4.2 Ресурси туристської інфраструктури

4. 2 Ресурси туристської інфраструктури

4. 2. 1 Поняття туристичної інфраструктури

 

У процесі вироблення й споживання комплексу рекреаційно-туристичних послуг (турпродукту) задіяно безліч господарських об'єктів, що належать до цілого ряду галузей регіональної економіки. На підставі наявності тісних взаємозв'язків між суто туристичними підприємствами та господарськими об'єктами інших галузей економіки, дотичними до туризму, прийнято виділяти міжгалузевий туристичний комплекс. Структурне осердя туристичного комплексу формується з підприємств туристичного обслуговування населення, низка ж інших об'єктів, частково задіяних у процесі створення й споживання туристичного продукту, належать до інфраструктури туристичного комплексу.

Термін «інфраструктура» ( від лат. infra – нижче, під і structura – будівля, розташування) вживається для позначення комплексу складових частин загального облаштування економічного життя, що носять характер підпорядкування і забезпечують нормальну діяльність економічної системи в цілому.

Під туристичною інфраструктурою прийнято розуміти мережу підприємств, установ і закладів (з їх матеріальною базою, працівниками, господарськими та іншими зв'язками), що забезпечують задоволення потреб туристів.

Туристична інфраструктура формується у процесі освоєння регіону туристами і визначає якісний рівень туристичної освоєності даного регіону. Західні вчені сходяться на тому, що наявність окремих рекреаційних закладів і турфірм ще не визначає окрему територію як туристичну. Туристичний профіль території формується лише завдяки виникненню множини складних інфраструктурних зв'язків між окремими об'єктами, необхідними для насиченого і комфортного перебування туриста наданій території.

Туристична інфраструктура регіону охоплює, з одного боку, систему транспортного сполучення даного регіону, з іншого, множину всіх місцевих закладів, які у своїй господарській діяльності принаймні частково пов'язані з обслуговуванням туристичних потоків.

Ресурси інфраструктури туризму прийнято розглядати крізь призму загальної структури послугу сфері туризму. Цю структуру утворюють такі послуги:

- з розміщення туристів;

- з переміщення туристів (як у межах регіону відвідування, так і транзитний проїзд його територією) різними видами транспорту;

- гастрономічні (забезпечення туристів харчуванням);

- екскурсійні (послуги екскурсоводів, перекладачів, супровідників груп);

- рекламно-інформаційні та збутові (тобто послуги закладів із бронювання місць на транспорті й у засобах розміщення, інформаційних туристичних центрів, рекламних агентств, мас-медіа, видавництв друкованої продукції і ін. );

- із задоволення пізнавальних, розважальних та побутових інтересів;

- торговельних підприємств;

- юридичних, банківських та страхових установ;

- контрольно-адміністративних органів (прикордонних, митних, міліцейських служб, а також органів, які надають послуги оформлення документації (паспортів, віз та ін. ).

Найбільш значущими для забезпечення функціональної стабільності туристичного комплексу є перші три з названих вище груп послуг: розміщення, комунікаційні, гастрономічні.

 

4. 2. 2 Готелі та інші місця для тимчасового проживання

 

Згідно з функціональною структурою підприємств готельного господарства на території України послуги з тимчасового проживання у 2008 р. надавали 838 готелів, 25 мотелів, 5 готельно-офісних центрів, 8 кемпінгів, 50 молодіжних турбаз та гірських притулків, 189 гуртожитків для приїжджих та 480 інших місць для тимчасового проживання. Найбільш поширеними в Україні є готелі - 52, 5% загальної кількості підприємств готельного господарства та інші місця для тимчасового проживання - 30, 1%, які поряд з традиційними підприємствами готельного господарства, пропонують своїм клієнтам повний комплекс послуг з приймання, розміщення, харчування та обслуговування. В окремих регіонах, особливо у сезон відпочинку, інші місця для тимчасового проживання здатні розмістити та прийняти більше клієнтів, ніж основні. До їхнього складу входять сезонні бази відпочинку, літні будиночки, котеджі тощо, які здаються для тимчасового проживання під час відпускного періоду. У 2008р. налічувалось 345 таких підприємств, або 71, 9% загальної кількості інших місць для тимчасового проживання. Найбільше їх у Херсонській (91), Миколаївській (69), Луганській (46), Дніпропетровській, Черкаській (22 у кожній) та Чернігівській (18) областях. У розподілі підприємств готельного господарства за типами третє місце займають гуртожитки для приїжджих. У 2008р. їх нараховувалося 189 одиниць з 11, 6 тис. місць. Інші типи підприємств - такі як мотелі, готельно-офісні центри, кемпінги, молодіжні бази та гірські притулки, поширені в більшості країн і, враховуючи їхню місткість і функціональність, відіграють велику роль у розвитку галузі, в Україні практично не розвинуті.

В Україні найбільше готелів розташовано у м. Києві (9, 8% загальної кількості готелів), Львівській (8, 9%) та Дніпропетровській (7, 0%) областях, Автономній Республіці Крим (6, 8%), Донецькій (6, 2%), Одеській (5, 7%), Луганській (5, 2%) та Чернігівській (4, 6%) областях, що пов’язано з високим рівнем їхнього індустріального розвитку, наявністю центрів туристичних потоків або курортної місцевості.

Загальна місткість готелів України, починаючи з 1999 р. і включно до 2003р., постійно зменшувалась при використанні номерного фонду менше, ніж на третину. У 2004р. при підвищенні коефіцієнту використання простежується все ж зниження місткості готелів. Значне поліпшення ситуації простежується, починаючи з 2005р., ця позитивна тенденція зберігається до цього часу. У 2008р. загальна місткість готелів збільшилась порівняно з 2007р. на 1, 9 тис. місць і склала 75, 7 тис. місць. Середня місткість готелю у 2008р. не була досить високою і становила 90 місць, у той час як середня місткість інших місць для тимчасового проживання становила 141 місце, однієї молодіжної турбази та гірського притулку -110 місць.

Показник забезпеченості готелями визначається кількістю готельних місць на 1000 жителів. По Україні такий показник у 2008р. залишився на рівні 2007р. і становив 1, 6 готельних місця на 1000 жителів, по Києву - 4, 5 готельних місця проти 4, 4 у 2007 р. Більша ніж у середньому по Україні була забезпеченість готелями на 1000 жителів в Автономній Республіці Крим - 4, 1 готельних місця проти 3, 7 у 2007 р., у м. Севастополі забезпеченість готельними місцями зали­шилась на рівні 2007 р. - 3, 3 готельних місця, у Закарпатській, Львівській, Одеській, Волинській та Івано-Франківській областях показник забезпеченості готельними місцями незначно коливався порівняно з 2007р. і становив від 2, 5 до 1, 7 готельних місця.

У 2008р. у готелях країни налічувалося 42, 2 тис. номерів (у 2007р. 41, 0 тис), їхня житлова площа в цілому по країні проти 2007 р. збільшилася на 46, 7 тис. м. кв. і становила 931, 7 тис. м. Середня площа одного номеру становила 22, 1 м. кв. (у 2007 р. - 21, 6 м. кв. ). Середня місткість номера по Україні у 2008 р. порівняно з 2007р. не змінилась і дорівнює 1, 8, у Запорізькій, Донецькій, Кіровоградській, Харківській областях та м. Києві - від 1, 5 до Закарпатській, Чернігівській Вінницькій, Рівненській, Тернопільській областях та Севастополі - від 2, 0 до 2, 1.

Для удосконалення обслуговування клієнтів готелі у 2008р. продовжували здійснювати діяльність щодо збільшення кількості номерів класу люкс, напівлюкс. Так, за 2008р. їхня кількість в цілому по Україні збільшилась порівняно з 2007р. на 830 одиниць, або на 9, 7%, і становила 9, 4 номерів, або 22, 2% загальної кількості номерів у готелях України. Значно збільшилась кількість номерів класу люкс та напівлюкс у готелях Автономної Республіки Крим (на 144 одиниці від кількості цих номерів у 2007р. ), Одеської (на 135), Львівської (на 116) та Закарпатської (на 104 одиниці) областей.

В Україні на даний час згідно з національним стандартом ДСТУ 4269: 2003 „Послуги туристичні. Класифікація готелів" передбачається розподіл готелів і мотелів на п'ять категорій (від однієї до п'яти „зірок" ). На сьогодні, згідно з даними зі стандартизації, в Україні функціонують 6 п'ятизіркових готелів: „Прем'єр-Палац", „Софія-Київ" та „Опера (Інтерн)" у м. Києві, „Донбас-Палас" у м. Донецьку, „Україна" у м. Дніпропетровську та „Ортодос" у м. Одесі. Приїжджих обслуговують 51 чотиризірковий готель, 329 - тризіркових, двозіркових та однозіркових, решта - 452 готелі - не мають категорії. Така велика кількість „безкатегорійних" готелів пояснюється рядом причин: більшість з них не відповідають комплексу вимог до матеріально-технічного забезпечення, номенклатури та якості наданих послуг, рівня обслуговування; деякі отримали сертифікат лише на безпеку проживання; ряд готелів проводять поточний або капітальний ремонт та реконструкцію або знаходяться у стадії ліквідації; новозбудовані готелі ще не встигли одержати категорію; значна кількість готелів перейшла у власність фізичних осіб, у яких немає потреби в отриманні сертифікату „зірковості", оскільки це вимагає значних фінансових витрат.

На жаль, на даний час стан більшості об'єктів готельного сервісу залишається на рівні, далекому від світових стандартів, перелік додаткових послуг вітчизняних готелів значно скромніший, ніж у більшості готелів Європи, які пропонують своїм клієнтам понад 80 найменувань додаткових послуг. Трохи менше трьох чвертей (74, 5%) загальної кількості готелів мали у своєму складі такі об'єкти сервісу, як ресторани, кафе та бари. Найбільше закладів харчування, як і у 2007 р., діяло при готелях м. Києва - 104 одиниці, або 16, 7% загальної кількості усіх ресторанів, кафе та барів, що функціонували при готелях України, Львівської області - 73, або 11, 7%, Автономної Республіки Крим - 69, або 11, 1%, Донецької - 46, або 7, 4%, Одеської - 43, або 6, 9% та Закарпатської - 35, або 5, 6% областей. Практично у кожному готелі майже половини регіонів України функціонував ресторан, кафе та бар. Заклади харчування мав на своєму балансі кожен другий готель Вінницької, Волинської, Житомирської, Київської, Кіровоградської, Миколаївської, Полтавської, Херсонської, Хмельницької і Черкаської областей, кожен третій готель Дніпропетровської та Запорізької областей був оснащений одним із закладів харчування, хоча б один ресторан, кафе та бар функціонував у кожному четвертому готелі Рівненській області. Поряд з цим, готелі декількох регіонів практично не забезпечені закладами харчування, так ресторан, кафе чи бар налічував лише кожен 9 готель Луганської та кожен 10 готель Чернігівської областей.

Трохи більше третини готелів (34, 8%) мали автостоянки, а трохи більше половини (56, 0%) - сауни та пральні. Значна кількість автостоянок діяла при готелях Автономної Республіки Крим - 33, або 11, 3% загальної кількості автостоянок, розташованих при готелях, м. Києва -29 одиниць, або 9, 9%, Львівської - 26, або 8, 9% та Одеської - 25, або 8, 6% областей. Найкраще забезпечені автостоянками готелі Закарпатської, Запорізької, Сумської, Харківської, Хмельницької та Черкаської областей, у цих областях автостоянки мав практично кожен другий готель. Поряд з цим у деяких регіонах на території готелів не передбачено місця, обладнаного під автостоянки, тому лише кожен 7 готель Дніпропетровської, Луганської та Чернігівської областей та кожен 8 готель Рівненської області мав такі об'єкти. Значна кількість саун та пралень функціонувала у готелях Автономної Республіки Крим - 64, або 13, 6% загальної кількості саун та пралень, що надавали послуги в готелях, м. Києва - 52, або 11, 1%, Львівської - 41, або 8, 7%, Донецької - 39, або 8, 3%о та Закарпатської - 36, або 7, 7% областей. Поряд з цим у готелях деяких регіонів сауни та пральні практично відсутні, так лише кожен 5 готель Миколаївської, Рівненської та Хмельницької областей та кожен 9 готель Луганської області налічував такі об'єкти сервісу.

 

4. 2. 3 Санаторно-курортні установи

 

У 2008 році в Україні налічувалось 3 073 санаторно-курортних і оздоровчих закладів, в яких розгорнуто 461, 5 тис ліжок (місць). Найбільшу частку складають заклади відпочинку - 2284 (74, 3%) на 298, 7 тис. ліжкомісць, у тому числі: будинки і пансіонати відпочинку -302 (9, 8%), бази та інші заклади відпочинку -1916 (62, 4%), дитячі оздоровчі заклади - 25 (0, 8%), заклади 1-2 денного перебування -41 (1, 3%). Санаторії - 789 (25, 7%) на 162, 8 тис. ліжкомісць, у тому числі: санаторії – 465 (15, 1%), санаторії профілакторії – 262 (8, 6%), пансіонати з лікуванням -53 (1, 7%), курортні поліклініки і бальнеологічні лікарні - 9 (0, 3%).

Поряд з цим протягом 2008 року не працювали з різних причин 542 заклади місткістю майже 46 тис. ліжок (місць), у тому числі: перебували на капітальному ремонті – 133, з причини відсутності коштів на експлуатацію закладу – 220, з причини відсутності дозволу СЕС на експлуатацію закладу – 41, з причини відсутності осіб що бажали оздоровлюватись – 28, з інших причин – 120.

Властивості природно-лікувальних ресурсів визначають спеціалізацію курортів (медичний профіль). За медичним профілем в структурі українських санаторіїв переважають ті, які спеціалізуються на лікуванні:

- органів кровообігу — переважно заклади кліматичних та бальнеологічних курортів АР Крим, Одеської, Донецької, Київської областей;

- нервової системи — бальнеологічні, грязьові та кліматичні курорти Одеської, Донецької, Запорізької, Закарпатської областей та АР Крим;

- органів дихання (не туберкульозного характеру) — приморські, бальнеологічні та спелеологічні курорти АР крим, Донецької, Закарпатської, Одеської областей;

- органів травлення — бальнеологічні курорти Львівської, Закарпатської, Полтавської, Харківської областей;

- органів опорно-рухової системи — грязьові, бальнеологічні, приморські курорти АР Крим, Одеської, Запорізької, Донецької областей.

Санаторно-курортні заклади функціонують у складі різних відомств: системи профспілок, Міністерства охорони здоров'я, " Сільгоспоздоровниці", Міністерства внутрішніх справ, Міністерства транспорту, Міністерства оборони, системи Фонду соціального страхування, Державного управління справами тощо.

Найширша мережа оздоровниць функціонує в ЗАТ " Укрпрофоздоровниця" (близько 50 тис. ліжок), де представлені практично всі медичні напрямки, окрім туберкульозу. Ця система забезпечена найбільш підготовленими кадрами і лікувально-діагностичними базами.

В системі МОЗ України функціонують 37 туберкульозних санаторіїв для дорослих і дітей.

В корпорації лікувально-оздоровчих закладів " Сільгоспоздоровниця" діє понад 200 санаторно-оздоровчих закладів різного типу і рівня: від дрібних з примітивною лікувально-діагностичною базою, до крупних сучасних оздоровниць з добре поставленою лікувально-оздоровчою роботою.

В Міністерствах промислової політики, транспорту, освіти і науки, палива та енергетики діє значна кількість пансіонатів та баз відпочинку.

Існують дитячі санаторії у підпорядкуванні обласних і міських державних адміністрацій. Наявні й поодинокі санаторно-курортні і оздоровчі заклади у підпорядкуванні підприємств, об'єднань тощо. Крім цього функціонують близько 100 закладів, які належать іноземним державам та міжнародним організаціям.

У регіональному розрізі найбільше санаторно - курортних закладів налічується в АР Крим 551 одиниці (17, 8 %), Одеській - 420 (13, 5%), Донецькій – 367 (11, 8%) та Херсонській – 235 (7, 6%) областях, а найменше у Чернівецькій (0, 5%) та Тернопільській (0, 6%) областях. Найбільшою популярністю користуються санаторні заклади Криму та Львівщини.

Спеціалізована мережа дитячих санаторних закладів (місткістю 26, 1 тис. ліжок з можливістю розгортання в місяць максимального завантаження до 35 тис. ліжок) становить 38, 5% від загальної чисельності санаторіїв і розрахована переважно на тривале лікування та оздоровлення дітей різного віку. Щорічно в санаторіях оздоровлюються понад 220 тис. дітей і більшість з них в санаторіях Криму, Одеської, Київської та Житомирської областей. Ще понад 55 тис. дітей щорічно проходять профілактично-санаторне лікування у позаміських санаторно-оздоровчих закладах, яких найбільше у Криму, Київській, Одеській, Донецькій та Рівненській областях.

Протягом 2008 року в санаторно-курортних та оздоровчих закладах оздоровилося близько 3, 6 млн. українців, що на 2, 8% перевищує показники минулого року та значно перевищує показники минулих років. Середня тривалість перебування у санаторно-курортних закладах 12, 9 діб, що менше ніж у 2007 році (13, 5). Кількість осіб, оздоровлених за літній період 2008 року становила майже 2 млн. або 56, 7%. Це говорить про те, що більшість основних фондів експлуатується лише у літній період. Тому потенціал національних рекреаційних ресурсів використовується не на повну потужність. Найяскравіше сезонність виражена в Херсонській (90, 3%) Миколаївській (84, 8%), Донецькій (76, 7%) та Одеській (73, 2%) областях.

У 2008 році в санаторно-курортних закладах України перебувало понад 412, 5 тис. іноземних громадян (12, 7% оздоровлених). З них 58, 2% припадає на АР Крим, 11, 8% - Одеську область, 8, 8% - Львівську область. Зазначене свідчить про більшу поінформованість серед іноземних громадян у частині наявних на території області природних лікувальних ресурсах та вищим рівнем розвитку інфраструктури курортної сфери. У структурі оздоровлених найбільшу частку складають громадяни Російської Федерації – 75%, Білорусії – 10, 1%, Молдови – 10, %, а з країн далекого зарубіжжя громадяни Німеччини - 1, 3%, та Польщі -1, 2%.

Розвиток санаторно-курортної справи в Україні потребує підтримки, узгодженого розвитку в межах всієї індустрії туризму країни.

 

⇐ Предыдущая15161718192021222324Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: