2. Звернення прокурора до суду першої інстанції із заявою на захист прав, свобод та інтересів громадянина, державних або суспільних інтересів

2. Звернення прокурора до суду першої інстанції із заявою на захист прав, свобод та інтересів громадянина, державних або суспільних інтересів

а) приводи й підстави.

Відповідно до положень ст. 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, передбаченому цим Кодексом, зверну­тися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи й особи, яким надано право захищати права, свободи й інтереси інших осіб, державні або суспільні інтереси. Відмо­ва від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

В ч. 1 ст. 45 ЦПК визначається така форма участі у цивільному процесі Уповноважено­го Верховної Ради України з прав людини, прокурора, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб, як звернення до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, державних або суспільних інте­ресів у випадках, передбачених законом.

Це право названих суб'єктів спрямовано на реалізацію права інших осіб на судовий захист (ч. 1 ст. З ЦПК). Отже, цими суб'єктами, зокрема прокурором, цивільна справа може бути пору­шена, якщо особа, в інтересах якої вирішується справа має право на судовий захист, а також якщо прокурор дотримався порядку звернення до суду (статті 119 - 122 ЦПК). В іншому разі суддя зобов'язаний відмовити у прийнятті заяв, поданих цими суб'єктами.

Прокурор вправі звернутися до суду із зая­вою на захист прав та інтересів інших осіб - громадян, держави, суспільства. Таке звернення в сучасних умовах можливе у справах, підвідомчих цивільному судочинству (позовного, наказного та окремого провадження) й настає, коли цього вимагає захист прав і законних інтересів гро­мадян, державних і суспільних інтересів.

На сьогодні підставами представництва прокурора в цивільному судочинстві є:

- окремі закони, які належать до різних галузей права;

- цивільне процесуальне законодавство (ч. 2 ст. 45 ЦПК);

- ст. 36¹Закону України «Про прокуратуру».

Отже, право прокурора на пред'явлення позову в інте­ресах громадянина до місцевих судів загальної юрисдикції регламентується статтями 3 і 45 ЦПК, ст. 36^і Закону України «Про прокуратуру». Перш за все відповідно до ч. 2 ст. 36^і Закону «Про прокуратуру» підставою пред­ставництва в суді інтересів громадянина є його неспро­можність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік, або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати про­цесуальні повноваження.

Якщо органи проку­ратури звертаються до суду в своїх інтересах як юри­дичної особи, таке звернення здійснюється згідно з ч. 1 ст. З ЦПК [64, 83-88].

Отже, ст. 36¹ Закону України «Про прокуратуру» на­дає прокуророві право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, якщо вони за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть захистити свої права. У зв'язку з цим прокурор зобов'яза­ний у кожному конкретному випадку з'ясувати, чи може громадянин самостійно захистити свої права. Обставини, зазначені в цій статті, є оціночними. Не випадково про­цесуальним законодавством не передбачено такої підста­ви для відмови в прийнятті позовної заяви прокурора.

Передбачення у ст. 36¹ Закону «Про прокуратуру» приводів для представництва в суді інтересів громадянина дозволяє певним чином стабілізува­ти прокурорську й судову практику.

Приводами можуть бути (а) звернення до прокурора громадян і компетентних державних органів і посадових осіб; (б) повідомлення в засобах масової інфор­мації, в) особисте виявлення прокурором порушень зако­ну в перебігу прокурорських перевірок, зокрема, коли порушення посягають на законні інтереси невизначеного кола осіб, тобто власна ініціатива прокурора.

Наявність приводів для реалізації представницької функції прокурора й закріплення цих підстав у законі зумовлено соціальною значущістю тих прав, у захисті яких у контакті із судом бере участь прокуратура.

У наказі Генерального прокурора України № 3-гн від 19 вересня 2005 р. «Про організацію прокурорського на­гляду за додержанням і застосуванням законів щодо за­хисту прав і свобод громадян, державних та публічних інтересів» прокурорів усіх рівнів зобов'язано у випадках, якщо через внесення документів прокурорського реа­гування не вдалося позасудовим шляхом поновити пору­шені конституційні права та свободи людини, відшко­дувати завдану державі шкоду, звертатися з позовною заявою до суду (п. 13. 1 Наказу).

законом, які зазначені в багатьох нормах матеріального і процесуального права.

Прокурор зобов'язаний скористатися своїм правом на звернення до суду із заявою про захист інтересів грома­дянина або держави у випадках, коли органи виконавчої влади, передусім державного контролю, органи місцево­го самоврядування, на які відповідними законодавчими актами покладено обов'язок захищати права й інтереси громадянина, державні чи громадські інтереси, не вжи­вають для цього передбачених законом заходів. Якщо ж зазначені органи не роблять цього, виходячи зі свого відомчого підходу, або їх посадові особи не виконують своїх службових обов'язків щодо захисту вказаних інте­ресів (п. 5 ст. 121 Конституції України), прокурор звер­тається із заявою до суду, оскільки ці інтереси залиша­ються незахищеними.