Главная | Обратная связь
МегаЛекции

Оригінали документів, зазначених у цій статті, або копії з них, посвідчені суддею, приєднуються до справи.




 

1. Представник не може допускатися до участі у справі при відсутності документів, що стверджують його повноваження або якщо вони належно не оформлені. Слід мати на увазі, що відсутність належно оформлених документів на представництво може бути підставою для скасування рішення, якщо в процесі брала участь така особа.

Якщо неналежно оформлені документи на представництво були виявлені на стадії порушення цивільної справи, то суд виносить ухвалу про повернення позовної заяви (ст. 121 ЦПК).

Якщо помилково така заява була прийнята судом, то він зобов‘язаний залишити її без розгляду (ст. 207 ЦПК). У позивача є можливість подати таку саму позовну заяву в майбутньому.

2. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами (ст. 244 ЦК). У цивільному процесі довіреність – це документ, який надає право на здійснення процесуальних дій. Розрізняють постійні довіреності – у ній зазначено право особи на вчинення усіх процесуальних дій по всіх цивільних справах, і разові – вчинення процесуальних дій у конкретній справі.

Строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає свою чинність до припинення її дії. Довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною (ст. 247 ЦК).

3. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально (ст. 35-38 Закону України “Про нотаріат”) або посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за рішенням суду, або за місцем його проживання.

Порядок посвідчення такої довіреності та форма довіреності законом не визначено. Постанова Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 р. № 419 “Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених” не регламентує порядку посвідчення довіреностей посадовими особами за місцем роботи, навчання або проживання.

На нашу думку, вимогу про посвідчення такої довіреності можна вважати дотриманою, якщо текст довіреності відповідає вимогам закону, зокрема містить дату, назву документа, прізвище, ім‘я та по-батькові довірителя та представника (повіреного), а також відмітку довільної форми про посвідчення цієї довіреності відповідною посадовою особою (не обов‘язково навіть керівником організації). Плати за посвідчення довіреностей за місцем роботи, навчання або проживання (на відміну від нотаріального посвідчення) законом не передбачено.

4. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом або положенням, з прикладенням печатки юридичної особи.

Представник юридичної особи може засвідчити надані йому права документами, що підтверджують службове становище керівника і його повноваження. Зазвичай службове становище перевіряють за посвідченням, протоколом про обрання на посаду, наказом про призначення, витягом з реєстру підприємств та організацій України або витягом з торгового, банківського реєстру іноземної держави.

Повноваження керівника як представника юридичної особи перевіряються за статутом. Особливу увагу слід звертати на перевірку повноважень службових осіб юридичної особи, які не є керівником її виконавчого органу – заступників керівника, керівників структурних підрозділів тощо.

Якщо в статуті не має спеціальних норм щодо повноважень представляти інтереси юридичної особи в суд, то в силу закону такі повноваження мають лише керівники виконавчого органу.

Якщо правова позиція кількох представників у справі не співпадає або суперечить одна одній, то суд повинен надавати перевагу діям, які вчиняються представником, повноваження якого грунтуються безпосередньо на законі та статуті.

5. Повноваження адвоката як представника можуть також (окрім довіреності) посвідчуватись ордером, який виданий відповідним адвокатським об'єднанням, або договором.

Закон України “Про адвокатуру” передбачає дві форми діяльності адвоката: індивідуально і у складі об‘єднань. Але коментована стаття зазначає, що ордер посвідчує повноваження адвоката як представника, лише тоді, коли він виданий адвокатським об'єднанням. В свою чергу ордер, виданий адвокатом, який працює індивідуально, не є документом, який посвідчує його повноваження.

До ордера адвоката обов’язково додається витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору. Цей документ є доказом обсягу повноважень адвоката як представника. ВС України звертав увагу на те, що обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені не у виданому ордері, а в довіреності чи договорі.

З метою забезпечення конфіденційності договору суду надається лише витяг з нього, в якому зазначається сторони (вступна частина), предмет договору (що б можна було з"ясувати, що договір стосується саме цієї справи), а також та частина договору, яка стосується повноважень адвоката як представника. Витяг повинен відповідати оригіналу договору. Такий витяг з договору засвідчується підписом сторін договору – керівника адвокатського об"єднання і довірителя.

Оскільки витяг з договору додається до ордера адвоката, а ордер видають лише адвокатські об"єднання, можна дійти висновку, що зазначена вимога поширюється лише на тих адвокатів, які є членами відповідних професійних об"єднань. Натомість, адвокати, які не є членами таких об"єднань, подають договір, а не витяг з нього. Такий підхід не має достатніх підстав. Вважаємо, що процесуальні повноваження такого адвоката теж мали б засвідчуватися витягом з договору, адже принцип конфіденційності відносин з клієнтом поширюється на усіх адвокатів, незалежно від організаційної форми їх діяльності.

Коментована стаття не передбачає, який саме договір з адвокатом є документом, що підтверджує його повноваження. Це може бути договір доручення, договір про надання інформаційно-консультаційних послуг або інший договір, який передбачає виконання представницьких функцій.

Слід мати на увазі, що адвокат може прийняти доручення на надання правової допомоги тільки безпосередньо від клієнта або його представника, уповноваженого на укладання угоди з адвокатом, або законного представника неповнолітнього чи недієздатного клієнта. Тому договір повинен бути підписаний відповідною особою.

6. ЦПК вимагає, щоб оригінали документів, зазначених у цій статті, або копії з них, посвідчені суддею, приєднувалися до справи. Ці документи пред‘являються суду до початку судового засідання і передаються суду для огляду. На нашу думку, допустимим є посвідчення копій цих документів не лише суддею, але й нотаріусом.

7. Закон не допускає надання повноважень представникові за усною заявою довірителя, яка заноситься до журналу судового засідання, як це було раніше. Зазначена особа може брати участь у процесуальному статусі особи, яка надає правову допомогу. Див. коментар до ст. 12 ЦПК.





Читайте также:

Визнання апеляційної скарги другою стороною враховується апеляційним судом у частині наявності або відсутності фактів, які мають значення для вирішення справи.
Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, якщо воно було вчинене щодо неповнолітнього,—карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
До апеляційної скарги додаються копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
До заяви про видачу судового наказу додаються документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
До заяви про відновлення втраченого провадження додаються документи або їх копії, навіть якщо вони не посвідчені в установленому порядку, що збереглися у заявника або у справі.
До заяви про забезпечення доказів, яка не відповідає вимогам цієї статті, застосовуються наслідки, встановлені статтею 121 цього Кодексу.
Додаток Г. Приклади бібліографічного опису документів, відповідно до нового ДСТУ ГОСТ 7.1:2006
З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
Загальні положення тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом та тимчасового вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом






©2015- 2017 megalektsii.ru Права всех материалов защищены законодательством РФ.