3. Форми представництва прокурора в цивільному процесі.

3. Форми представництва прокурора в цивільному процесі.

Для юрисдикційного процесу, особливо судочинства, властиве високе організаційне забезпечення процесуальної діяльності всіх учасників цивільного процесу, необхідне для правильного вирішення справи.

 

Згідно з ч. 2 ст. 45 ЦПК прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, на будь-якій стадії судочинства. Це свідчить про те, що вся діяльність прокурора в цивільному процесі незалежно від стадії процесу проходить у процесуальних формах, підпорядкована єдність меті - охороні державних інтересів чи інтересів громадян. Наприклад, М. Косюта вважає, що судово-представницька функція прокуратури України має бути закріплена в трьох основних формах:

 

а) звернення прокурора до суду з метою захисту порушених прав і законних інтересів громадян і держави;

 

б) участь прокурора в розгляді справ у судах;

 

в) досудове провадження [51, 56].

Згідно положенням ч. 3 ст. 361 Закону України «Про прокуратуру» формами здійснення представництва є:

 

1) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;

 

2) участь у розгляді судами справ;

 

3) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або про їх перегляд за ново виявленими обставинами.

 

У наказі Генерального прокурора України № 6-гн від 19 вересня 2005 р. «Про організацію роботи по представ­ництву в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень» запропоновано реалізувати представницькі функції шляхом:

 

1) пред" явлення в суді і підтримання позовів (заяв);

 

2) участі у розгляді судами справ та вступу прокурора в справу у будь-якій стадії судочинства;

 

3) ініціювання перегляду незаконних судових рішень;

 

4) забезпечення реального виконання судових рішень.  

 

 Якщо проаналізувати визначені форми представництва прокурора в цивільному процесі, то всіх їх у кожній стадії процесу можна звести до двох форм - а) порушення справи і б) вступ у порушену справу.

 

Перша процесуальна форма - це звернення прокурора до відповідного суду з позовами, скаргами й заявами щодо захисту прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та участь у цих справах. Розгляд цих справ передбачено в позовному, наказному й іншому провадженні.

Це значить, що прокурор має право подання позову (ст. 118 ЦПК), внесення апеляційної скарги (ст. 292), касаційної скарги (ст. 324), оскарження судових рішень у зв" язку з винятковими обставинами (ст. 353) та подання заяви про перегляд рішення, ухвали чи судового наказу за нововиявленими обставинами (ст. 362). Це робиться також у формі звернення прокурора до суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій.

 

Відкриття прокурором цивільної справи зумовлюється необхідністю захистити інтереси держави або громадя­нина, однак ст. 45 ЦПК не визначає, коли настають такі обставини, а надає право прокуророві визначати їх у кожному конкретному випадку самостійно в будь-якій справі, підвідомчій суду.

До аналізованої форми представництва прокурора можна віднести й положення ч. 4 ст. 46 ЦПК, яка пе­редбачає право прокурора, який не брав участі у справі, з метою вирішення питання про наявність підстав для подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд рішення у зв" язку з винятковими або нововиявленими обставинами, ознайомлюватися з матеріалами справи в суді.

 

Друга процесуальна форма - здійснення прокурором представництва інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому ЦПК та іншими законами на будь-якій стадії цивільного процессу., тобто коли його участь визнається обов" язковою як за його зверненням, так і за зверненням до суду інших осіб.

 

Вступ прокурора в цивільний процес на будь-якій стадії зовсім не означає його право, наприклад, вступити у справу, яка розглядається судом першої інстанції, на стадії судових дебатів. Під стадіями цивільного процесу в сенсі ч. 2 ст. 45 ЦПК треба розуміти: розгляд справи судом першої інстанції (перша ста­дія); розгляд справи апеляційним судом (друга стадія) і т. д. Звідси випливає, що прокурор має право вступити у справу шляхом пред" явлення позову, апеляційного чи касаційного оскарження рішення, подання заяви (скарги) про перегляд справи за винятковими чи нововиявленими обставинами тощо.

 

4. Участь прокурора у провадженні цивільних справ апеляційною інстанцією.

Зазначимо такі загальні положення чинного зако­нодавства щодо розглядуваного питання. Пункт 8 ч. З ст. 129 Конституції України визначає одну з основних засад судочинства - забезпечення апеляційного та касацій­ного оскарження рішення суду, крім випадків, встанов­лених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 292 ЦПК сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права й обов'яз­ки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції (ч. 2 ст. 292, ст. 293 ЦПК).

Відповідно до гл. 4 розд. 1 ЦПК учасників цивільного процесу розподілено на дві групи: а) особи, які беруть участь у справі; б) інші учасники цивільного процесуДо зазначеної категорії учас­ників цивільного процесу належить і прокурор (ст. 45 ЦПК). Оскільки прокурора, як учасника цивільного процесу, законодавчо віднесено до осіб, які беруть участь у справі, йому за вимогами статей З, 13, 45, 46 і 292 ЦПК нале­жить право апеляційного оскарження судових рішень у цивільних справах.

Як бачимо, право апеляційного оскарження законода­вець надав крім матеріально заінтересованим особам, та­кож прокуророві, який подає апеляційну скаргу на не­правосудне, з його погляду, рішення.

Проте, будучи суб'єктом апеляційного провадження, він може виступати ініціатором перегляду судових рішень у цивільних справах в апеляційному порядку, тобто: (а) подавати апеляційні скарги до суду апеляційної інстанції незалежно від участі у справі і (б) брати участь у розгляді справи апеляційним судом, вважаючи ухвале­не судом першої інстанції рішення або постановлену ух­валу незаконними чи необґрунтованими.

Участь прокурора в апеляційному провадженні вик­ликається необхідністю повторного розгляду цивільних справ, вирішених судом першої інстанції, з метою пере­вірки законності й обґрунтованості постановлених по них рішень та ухвал і захисту прав, свобод сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, та публічних інтересів.

Ставити питання про апеляційне оскарження вправі лише прокурор або його заступник (керівники прокуратури). Помічники (старші помічники) прокурора, прокурори відділів (уп­равлінь), інші прокурорські працівники, які не є керів­никами відповідної прокуратури, мають право лише знайомитися з матеріалами справи в суді з метою встанов­лення підстави підготовки проекту апеляційної скарги.

Реалізація прокурором права на апеляційне оскарження також обумовлена окресленими строками.

Важливе значення має зміст апеляції прокурора, тоб­то сутність його звернення до вищого суду про повтор­ний розгляд справи, тому що саме в ньому визначаються межі розгляду справи апеляційною інстанцією. З нашого погляду, центральною частиною апеляції є: 1) посилан­ня прокурора на наявність порушених, не поновлених чи недостатньо захищених нижчим судом прав, свобод та законних інтересів громадян або держави, а також/чи підстав вважати, що рішення місцевого суду не може набрати законної сили, оскільки постановлено некомпе­тентним судом та/чи з порушенням процедури провад­ження в справі; 2) визначення, у якому обсязі оскаржується рішення суду першої інстанції (повністю чи частково); 3) суть зверненої до апеляційного суду вимоги прокурора.

За загальним правилом прокурор має право доповни­ти, змінити, відкликати або відмовитися від апеляційної скарги повністю або частково. Доповнення чи зміна її можливі впродовж строку, передбаченого на апеляційне оскарження. Відкликання апеляційної скарги можливе до початку розгляду справи в апеляційному суді. При її відкликанні суддя, який готував справу до розгляду в апеляційному суді, постановляє ухвалу про повернення скарги (частини 1-3 ст. 300 ЦПК).

Важливою теоретичною і практичною проблемою є відсутність у вищестоящих прокурорів права вносити зміни й доповнення до апеляції, поданої прокурором-апелянтом. Як зазначено в ч. 1 ст. 300 ЦПК, право доповнити, змінити чи відкликати апеляцію має осо­ба, яка її подала, тобто це право має лише прокурор, який брав участь у розгляді цивільної справи судом першої інстанції, або прокурор (його заступник), який не брав участі у справі, але подав апеляційну скаргу в порядку ч. 4 ст. 46 ЦПК. Разом із тим ст. 40 Закону України «Про прокурату­ру» надає право змінити чи доповнити апеляцію крім прокурора, який вніс апеляційне подання, ще й проку­ророві вищого рівня.

Участь у суді апеляційної інстанції за загальним пра­вилом забезпечує прокурор (старший прокурор) відділу (управління), представництва відповідної прокуратури області, АР Крим, м. Києва й Севастополя. На практич­ному рівні цих прокурорів іменують «зональними».

Про­курор має право заявляти клопотання про виклик у су­дове засідання свідків, про призначення експертизи, про залучення до участі у справі спеціалістів і витребування інших доказів, подавати додатково докази, давати пояс­нення, висловлювати свої міркування з окремих питань і по суті справи, виступати у судових дебатах [44, 55-63].

Він вправі протягом усього часу розгляду справи відмо­витися від апеляційної скарги повністю або частково. Відмова можлива впродовж усього часу розгляду справи в апеляційному суді. Одночасно з прийняттям відмови від апеляційної скарги суд вирішує питання про закрит­тя у зв'язку з цим апеляційного провадження. У разі закриття останнього прокурор, відмову якого було прий­нято судом, позбавляється права на повторне подання апеляційної скарги з тих же підстав (ч. 4 ст. 300 ЦПК).

 

 

⇐ Предыдущая12345Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: