І. Операції соціального призначення (щоб ціни були доступними)

22.  Акцизний податок: платники, об’єкт та база оподаткування, операції, звільнені від оподаткування

Акцизний збір – специфічний акциз, який був введений в Україні в 1992 році з метою збільшення доходів бюджету за рахунок оподаткування високорентабельних товарів не першої необхідності, які споживались здебільшого населенням з рівнем доходів вище середнього.

Акцизний податок – це непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених ПК як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Платники податку:

- особи, які виробляють підакцизні товари на митній території України;

- особи, які ввозять підакц. товари на митну терит. Укр.;

- фіз. особи, резиденти або нерезиденти, які ввозять підакцизні товари на митну територію Укр в обсягах, що підлягають оподаткуванню;

- особи, що реалізують конфісковані підакцизні товари, підакцизні товари, що мають статус безхазяйних, та за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, товари, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави;

- особи, що порушили правила дотримання вимог митних режимів, що передбачали звільнення від оподаткування;

- особи, які порушили умови щодо цільового використання підакцизних товарів.

Об’єктом оподаткування АП є операції з:

1. Реалізації вироблених в Укр підакцизних товарів

2. Реалізації підакцизних товарів з метою власного споживання, промислової переробки, здійснення внесків до стат капіталу, а також своїм працівникам

3. Ввезення підакц товарів на митну територію Укр

4. Реалізації конфіскованих підакц товарів.

База оподаткування при застосуванні:

- адвалорної ставки – вартість реалізованого товару, виробленого на митній території Укр, за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами без ПДВ та з урахуванням АП; для імпортних товарів БО визначається за встановленими імпортнерами мах роздрібними цінами без ПДВ, але з АП;

- специфічних ставок – БО є величина підакцизних товарів в одиницях виміру ваги, об’єму, кількості товарів або в інших натуральних показниках.

Операції, звільнені від оподаткування:

1. Реалізація легкових авто для інвалідів, дітей інвалідів

2. Легкові авто спец призначення (швидка допомога)

3. ввезення підакцизних товарів призначених для офіційного користування дипломатичними представництвами іноземних держав, консульськими установами іноземних держав;

4. безоплатної передачі для знищення підакцизних товарів, конфіскованих за рішенням суду, та таких, що перейшли у власність держави внаслідок відмови власника, якщо вони не підлягають реалізації;

5. ввезення на митну територію України підакцизних товарів (крім алкогольних напоїв і тютюнових виробів) як міжнародної технічної допомоги або як гуманітарної допомоги;

6. реалізації скрапленого газу на спеціалізованих аукціонах для потреб населення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

7. Ввезення фіз. особами на митну територію Укр підакц товарів в обсягах, що не перевищують норм безмитного ввезення

8. Реалізації вітчизняними виробниками алкогольних напоїв та тютюнових виробів магазинам безмитної торгівлі

23. Види підакцизних товарів та ставок акцизного податку, методи обчислення

До підакцизних товарів належать:

Спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво;

Тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;

Нафтопродукти, скраплений газ;

Автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли.

Існують наступні ставки акцизного податку:

1. Адвалорні–базою оподаткування для товару, виробленого на митній території України є вартість реалізованого товару за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами без ПДВ та з урахуванням акцизного податку. Для імпортних товарів БО визначається за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на імпортовані товари без ПДВ з урахуванням акц.. под..

2. Специфічні – базою оподаткування є величина підакцизних товарів, визначена в одиницях виміру ваги, об’єму, кількості товарів або в інших натуральних показниках.

3. Адвалорні та специфічні одночасно – до товарів, для яких сума акц. под. обраховується одночасно за адвалерними та специфічними ставками відносяться лише тютюнові вироби. При цьому окремо обраховується податок за обома ставками(спочатку за адвалерними, потім за специфічними), а загальна сума АП визначається як сума обрахованих за двома ставками податків. При визначенні податкового зобов’язання на тютюнові вироби сума АП, обчисленого одночасно за адвалерними та специфічними ставками, не повинна бути меншою встановленого мінімального акцизного податкового зоб.

24. Особливості акцизного оподаткування алкогольної і тютюнової продукції в Україні

Обчислення сум податку з тютюнових виробів здійснюється одночасно за адвалорними та специфічними ставками.

При визначенні податкового зобов'язання на сигарети одного найменування сума акцизного податку, обчислена одночасно за встановленими адвалорною та специфічною ставками акцизного податку, не повинна бути меншою встановленого мінімального акцизного податкового зобов'язання.

Контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів, здійснюють органи державної податкової служби.

Суб'єкт господарювання зобов'язаний сплатити податок або подати органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням до отримання з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на алкогольні напої (крім виноматеріалів), податковий вексель, який є забезпеченням виконання зобов'язання такого платника у строк до 90 календарних днів, починаючи з дня видачі податкового векселя, сплатити суму податку, розраховану за ставками для цієї продукції.

Під час отримання спирту етилового не денатурованого підприємство-векселедавець за участю представника державної податкової служби на акцизному складі складає акт про фактично отриману кількість спирту та розрахунок акцизного податку виходячи з фактично отриманої кількості спирту. Цей акт є коригуванням вже сплаченої суми податку або наданого податкового векселя із зазначенням остаточної суми податку, яка підлягає сплаті.

Скоригована сума податку в податковому векселі сплачується частково у разі придбання марок акцизного податку в період дії такого векселя.

Податковий вексель вважається погашеним векселедавцем у разі сплати суми податку в повному обсязі та в зазначений у податковому векселі строк.

Сума податку, на яку погашається вексель, визначається виходячи з фактично отриманої кількості спирту (згідно з актом) та ставок податку на готову продукцію, зменшується на суму податку, розраховану виходячи з фактично втраченої кількості спирту етилового при транспортуванні та зберіганні, у процесі виробництва готової продукції в межах норм, затверджених у встановленому порядку, а також фактично повернутого невиправного браку. Розрахунок суми зменшення податку проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо податковий вексель не погашається у визначений строк, векселедержатель вчиняє протест такого векселя у неплатежі згідно із законодавством та звертається протягом одного робочого дня з дати вчинення протесту до банку, який здійснив аваль цього векселя, з опротестованим векселем. Банк-аваліст зобов'язаний не пізніше операційного дня, що настає за датою звернення векселедержателя з опротестованим векселем, переказати суму, зазначену в цьому векселі, векселедержателю. Забороняється часткове погашення податкового векселя після закінчення строку, на який він виданий.

У разі якщо податковий вексель, строк сплати за яким настав, не погашений, наступний вексель не може бути виданий таким суб'єктом.

Виноматеріали, що реалізуються підприємствам вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції, не оподатковуються. В інших випадках реалізація виноматеріалів оподатковується за ставками податку на виноробну продукцію.

25. Платники, об’єкт оподаткування та ставки податку на прибуток

Платниками податку з числа резидентів є:

1. Суб'єкти господарювання – юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами;

2. Управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту.

3. Підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту;

4. Неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню;

5. Відокремлені підрозділи платників податку, за винятком представництв.

Представництво платника податку –відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням, та який здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи, фінансується такою юридичною особою та не отримує інших доходів, окрім пасивних доходів.

Платниками податку з числа нерезидентів є:

1. Юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;

2. Постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Об'єктом оподаткування податку на прибуток є:

1. Прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду;

ОП = Д-СР-ІВ

2. Дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню, з джерелом походження з України.

Основна ставка податку на прибуток становить 16 відсотків. Відповідно до Перехідних положень ставки податку на прибуток мають змінюватися таким чином:

З 1 квітня 2011 по 31 грудня 2011 включно – 23%, з 1 січня 2012 по 31грудня 2012 включно – 21%, з 1 січня 2013 по 31 грудня 2013 – 19%, з 1 січня 2014 – 16%.

Існують також ставки 0, 4, 6, 12, 15 і 20%.

За ставкою 0 прибутку від страхової діяльності юридичних осіб у випадку отримання доходів від довгострокового страхування життя та пенсійного страхування.

Інші ставки податку:

1. Сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6%.

2.  Резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами про такого резидента, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20 відсотків суми таких виплат за власний рахунок.

3. Страховики або інші резиденти, які здійснюють страхові платежі та страхові виплати у межах договорів страхування або перестрахування ризиків, у тому числі страхування життя на користь нерезидентів, зобов'язані оподатковувати суми, що перераховуються, таким чином:

- у межах договорів із обов'язкових видів страхування, за якими страхові виплати (страхові відшкодування) здійснюються на користь фізичних осіб-нерезидентів, а також за договорами страхування у межах системи міжнародних договорів " Зелена карта" - за ставкою 0 відсотків;

- у межах договорів страхування ризиків за межами України, за якими страхові виплати здійснюються на користь нерезидентів, крім зазначених ризиків, - за ставкою 4 відсотки суми, що перераховується, за власний рахунок страховика у момент здійснення перерахування такої суми;

- під час укладання договорів страхування або перестрахування ризику безпосередньо із страховиками та перестраховиками - нерезидентами, рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких відповідає вимогам, установленим спеціально уповноваженим органом, а також під час укладання договорів перестрахування з обов'язкового страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, - за ставкою 0 відсотків;

- в інших випадках, ніж зазначені, - за ставкою 12 відсотків суми таких виплат за власний рахунок у момент здійснення перерахуваннятаких виплат.

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), зобов'язані утримувати податок з таких доходів за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати.

26. Склад доходів, що враховуються і не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, порядок їх визнання

Доходи поділяються на:

1. Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, надання послуг + дохід банківських установ);

2. Інші доходи;

3. Доходи, що не враховуються для визначення об’єкта.

 Інші доходи включають:

· доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, від володіння борговими вимогами;

· доходи від операцій оренди/лізингу;

· суми штрафів та/або неустойки чи пені;

· вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді;

· суми поворотної фінансової допомоги, що залишаються неповерненими на кінець звітного періоду;

· суми невикористаної частини коштів, що повертаються з страхових резервів;

· суми заборгованості, що підлягають включенню до доходів;

· фактично отримані суми державного мита;

· суми акцизного податку, сплаченого/нарахованого

покупцями/покупцям підакцизних товарів на користь платника такого акцизного податку;

· суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із

фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів;

· доходи, не враховані при обчисленні доходу

періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному податковому періоді;

· дохід від реалізації необоротних матеріальних

активів, майнових комплексів, оборотних активів.

Датою отримання доходів є звітний період у якому такі доходи визнаються, незалежно від фактичного надходження коштів.

Для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи:

Ø сума  попередньої оплати та авансів, отримана в

рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг;

Ø суми ПДВ, отримані/нараховані платником ПДВ;

Ø суми коштів або вартість майна отриманих у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку;

Ø суми коштів або вартість майна, отримані за рішенням суду як компенсація прямих збитків;

Ø суми коштів у частині надміру сплачених податків та зборів;

Ø суми доходів органів виконавчої влади, отримані від надання державних послуг, у разі зарахування таких доходів до бюджету;

Ø суми коштів у вигляді внесків, які надходять до платників податку, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення, що надходять та накопичуються за пенсійними вкладами,

Ø суми коштів спільного інвестування;

Ø суми отриманого платником податку емісійного

доходу;

Ø номінальна вартість взятих на облік, але неоплачених цінних паперів;

Ø дивіденди, отримані платником податку від інших

платників податку;

Ø кошти або майно, які повертаються власнику

корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної і кінцевої ліквідації такої юридичної особи - емітента, але не вище вартості придбання акцій, часток;

Ø кошти або майно, які повертаються учаснику договору про спільну діяльність без створення юридичної особи, але не вище вартості вкладу;

Ø основна сума отриманих кредитів, позик та інших

доходів такого роду.

27. Склад витрат, що враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, порядок їх визнання

Типи витрат:

1. Витрати операц діяльності (с/в вироблених товарів, робіт і послуг + витрати банківських установ)

2. Інші витрати

3. Витрати, що не враховуються при визначенні прибутку

4. Витрати подвійного призначення

До складу інших витрат включаються:

1. Загальновиробничі витрати:

а) витрати на управління виробництвом;

б) амортизація ОЗ загальновиробничого призначення;

в) амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення;

г) витрати на утримання ОЗ загальновиробничого призначення;

д) витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення з утримання виробничих приміщень;

е) витрати на обслуговування виробничого процесу;

2. адміністративні витрати:

а) загальні корпоративні витрати;

б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління;

в) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські послуги;

ґ) витрати на оплату послуг зв'язку;

д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

е) витрати на врегулювання спорів у судах;

3.  витрати на збут:

а) витрати на пакування готової продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу

ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

4.  інші операційні витрати:

5. фінансові витрати

6. інші витрати звичайної діяльності

28. Витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку

  Не включаються до складу витрат:

· витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності

· платежі платника податку в сумі вартості товару на

користь комітента, принципала тощо за договорами комісії, агентськими договорами перераховані платником на виконання цих договорів;

· суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг;

· витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів;

· витрати на придбання, виготовлення, будівництво,

реконструкцію, модернізацію основних засобів та

витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин;

· витрати на утримання органів управління об'єднань

платників податку, включаючи утримання материнських компаній, які є окремими юридичними особами;

· дивіденди;

· витрати, не підтверджені відповідними

розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

· вартість торгових патентів;

· суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням

сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податку;

· витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок;

· витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами.

· витрати, понесені (нараховані) у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг з інжинірингу.

29. Особливості витрат подвійного призначення при визначенні оподатковуваного прибутку

Витрати, що враховуються:

1. витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, засобами індивідуального захисту, а також продуктами спеціального харчування.

2. витрати, пов’язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, придбання нематеріальних активів для їх використання в господарській діяльності платника податку.

3. витрати платника податку на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників робітничих професій, а також у разі якщо законодавством передбачено обов’язковість періодичної перепідготовки або підвищення кваліфікації;

4. будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів.

5. витрати платника податку на проведення реклами;

6. будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції; цивільної відповідальності; будь-які витрати із страхування ризиків, пов’язаних із виробництвом національних фільмів; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об’єкта фінансового лізингу

7. витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку

8. витрати платника податку на утримання та експлуатацію таких об’єктів, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок платника податку станом на 1 липня 1997 року, але не використовуються з метою отримання доходу: дитячих ясел або садків; закладів середньої і середньої професійно-технічної освіти та закладів підвищення кваліфікації працівників такого платника податку; дитячих, музичних і художніх шкіл, шкіл мистецтв/

До складу витрат не включаються нарахування роялті у звітному періоді на користь:

1) нерезидента в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному;

2) юридичної особи, яка відповідно до Кодексу звільнена від сплати цього податку чи сплачує цей податок за ставкою, іншою, ніж 23%;

3) особи, яка сплачує податок у складі інших податків, крім фізичних осіб, які оподатковуються податком з доходів фізичних осіб;

30.  Порядок нарахування амортизації при визначенні оподатковуваного прибутку

Амортизація – систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання.

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання об’єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об’єкта активом, і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

Вартість яка амортизується по кожному об’єкту ОЗ, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, реконструкцію, добудову, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності третім розділом ПК.

Амортизація об’єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання (крім виробничого методу нарахування амортизації).

Амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об’єктом його ліквідаційної вартості.

Методи нарахування амортизації:

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта основних засобів;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об’єкта і подвоюється.

4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об’єкта основних засобів.

31. Особливості застосування нульової ставки при оподаткуванні прибутку підприємств в Україні

Податок на прибуток - це прямий податок, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних опера