Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Тема: Міжнародні економічні відносини

1. Міжнародний поділ праці, його принципи і форми

2. Формування економічної єдності світу. Глобалізація економічних процесів

3. Транснаціональні корпорації

Міжнародний поділ праці, його принципи і форми

Економічними основами функціонування світового господарства є міжнародний поділ праці, який визначає спеціалізацію виробництва країни відповідно до їхніх природнокліматичних, історичних та економічних умов. На певному етапі це проявляється як процес інтернаціоналізації виробництва і всього господарського життя, що в свою чергу, стає основою економічної інтеграції. Сучасна форма існування світового господарства є наслідком багатовікового розвитку продуктивних сил та поглиблення поділу праці. Жодна країна не в змозі всебічно використати свій економічний, науково-технічний та ресурсний потенціал, не будучи включеною до світового співтовариства. Але для цього враховуються як загальні, так і специфічні риси і тенденції розвитку кожної країни. Економіка, що бере участь у міжнародному поділі праці називається відкритою. Відкритість економіки визначається відношенням експорту або імпорту країни до її ВВП. Міжнародний поділ праці є продовженням суспільного поділу праці. Треба зазначити, що поділ праці між державами передусім зумовлений відмінностями у розміщенні на земній кулі природних багатств. В різних країнах різні також природнокліматичні умови. Певними чинниками поділу праці є також географічне положення країни, відмінність у чисельності та кваліфікації трудових ресурсів, історичні традиції виробництва тощо. Але під впливом досягнень науково-технічної революції та економічних факторів міжнародний поділ праці поступово звільняється від залежності від природних умов. Головними чинниками міжнародного поділу праці стають науково-технічні досягнення країн, їх спеціалізація у розробці певних наукових напрямів та наукомістких технологій.

Треба зазначити, що процес міжнародного поділу праці зазнав значної еволюції. Є три форми міжнародного поділу праці: а) загальний поділ праці, який базується на спеціалізації цілих сфер суспільного виробництва; б) частковий – базується на предметній спеціалізації окремих галузей; в) одиничний – базується на по детальній, поопераційній спеціалізації окремих виробничих одиниць.

Після 30-х років ХХ ст.. поширюється загальний та частковий поділ праці, але домінуючою формою суспільного поділу праці стала по детальна і поопераційна спеціалізація одиничного поділу праці; її матеріальною основою є комплексна механізація і автоматизація виробництва. Це свідчить про те, що на сучасному етапі розвиваються сталі та тісні зв’язки між окремими підприємствами, які кооперуються.

Міжнародний поділ праці пов’язаний із виробничою спеціалізацією країни. Існують дві історичні форми спеціалізації: міжгалузева та внутрігалузева. Міжгалузева спеціалізація орієнтується на виготовлення окремих видів промислової продукції. Наприклад, Швейцарія – відома усьому світові виробництвом годинників, Швеція – постачальник високоякісної сталі та підшипників, Англія та інші розвинуті країни західної Європи та Північної Америки стали світовими індустріальними центрами, які виробляють продукцію не тільки для задоволення національних потреб, але й для багатьох інших країн. Все це свідчить про інтернаціоналізацію господарського життя. Вироблений продукт є або результат кооперування декількох країн, або виробляється для задоволення потреб багатьох країн світу.

Міжнародний поділ праці та інтернаціоналізація господарського життя, що витікає з неї, дає державі певні переваги. Завдяки участі в ньому країна може підвищити ефективність національної економіки. Це обумовлено такими можливостями міжнародного поділу праці.

Держава вибирає таку спеціалізацію для своєї економіки, яка дає їй можливість найраціональніше використати свої ресурси та збільшити обсяг свого виробництва.
Держава має можливість зосередити зусилля на виробництві товарів і послуг, які для неї дешевше та відмовитися від виробництва товарів, які дешевше виробляються в інших країнах.
Участь у міжнародному поділі праці стимулює розвиток науки і техніки, впровадження нових технологій, підвищення якості продукції до світового рівня.

Формування економічної єдності світу. Глобалізація економічних процесів

Загальновизнано положення про матеріальну єдність світу. Це положення випливає з єдності і вічності матерії як об’єктивної реальності. Матерія – це першооснова, субстанція, яка об’єднує усе суще в єдине ціле. Матеріальна єдність поширюється на Всесвіт в цілому, галактику, планету Земля. У планетарному масштабі існує й економічна єдність світу. Передумови економічної єдності формувалися протягом тисячоліть і тільки наприкінці ХХ – початку ХХІ ст.. проявляються риси цієї єдності світу. У своєму розвитку економічна єдність світу пройшла три великі періоди, що відповідає трьом епохам розвитку людської цивілізації: аграрний, індустріальний та постіндустріальний.

Матеріальна основа економічної єдності світу створюється в сфері виробництва та в умовах і формах економічного життя людства. А головною детермінантою зближення економічних форм життя є новітні ресурси, що модифікують організаційно-господарські способи функціонування економік різних країн. В цілому основними рисами економічної єдності світу є: 1) зміни у власності на засоби виробництва та глобалізація економічних процесів. Відбувається всебічна соціалізація власності з одного боку і де матеріалізація власності на базі інформації та інтелектуалізації виробництва – з іншого; 2) здійснюється поступове структурне зближення національних господарств, адаптація їхніх галузевих та міжгалузевих структур; 3) відбувається процес вирівнювання зайнятого населення за структурою його професійно-освітнього складу.

Процес всебічного зближення у сферах виробництва, науково-технологічної діяльності та послуг зумовлений дією загально цивілізаційних законів та закономірностей, що охоплюють також сферу політики, ідеології, культури. Цей глобальний синтез поширюється на всю планету і веде до утворення світової економічної спільності, цілісної міжнародної господарської структури.

Серед факторів, що формують економічну єдність світу визначають також: інтернаціоналізацію виробництва й обігу; міжнародну економічну інтеграцію, НТР, необхідність спільного розв’язання глобальних проблем людства. Отже, відбувається процес формування інтегрованої та взаємозалежної світової економіки, поширення певних економічних явищ на всю земну кулю. Цей процес і називається глобалізацією економіки. Згідно з цим процесом людство послідовно відходить від моделі світу, в якій національна економіка окремих країн була ізольована через відстань, часові пояси, мовні перешкоди і т. ін. Створюється нова модель, де економіки окремих країн функціонують у межах єдиної, взаємозалежної, світової економічної системи.

Глобалізація економіки включає в себе такі головні елементи:

1) міжнародну науково-технічну сферу;

2) систему міжнародного виробництва;

3) світовий ринок і міжнародну торгівлю;

4) міжнародну валютно-фінансову систему.

Дамо коротку характеристику кожному елементу.

1. Міжнародна науково-технічну сферу. Сучасні міжнародні науково-технічні відносини реалізуються у формуванні ринку технологій, „ноу-хау”, патентів, ліцензій, інформаційних послуг. Глобальна дія цього елементу проявляється у значному посиленні значення науково-технічних компонентів економічного зростання. Обсяг наукової діяльності у світі подвоюється кожні 10 – 15 років, значно збільшується кількість науковців – в 4 рази швидше, ніж загальна чисельність населення.

2. Сфера міжнародного виробництва як елемент глобалізації проявляється у взаємодії трьох важливих процесів: міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва; спільної інвестиційної діяльності; спільного підприємництва. Відносини у сфері виробництва визначають зміст і структуру господарської взаємодії в інших підсистемах світової економіки. Глобалізацією виробництва називають розміщення виробництва товарів або надання послуг в будь-якій точці планети, де існують сприятливі умови для ефективного використання виробничих ресурсів. Наведемо приклад: американський реактивний авіалайнер „Боїнг” 777 складається з 132500 вузлів і деталей, які виробляються 545 фірмами з усього світу.

3. Світовий ринок і міжнародна торгівля. Про зростаюче значення та особливості міжнародної торгівлі мова йшла в попередній темі. Тут ми підкреслюємо, що темпи зростання міжнародної торгівлі випереджають зростання виробленого продукту. Особливо високими темпами зростає світовий експорт, змінюється структура товарного експорту.

4. Міжнародна валютно-фінансова система – теж постійно зростаючий елемент глобалізації. Він проявляється у збільшенні масштабів та обсягів міжнародних фінансово-кредитних операцій, в появі нових фінансових міжнародних організацій. За оцінками вчених річний обсяг міжнародних фінансових операцій у 10 – 15 разів перевищує масштаби світової торгівлі і сягає 150 трлн. доларів.

Важливою проблемою глобалізації економіки є проблема встановлення світової економічної рівноваги. Її сутність полягає у дотриманні відповідності між матеріально-речовою і вартісної частинами суспільного продукту, між попитом і пропозицією на всіх ринках.

Матеріально-речова економічна рівновага передбачає дотримання певних пропорцій у світовому масштабі між головними галузями сучасного виробництва: промисловістю і сільським господарством; видобувними і обробними галузями; між різними видами транспорту; між сферами виробництва та інфраструктурою тощо.

Вартісно-економічна рівновага визначає рівновагу між вартісною і матеріальної частиною продукту; між золотом, міжнародними валютними ресурсами; національними вільноконвертованими валютами.

Механізм регулювання світової економічної рівноваги включає низку спеціально створених міжнародних організацій. Найголовніші механізми колективного регулювання міжнародних економічних відносин представлені в системі ООН. Глобальне економічне регулювання здійснюють також Міжнародний валютний фонд, міжнародний банк реконструкції і розвитку, світова організація торгівлі.

⇐ Предыдущая 1 234 Следующая ⇒