в результаті зіткнення власних інтересів з її інтересами, орган судової влади в процесі судочинства, що зачіпає інтереси дитини, має повноваження призначити спеціального представника дитини. Сторони розглядають можливість надання органу судової влади у процесі судочинства, що зачіпає інтереси дитини, повноважень призначати незалежного представника, у відповідних випадках - адвоката, що представляє дитину (ст. 9).

Представники. У процесі судочинства, що зачіпає інтереси дитини, представник повинен, за винятком випадків, за яких би це суперечило вищим інтересам дитини:

a) забезпечити дитину всією необхідною інформацією, якщо дитина згідно з внутрішнім законодавством розглядається як така, що має достатній рівень розуміння;

b) пояснити дитині, якщо вона у відповідності з внутрішнім законодавством розглядається як така, що має достатній рівень розуміння, можливі наслідки, пов'язані з її думкою, а також можливі наслідки будь-яких дій представника;

c) з'ясувати думку дитини і повідомити її органу судової влади (ст. 10).

Особливе значення в кримінальному судочинстві надається участі дітей - жертв і свідків злочинів. Враховуючи, що вони знаходяться в особливо вразливому становищі і їм потрібно надавати особливий захист, допомогу і підтримку відповідно до їх віку, рівню зрілості і індивідуальних особливих потреб, серйозних фізичних, психологічних і емоційних наслідків злочинів, з тим, щоб не допускати заподіяння їм додаткових неприємностей та їх травмування у результаті їх участі у кримінальному судочинстві, а також усвідомлюючи той факт, що участь дітей-жертв і свідків злочинів у кримінальному судочинстві є необхідною умовою для ефективного переслідування, особливо в тих випадках, коли діти-жертви, можливо, є єдиними свідками, 22 липня 2005 р. Резолюцією ЕКОСОР ООН були затверджені Керівні принципи, що стосуються правосуддя в питаннях, пов'язаних з участю дітей-жертв і свідків злочинів. Згідно з цими принципами, кожній дитині - жертві або свідку злочину повинні забезпечуватися наступні права:

Право на гідне звернення і співчуття. Поводження з дітьми-жертвами і свідками повинно ґрунтуватися на прояві турботи та врахуванні їх інтересів протягом всього процесу відправлення правосуддя, враховуючи їх конкретне положення і безпосередні потреби, вік, стать, стан здоров'я і рівень зрілості, і при повній повазі їх фізичної, психічної та моральної недоторканності. Втручання в особисте життя дитини повинне обмежуватися необхідним мінімумом при одночасному збереженні високих стандартів збору доказів для забезпечення справедливого і рівноправного завершення процесу відправлення правосуддя. Щоб уникнути створення для дитини додаткових труднощів опитування, допит та інші форми розслідування повинні проводитися підготовленими фахівцями, що вчиняють такі дії в умовах врахування, поваги і всебічного вивчення інтересів дитини. Всі дії повинні робитися на основі врахування інтересів дитини у сприятливих умовах, що відповідають особливим потребам дитини, і згідно її можливостям, віку, інтелектуальній зрілості і здібностям. Такі дії повинні також робитися з використанням мови, яка використовується і розуміється дитиною (р. V).

Право на захист від дискримінації. Діти-жертви і свідки повинні мати доступ до процесу відправлення правосуддя, що забезпечує їх захист від дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного та соціального походження, майнового стану, стану здоров'я і народження дитини, його батьків або законних опікунів або будь-яких інших обставин. Вік не повинен перешкоджати здійсненню дитиною права повною мірою брати участь у процесі здійснення правосуддя. Поводження з будь-якою дитиною має відбуватися як із дієздатним свідком, який може бути допитаний і показання якого не повинні вважатися недійсними або недостовірними лише через його вік, якщо вік і ступінь зрілості дитини дозволяють їй надавати чіткі свідчення, що заслуговують довіри, з використанням або без використання допоміжних засобів спілкування та інших видів допомоги (р. VI).

Право на отримання інформації. Діти-жертви і свідки, їх батьки або опікуни і законні представники з моменту першого контакту з процесом відправлення правосуддя і протягом всього цього процесу повинні невідкладно отримувати належну інформацію в тій мірі, в якій це практично можливо і доцільно, зокрема, з таких питань, як:

a) наявність медичних, психологічних, соціальних та інших відповідних служб, а також засобів доступу до таких служб у поєднанні з юридичним або іншим консультуванням або представництвом, компенсацією і надзвичайною фінансовою підтримкою, якщо це доречно;

b) процедури здійснення кримінального правосуддя щодо повнолітніх і неповнолітніх, із врахуванням ролі дітей-жертв і свідків, значення, термінів і способів надання свідчень, а також порядку «допиту», що використовується в ході розслідування і судового розгляду;

c) існуючі механізми підтримки дитини у процесі подання скарги і участі в розслідуванні та судовому розгляді;

d) конкретні терміни та місце проведення слухань та інших відповідних заходів;

e) наявність заходів захисту;

f) існуючі механізми оскарження рішень, що стосуються дітей-жертв і свідків;

12 3 Следующая ⇒