Тема 3 природні туристські ресурси України

ТЕМА 3 ПРИРОДНІ ТУРИСТСЬКІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

Природно-ресурсний потенціал України значний і різноманітний. В умовах інтенсифікації гос­подарської діяльності винятково важливого значення набуває вивчення і раціональне використання рекреаційно-туристських ресурсів, їх охорона.

Україна належить до регіону, природні туристські ресурси якого відносно добре вивчені, інтенсивно розробляються й використовуються у рекреаційній діяльності. Цьому сприяють значна територіальна концентрація виробництва населення, високий рівень розвитку продуктивних сил, вигідне економіко-географічне положення, у ряді випадків - унікальність ресурсів, зокрема курортних.

Природні туристські ресурси республіки - один з головних факторів розвитку й спеціалізації її туристського господарства, формування міжнародних туристських зв'язків. Раціональне використання природних туристських ресурсів, посилення уваги до їх всебічного збереження - важливе й відповідальне завдання.

Відповідно до походження природних ресурсів виділяють такі їх види: кліматичні (в тому числі кліматичні курорти і місцевості), геоморфологічні (ресурси рельєфу), гідрологічні (водні), біологічні (в тому числі об’єкти природно-заповідного фонду), курортні ресурси.

 

3. 1 Природні кліматичні туристські  ресурси

Серед природних рекреаційних ресурсів особливе місце належить кліматичним, оскільки саме вони визначають просторову організацію від­починку. Туристськими кліматичними ресурсами виступають сприятливі погодні умови, які забезпечують здійснення різноманітних видів туризму і рекреаційних занять. Окрім цього клімат, як головний лікувально-профілактичний фактор, є основою для створен­ня кліматичних курортів, оздоровчий вплив яких обумовлений передусім застосуванням аеро-, геліо- і таласотерапії. Кліма­тичні курорти і курортні місцевості наявні в усіх природних зонах України. В цілому кліматичні ресурси території формуються під впливом наступних кліматоутворюючих факторів: кількість і розподіл сонячного сяйва, вологість повітря, температурний режим, режим та склад випадіння опадів, переважаючи напрямки і швидкість вітру, зміна показників атмосферного тиску. Під впливом підстилаючої поверхні виникає місцева циркуляціяповітряних мас, що позначається на особливостях мікроклі­мату окремих регіонів. Часто саме мікрокліматичними особливостями обумовлюється локалізація курортних місцевостей і курортів.

Територія України характеризується досить значними кліматичними відмінностями, що обумовлює нерівномірний розподіл потоку рекре­антів по регіонах країни і відповідні сезонні коливання.

 Майже на всій території (крім крайньої південної її частини) переважає помірно-континентальний клімат. Він змінюється залежно від положення території від слабоконтинентального на заході та північному заході до середньоконтинентального на сході та південному сході. Лише вузька крайня південно-східна смуга Криму характеризується субтропічним кліматом.

Україна розміщена у другій зоні ультрафіолетового комфорту. Це означає, що ультрафіолетове випромінювання (УФВ) надходить протягом усього року, але сприятливий для геліотерапії період триває 6-8 місяців (з квітня до початку жовтня). Кількість УФВ залежить від тривалості со­нячного сяйва, яка зростає від 1738 год. /рік на Волині до 2000-2200 у Закарпатті і приморських регіонах і навіть до 2400 і більше — на заході Криму (для порівняння: тривалість сонячного сяйва на Північному Кавка­зі становить 1750-1860 год. /рік).

Регулярне чергування впливу західного (атлантичного) та сухого східного повітря в умовах переважно рівнинної території України викликає часту зміну циклонічної діяльності антициклонічною і навпаки. Улітку це виявляється в зміні теплих повітряних мас більш вологими ті помірно теплими атлантичними, узимку - теплих атлантичних мас холодними, що надходять з Півночі й Сибіру.

Важливим фактором, що впливає на кліматичну ситуацію є атмосферний тиск. Антициклони, що характеризуються підвищеним тиском, у літній час формують теплу безхмарні погоду зі значними амплітудами температури в денний та нічний час. Узимку антициклони призводять до пониження температури. Циклони характеризуються низьким тиском, яки супроводжується випаданням опадів (дощу і снігу). Антициклони, вплив яких посилюється в східній та південній частинах України, переважно надходять з Центральної Азії. Циклони, дія яких більш інтенсивна в західній частині республіки, зароджуються основному над Атлантичним океаном і Середземним морем.

Улітку над Україною, особливо західною її частиною, переважає циклонічна діяльність, з чим і пов'язане максимальне випадання опадів. Восени здебільшого переважає високий тиск, що призводить до появи так званого бабиного літа з ясними безхмарними днями і теплою погодою. Зате навесні, особливо в південно-східній частині України, досить часто бувають суховії, а нерідко і «чорні бурі».

Узимку над Центральною Азією встановлюється високий тиск, відгалуження якого через Центральну частину України сягають Азорських островів (так званого Азорського максимуму) і відіграють важливу кліматорозподільчу роль. Вони простягаються вздовж лінії Харків - Кременчук - Балта - Кишинів і одержали назву «Вісь Воєйкова», яка є головною межею вітрів на Україні. На півночі від неї переважають північно-західні вітри, які приносять відносно теплі сніжні зими; на півдні бувають в основному сухі холодні північно-східні вітри.

Порівняно невелика територія України характеризується значними коливаннями температурного і вітрового режимів.

Під дією баричного поля, циркулярних процесів атмосфери, форм рельєфу і т. п. формуються напрямки вітрів та їх сила по сезонах року і регіонах. У зимовий час у східних і південних районах України посилюється вплив азіатського антициклону з переважанням вітрів східного напрямку.

В Криму (південне побережжя Чорного моря) часто дують вітри північного і північно-східного напрямку. В західних регіонах переважають західні та південно-західні вітри. Навесні в степових районах найчастіше дують східні вітри, у лісостепових районах, особливо східної частини республіки, - південно-східні.

У літній час на всій території України переважно дмуть вітри західні та північно-західні, в приморських районах поширена бризова циркуляція. Напрямки вітрів у гірських умовах сильно залежать від форм рельєфу. В результаті у багатьох гірських районах Карпат переважають так звані оро­графічні напрямки вітрів. У Кримських горах, пасма гір яких витягнуті з південного заходу на північний схід, переважають вітри, що дмуть з пів­нічного сходу і з південного заходу.

Середня річна швидкість вітрів над територією України становить 3 - 4 м/с, в тому числі на південному сході та на північному заході – 5 - 6 м/с.

Значну роль у формуванні клімату відіграє температурний режим, який характеризується значними коливаннями. Про ці коливання свідчать такі показники: температури повітря найхолоднішого місяця (січня) майже повсюдно (крім Південного берега Криму) негативні ( - 2... - 7, 5° С); найтеплішого  (липня) - становлять +17, 5... + 22° С. Середня тривалість безморозного періоду коливається від 260 - 270 днів у південній частині Криму до 170 днів на північному сході республіки. Спостерігаються суттєві відхилення від середньорічних температур. Абсолютні максимуми температур сягають +36... +42°С влітку та +6... + 18° С взимку, абсолютні мінімуми - відповідно 30° С на півдні та - 40° С на сході.

Серед регіонів України найменшою тривалістю теплого періоду з температурами, що перевищують +15 °С, відзначаються гірські райони Карпат (до 50 днів), найбільшою — Причорномор'я (більше 140 днів). Кількість днів із температурами нижче 0 °С коливається в межах від 50 на Півден­ному березі Криму до 130 в північно-східних регіонах.

Таким чином, період із найсприятливішим для літньої рекреації температурним ре­жимом становить в Україні 5-6 місяців (від 3 у передгір'ях Карпат до 9 на ПБК).

Що ж до зимових видів відпочинку, то тривалість сприятливого для них періоду від декількох днів на ПБК до 4-5 місяців — в Карпатах (від початку грудня до середини квітня).

Значний вплив на кліматичний режим України та його територіальну диференціацію справляє як загальний обсяг випадання опадів, так і розподіл по регіонах, а також по місцях і порах року. Найбільше їх випадає у Карпатах (до 1600 мм на рік) та у Криму (800 - 1150 мм). На решті території цей показник коливається від 700 - 750 мм на північному заході до 300 - 350 мм на південному сході. Такий розподіл опадів є наслідком панування у південно-східних районах антициклонів, що приходять зі сходу, а у північно-західних - циклонів атлантичного походження. У посушливі роки кількість опадів значно знижується: у прибережних районах Азовського й Чорного морів - до 100 мм, у степових - до 150 - 200 мм, у лісостепових - до 250 - 350 мм.

Узимку по всій території республіки випадає сніг, утворюючи (крім Південного берегу Криму) постійний сніговий покрив, який досягає найбільшої товщини у лютому. Товщина снігового покриву залежить від багатьох обставин - кількості опадів у зимовий період, напрямку і сили вітрів, стабільності снігового покриву, характеру рослинності, особливостей території. На залісеній терито­рії Полісся товщина снігового покриву становить 10 - 17 см. У південній та західній частинах Украї­ни сніговий покрив у результаті відлиг поповнюється кілька раз. Окремі зими тут бувають зовсім безсніжними. В гірських районах Карпат спостерігається досить значна потужність снігового покриву (60 - 70 см), який тане лише в квітні - на початку травня, що обумовлю формування тут значної кількості гірськолижних центрів. В окремі роки холодні повітряні маси з півночі приносять сніг у травні. В північно-східній частині Укра­їни постійний сніговий покрив зберігається від другої декади листопада до березня, а в південних областях і в Криму — від кінця грудня до другої декади лютого. Незважаючи на корективи, які вносить глобальне потепління, можна констатувати, що кількість днів із постійним сніговим покривом в Україні коливається від 20 до 115 (у високогір'ї Карпат — навіть більше). Товщина снігового покри­ву достатня для організації зимових видів відпочинку не лише в гірських районах, а й на Поліссі і в західній частині Поділля. В цих регіонах при­близно 70% зимового періоду відзначається сприятливою для рекреації погодою.

У літні місяці в більшості областей республіки переважає посушлива погода, окрім Карпат, де в окремі літні місяці їх може випасти до 580 мм, що істотно обмежує туристську діяльність в цьому регіоні в літні місяці.

У межах України, згідно з кліматичним районуванням  виділяється наступні кліматичні області і підобласті, кожна з яких має досить значні відмінності і різний ступінь придатності для використання в цілях туризму:

- Атлантико – Континентальна область з підобластями: Закарпатська, Українських Карпат, рівнинна;

- Континентальна область;

- Область гірського Криму;

- Область Південного берега Криму

Кліматорозподільною границею між Атлантико-Континентальною та  Континентальною кліматичними областями є «Вісь Воєйкова».

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: