Міжнародна діяльність політика: реформи, зміни, запровадженні політиком, їх оцінка, ініціативи, проекти, участь у переговорах, врегулюванні

Бушу, слабким місцем якого вважалося погане знання міжнародного стану, довелося активно займатися питаннями зовнішньої політики США.

Так, наприклад, незважаючи на неодноразові заяви Буша про намір будувати конструктивну співпрацю з Китаєм, сприймає його все ж таки, як ймовірного супротивника.

Інцидент з американським розвідувальним літаком, що зіткнулися під час повітряного обльоту території КНР з китайським винищувачем; прийняте Вашингтоном 24 квітня 2001 рішення про продаж Тайваню партії зброї, що включає в себе есмінці класу "Kidd", літаки радіоелектронної розвідки і підводні човни, а також намір США продовжувати поставки озброєнь і оборонних технологій в цю країну призвели до найбільш складного американо-китайського конфлікту за багато років. Він, власне кажучи, і став першою серйозною перевіркою Буша на зовнішньополітичну міцність.

Фокус зусиль нової президентської адміністрації радикально змістився після терористичних актів 11 вересня 2001 року. Буш оголосив "війну проти терору", в рамках якої в 2001 році була проведена військова операція в Афганістані, що закінчилася скиданням режиму талібів.

Прибічники і противники Буша сходяться в тому, що перші дні після 11 вересня стали зоряною годиною президента, що призвав країну до єдності в боротьбі з тероризмом. Буш публічно пообіцяв, що Америка "приведе світ до перемоги над тероризмом" в конфлікті, який він назвав першою війною XXI століття. Пізніше, в 2002 році, Буш оголосив 11 вересня в США загальнонаціональним днем патріота, який повинен святкуватися щорік на згадку про жертви терактів.

Зовнішня політика США здійснювалася на підставі нової "доктрини Буша", яка має на увазі завдання превентивних ударів по противникові і однобічні дії без необхідності їх схвалення міжнародним співтовариством. Вона була представлена у виступах президента після 11 вересня, а потім документально закріплена у вересні 2002 року в "Стратегії національної безпеки США".

Доктрина включає дві основні складові. Перше, США відмовляються від стратегії заборони, яка діяла в роки "холодної війни", оскільки заборона або залякування не застосовна до ворогів нового типа – терористів. Другий компонент доктрини – унілатералізм, тобто готовність США до однобічних дій без схвалення міжнародного співтовариства.

У березні 2003 року США вторглися до Іраку, який, на думку Буша, разом з КНДР і Іраном входив в так звану "вісь зла". Підставою для нападу на Ірак послужила інформація про наявність в режиму Саддама Хусейна зброї масового ураження, що згодом не підтвердилося. Бойова фаза операції в Іраку завершилася 1 травня 2003 року проте рішучі успіхи в післявоєнному врегулюванні досягнуто не було.

Після цього Буш розпорядився виправити імідж своєї країни на мусульманському світі, для чого в США були розроблені пропагандистські освітні програми.

У числі значних елементів зовнішньої політики Буша можна згадати багатобічні консультації з приводу ядерної програми КНДР, участь у врегулюванні арабо-ізраїльського конфлікту. Буш встановив доброзичливі стосунки з російським президентом Володимиром Путіним, проте це не привело до усунення протиріч між США і Росією.

На зовнішньополітичному напрямі президент постарався здолати розбіжності із західноєвропейськими союзниками США, що виникли із-за війни в Іраку проголосивши своєю метою як захист самих Сполучених Штатів, так і звільнення всього світу від загрози тероризму.

Американо-російські відносини значно зміцнилися, коли відразу після терористичних актів 11 вересня Путін запропонував Бушу допомогу Росії. У травні 2002 року Буш і Путін підписали в Москві договір про скорочення стратегічних наступальних потенціалів, який став поворотною віхою в розвитку двосторонніх відносин у галузі контролю над озброєннями.

Значна увага приділялася врегулюванню арабо-ізраїльського конфлікту. У березні 2004 року Буш привітав план прем'єр-міністра Ізраїлю Аріеля Шарона з виведення військ з палестинських територій, назвавши його "сміливим історичним рішенням". Виступаючи в травні 2004 року перед представниками проізраїльського лобі США, Буш визнав за Ізраїлем повне право на самозахист від терористів.

Також Буш проводив жорстку політику санкцій щодо Куби, а в жовтні 2004 року підписав "Акт про демократію в Білорусії", в якому режим Олександра Лукашенко був названий неприйнятним для Європи.

З початком лівано-ізраїльського конфлікту в липні 2006 року Буш виступав на підтримку дій Ізраїлю, підкреслюючи право цієї країни на самооборону.

9 жовтня 2006 Північна Корея провела випробування ядерної зброї, зафіксоване закордонними спостерігачами. Буш виступив з різкою критикою керівництва КНДР. Він назвав випробування "провокаційним актом", що створює загрозу миру та безпеки.

У 2007 році намітилося зростання напруженості у відносинах між США і Росією, керівництво якої при обговоренні зовнішньополітичних питань стало активно вдаватися до жорсткої антиамериканської риторики. У лютому 2007 року президент РФ Володимир Путін на Мюнхенській конференції з питань політики безпеки виступив з різкою критикою зовнішньополітичного курсу США, зокрема розширення НАТО і програми створення ПРО.

На саміті "вісімки",що відбувся в Хайлігендаммі в період з 6 по 8 червня 2007 року за ініціативою Буша країни "Вісімки" обіцяли виділити 60 мільярдів доларів на боротьбу з ВІЛ та СНІДом, туберкульозом, малярією та іншими захворюваннями в Африці.

В умовах зростаючих цін на енергоносії 14 липня 2008 Буш зняв мораторій на видобуток нафти на американському шельфі, встановлений конгресом США в 1981 році.

Буш привітав заходи іракського уряду по боротьбі з радикальними ісламістами з Армії Махді навесні 2008 року. Після запеклих зіткнень в травні 2008 року прем'єр-міністр Іраку Нурі аль-Малікі зумів укласти перемир'я з главою повстанців Муктадою аль-Садром. Буш запропонував почати виведення частини американського контингенту з Іраку 1 серпня 2008 року, після того як у країні намітилася стабілізація обстановки

Під час війни в Південній Осетії в серпні 2008 року Буш засудив дії Росії, назвавши російське військове втручання "непропорційним" застосуванням сили, а також погрозив Росії міжнародною ізоляцією і виключенням з "Великої вісімки".

У серпні 2008 року виступив на захист Грузії під час російсько-грузинського конфлікту, 23 вересня 2008 року, виступаючи на 63-й сесії Генеральної Асамблеї ООН, звинуватив Росію в порушенні Статуту ООН, сказавши, зокрема: «Статут Об'єднаних Націй стверджує "рівність прав великих і малих держав". Вторгнення Росії до Грузії було порушенням цих слів. Молоді демократії по всьому світу спостерігають за тим, як ми відповімо на це випробування. Сполучені Штати взаємодіяли зі своїми союзниками в таких багатосторонніх інституціях, як Європейський союз і НАТО, щоб підтримати територіальну цілісність Грузії і забезпечити гуманітарну допомогу. І наші держави продовжать підтримувати грузинську демократію.»

Звістку про визнання Росією незалежності Південної Осетії і Абхазії Буш назвав безвідповідальною, він засудив і призвав російську сторону переглянути це рішення.