Дозвілля, культурні запити і потреби української молоді

У процесах формування особистості, її внутрішнього світу беруть участь

предметне буття світу людини, всі виміри практичного життя. Під час соціалізації молода особистість у своєму розвиткові вступає у взаємодію з культурною сферою: по-перше, вона засвоює культурні цінності внаслідок впливу соціального оточення; по-друге, функціонує в середовищі як носій і виразник певних культурних цінностей і настанов; по-третє, створює культуру, будучи суб’єктом культурної творчості. Певний ступінь відповідності між культурою і особистістю є абсолютно необхідним для існування як людини, так і культури. Характер такої відповідності визначається складною суперечливою взаємодією об'єктивних і суб'єктивних чинників, зокрема, тим, в якій функціональній сфері культури діє людина, чим їй слугують предмети культури: знаряддям чи матеріалами праці, засобами комунікації, знаковими символами тощо.

Єдність культури й особистості виявляється ще й у тому, що культура створює

людський світ – ту сукупність умов і визначень, через які індивідуум виявляє себе в повноті своїх можливостей. Тому криза певної сфери культури, як правило, супроводжується кризою особистості, процесами відчуження і деперсоналізації людини, тобто об'єктивно зумовленою нездатністю людини до особистісного самовираження в стосунках із соціальним оточенням, руйнуванням підвалин внутрішнього світу.

Виходячи з розуміння особистості як певного комплексу соціокультурних

властивостей, які притаманні індивіду та визначають спрямованість його діяльності і вчинків, слід враховувати, що особистість характеризується своїм власним унікальним і неповторним "внутрішнім світом". Людина не лише "привласнює", а й відтворює і продукує культурні цінності у сфері свого життя, тобто розвиток і становлення індивідуума як продукт культури вимагає і припускає більшу ступень творчості, ніж будь-яка інша галузь діяльності.

Особистість формується лише за можливості на певному етапі свого розвитку

здійснювати індивідуальний відбір культурних цінностей та, засвоюючи їх, перетворювати в особистісні характеристики. Такий механізм соціалізації

найбільш важливий і актуальний саме для молоді, адже він забезпечує їй соціальну адаптацію.

Українська молодь вельми своєрідно сприймає соціальні зміни, що відбуваються в суспільному житті. Моделі поведінки, засвоєні за інших соціально-політичних умов старшим поколінням, сьогодні не можуть адекватно ретранслюватися у молодіжне середовище. Реалії сьогодення вимагають соціальної активності особистості, її здатності брати на себе відповідальність принаймні за власну долю. Це зумовлює складність і суперечливість поведінки молодих людей, їхні проблеми у взаєминах з дорослими, старшим поколінням взагалі, надто критичну, а іноді й агресивну позицію середньостатистичної молодої людини у стосунках із зовнішнім світом.

Ці тенденції знайшли відображення у феномені молодіжної культури, що є невід'ємною складовою частиною загальної культури суспільства і суспільства в цілому. Під молодіжною сукупністю матеріальних та духовних цінностей прийнято розуміти культуру цілого покоління, яка поєднує в собі певний стиль життя, поведінки, групових норм, цінностей та стереотипів.

Найбільш виразні риси молодіжної культури – прагнення молодих людей відрізнятися від старшого покоління, їм властива спрямованість на самостверджен- ня, різні форми суперництва, пріоритет сили. Інколи в поведінці молоді наявні елементи, які виходять за межі норм пристойності, що часто зумовлює конфліктний характер взаємовідносин молоді й суспільства. Водночас помітним зростанням питомої ваги прагматичних цінностей і настанов у молодіжному середовищі спостерігається тенденція до втрати духовності, на другий план відходять такі історично притаманні українському народові людські якості, як порядність, чесність, усвідомлення необхідності сумлінної праці як джерела добробуту. Сучасна молодь віддає перевагу відпочинку у барах та нічних клубах, де невід’ємними атрибутами є алкогольні напої та цигарки. Фізична активність, заняття спортом та культурно-освітні запити залишаються обабіч їхніх інтересів. Зауваження зі сторони старшого покоління «пролітає крізь вуха», пріоритетним стає задоволення тільки власних потреб. Не можна сказати, що така поведінка стосується усіх представників молодіжної соціогрупи, адже свідома молодь також є і успішно розвивається. Проте, на жаль, перша група є досить численною і тому не може залишатися поза увагою суспільства.