Інтерпретація та операціоналізація основних понять дослідження.

Пошук емпіричних значень понять називають його емпіричною інтерпретацією, а визначення цього поняття через вказівки правил фіксації відповідних емпіричних ознак — операциональным визначенням.

Як логічне завдання проблема емпіричної інтерпретації понять теорії була поставлена у філософії позитивізму. Мова йде про співвідношенні емпіричного і теоретичного рівнів знання, про правила цього співвідношення.

З погляду класичного позитивізму (М. Шлік), емпірична інтерпретація досягається шляхом повної редукції (відомості) значення понять теорії до їх емпіричних ознак. Але зміст наукового і взагалі достатньо абстрактного терміну ніколи не переводиться в кінцеве число проявів його суті, зберігається якийсь невимовний в емпіричних показниках "залишок".

Операціоналізація розкриває лише деякий зміст терміну і пропонує часткове пояснення його значення. Тим більше неможлива повна емпірична інтерпретація теорії. Теорія пов'язана зі своїм емпіричним базисом так, що в більш менш однозначному відношенні з емпіричною основою знаходяться лише окремі елементи теоретичної системи, тобто поняття, "до складу яких входять ознаки, вказуючі умови їх емпіричного застосування, що виявляють деякий індикатор неспостережуваної суті, що емпірично виявляється

Послідовність дій при уточненні основних понять, інтерпретації їх сенсу в спостережуваних показниках можна резюмувати таким чином: +... На закінчення ще раз підкреслимо: було б помилковим вважати, що рух від теорії до уточнення сенсу і емпіричної інтерпретації основних понять дослідження, як і повернення до теоретичного тлумачення отриманих даних — це чітко позначені "прямі траси", по яких дослідник може успішно і "безаварійно" рухатися, дотримуючи відомі правила. Насправді, це складні пізнавальні процеси, що далеко не повністю формалізуються. Важливу роль грають тут аналогії, асоціації, наукова інтуїція, знання і досвід дослідника, його загальна культура.

Робота з поняттями, либонь, є найскладнішим етапом розробки програми соціологічного дослідження, який характеризується комплексом методологічних, методичних і технічних проблем, від успішного розв’язання яких багато в чому залежить якість дослідження загалом. Значимість цього етапу полягає в тому, що тут обґрунтовується перехід від теоретичних тез до процедур збирання емпіричних даних з метою перевірки висунутих гіпотез. Його суть полягає у викладі логічної структури головних понять, обґрунтуванні методів та інструментарію дослідження.

Починається процес інтерпретації з виокремлення головних понять. Це доволі проста процедура – до головних належать поняття, які використовують при визначенні теми, проблеми, завдань дослідження. Після цього необхідно здійснити теоретичну інтерпретацію кожного з них. Перше, що передбачає теоретична інтерпретація, – це визначення змісту аналізованих понять.

У зв’язку з уточненням понять виникає низка методологічних проблем: у соціологічному дослідженні використовують поняття різних суспільних наук, оцінно-нормативні поняття, поняття з повсякденного життя. Багато які з них є звичайними й тому здаються цілком зрозумілими. Першим правилом при уточненні поняття є заборона на використання для цих цілей тлумачних словників. Теоретична інтерпретація – це логічний аналіз, співвідношення аналізованого поняття з категоріями та поняттями філософії, соціології та тих наук, які займаються вивченням цієї предметної царини.

Наступна вимога – це вимога об’єктивності. Об’єктивність розгляду як вихідний принцип пізнавальної діяльності полягає у розгляді об’єкта аналізу таким, яким він є насправді, без суб’єктивних нашарувань. Це досягається тільки за умови всебічного аналізу об’єкта, коли його розглядають не ізольовано, а у взаємозв’язку з іншими об’єктами. Звичайно, відтворити всі незліченні властивості, зв’язки, відносини, якості об’єкта неможливо, тому необхідно виокремити ті, які становлять його сутність.

Об’єктивність, усебічність розгляду головних понять дають можливість адекватної теоретичної інтерпретації переведення у показники не випадкових зовнішніх ознак, а істотних властивостей об’єкта дослідження. Завершується теоретична інтерпретація побудовою схеми опорних понять.

Другий етап роботи з поняттями – це їх емпірична інтерпретація. Його головне завдання – знаходження емпіричних індикаторів аналізованих понять, тобто зіставлення понять з емпіричними фактами дійсності. При цьому необхідно враховувати, що ми не можемо здійснити повне редукування поняття до його емпіричних ознак, тому необхідно, по-перше, інтерпретувати те, що виражає зміст предмета та гіпотез дослідження, по-друге, виокремити такі складові, які можна піддати безпосередньому вимірюванню наявними у нашому розпорядженні технічними засобами. Отже, сенс цього етапу роботи з поняттями полягає у виході на їхні емпіричні індикатори.

Й, нарешті, головна фаза – операційна інтерпретація понять, або процедура операціоналізації. Це пошук емпіричних показників, розробка індексів і шкал. Тут розробляють процедури дослідження, інструменти реєстрації та вимірювання, визначають методи збирання первинної інформації, допустимі процедури перетворення й аналізу зафіксованих ознак та інтерпретації даних у ході перевірки гіпотез.

Використовуючи уточнені під час теоретичної роботи головні поняття, необхідно перейти до системного аналізу предмета дослідження, побудови його концептуальної моделі.

Теоретична та емпірична інтерпретація понять

З'ясовуючи сутність предмета соціологічного аналізу, дослідник використовує поняття, які є ключовими у теоретичному опрацюванні соціальних явищ і процесів. При цьому важливе значення має не просто наявність понять, з якими працюють дослідники, виробляючи програму, а їх чітке, одностайне розуміння і використання впродовж усього дослідження. У жодному разі не можна допустити розпливчастого формулювання, використання у різних контекстах, наявності кількох визначень, оскільки це може унеможливити зіставлення теоретичних положень з емпіричними даними, перевірку (підтвердження або спростування) розроблених гіпотез, аналіз первинних даних. Найра-ціональніше послуговуватися загальноприйнятими визначеннями понять, наведеними у довідниках, енциклопедіях, тлумачних словниках, підручниках, іншій спеціальній літературі. За їх відсутності варто спиратися на логіку, наукову позицію і досвід дослідника.
Завдання науковця полягає в розкритті, поясненні, тлумаченні, фіксації змісту понять відповідно до концепції дослідження. За необхідності використання авторського поняття слід з'ясувати, на підставі чого воно сформульоване, які правила при цьому були застосовані. Дана процедура має назву теоретична інтерпретація.

Пошук емпіричних значень поняття у термінах, які пояснюють його зміст і важливі під час конкретного дослідження, називають емпіричною інтерпретацією, а визначення поняття через фіксацію емпіричних ознак — операційним визначенням (операціоналіза-цією). Головним завданням емпіричної інтерпретації є поступове зведення складних теоретичних понять, якими оперує соціологія і які найчастіше не сприймаються респондентами через свою складність, до відносно простих емпіричних характеристик, які відображають його сутність і можуть бути задіяні для збирання первинної соціологічної інформації. Ця соціологічна процедура передбачає такі послідовні операції:

· аналіз наукової літератури, пошук теоретичних визначень поняття, яке належить інтерпретувати, з'ясування сутності, створення його цілісного образу;

· визначення якостей, характеристик поняття і систематизація найважливіших ознак досліджуваного цілісного образу;

· вибір прямих показників для кожної з визначених характеристик, що дає змогу їх зафіксувати і по будувати так звані індикатори (найпростіші показники), які можна використати потім в інструментарії соціологічного дослідження.

Аналізуючи отриману інформацію, дослідник проводить зворотну соціологічну процедуру (послідовно аналізуючи значення індикаторів, він поступово повертається на рівень теоретичних понять і робить висновки щодо досліджуваної проблеми). Тому рух від теорії до уточнення смислу, побудови емпіричних показників і повернення знову до теоретичного тлумачення отриманих даних є складним пізнавальним процесом, який не можна повністю формалізувати. На цьому етапі важливу роль відіграють професіоналізм, досвід, загальна і професійна культура дослідника.

Операциональниє визначення не відображають всього значення теоретичного терміну соціологічної теорії. Більш того, не всі поняття піддаються операциональному визначенню навіть частково. Одне і те ж теоретичне поняття може отримати декілька емпіричних інтерпретацій, Це означає, що воно має різні операциональные критерії застосування, що працюють в різних дослідницьких ситуаціях. Само по собі теоретичне поняття має деяке незалежне від операциональных визначень і не виразиме в них значення.

Початкові поняття, з якими, як правило, мають справу соціологи, вже якось визначені за допомогою неоперациональных визначень. Останні їх тільки доповнюють, даючи можливість приступити до дослідження. Особливість операциональных визначень полягає в тому, що вони обмежені областю плотських даних спостереження і експерименту. У цьому їх достоїнство і недолік. Гідність в тому, що вони дають можливість дослідникові спертися на спостереження і експеримент як особливі види наукової практики. А недолік в тому, що вони не розкривають всього змісту наукових понять і повинні бути, доповнені іншими визначеннями.

Операционалізация понять в соціологічному дослідженні.

Oпeрационализация понять — це специфічна, наукова процедура встановлення зв'язку між концептуальним апаратом дослідження і його методичним інструментарієм. Це не тільки перехід від одного типу знання до іншого, теоретичного до емпіричного, але і перехід від одного засобу отримання знання до іншого, від концептуального апарату дослідження до його методичного інструментарію.

Незалежно від предмету дослідження, будь то управління it планування, соціальний розвиток трудового колективу, соціальна структура радянського суспільства, професійна орієнтація молоді, громадська думка або спосіб життя, будь-яка програма, що знизала з додатком методів вимірювання і експерименту, вимагатиме проведення процедури операционализации. Більш того, вказана процедура є обов'язковою умовою побудови системи соціальних показників — виключно важливого для соціологів завдання, пов'язаного з вирішенням практичних завдань планування і прогнозування соціальних явищ і процесів.

Операционалізация понять не тотожна операциональным визначенням. Операциональноє визначення — це, перш за все логічна процедура, вказівка емпіричних значень теоретичних сенсів, обов'язкова передумова емпіричного дослідження, пов'язаного з перевіркою гіпотези, її підтвердженням і спростуванням. Операционалізация понять включає експериментальну ситуацію і не є тільки логічною процедурою. Це розробка нових засобів фіксації даних — індексів і шкал, те, що можна назвати «методичним експериментом». Це пошук емпіричних показників, а не їх використання.

Операционализация Понятий - специфич. научн. процедура установления связи концептуального аппарата исследования с его методич. инструментарием. Она объединяет в единое целое проблемы формирования понятий, техники измерения и поиска индикаторов (см.). О.п. не тождественна операциональному определению. Последнее - логич. процедура, указание эмпирич. значений теоретич. смыслов, одно из правил эмпирич. интерпретации, предпосылка эмпирич. исследования, связанного с проверкой гипотезы, ее подтверждением или опровержением. О.п. включает экспериментальную ситуацию и не является логич. процедурой определения. Это разработка новых средств фиксации данных - индексов, шкал, анкет и т. д., т. е. то, что можно назвать "методич. экспериментом". Это действительно поиск индикаторов, а не их использование. Процедура О.п. состоит из тех же операций, что и процедура построения инструмента исследования. О.п. является обязательным условием построения системы показателей социальных и требует разработки и введения промежуточной концептуальной модели. Последняя состоит из понятий, образующих определенную иерархию и опосредующих связь исходного понятия с системой показателей. Перевод исходного понятия в систему показателей осуществляется путем преобразования концептуальной модели в операциональную, состоящую из индикаторов. Индикаторы в данном случае представляют собой идеальные объекты оперирования (понятия-индикаторы), замещающие реальные объекты оперирования (явления-индикаторы) - фрагменты действительности, наделенные экспериментальными функциями приборов-измерителей и "представляющие" изучаемый объект в исследовательской ситуации. Операциональная модель может быть преобразована в математич., состоящую из переменных. Манипулируя в процессе исследования операциональной и математич. моделью, социолог получает данные, позволяющие расширить концептуальные представления об изучаемом объекте и тем самым осуществить обратную связь с исходными понятиями. О том, что понятие операционализировано (а не просто определено, хотя бы и операционально, интерпретировано или эксплицировано и т. п.), можно говорить лишь в том случае, если разработан специальный методич. инструментарий для изучения обозначаемого и отображаемого им (понятием) соц. объекта. В процессе О.п. осуществляется совмещение концептуальной модели объекта с его инструментальной моделью, т. е. той моделью, к-рая априори присутствует в любом методе, уже имеющемся и привлекаемом для исследования или вновь создаваемом. В противном случае формируемый инструментарий (совокупность методов, процедур, методик и техник) не будет пригодным для изучения именно того объекта, понятие к-рого подвергалось операционализации. При исследовании О.п. возможны различные подходы, что в значительной степени обусловлено сложной природой понятия как специфической формы отображения действительности.