Самовизначення молоді та його різновиди

В умовах кризи молодь ідентифікує себе тільки з тими інститутами і соціальними організа­ціями, що дозволяють їй одержати елементарні засоби до існування. Це призводить до того, що політична соціалізація особистості, як правило, замінюється економічною.

Важливим фактором, що впливає на політичну свідомість молоді в сучасних умовах, є також зміна ієрархій в інститутах влади (перевага економічнихінститутів над політичними, переваганедержавних інститутів над державними, а також зміна ієрархій усередині економічних, політич­них і соціокультурних інститутів).

Сучасне суспільство стоїть перед альтернативою вибору подальшого шляху розвитку. Соціологи стверджують, що молодь не визначила свого місця у цих складних процесах, хоч у цілому підтримує зміни, які настали. Тому більшість займає пасивну, очікувальну позицію і лише 10 – 15 % готові діяти активно. Спостерігається також боротьба за молодь з боку політичних партій і рухів, у зв’язку з чим процес самовизначення молоді набуває політичного характеру. Ця боротьба часто посилюється під час проведення масштабних політичних компаній і зводиться до прагнення за будь-яку ціну вибороти її голоси і завербувати до участі в разових політичних акціях. Як показують результати соціологічного дослідження «Молодь червень 2007р.», лише 2% молоді беруть участь в роботі громадянських молодіжних організацій. Політичному самовизначенню молоді характерні такі тенденції:

· перша – пасивна участь в діяльності молодіжних громадських організацій;

· друга – підвищення інтересу до неофіційних молодіжних угрупувань та об’єднань;

· третя – зростання пасивності та недовіри до органів управління.

Професійне самовизначення. Тривалий час молоді відводили другорядне місце у сфері праці, що призвело до посилення матеріальної (і відповідно психологічної) залежності від старших поколінь. Близько 90% молодих сімей живуть за допомогою батьків та рідних.

Як наслідок спостерігається два різноспрямовані явища у молодіжному середовищі: відносно високі стандарти споживання, які часто розраховані на нетрудові доходи і прибутки та економічна пасивність, відсутність готовності до праці в нових економічних умовах.

За даними соціологічних досліджень 70% респондентів з числа молоді розраховує на індексацію доходів державою, 64% – на право одержання грошової допомоги від тієї ж держави у випадках втрати роботи чи її неодержання. Тобто основна частина молодого покоління при переході до ринку розраховує на соціальну допомогу і захист, а не на власні сили.

Основні тенденції:

· перша – зростаючі диспропорції у структурі зайнятості у різних регіонах країни;

· друга – зростаюче безробіття серед молоді;

· третя – розтягування в часі періоду здобуття освіти, що відсуває для більшості молоді час вступу до трудового життя і досягнення професійної зрілості;

· четверта – масовий характер переходу молоді з виробничих державних структур у структури приватного бізнесу;

· п’ята – загострені прояви соціальної нерівності, які характерні для різних категорій молоді при виборі нею професійної освіти та місця праці.

Економічне самовизначення молоді. Ця проблема складається з низки підпорядкованих проблем: необхідність забезпечення рівних умов для трудового старту молоді; можливість соціального просування; досягнення економічної самостійності.

Основні тенденції:

· перша – матеріальне становище молоді є середнє;

· друга – при втраті роботи, знайти іншу роботу за основним місцем

проживання дуже важко;

· третя – існує проблема щодо досягнення молоддю економічної

самостійності.

У значної кількості молоді відсутнє власне економічне становище в суспільстві. Навіть матеріальний стан працюючої молоді не забезпечує повної економічної незалежності. Однією з найгостріших є проблема втрати роботи і безробіття. Серед переважної більшості молоді, яка живе за рахунок матеріальної підтримки батьків, 60% одержують від них допомогу грішми, 46% – одягом, 40% – продуктами харчування, 14% – платою за квартиру тощо. Тому матеріальне становище молоді потребує значного покращення.