Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом.

(Статтю 293 доповнено частинами третьою і четвертою згідно із Законом N 2453-VI від 07.07.2010)

1. Окремим об’єктом оскарження можуть бути ухвали суду першої інстанції. Однак апеляційному оскарженню підлягають лише ті ухвали, які прямо передбачені в ст. 293 ЦПК.

Верховний Суд України вважає, що в апеляційному порядку може бути оскаржено лише ухвали, передбачені ч.1 цієї статті відповідно до буквального змісту кожного із пунктів. Зокрема, підлягає оскарженню ухвала про забезпечення позову, а не про відмову в забезпеченні; про відмову поновити пропущений процесуальний строк, а не про його поновлення; про визнання мирової угоди, а не про відмову в її визнанні тощо. Також можуть бути оскаржені ухвали, зазначені у ч. 4 ст. 135, ст. 211 та 397 цього кодексу та ухвали про визнання заяви про перегляд заочного рішення неподаною та повернення її заявникові. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (п. 4 Постанови Пленуму ВС України від 24.10.2008 № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»).

Конституційний Суд України послідовно висловлює іншу правову позицію. рішенням Конституційного суду України від 27 січня 2010р. № №-рп/2010 у справі за конституційним зверненням громадянина Заїченка Володимира Георгійовича щодо офіційного тлумачення положення п. 18 ч. 1 ст. 293 ЦПК у взаємозв‘язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) вирішено в аспекті конституційного звернення положення пункту 18 частини першої статті 293 ЦПК стосовно можливості апеляційного оскарження ухвали суду щодо видачі дубліката виконавчого листа розуміти як таке, що передбачає право оскаржувати окремо від рішення суду в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції як про видачу дубліката виконавчого листа, так і про відмову у його видачі.

Аналогічна позиція була висловлена і в інших справах. У справі за конституційним зверненням громадянина Суботи Артема Анатолійовича щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини першої статті 293 ЦПК (справа про забезпечення апеляційного оскарження ухвал суду) Конституційний Суд України роз‘яснив, що положення пункту 2 частини першої статті 293 ЦПК стосовно можливості апеляційного оскарження ухвал суду щодо забезпечення позову, а також щодо скасування забезпечення позову у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України необхідно розуміти як такі, що передбачають право оскаржувати окремо від рішення суду в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції як про забезпечення позову і щодо скасування забезпечення позову, так і ухвали про відмову в забезпеченні позову і скасуванні забезпечення позову (Рішення КС України від 28.04.2010 р. № 12-рп/2010, справа № 1-30/2010)

Так, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 293 ЦПК ухвала про роз’яснення рішення може бути оскаржена окремо від рішення суду. Конституційний Суд України розтлумачив, що це положення необхідно розуміти як таке, що передбачає право оскаржувати в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвали суду першої інстанції як про роз'яснення рішення, так і про відмову в роз'ясненні рішення (Рішення КС України від 08.07.2010р. № 18-рп/2010 у справі № 1-43/2010 за конституційним зверненням громадянина Слободянюка Івана Івановича щодо офіційного тлумачення положення пункту 12 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України).

Враховуючи наведене, вважаємо, що обмежувальне тлумачення положень коментованої статті не має достатніх правових підстав. Відтак, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку будь-які ухвали суду першої інстанції постановлені під час розгляду питань, зазначених у ч. 1 коментованої статті. 2. Ухвала суду першої інстанції, якою вирішено питання, що не підлягало розгляду в порядку цивільного судочинства (перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень, який підлягав проведенню в порядку господарського чи адміністративного судочинства або за відсутності для цього передбачених законом підстав тощо), може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до положень частини першої статті 293 ЦПК.

Заперечення проти ухвал, що не підлягають окремому оскарженню, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду. Тому якщо особа згідна із рішенням суду, але не згідна із ухвалами, які постановляв суд під час розгляду справи, то заперечення проти цих ухвал подати вона не зможе. Адже подавати скаргу на правильне по суті рішення, яке влаштовує особу, було б недоцільним.

Таким чином особи, які мають право апеляційного оскарження, передбачені у ст.292 ЦПК, мають можливість викласти в апеляційній скарзі свої заперечення щодо будь-якої ухвали суду першої інстанції, в межах строків, передбачених ч.2 ст.294 ЦПК. Таке їхнє право може бути реалізоване або у формі подання окремої апеляційної скарги на одну із ухвал, передбачених ч.1 ст.293 ЦПК, або шляхом включення своїх заперечень на всі інші ухвали суду першої інстанції до апеляційної скарги на рішення суду.

За змістом коментованої статті заперечення на ухвали можуть включатися лише до апеляційної скарги на рішення (а не ухвалу) суду. Тому апеляційні скарги на ухвали, які можуть бути самостійним об‘єктом оскарження, не повинні містити заперечень на ухвали, які окремому оскарженню не підлягають.

3. ЦПК встановлює вичерпний перелік ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду. Цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає. Всі інші ухвали самостійному апеляційному оскарженню не підлягають. Заперечення проти них можуть бути включені в апеляційну скаргу на судове рішення. До них належать, зокрема, ухвали, що стосуються відводу суддям, секретарю судового засідання та ін.; про задоволення заяви щодо забезпечення доказів, у тому числі про призначення експертизи; про зняття штрафу або зменшення розміру штрафу; про поновлення процесуальних строків; про допуск або притягнення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору; про залишення без руху позовної заяви; про об’єднання позовів; про продовження строку підготовки справи до судового розгляду; про відкладення розгляду справи; про розгляд зауважень на журнал судового засідання та технічний запис судового засідання; про відмову внести виправлення описки або явної арифметичної помилки; про відмову в роз’ясненні рішення; про відмову зупинити провадження в справі; про відмову в наданні відстрочки або розстрочки виконання рішення; про задоволення заяви про перегляд постанов з нововиявлених обстав.

4. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню. Зазначена ухвала постановляється судом без виклику сторін. Її копія надсилається особам, які беруть участь у справі. Справа до апеляційного суду не надсилається.

5. З метою розгляду справи протягом розумного строку встановлено спеціальні правила для розгляду апеляційних скарг на ухвали з окремих питань. У разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 2, 7, 9, 18-30 частини першої цієї статті, до апеляційного суду передаються лише копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги. Склад та обсяг матеріалів, які необхідні, визначаються судом першої інстанції. Зазвичай, це оригінал ухвали та письмові докази, на які є покликання в апеляційній скарзі. У разі необхідності апеляційний суд може витребувати також копії інших матеріалів справи.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом. Зазначену норму слід сприймати як імперативну: суд зобов‘язаний продовжувати розгляд справи, а не чекати результату апеляційного провадження. Відтак, якщо під час судового розгляду суд постановив ухвалу, яка підлягає апеляційному оскарженню, і особа заявила про намір її оскаржити, суд не зобов‘язаний відкладати розгляд справи і може вирішити її по суті в цьому самому засіданні.

⇐ Предыдущая 143 144 145 146 147148149 150 151 152 Следующая ⇒